Вчені записки Університету "КРОК". 2019. №3(55).

Постійне посилання колекціїhttps://dspace.krok.edu.ua/handle/krok/2633

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 20 з 27

Модернізація стратегії національної безпеки в Україні в умовах інноваційного розвитку з акцентом на економічній безпеці
(Університет «КРОК», 2019) Вовченко, О.В.; Вовченко, Олена Владиславівна
У статті проаналізовано роль соціально-економічного розвитку України в контексті світових інноваційних процесів. Посилення впливу науки та новітніх технологій на розвиток соціально-економічної сфери в останні десять років підвищує актуальність інноваційної моделі розвитку країни. Провідні економіки світу зазнали суттєвих і стрімких структурних змін у результаті застосування інноваційних технологій, але Україна не здатна структурно модернізувати економіку у відповідності з новим технологічним укладом. Ігнорування цих процесів в Україні не тільки стримує розвиток, а й підриває економічну безпеку держави в системі національної безпеки. Формування інноваційної економіки потребує зваженої державної політики, яка закріплюється на законодавчому рівні. Висловивши намір України щодо інтеграції у Європейський Союз, держава зобов’язана створити відповідний рівень забезпечення добробуту населення згідно з європейськими стандартами, що обумовлює необхідність реалізації вищезазначеної політики. Показано, що ситуація на сході України значно підірвала соціально-економічний стан країни, що прямо пов’язано з гарантуванням економічної безпеки в системі національної безпеки. Законодавчою базою для вирішення цього питання є Закон України «Про національну безпеку України» та Стратегія національної безпеки України. Але Закон України «Про національну безпеку України» змінився в 2018 р., а чинною є Стратегія, затверджена 2015 р. Визначено серйозний недолік нової редакції Закону – скорочення визначення поняття «національна безпека України», вилучення понять «боротьба з корупцією», «охорона здоров’я», «розвиток освіти та науки», «інноваційна політика» і т. ін. Доцільний вибір політики запровадження Стратегії національної безпеки дає змогу зосередити зусилля й ресурси на реалізації потенціалу економічного розвитку і відтак забезпечити ефективний і безпечний розвиток усіх сфер життєдіяльності людини, суспільства й держави. Запропоновано напрями удосконалення механізмів забезпечення економічної безпеки України на законодавчому рівні в умовах інноваційного розвитку, які дають можливість зосередитися на вирішенні першорядних проблем у законодавчих документах щодо національної безпеки України.
Сучасні методи підвищення ефективності інноваційної системи Європейського Союзу
(Університет «КРОК», 2019) Терехов, В.І.; Одягайло, Б.М.; Терехов, Віктор Іванович
У статті показано значення інноваційних чинників для отримання економічних переваг, обґрунтовується необхідність розробки концептуальних засад ефективного використання інноваційної системи в економіці Європейського Союзу. Цей стан визначається багатьма індикаторами та показниками й потребує економічного обґрунтування та наукового аналізу. Крім того, варто врахувати, що це одна з вагомих складових поняття національна економіка, поруч з іншими – політичними, соціальними, інформаційними, екологічними та іншими. Світова економічна криза підтвердила те, що конкурентоспроможними в кризових умовах є ті промислові підприємства, які активно застосовують у своєї діяльності інновації. Оскільки в країнах з високим економічного та інноваційного розвитку саме впровадження інновацій є важливим фактором забезпечення стабільного довготермінового економічного зростання. Ще в кінці 1990-х років спеціалісти ЄС виділили вісім напрямків науково-технічного розвитку, які визначались першочерговими для забезпечення соціально-економічного прогресу в країнах спільноти. Прийнята в 2000 р. Лісабонська стратегія розвитку ЄС поставила ціль – побудувати до 2010 р. найбільш конкурентоспроможну динамічну економіку, засновану на знаннях. Кінцевим результатом цієї стратегії вбачалось досягнення рекордних темпів економічного зростання, максимального наближення до повної зайнятості та соціальної справедливості. Однак вже в 2005 р. Рада Європи розглянула результати Лісабонської стратегії за 5 років і констатувала невиконання наміченого. Євроспільнота приходить до висновку, що значущість соціальних проблем є надзвичайно вагомою і їх вирішення уможливлює досягнення економічних цілей. В оновленій Лісабонській стратегії основний наголос зроблено на знання, інновації та оптимізацію людського капіталу . ЇЇ цілями стає створення робочих місць в ЄС і нарощування потенціалу економічного зростання за допомогою інвестицій в людський капітал. В 2007 р. в документі «Наукова Європа в глобальному світі» визначені основні області суспільного життя, в яких очікується найбільший попит на НДДКР і відповідно внесок науки та нових технологій до 2020 р.: зайнятість у глобалізованому світі; охорона здоров’я, харчування, зміни клімату, стійке зростання та довкілля. Тому європейські експерти запропонували нову концепцію «ключових технологій» – як технологій, здатних відповісти перед усім на основні соціальні виклики, вирішення яких є основою економічних перетворень. На зміну цим задачам нова десятилітня «Стратегія 2020», що формувалась в умовах посткризового періоду, ставить своїм завданням досягнення цілей зайнятості, продуктивності та соціальної злагоди. Для конкретизації поставлених цілей Стратегії 2020, ЄС визначає 7 пріоритетних напрямів діяльності, що передбачають поєднання вирішення економічних та соціальних завдань. Основною задачею залишається економічне зростання, в соціальній площині задачі Стратегії 2020 охоплюють значне коло проблем.
Компетенція і компетентність: консенсус
(Університет «КРОК», 2019) Поскрипко, Ю.А.; Данченко, О.Б.; Данченко, Олена Борисівна
У статті визначено причини термінологічної неузгодженості і розбіжностей у тлумаченні понять «компетенція» і «компетентність», які виникають внаслідок розбіжностей в англомовних джерелах, некоректного перекладу та суб’єктивного тлумачення цих термінів з англійської мови. Досліджено сутність та зміст наукових категорій «компетенція» і «компетентність» обґрунтовано раціональний підхід до коректного розуміння їхньої сутності та змісту, та надано їхні дефініції. Фахові компетенції – це знання, навички та вміння з фаху, які повинні відповідати визначеним вимогам до практичної діяльності за цим фахом. Компетентність визначається як наявність специфічних фахових компетенцій, неспецифічних особистісних компетенцій, установок і досвіду з певного фаху (напрямку діяльності) та вміння правильно і своєчасно їх використовувати у процесі фахової діяльності з метою досягнення фахових цілей та розуміння фахових перспектив. Термін «competencies» вживається переважно для опису визначених вимог до роботи, діяльності, посади, кандидатів на посаду тощо, а також опису того, яким чином і на якому рівні ці вимоги повинні бути реалізовані. Процес розвитку компетенцій і формування компетентності автори представили у вигляді «Піраміди компетентності», основними елементами якої ієрархічно є: на базисному рівні: специфічні «фахові» компетенції – знання, навички, вміння та неспецифічні «особистісні» компетенції – індивідуальні, командні (групові) та організаційні; на середньому рівні: установки – цільові, ціннісні та мотиваційні; і на вищому рівні: місія (покликання), візія, які реалізуються через фаховий досвід, потенціал та фахову досконалість (професіоналізм, майстерність, експертний рівень). Авторами зроблено висновок, що детальний аналіз понять «компетенція» і «компетентність» та наведені аргументи дозволяють дійти консенсусу щодо дефініцій, тлумачення, розуміння сутності і змісту, їх співвідношення і розмежування, що дасть можливість уникнути подальших розбіжностей і протиріч у цьому питанні.
Комплексна система управління державною економічною безпекою банків
(Університет «КРОК», 2019) Коваль, Я.С.
У сучасних умовах відновлення економіки України після глобальної фінансової кризи, проблема економічної безпеки фінансових посередників набуває першочергового значення, стає стрижнем їх функціонуванням, а також найважливішою характеристикою якості життя населення та стану економіки країни. Формування та оптимізація системи економічної безпеки фінансових посередників, повинно здійснюватися, виходячи з мети і принципів забезпечення економічної безпеки, шляхом розробки норм, які регулюють різні процеси в сфері економіки, визначення основних напрямків діяльності, а також налагодження відповідних механізмів контролю за діяльністю вітчизняних фінансових посередників. Забезпечення економічної безпеки фінансових посередників на високому рівні, значно впливає на вирішення основних цілей і завдань, що стоять перед вітчизняним ринком фінансових послуг. Важливість економічної безпеки визначається необхідністю формування внутрішнього імунітету фінансових посередників та зовнішньої захищеності їх від впливу конкурентів на світових ринках і стійкості внутрішнього фінансового становища. Проблемам економічної безпеки фінансових посередників та забезпечення її ефективності присвячено ряд статей та монографій. Проте таке важливе питання як комплексне управління системою економічної безпеки фінансових посередників, у тому числі й банківських установ, потребує подальшого наукового дослідження. Фінансова складова є найбільш важливою, оскільки фінансова стабільність свідчить про забезпеченість фінансових посередників власними фінансовими ресурсами, рівень їх використання, напрямки розміщення. Необхідність постійного дотримання економічної безпеки зумовлюється об’єктивно наявним для кожного суб’єкта фінансового посередництва завданням забезпечення стабільності функціонування та досягнення основної мети своєї діяльності. Рівень економічної безпеки фінансових посередників залежить від того, наскільки ефективно її керівництво і спеціалісти (менеджери) будуть спроможні уникнути можливих загроз і ліквідувати шкідливі наслідки окремих негативних складових зовнішнього і внутрішнього середовища.
Формування та використання людського потенціалу в процесі реформування державного управління в Україні
(Університет «КРОК», 2019) Кузьменко, Г.О.
Рушійною силою розвитку продуктивних сил суспільства є людський потенціал, стале зростання ролі людини в усіх сферах життєдіяльності, а саме: у виробничій сфері, в освіті, у науковій та професійній галузях тощо. Людський потенціал в системі державного управління не лише визначає можливості держави бути забезпеченою творчими, кваліфікованими кадрами в майбутньому, але й впливає на можливості розширеного суспільного відтворення в його демографічних, економіко-соціальних та духовних аспектах. У сучасних умовах успішність розвитку суспільства визначається здатністю до генерації інновацій, зростанням ролі людини в відтворювальних процесах. Це висуває на перший план проблему формування людського потенціалу та виявлення пріоритетних напрямків його розвитку. Актуальним в теоретичному та практичному плані є поглиблення розуміння тих тенденцій, закономірностей і факторів, що визначають стан, рівень та перспективу якісної динаміки розвитку людського потенціалу в складних сучасних умовах, а також наукове обґрунтування шляхів та ефективних механізмів забезпечення його реалізації. Крім того, визначення людського потенціалу в системі державного управління, яке базується на науковій основі класичної теорії людського потенціалу, як системи суспільних відносин з використання в процесі виробництва та утворення нової вартості продуктивних спроможностей і здібностей людини шляхом включення професійної орієнтації в системі державного управління в Україні в якості чинника формування та використання людського потенціалу, сутність якого полягає в зарахуванні фаховості використання людиною особистісних якостей і набутих знань та здібностей до системи професійної орієнтації. Доведено, що відбувся перехід від трудової до публічної концепції відносин в системі державної служби України, що передбачає інший погляд щодо ототожнення робітників і службовців, яке було характерно для країн соціалістичної системи права, відповідно до доктрини якою кожна людина бере участь у житті суспільства незалежно від сфери застосування його праці.
Роль достатності капіталу банків у зміцненні банківського нагляду
(Університет «КРОК», 2019) Сова, О.Ю.
Швидке зростання ринку банківських послуг виявляє широкий спектр систем банківської системи в Україні. Капітал окремої банківської установи є одним із найважливіших показників стабільності та надійності банківського сектору. Оцінюючи міцність банків, одним із ряду факторів, які слід враховувати, є достатність капіталу. І сучасна вітчизняна практика оцінювання та регулювання достатності власного капіталу визначається насамперед регуляторними вимогами до нього. У статті досліджено тенденції реформ українського банківського ринку відповідно до міжнародних стандартів. Представлено статистику економічних стандартів у системі банків України за 2016-2019 роки. Чим вище коефіцієнт достатності капіталу, який має банк, тим більший рівень несподіваних збитків він може покрити, перш ніж стати неплатоспроможним. Чим ризикованіший його кредитний портфель, тим більше потрібно коштів акціонерів. Встановлено, що значення коефіцієнта достатності регулятивного капіталу збільшується протягом періоду дослідження і не завжди опускається нижче норми регулятора, рекомендованої регулятором. Окреслено перспективи впровадження капітальних буферів. Банківські регулятори в більшості країн визначають та контролюють достатність капіталу для захисту вкладників, тим самим зберігаючи довіру до банківської системи. Підкреслюється, що за умов Базеля III рівень капіталу першого рівня був розширений капітальними буферами, і ця практика буде впроваджуватися Національним банком України з січня 2020 року. Визначено напрями збереження банківської стабільності в Україні, запропоновано шляхи підвищення капіталізації банківського сектору. Основні з них: проведення постійного аналізу відповідності банків законодавству про ризики та вимогам щодо управління ризиками з використанням сучасних комп'ютерних технологій стрес-тестування; створити рейтингову систему та підвищити конкурентоспроможність вітчизняних банків порівняно з іноземними; контроль за поширенням вразливості у фінансовій системі тощо.
Модель «4 сезони» для управління ризиками в проектах агропромисловго комплексу
(Університет «КРОК», 2019) Денчик, О.Р.; Круль, К.Я.
Аграрні проекти є дуже важливими для людства, від їх успішності залежить майбутнє світу. За умови обмеженості ресурсів, змін клімату та збільшення чисельності населення науковці та фермери постійно працюють над збільшенням виробництва продукції рослинництва та тваринництва для задоволення потреб людства в продуктах харчування. Особлива увага приділяється якості та безпечності даної продукції для здоров’я людини. Всі виробничі процеси ретельно контролюються державними установами, сировина яка використовується при виробництві продукції тваринництва має мати всі сертифікати походження та безпечності для здоров’я тварин, а продукція яка виробляється тваринами має бути безпечною для людей. Такими ж принципами керуються і при виробництві продукції рослинництва - всі добрива та препарати для боротьби із шкідниками, мають бути сертифіковані, а продукція рослинництва, яка вирощена із застосуванням даних препаратів, має бути безпечною для використання в годівлі тварин та харчуванні людей. Невизначеність та ризикованість в агропромислових проектах є нормою ведення господарювання у всьому світі, особливо це відображається в проектах пов’язаних із рослинництвом. Втрати від ризиків можуть бути дуже значними, не лише в економічному сенсі, але й соціальному. Розробка інструментів, які зможуть допомогти менеджерам аграрних проектів управляти ризиками та зменшити втрати від них є недохідними. Виконано аналіз робіт вітчизняних та зарубіжних вчених і дослідників області управління ризиками проектів агропромислового комплексу та виявлено, що дана область є недостатнього дослідженою, але дослідження проведенні науковцями можуть стати відмінним підґрунтям для розроблення нових моделей та методів. Розроблено модель управління ризиками проектів агропромислового комплексу «4 СЕЗОНИ», стане в нагоді проектним менеджерам, як наочний на зручний інструмент для управління ризиками сільськогосподарських проектів. Данна модель, яка на відміну від існуючих, ґрунтується на ідентифікації ризиків для кожного конкретного сезону року та розроблені для кожного із них заходу із запобігання та уникнення.
Міжнародний досвід мотивації персоналу в умовах сучасної економіки
(Університет «КРОК», 2019) Денисенко, М.П.; Мельник, Л.С.
У статті розглядаються питання міжнародних мотиваційних систем персоналу і можливості застосування цього досвіду для українських підприємств. Мотиваційні системи тісно пов'язані з управлінням персоналу. Нові економічні відношення, породжені перехідним періодом, висувають і нові вимоги до персоналу. Це не тільки добір, навчання і розташування кадрів, але і формування нової свідомості, менталітету, а отже, і методів мотивації. Загалом мотиваційні системи використання трудового потенціалу підприємства являє собою сукупність мотивів, які притаманні працівникам у результаті дії множини впливів, які і є своєю чергою елементами мотиваційного комплексу, який повинен забезпечити досягнення цілей підприємства. Найскладнішим моментом в сучасних умовах змішаної економіки для підприємства є втрата кваліфікованих кадрів. Утримання ключових співробітників стало вагомим завданням в управлінні підприємством. Однак керівники більшості українських підприємств основну свою увагу приділяють маркетингу, фінансам, управлінню виробництвом, а не вдосконаленню системи мотивації персоналу. Це обумовлено перш за все тим, що керівники помилково вважають, що нині проблем з мотивацією персоналу бути не повинно, так як співробітники розуміють, що на їх місце претендують тисячі звільнених, готових працювати за меншу заробітну плату. Функціонування мотиваційних систем залежить від позитивного впливу як внутрішніх, так і зовнішніх щодо підприємства чинників. Але в будь-якому разі організація системи винагородження персоналу має спиратися на стиль управління, що передбачає створення гнучких структур, методів мотивації відповідно до розвитку технічних, економічних і соціальних процесів у суспільстві в цілому та на кожному підприємстві зокрема. Таким чином, сам факт збереження робочого місця співробітника розглядається як мотивація до більш якісної та ефективної роботи.
Комунікаційна підтримка у формуванні регіонального ринку освітніх послуг
(Університет «КРОК», 2019) Коломицева, О.В.; Чепурда, Л.М.; Васильченко, Л.С.
В статті досліджено сучасний стан регіонального ринку освітніх послуг, розкрито необхідність застосування комунікаційної підтримки та маркетингових інструментів на ринку освітніх послуг з метою донесення інформації до цільової аудиторії та вдалого позиціонування закладів освіти регіону. Розглянуто засоби маркетингових комунікацій, які використовуються на регіональному ринку освітніх послуг для налагодження довготривалих взаємовідносин зі споживачами та іншими контактними аудиторіями. Відзначено, що в нинішніх умовах функціонування поряд з традиційними інструментами для просування освітніх послуг, регіональні заклади вищої освіти активно використовують стратегію агресивного маркетингу. Наголошено, що альтернативою агресивного маркетингу сьогодні може стати лише Digital маркетинг, вплив якого в системі маркетингових комунікацій значно зріс останнім часом в зв’язку з розвитком телекомунікаційних і цифрових технологій, мобільних пристроїв, комп’ютерної техніки та інтернету. Зазначено, що важливою складовою комунікаційної політики є взаємодія закладів освіти з бізнесом та регіональними центрами зайнятості, які надають інформацію про можливості працевлаштування випускників та прогнозують попит на окремих фахівців на ринку праці. Констатовано, що інформаційно-комунікаційну політику на ринку освітніх послуг можна вести не лише в межах України, а й за кордоном, позиціонуючи Україну, як країну з доступною, якісною освітою і комфортними умовами для проживання. Доведено, що система маркетингових комунікацій, разом модернізованими цифровими каналами комунікацій, здатна забезпечити координацію методів і засобів просування послуг на регіональному освітньому ринку з метою задоволення потреб ринку праці та споживачів.
Місцевий розвиток у контексті забезпечення умов функціонування малого підприємництва: досвід Черкаського регіону
(Університет «КРОК», 2019) Манн, М.Н.; Потапенко, Т.П.
У статті розглянуто роль малого бізнесу у формуванні конкурентоспроможності регіону, зокрема, виокремлено соціальні та економічні чинники впливу на регіональний розвиток. Представлено та охарактеризовано позитивні аспекти впливу малого бізнесу на розвиток регіональної економіки. Окреслено конкурентні переваги малого бізнесу порівняно з великими підприємствами, такі як: гнучкість та швидка пристосовуваність до змін, низька капіталоємність виробництва, висока інноваційна спроможність. Розглянуто характерні особливості впливу малого бізнесу на місцевий розвиток на прикладі Черкаського регіону. Виявлено тенденції, які вказують як на високу динамічність та здатність до впровадження інновацій малими підприємствами, так і на невідповідність залученої робочої сили отриманим господарським результатам. Визначено сутність регіональної політики розвитку малого бізнесу за двома характерними підходами; основними його елементами є фінансова та кредитна інфраструктура, інформаційна та консалтингова інфраструктура, юридична інфраструктура. Розглянуто основні правові акти, що регулюють діяльність малого бізнесу. Представлено приклад співпраці бізнесу, місцевих органів влади та міжнародних установ. Представлено структурні елементи ринкової інфраструктури підтримки малих підприємств. Зазначено недоліки централізованої державної та місцевої політики, що перешкоджають розвитку малого підприємництва, такі як: відсутність чіткого розмежування повноважень та обов'язків органів місцевого самоврядування в національному законодавстві, недостатній контроль за виконанням обов'язків адміністраторів, недостатньо розвинена інфраструктура для малого бізнесу, не належний рівень співпраці з міжнародними організаціями. Запропоновано шляхи вдосконалення державної підтримки малого підприємництва на регіональному рівні.
Класифікація та принципи побудови системи державного фінансового аудиту в Україні
(Університет «КРОК», 2019) Брадул, О.М.
У статті досліджено питання класифікації та принципи побудови системи державного фінансового аудиту в Україні. Ефективність управлінської діяльність тісно пов’язана з фінансовим її аспектом, проте він не єдиний визначає її успішність і потребує вивчення. В управлінській діяльності загалом, та системі державного управління зокрема, велике значення має управлінська складова, яка включає такі поняття як компетентність, порядність, чесність, гуманність, етичність тощо. Проблеми використання бюджетних коштів і здійснення державного фінансового контролю за діяльністю органів виконавчої влади й суб'єктів господарювання державного сектору економіки є актуальними, оскільки ефективне та цільове використання фінансових ресурсів держави є запорукою виконання всіх покладених на неї функцій та забезпечення необхідних темпів економічного зростання. Однією з суттєвих причин не ефективності управлінської діяльності є безвідповідальність окремих державних службовців та керівників підприємств, установ та організацій. Неналежне виконання ними своїх обов'язків, основних завдань та функцій, визначених законодавчими та нормативно - правовими актами, сприяє розвитку корупції та фінансових порушень, зниження якості послуг тощо. Економічні тенденції, що спостерігаються в Україні впродовж останніх років, засвідчили нагальну необхідність реорганізації системи фінансового контролю, а саме зміни його ідеології, яка полягає не у тому, щоб знайти після закінчення бюджетного періоду як найбільше порушень, коли збитки важко або ж неможливо відшкодувати, а допомогти розпорядникам бюджетних коштів попередити їх чи хоча б мінімізувати наслідки уже вчинених порушень. Тобто, сьогодні виникає необхідність запровадження у бюджетній сфері нового менш фіскального, але більш оперативного та партнерського виду контролю - державного фінансового аудиту.
Аналіз функціонування закладів вищої освіти з позиції впливу на національну безпеку України
(Університет «КРОК», 2019) Копитко, М.І.; Керницький, І.С.; Ільків, Ю.І.; Копитко, Марта Іванівна
Дослідження позицій України за Індексом глобальної конкурентоспроможності дозволяє констатувати факт відставання за ключовими показниками – це інновації, вища освіта і професійна підготовка, розвиток бізнесу. Ці елементи є ключовими у розвитку національної економіки та забезпечення національної безпеки. Тому акцент на покращенні позицій за зазначеннями показниками повинні стати першочерговими заходами в Україні на всіх рівнях управління. Проблему розвитку науки та інновацій в Україні через призму діяльності закладів вищої освіти розглядало чимало науковців, але не вирішеною раніше проблемою залишається аналіз сучасного стану ефективності діяльності ЗВО в Україні з виокремленням факторів впливу на показники діяльності наукових та науково-педагогічних працівників, а також виокремлення ключових загроз національній безпеці, які виникають внаслідок низького рівня функціонування суб’єктів у сфері науки в Україні. У статті здійснено ґрунтовний аналіз діяльності закладів вищої освіти в Україні, проаналізовано основні проблеми, які полягають у зниженні рівня фінансування сфери науки, що призводить до наростання несприятливих тенденцій, які мають суттєвий негативний вплив на рівень національної безпеки. Запропоновано з метою підвищення ефективності діяльності ЗВО і тим самим сприяння позитивного впливу на рівень національної безпеки України залучати додаткове фінансування. Рекомендовано ЗВО в Україні наслідувати приклад іноземних колег, які активно налагоджують взаємодію із власними випускниками для поширення університетських цінностей, традицій, взаємодопомоги; встановлення зворотного зв’язку з метою корегування освітнього процесу та фінансової підтримки з боку випускників. Крім того, доцільно координувати співпрацю із бізнес-структурами, адже саме вони зацікавлені у залученні молодих фахівців – випускників ЗВО для укомплектування штату працівників, співпраці із ЗВО для здійснення інноваційної діяльності, проведення рекламних кампаній через ЗВО. Крім бізнес-структур необхідно розглядати співпрацю із державними установами, адже саме вони здійснюють заходи у соціальній, екологічній та ряді інших сфер, які додатково фінансуються із державного бюджету чи міжнародних донорських фондів.
Ідентифікація ризиків енергетичних та енергопродукуючих компаній в Україні з використанням fishbone diagram
(Університет «КРОК», 2019) Герасименко, О.М.
У статті автором досліджено процес ідентифікації ризиків на прикладі вітчизняної енергетичної компанії. Метою даного дослідження є виклад механізму та етапів ідентифікації ризиків виробничої компанії, що полягає у ідентифікації активів, джерел ризиків, ідентифікації ризикових подій, існуючих заходів контролю та ідентифікації наслідків. У статті повно розкривається етап ідентифікації ризиків із зазначенням необхідної вхідної документації, переліку активів, що будуть піддаватись ідентифікації та наводиться шкала оцінки активу за методологією OCTAVE. Ідентифікацію джерел ризику автором пропонується проводити за допомогою діаграми Ісікави, що використовується для визначення можливих причин небажаної події чи проблеми. Особливої уваги слід приділити компонентам, що формують діаграму, тобто зонам ризику, причинам, наслідкам та джерелам формування. Для її побудови автором обрано 6М категорій для аналізу, а саме: механізми та обладнання, методи, матеріали, вимір, людину та навколишнє середовище. Етап ідентифікації ризикових подій автором детально розкривається на прикладі обраної енергетичної компанії та визначено її топ-10 ризиків. Ідентифікація існуючих заходів контролю реалізується через ряд дій аналізованої компанії, що досліджує автор. Ідентифікація наслідків ризиків показово проілюстрована ризиками, що спричинили падіння вартості акцій компанії. У підсумку автором визначено основні бар’єри на шляху впровадження управління ризиками у забезпечення економічної безпеки на підприємстві та сформовано основні помилки під час інтеграції ризик-орієнтованого підходу на підприємстві незалежно від галузі народного господарства.
Інноваційна стратегія управління університетом як стейкхолдер-компанії
(Університет «КРОК», 2019) Шапоренко, О.І.
З метою вирішення поставлених цілей статті: визначити місію університету як стейкхолдер-компанії, розробити спрощену та розгорнуту карту стейкхолдерів, задіяних у діяльності університету та визначити складові взаємодії суб’єктів внутрішнього та зовнішнього середовища університету було проаналізовано методологічні проблемою управління інноваційним потенціалом університету та запропоновано визначити місію університету як стейкхолдер компанії таким чином: це розробка інноваційної стратегії управління університету з метою об’єднати тих, хто прагне успіху та змін на краще для себе, родини, громади, країни на засадах збалансованості та зацікавленості. Запропонована нами концепція інтеграції науки, бізнесу і освіти передбачає: створення викладачами кафедри базових підприємств за основними напрямками реформування економіки; виконання науково-дослідних робіт на договірній основі; фінансування матеріальної бази кафедр і базових підприємств з метою ефективного виконання науково-дослідних робіт студентами, аспірантами і докторантами; формування школи науково-педагогічних кадрів на базі досліджень; розвиток матеріальної бази навчального процесу підготовки кадрів. З метою вироблення методології взаємодії між стейкхолдерами різних рівнів, які мають різні інтереси і переслідують різні цінності, запропоновано ідентифікувати і згрупувати всіх стейкхолдерів, що мають відношення до діяльності Університету. Запропонована загальна та розгорнута карта стейкхолдерів. У зв’язку з тим, що стратегічне управління зацікавленими сторонами є, перш за все, управління відношеннями з ними, на перший план виходить така характеристика відносин, як їх збалансованість та взаємодія. Таким чином, представлена взаємодія суб’єктів внутрішнього та зовнішнього середовища університету як стейкхолдер-компанії. Визнано, що важливим аспектом, окрім налагоджування взаємозв’язку із зацікавленими сторонами, є збереження та закріплення цих взаємозв’язків. Це дозволяє планувати дії та здійснювати інформування зацікавлених сторін відносно подальших планів діяльності Університету.
Концептуальна модель балансу ризиків (можливостей та загроз) стейкхолдерів проектів вітроенергетики
(Університет «КРОК», 2019) Бакуліч, О.О.; Севост’янова, А.В.
Глобальні кліматичні зміни, проблематика наслідків аварій на атомних електростанціях, підвищення цін на енергоносії, зростання потреб в енергетичних ресурсах зумовлюють необхідність коригування енергетичної політики багатьох розвинених країн у напрямі розвитку альтернативних джерел енергії, зокрема використання енергії вітру. Єврокомісія віднесла вітроенергетику до одних з пріоритетних напрямів розвитку електрогенерації в світі. Згідно з прогнозом Міжнародного Енергетичного Агентства, до 2040 року частка вітру в глобальному виробництві електроенергії зросте до 40%, вітроенергетичні станції стануть найдешевшим способом генерації в більшості країн світу. Для здійснення прогнозів потрібне правильне та вміле управління, яке враховує специфічні особливості проектів вітроенергетики, можливості й загрози їхніх стейкхолдрів та направлене на підвищення ефективності таких проектів. Виконано аналіз робіт вітчизняних та зарубіжних вчених і дослідників області управління стейкхолдерами проектів вітроенергетики та виявлено, що дана область є малодослідженою, а існуючі розробки неповними і стосуються в більшості альтернативної енергетики взагалі, тому потребують конктретизації й уточнення. Використовуючи метод аналогій та модель Інь-Ян, розроблено концептуальну модель балансу ризиків (можливостей та загроз) стейкхолдерів проектів вітроенергетики. Дана модель полягає в тому, що для забезпечення ефективного управління стейкхолдерами проектів вітроенергетики необхідно збалансувати їх ризики: збільшити можливості позитивного впливу учасників та зменшити можливості настання загроз, зберігаючи стабільний стан системи, в межах трьох категорій, що відповідають трикутнику цілей управління проектами: тривалість, вартість, якість, що можливе шляхом поєднання прийомів управління можливостями (шанс-менеджменту) та загрозами (ризик-менеджменту). Математично описано можливі стани системи взаємодії можливостей та загроз стейкхолдерів проектів вітроенергетики, за ймовірними значеннями балансів ризиків для кожного стейкхолдера. Визначено, що у відповідності до станів системи взаємодії можливостей та загроз стейкхолдерів проектів вітроенергетики, всіх стейкхолдерів можна поділити на три групи: загрозливі, гармонізовані та шансові.
Концепція побудови активізації аграрного підприємства в умовах цифрової економіки
(Університет «КРОК», 2019) Каліна, І.І.
Сьогодні цифровізація є ключовим для практично будь-якої соціальної чи економічної діяльності, справжній творець цінностей, яка трансформує економіку, суспільство, державу тощо. Ця тенденція незворотна, і через десять років цифровізація стане ще більш важливою для суспільства та економіки у всьому світі ніж зараз. Саме концепція побудови активізації аграрних підприємств, яка залежить від фінансової бізнес-моделі і визначає роботу виробничої системи й напрями фінансових потоків аграрних підприємств та соціально-економічних процесів трансформацій, можливостей щодо їх цілеспрямованого генерування й використання є основним цифровізаційним компонентом для аграрних підприємств. Теоретичні положення та дослідження доведено до рівня конкретних стадій, концепцій та пропозицій, щодо вдосконалення процесу управління аграрним підприємством. Розробка концепції побудови активізації аграрного підприємства, яка функціонує виключно на певних стадіях активізації: діагностика стану виробничо-комерційної системи, оцінка її параметрів на відповідність встановлених раніше (новим) цільовим орієнтирам, оцінка внутрішніх резервів, оцінка зовнішніх факторів впливу, визначення потенціалу аграрного підприємства, постановка нових цільових орієнтирів, обґрунтування та ресурсне забезпечення стратегічних цілей активізації, формування організаційних механізмів реалізації програм стратегічної активізації, розробка контрольних показників та процедур контролю, мотивація персоналу. розробка механізмів нейтралізації внутрішньої протидії змінам, соціальні трансформації на аграрному підприємстві, організаційні зміни в аграрному підприємстві, технологічні зміни в аграрному підприємстві, технічні зміни в аграрному підприємстві, фінансові зміни в аграрному підприємстві, визначення невідповідності існуючої бізнес-моделі новим умовам діяльності, формування нової бізнес-моделі аграрного підприємства (активізаційна бізнес-модель), узгодження і впровадження активізаційної бізнес-моделі, використання активізаційної бізнес-моделі аграрного підприємства, коригування параметрів бізнес-моделі аграрного підприємства, оцінка параметрів бізнес-моделі аграрного підприємства, визначення відхилень та розробка коригуючих заходів, яка допомогла б власникам та менеджерам швидко і якісно вирішувати усі пов’язані з цим процесом проблеми.
Організація кадрового аудиту на будівельних підприємствах з позицій управління якістю та забезпечення економічної безпеки
(Університет «КРОК», 2019) Дмитренко, В.І.
У статті встановлено взаємозв’язок між міжнародними стандартами ISO 30408:2016 «Управління людськими ресурсами. Настанови в області людського управління», ISO 30405:2016 «Управління людськими ресурсами. Настанови щодо набору персоналу», ISO 30409:2016 «Управління людськими ресурсами. Кадрове планування», ISO 30400:2016 «Управління людськими ресурсами. Основні терміни» та економічною безпекою будівельних підприємств. Запропоновано авторське поняття «кадровий аудит стану підсистеми управління персоналом як складової системи економічної безпеки будівельних підприємств», під яким пропонується розуміти документально оформлений системний процес оцінювання стану управління персоналом з позицій управління якістю та забезпечення економічної безпеки на будівельному підприємстві, який здійснюється аудиторською організацією на замовлення власника будівельного підприємства. Встановлено основні мету, завдання, напрями проведення кадрового аудиту стану підсистеми управління персоналом як складової системи економічної безпеки будівельних підприємств. Систематизовано основні функції, характерні риси та основні принципи проведення кадрового аудиту стану підсистеми управління персоналом як складової системи економічної безпеки будівельних підприємств. Встановлено об’єкти та суб’єкти кадрового аудиту стану підсистеми управління персоналом як складової системи економічної безпеки будівельних підприємств. Систематизовано основні бізнес-процеси, пов’язані з управлінням персоналом на будівельних підприємствах, які підлягають кадровому аудиту. Регламентовано оформлення результатів кадрового аудиту стану підсистеми управління персоналом як складової системи економічної безпеки будівельних підприємств у формі висновку, який може бути: позитивним, умовно-позитивним або негативним. Здійснення кадрового аудиту стану підсистеми управління персоналом сприятиме забезпеченню економічної безпеки будівельних підприємств.
Фінансові запобіжники економічної безпеки аграрних підприємств
(Університет «КРОК», 2019) Марков, Р.В.
Економічна безпека АПК – це система взаємовідносин між учасниками чотирьох сфер аграрних відносин, яка повинна забезпечувати активні відтворювальні процеси в аграрному виробництві та прийнятну рентабельність аграрної діяльності, знижувати ризики ведення аграрного бізнесу і гарантувати продовольчу безпеку регіону і країни в цілому як складову в забезпеченні національної безпеки держави. В умовах інтеграції агарного сектору економіки України в європейський економічний простір першочергового значення набувають дослідження напрямів забезпечення економічної безпеки аграрних підприємств. Це обумовлено необхідністю адаптації їх фінансової діяльності до посилення конкурентної боротьби на продовольчому ринку в умовах ускладненого (у порівнянні із європейськими виробниками) доступу до зовнішніх ресурсів. Важливою складовою системи економічної безпеки аграрних підприємств України залишається фінансова. Задля забезпечення власної фінансової безпеки мають акцентувати свою увагу на більш доступних для них заходах самозабезпечення фінансовими ресурсами. З наведеного вище переліку інструментів подолання сезонного дисбалансу фінансових ресурсів сільськогосподарських виробників до заходів самозабезпечення фінансовими ресурсами можна віднести перші чотири інструменти, у той час, як наступні три за своєю сутністю є різними варіантами залучення зовнішніх джерел фінансування. Економічна стійкість та безпека сільськогосподарських підприємств є взаємопов’язаними та взаємообумовлюючими характеристиками їх діяльності. Це пояснюється тим фактом, що безпека підприємств є одним з детермінантів їх економічної стійкості, тоді як стійкість функціонування відображає рівень розвитку їх потенціалу, що є основою для формування та зміцнення економічної стійкості. Саме тому підґрунтям для ефективного функціонування та розвитку підприємств є одночасне формування обох вищезазначених характеристик. Однак, наявність ряду невирішених проблем, зокрема виснаженість ресурсного потенціалу та брак підтримки потребують напрацювання запобіжників економічної безпеки підприємств АПК.
Планування міжнародних морських контейнерних перевезень товарів
(Університет «КРОК», 2019) Пазєєва, Г.М.; Чижевський, Д.В.; Пазєєва, Ганна Михайлівна
Контейнерні перевезення вважаються найбільш популярними в усьому світі, їх універсальність – це одна з найголовніших причин, які дозволили контейнерним перевезенням стати найпопулярнішим способом транспортування вантажу. Це такий вид перевезення, коли від замовника потрібно тільки вказати місце звідки забирати вантаж і куди його доставляти. На цьому участь замовника в такому перевезенні закінчується. Вже неможливо собі уявити виробництво без здійснення перевезення вантажів на різні відстані. Конкурентоспроможність продукції в значній мірі визначається її ціною, до складу якої включаються транспортні витрати від місця виробництва до місця споживання. Такі витрати можуть наближатися до витрат, пов'язаних з виробництвом. Через високу вартість транспортної складової знижується конкурентоспроможність продукції не тільки на зовнішньому, але і на внутрішньому ринках. На поточний момент доставка вантажів ведеться найоптимальнішим і менш витратним для замовника способом. В даному випадку необхідним є здійснення планування міжнародних контейнерних перевезень, що дозволить суттєво знизити витрати на проведення транспортування. Об’єктом дослідження є процес здійснення міжнародних контейнерних перевезень на підприємстві «МАРИН КОНТЕЙНЕР СЕРВИС». Предметом дослідження є теоретико-методичні аспекти здійснення планування міжнародних контейнерних перевезень логістичного підприємства. Метою є розробка шляхів вдосконалення планування міжнародних контейнерних перевезень товарів. В статті досліджено поняття та види контейнерів, визначено основні переваги та етапи планування контейнерних перевезень. Проаналізовано стан та динаміку здійснення контейнерних перевезень на підприємстві ТОВ «МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС». Розроблено та обґрунтовано напрямки удосконалення організації планування контейнерних перевезень.
Ринок землі в Угорщині – уроки для України
(Університет «КРОК», 2019) Ткач, Д.І.; Ткач, Д.К.; Ткач, Дмитро Іванович
Найбільш специфічною сферою підприємницької діяльності, без жодного перебільшення, є аграрне виробництво, яке заслуговує окремої уваги з боку представників науки, держави, бізнесу. За сучасних умов проблема ефективного функціонування й розвитку аграрної сфери економіки набуває актуальності ще й тому, що земля сама по собі є рідкісним, кількісно обмеженим ресурсом, який неможливо створити, замістити іншим чи накопичити. Це – унікальний дар природи. Однак відбувається ерозія ґрунтів, родючі землі поступово відводяться під будівництво промислових та інших об'єктів, забудову міст, прокладання доріг, трубопроводів тощо. Наступ міст на села відчутно зменшує запас земельного ресурсу для виробництва аграрної продукції. І через те, що, з одного боку, загальна пропозиція землі є повсякчас величиною фіксованою й абсолютно нееластичною (її неможливо збільшити), а з іншого, попит на сільськогосподарську продукцію невпинно зростає, всезагальною закономірністю стало неухильне зростання вартості аграрної продукції та, як наслідок, і самої землі. Причому подорожчання землі і сільгосппродукції сьогодні навіть прискорилося. В Україні земельні відносини завжди перебували в центрі уваги, а діяльність, пов’язана з управлінням земельними ресурсами була одним з головних пріоритетів державної політики. Історія вітчизняних земельних відносин налічує кілька століть, протягом яких сформувалися їх види, форми, підходи та методи. Аналізуючи результати земельних реформ, приходимо до висновку, що даний досвід має винятково важливе значення для розробки концептуальних напрямів з метою сучасної трансформації земельних відносин. Очевидно, що даний досвід їх проведення не може бути аналогом для сучасних умов, але деякі важливі риси можуть бути використані в підходах до вирішення питань формування нової системи землекористування та ринку земель сільськогосподарського призначення. У статті проаналізовано угорський досвід становлення та розвитку ринку землі. Показано яким чином в Угорщині впроваджувалися ринкові механізми у створення умов для вільної конкуренції у сільськогосподарському виробництві. Насамперед підкреслюється роль держави у запобіганні негативних наслідків приватизації землі. Особлива увага приділяється цьому питанню після набуття країною членства в Європейському Союзі, так як угорському керівництву потрібно було виконувати вимоги Євроспільноти у цій царині. Показано чим угорський досвід цікавий для України.