Вчені записки Університету "КРОК". 2019. №3(55).

Постійне посилання колекціїhttps://dspace.krok.edu.ua/handle/krok/2633

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 20 з 27

Value-oriented project management approach as a source of risk
(Університет «КРОК», 2019) Seek, A.M.A.; Teslenko, P.; Bielova, O.; Бєлова, Олена Ігорівна
Improving the effectiveness of project management methods requires expanding the base of the analyzed features. Here, in addition to traditional investment value indicators, they increasingly include organizational and value. Value-oriented approach today is considered the most advanced method in ensuring the successful completion of projects. Application of value-oriented approach to project management is considered. Indicative essence of value by various scientific sources, and its implementation, in relation to the subjects of the project. It is noted that the notion of value is usually applied to project stewards. They have their own proofs, and during the project implementation, these expectations are implemented in the form of acquired value. Thus, added value-based approach categories such as value, stakeholders, expectations, added value, and others can be characterized as additional degrees of freedom to ensure a successful completion of a project.However, the inclusion of additional degrees of freedom, as a rule, leads to the emergence of new risks, in this case, in project management. Therefore, the authors have been tasked to analyze the relationship between providing value for the main project stakeholders and the risks that arise in this regard.The article presents the results of the analytical search for the modern state of the theoretical and practical toolkit of value-oriented management of projects, portfolios, programs in project-oriented organizations, its relationship with project risks. Analyzed basic definitions. The value of the project as meeting the interests of its main stakeholders, and the value-oriented approach, as a rule, is used to manage the organization. It is shown that value-oriented management is accompanied by risks of structural value imbalance with respect to stakeholders in a single project, which causes its instability. For the development of management techniques for this group of risks, the basic principles are formulated. As the basis of control, it is proposed to use the tools of the theory of spiral dynamics.
Аналіз емпіричної бази дослідження оцінки рівня ефективності стратегій розвитку
(Університет «КРОК», 2019) Божанова, В.Ю.; Кононова, О.Є.
Дослідження проблеми оцінки ефективності стратегій розвитку суб’єктів галузі дозволяє розширити уявлення щодо напрямків науково-практичного аналізу за вказаним напрямком, основних аспектів перспективних розвідок стосовно створення методичного підходу, прийнятного для використання в умовах будівельної та суміжних галузей економіки країни. Концепція стратегій розвитку є предметом пильної уваги зарубіжних та вітчизняних науковців і практиків. Теоретичні та практичні аспекти проблем розвитку, стратегічного вибору і досягнення успіху компаній та організацій в західних країнах знайшли відображення у наукових працях багатьох закордонних учених, зокрема Р. Акоффа, І. Ансоффа, Р. Гранта, П. Друкера, К. Ендрюса, Д. Куїнна, Г. Мінцберга, Р. Майлза, М. Портера, Р. Румельта, А. Стрікленда, К. Сноу, А. Томпсона, Е. Чандлера, Д. Шендела. Проблемам ефективності стратегій розвитку присвятили багато праць українські науковці, у тому числі: О.Алимов, О. Амоша, В. Герасимчук, Г. Дмитренко, Л. Довгань, Є. Кузьмін, В.Нємцов, В.Пономаренко, З. Шершньова, а також учені країн СНД Г. Азоєв, О.Виханський, О.Градов, Р.Фатхутдінов та ін. Проте специфічні умови господарювання вітчизняних підприємств вимагають подальших досліджень теоретичних і практичних аспектів концепції ефективності стратегій розвитку. Метою даної статті є аналіз основних сучасних емпіричних матеріалів за вказаною сферою дослідження. Також розглянемо їх переваги, недоліки та можливості використання або адаптації щодо суб’єктів будівельної галузі України. В статті було здійснено вивчення емпіричної бази дослідження за проблематикою оцінки ефективності стратегій розвитку підприємств будівельної галузі. В процесі аналізу досліджено: емпіричні дослідження, основані на використанні основних традиційних комплексних оціночних показників (виробничих, техніко-економічних, фінансових, соціальних, екологічних показників) розвитку суб’єкта галузі в рамках певних методичних підходів (зокрема, методу кластерного аналізу, економетричного методу); положення емпіричного дослідження ефективності стратегій розвитку, проведеного в рамках методичного підходу щодо комплексної оцінки впливу факторів зростання на обрану оптимальну стратегію розвитку на прикладів виробничих підприємств; матеріали емпіричних досліджень ефективності стратегій розвитку підприємств галузі, основаних на застосуванні підходу щодо оцінки стратегічних карт вказаних суб’єктів через вивчення відповідності рівня стратегічного прогнозування (за стратегічними цілями) механізму його впровадження (рівень використання оптимального набору методів та засобів досягнення стратегічних цілей); результати емпіричних досліджень ефективності стратегій розвитку суб’єктів галузі, що основані на використанні локального аналізу певних аспектів та напрямків функціонування. Встановлено ефективність та можливість використання в процесі розробки уніфікованого методичного підходу основних методичних рекомендацій, використаних в рамках зазначених матеріалів емпіричних досліджень, виявлено достатню адаптивність вказаних методик
Аналіз функціонування закладів вищої освіти з позиції впливу на національну безпеку України
(Університет «КРОК», 2019) Копитко, М.І.; Керницький, І.С.; Ільків, Ю.І.; Копитко, Марта Іванівна
Дослідження позицій України за Індексом глобальної конкурентоспроможності дозволяє констатувати факт відставання за ключовими показниками – це інновації, вища освіта і професійна підготовка, розвиток бізнесу. Ці елементи є ключовими у розвитку національної економіки та забезпечення національної безпеки. Тому акцент на покращенні позицій за зазначеннями показниками повинні стати першочерговими заходами в Україні на всіх рівнях управління. Проблему розвитку науки та інновацій в Україні через призму діяльності закладів вищої освіти розглядало чимало науковців, але не вирішеною раніше проблемою залишається аналіз сучасного стану ефективності діяльності ЗВО в Україні з виокремленням факторів впливу на показники діяльності наукових та науково-педагогічних працівників, а також виокремлення ключових загроз національній безпеці, які виникають внаслідок низького рівня функціонування суб’єктів у сфері науки в Україні. У статті здійснено ґрунтовний аналіз діяльності закладів вищої освіти в Україні, проаналізовано основні проблеми, які полягають у зниженні рівня фінансування сфери науки, що призводить до наростання несприятливих тенденцій, які мають суттєвий негативний вплив на рівень національної безпеки. Запропоновано з метою підвищення ефективності діяльності ЗВО і тим самим сприяння позитивного впливу на рівень національної безпеки України залучати додаткове фінансування. Рекомендовано ЗВО в Україні наслідувати приклад іноземних колег, які активно налагоджують взаємодію із власними випускниками для поширення університетських цінностей, традицій, взаємодопомоги; встановлення зворотного зв’язку з метою корегування освітнього процесу та фінансової підтримки з боку випускників. Крім того, доцільно координувати співпрацю із бізнес-структурами, адже саме вони зацікавлені у залученні молодих фахівців – випускників ЗВО для укомплектування штату працівників, співпраці із ЗВО для здійснення інноваційної діяльності, проведення рекламних кампаній через ЗВО. Крім бізнес-структур необхідно розглядати співпрацю із державними установами, адже саме вони здійснюють заходи у соціальній, екологічній та ряді інших сфер, які додатково фінансуються із державного бюджету чи міжнародних донорських фондів.
Експортна стратегія України: реалії та перспективи
(Університет «КРОК», 2019) Андрєєва, В.А.; Андрєєва, Віта Анатоліївна
Необхідність підтримки розвитку експортної стратегії України перетворюється на процес безперервний та динамічний, а отже, одноразовий аналіз і діагностика не можуть бути основою такого процесу, оскільки надають обмежену певним відтинком часу інформацію. При цьому стратегія економічного розвитку держави повинна прогнозувати та передбачати тенденції економічного розвитку з урахуванням науково-технічного прогресу, світової кон’юнктури ринків, світової політичної кон’юнктури, світових фінансових ризиків, національних економіко-політичних переваг. Саме модельний шлях економічного розвитку країни дає можливість не лише систематизувати державну економічну політику в її оперативних заходах, а й спрямовувати економічну діяльність суб’єктів господарювання країни у перспективних та конкурентоздатних стратегіях. Стратегія економічного розвитку держави не може вберегти від нестабільності, нестійкості, спаду. Потрібні механізми розробки системи цілей з урахуванням тенденцій економічного розвитку та факторів. В статті обґрунтовано доцільність формування та реалізації експортної стратегії країни за допомогою сформованої економічної моделі. Проаналізовано реалії та перспективи розвитку експортної стратегії в умовах інституційних змін, які є необхідною ланкою в процесі трансформації економіки. Визначено напрямки реалізації експортної стратегії з урахуванням науково-технічного прогресу, світової кон’юнктури ринків, світової політичної кон’юнктури, світових фінансових ризиків, національних економіко-політичних переваг, тенденцій економічного розвитку. Запропоновано впровадження регуляторного формуляру - інституційно врегульованого макроекономічного інструменту для реалізації експортної стратегії. Угрупувано економічні важелі та визначено пріоритетні галузі для її реалізації, які сприяють створенню високої доданої вартості.
Класифікація та принципи побудови системи державного фінансового аудиту в Україні
(Університет «КРОК», 2019) Брадул, О.М.
У статті досліджено питання класифікації та принципи побудови системи державного фінансового аудиту в Україні. Ефективність управлінської діяльність тісно пов’язана з фінансовим її аспектом, проте він не єдиний визначає її успішність і потребує вивчення. В управлінській діяльності загалом, та системі державного управління зокрема, велике значення має управлінська складова, яка включає такі поняття як компетентність, порядність, чесність, гуманність, етичність тощо. Проблеми використання бюджетних коштів і здійснення державного фінансового контролю за діяльністю органів виконавчої влади й суб'єктів господарювання державного сектору економіки є актуальними, оскільки ефективне та цільове використання фінансових ресурсів держави є запорукою виконання всіх покладених на неї функцій та забезпечення необхідних темпів економічного зростання. Однією з суттєвих причин не ефективності управлінської діяльності є безвідповідальність окремих державних службовців та керівників підприємств, установ та організацій. Неналежне виконання ними своїх обов'язків, основних завдань та функцій, визначених законодавчими та нормативно - правовими актами, сприяє розвитку корупції та фінансових порушень, зниження якості послуг тощо. Економічні тенденції, що спостерігаються в Україні впродовж останніх років, засвідчили нагальну необхідність реорганізації системи фінансового контролю, а саме зміни його ідеології, яка полягає не у тому, щоб знайти після закінчення бюджетного періоду як найбільше порушень, коли збитки важко або ж неможливо відшкодувати, а допомогти розпорядникам бюджетних коштів попередити їх чи хоча б мінімізувати наслідки уже вчинених порушень. Тобто, сьогодні виникає необхідність запровадження у бюджетній сфері нового менш фіскального, але більш оперативного та партнерського виду контролю - державного фінансового аудиту.
Компетенція і компетентність: консенсус
(Університет «КРОК», 2019) Поскрипко, Ю.А.; Данченко, О.Б.; Данченко, Олена Борисівна
У статті визначено причини термінологічної неузгодженості і розбіжностей у тлумаченні понять «компетенція» і «компетентність», які виникають внаслідок розбіжностей в англомовних джерелах, некоректного перекладу та суб’єктивного тлумачення цих термінів з англійської мови. Досліджено сутність та зміст наукових категорій «компетенція» і «компетентність» обґрунтовано раціональний підхід до коректного розуміння їхньої сутності та змісту, та надано їхні дефініції. Фахові компетенції – це знання, навички та вміння з фаху, які повинні відповідати визначеним вимогам до практичної діяльності за цим фахом. Компетентність визначається як наявність специфічних фахових компетенцій, неспецифічних особистісних компетенцій, установок і досвіду з певного фаху (напрямку діяльності) та вміння правильно і своєчасно їх використовувати у процесі фахової діяльності з метою досягнення фахових цілей та розуміння фахових перспектив. Термін «competencies» вживається переважно для опису визначених вимог до роботи, діяльності, посади, кандидатів на посаду тощо, а також опису того, яким чином і на якому рівні ці вимоги повинні бути реалізовані. Процес розвитку компетенцій і формування компетентності автори представили у вигляді «Піраміди компетентності», основними елементами якої ієрархічно є: на базисному рівні: специфічні «фахові» компетенції – знання, навички, вміння та неспецифічні «особистісні» компетенції – індивідуальні, командні (групові) та організаційні; на середньому рівні: установки – цільові, ціннісні та мотиваційні; і на вищому рівні: місія (покликання), візія, які реалізуються через фаховий досвід, потенціал та фахову досконалість (професіоналізм, майстерність, експертний рівень). Авторами зроблено висновок, що детальний аналіз понять «компетенція» і «компетентність» та наведені аргументи дозволяють дійти консенсусу щодо дефініцій, тлумачення, розуміння сутності і змісту, їх співвідношення і розмежування, що дасть можливість уникнути подальших розбіжностей і протиріч у цьому питанні.
Комплексна система управління державною економічною безпекою банків
(Університет «КРОК», 2019) Коваль, Я.С.
У сучасних умовах відновлення економіки України після глобальної фінансової кризи, проблема економічної безпеки фінансових посередників набуває першочергового значення, стає стрижнем їх функціонуванням, а також найважливішою характеристикою якості життя населення та стану економіки країни. Формування та оптимізація системи економічної безпеки фінансових посередників, повинно здійснюватися, виходячи з мети і принципів забезпечення економічної безпеки, шляхом розробки норм, які регулюють різні процеси в сфері економіки, визначення основних напрямків діяльності, а також налагодження відповідних механізмів контролю за діяльністю вітчизняних фінансових посередників. Забезпечення економічної безпеки фінансових посередників на високому рівні, значно впливає на вирішення основних цілей і завдань, що стоять перед вітчизняним ринком фінансових послуг. Важливість економічної безпеки визначається необхідністю формування внутрішнього імунітету фінансових посередників та зовнішньої захищеності їх від впливу конкурентів на світових ринках і стійкості внутрішнього фінансового становища. Проблемам економічної безпеки фінансових посередників та забезпечення її ефективності присвячено ряд статей та монографій. Проте таке важливе питання як комплексне управління системою економічної безпеки фінансових посередників, у тому числі й банківських установ, потребує подальшого наукового дослідження. Фінансова складова є найбільш важливою, оскільки фінансова стабільність свідчить про забезпеченість фінансових посередників власними фінансовими ресурсами, рівень їх використання, напрямки розміщення. Необхідність постійного дотримання економічної безпеки зумовлюється об’єктивно наявним для кожного суб’єкта фінансового посередництва завданням забезпечення стабільності функціонування та досягнення основної мети своєї діяльності. Рівень економічної безпеки фінансових посередників залежить від того, наскільки ефективно її керівництво і спеціалісти (менеджери) будуть спроможні уникнути можливих загроз і ліквідувати шкідливі наслідки окремих негативних складових зовнішнього і внутрішнього середовища.
Комунікаційна підтримка у формуванні регіонального ринку освітніх послуг
(Університет «КРОК», 2019) Коломицева, О.В.; Чепурда, Л.М.; Васильченко, Л.С.
В статті досліджено сучасний стан регіонального ринку освітніх послуг, розкрито необхідність застосування комунікаційної підтримки та маркетингових інструментів на ринку освітніх послуг з метою донесення інформації до цільової аудиторії та вдалого позиціонування закладів освіти регіону. Розглянуто засоби маркетингових комунікацій, які використовуються на регіональному ринку освітніх послуг для налагодження довготривалих взаємовідносин зі споживачами та іншими контактними аудиторіями. Відзначено, що в нинішніх умовах функціонування поряд з традиційними інструментами для просування освітніх послуг, регіональні заклади вищої освіти активно використовують стратегію агресивного маркетингу. Наголошено, що альтернативою агресивного маркетингу сьогодні може стати лише Digital маркетинг, вплив якого в системі маркетингових комунікацій значно зріс останнім часом в зв’язку з розвитком телекомунікаційних і цифрових технологій, мобільних пристроїв, комп’ютерної техніки та інтернету. Зазначено, що важливою складовою комунікаційної політики є взаємодія закладів освіти з бізнесом та регіональними центрами зайнятості, які надають інформацію про можливості працевлаштування випускників та прогнозують попит на окремих фахівців на ринку праці. Констатовано, що інформаційно-комунікаційну політику на ринку освітніх послуг можна вести не лише в межах України, а й за кордоном, позиціонуючи Україну, як країну з доступною, якісною освітою і комфортними умовами для проживання. Доведено, що система маркетингових комунікацій, разом модернізованими цифровими каналами комунікацій, здатна забезпечити координацію методів і засобів просування послуг на регіональному освітньому ринку з метою задоволення потреб ринку праці та споживачів.
Концептуальна модель балансу ризиків (можливостей та загроз) стейкхолдерів проектів вітроенергетики
(Університет «КРОК», 2019) Бакуліч, О.О.; Севост’янова, А.В.
Глобальні кліматичні зміни, проблематика наслідків аварій на атомних електростанціях, підвищення цін на енергоносії, зростання потреб в енергетичних ресурсах зумовлюють необхідність коригування енергетичної політики багатьох розвинених країн у напрямі розвитку альтернативних джерел енергії, зокрема використання енергії вітру. Єврокомісія віднесла вітроенергетику до одних з пріоритетних напрямів розвитку електрогенерації в світі. Згідно з прогнозом Міжнародного Енергетичного Агентства, до 2040 року частка вітру в глобальному виробництві електроенергії зросте до 40%, вітроенергетичні станції стануть найдешевшим способом генерації в більшості країн світу. Для здійснення прогнозів потрібне правильне та вміле управління, яке враховує специфічні особливості проектів вітроенергетики, можливості й загрози їхніх стейкхолдрів та направлене на підвищення ефективності таких проектів. Виконано аналіз робіт вітчизняних та зарубіжних вчених і дослідників області управління стейкхолдерами проектів вітроенергетики та виявлено, що дана область є малодослідженою, а існуючі розробки неповними і стосуються в більшості альтернативної енергетики взагалі, тому потребують конктретизації й уточнення. Використовуючи метод аналогій та модель Інь-Ян, розроблено концептуальну модель балансу ризиків (можливостей та загроз) стейкхолдерів проектів вітроенергетики. Дана модель полягає в тому, що для забезпечення ефективного управління стейкхолдерами проектів вітроенергетики необхідно збалансувати їх ризики: збільшити можливості позитивного впливу учасників та зменшити можливості настання загроз, зберігаючи стабільний стан системи, в межах трьох категорій, що відповідають трикутнику цілей управління проектами: тривалість, вартість, якість, що можливе шляхом поєднання прийомів управління можливостями (шанс-менеджменту) та загрозами (ризик-менеджменту). Математично описано можливі стани системи взаємодії можливостей та загроз стейкхолдерів проектів вітроенергетики, за ймовірними значеннями балансів ризиків для кожного стейкхолдера. Визначено, що у відповідності до станів системи взаємодії можливостей та загроз стейкхолдерів проектів вітроенергетики, всіх стейкхолдерів можна поділити на три групи: загрозливі, гармонізовані та шансові.
Концепція побудови активізації аграрного підприємства в умовах цифрової економіки
(Університет «КРОК», 2019) Каліна, І.І.
Сьогодні цифровізація є ключовим для практично будь-якої соціальної чи економічної діяльності, справжній творець цінностей, яка трансформує економіку, суспільство, державу тощо. Ця тенденція незворотна, і через десять років цифровізація стане ще більш важливою для суспільства та економіки у всьому світі ніж зараз. Саме концепція побудови активізації аграрних підприємств, яка залежить від фінансової бізнес-моделі і визначає роботу виробничої системи й напрями фінансових потоків аграрних підприємств та соціально-економічних процесів трансформацій, можливостей щодо їх цілеспрямованого генерування й використання є основним цифровізаційним компонентом для аграрних підприємств. Теоретичні положення та дослідження доведено до рівня конкретних стадій, концепцій та пропозицій, щодо вдосконалення процесу управління аграрним підприємством. Розробка концепції побудови активізації аграрного підприємства, яка функціонує виключно на певних стадіях активізації: діагностика стану виробничо-комерційної системи, оцінка її параметрів на відповідність встановлених раніше (новим) цільовим орієнтирам, оцінка внутрішніх резервів, оцінка зовнішніх факторів впливу, визначення потенціалу аграрного підприємства, постановка нових цільових орієнтирів, обґрунтування та ресурсне забезпечення стратегічних цілей активізації, формування організаційних механізмів реалізації програм стратегічної активізації, розробка контрольних показників та процедур контролю, мотивація персоналу. розробка механізмів нейтралізації внутрішньої протидії змінам, соціальні трансформації на аграрному підприємстві, організаційні зміни в аграрному підприємстві, технологічні зміни в аграрному підприємстві, технічні зміни в аграрному підприємстві, фінансові зміни в аграрному підприємстві, визначення невідповідності існуючої бізнес-моделі новим умовам діяльності, формування нової бізнес-моделі аграрного підприємства (активізаційна бізнес-модель), узгодження і впровадження активізаційної бізнес-моделі, використання активізаційної бізнес-моделі аграрного підприємства, коригування параметрів бізнес-моделі аграрного підприємства, оцінка параметрів бізнес-моделі аграрного підприємства, визначення відхилень та розробка коригуючих заходів, яка допомогла б власникам та менеджерам швидко і якісно вирішувати усі пов’язані з цим процесом проблеми.
Модель «4 сезони» для управління ризиками в проектах агропромисловго комплексу
(Університет «КРОК», 2019) Денчик, О.Р.; Круль, К.Я.
Аграрні проекти є дуже важливими для людства, від їх успішності залежить майбутнє світу. За умови обмеженості ресурсів, змін клімату та збільшення чисельності населення науковці та фермери постійно працюють над збільшенням виробництва продукції рослинництва та тваринництва для задоволення потреб людства в продуктах харчування. Особлива увага приділяється якості та безпечності даної продукції для здоров’я людини. Всі виробничі процеси ретельно контролюються державними установами, сировина яка використовується при виробництві продукції тваринництва має мати всі сертифікати походження та безпечності для здоров’я тварин, а продукція яка виробляється тваринами має бути безпечною для людей. Такими ж принципами керуються і при виробництві продукції рослинництва - всі добрива та препарати для боротьби із шкідниками, мають бути сертифіковані, а продукція рослинництва, яка вирощена із застосуванням даних препаратів, має бути безпечною для використання в годівлі тварин та харчуванні людей. Невизначеність та ризикованість в агропромислових проектах є нормою ведення господарювання у всьому світі, особливо це відображається в проектах пов’язаних із рослинництвом. Втрати від ризиків можуть бути дуже значними, не лише в економічному сенсі, але й соціальному. Розробка інструментів, які зможуть допомогти менеджерам аграрних проектів управляти ризиками та зменшити втрати від них є недохідними. Виконано аналіз робіт вітчизняних та зарубіжних вчених і дослідників області управління ризиками проектів агропромислового комплексу та виявлено, що дана область є недостатнього дослідженою, але дослідження проведенні науковцями можуть стати відмінним підґрунтям для розроблення нових моделей та методів. Розроблено модель управління ризиками проектів агропромислового комплексу «4 СЕЗОНИ», стане в нагоді проектним менеджерам, як наочний на зручний інструмент для управління ризиками сільськогосподарських проектів. Данна модель, яка на відміну від існуючих, ґрунтується на ідентифікації ризиків для кожного конкретного сезону року та розроблені для кожного із них заходу із запобігання та уникнення.
Модернізація стратегії національної безпеки в Україні в умовах інноваційного розвитку з акцентом на економічній безпеці
(Університет «КРОК», 2019) Вовченко, О.В.; Вовченко, Олена Владиславівна
У статті проаналізовано роль соціально-економічного розвитку України в контексті світових інноваційних процесів. Посилення впливу науки та новітніх технологій на розвиток соціально-економічної сфери в останні десять років підвищує актуальність інноваційної моделі розвитку країни. Провідні економіки світу зазнали суттєвих і стрімких структурних змін у результаті застосування інноваційних технологій, але Україна не здатна структурно модернізувати економіку у відповідності з новим технологічним укладом. Ігнорування цих процесів в Україні не тільки стримує розвиток, а й підриває економічну безпеку держави в системі національної безпеки. Формування інноваційної економіки потребує зваженої державної політики, яка закріплюється на законодавчому рівні. Висловивши намір України щодо інтеграції у Європейський Союз, держава зобов’язана створити відповідний рівень забезпечення добробуту населення згідно з європейськими стандартами, що обумовлює необхідність реалізації вищезазначеної політики. Показано, що ситуація на сході України значно підірвала соціально-економічний стан країни, що прямо пов’язано з гарантуванням економічної безпеки в системі національної безпеки. Законодавчою базою для вирішення цього питання є Закон України «Про національну безпеку України» та Стратегія національної безпеки України. Але Закон України «Про національну безпеку України» змінився в 2018 р., а чинною є Стратегія, затверджена 2015 р. Визначено серйозний недолік нової редакції Закону – скорочення визначення поняття «національна безпека України», вилучення понять «боротьба з корупцією», «охорона здоров’я», «розвиток освіти та науки», «інноваційна політика» і т. ін. Доцільний вибір політики запровадження Стратегії національної безпеки дає змогу зосередити зусилля й ресурси на реалізації потенціалу економічного розвитку і відтак забезпечити ефективний і безпечний розвиток усіх сфер життєдіяльності людини, суспільства й держави. Запропоновано напрями удосконалення механізмів забезпечення економічної безпеки України на законодавчому рівні в умовах інноваційного розвитку, які дають можливість зосередитися на вирішенні першорядних проблем у законодавчих документах щодо національної безпеки України.
Міжнародний досвід мотивації персоналу в умовах сучасної економіки
(Університет «КРОК», 2019) Денисенко, М.П.; Мельник, Л.С.
У статті розглядаються питання міжнародних мотиваційних систем персоналу і можливості застосування цього досвіду для українських підприємств. Мотиваційні системи тісно пов'язані з управлінням персоналу. Нові економічні відношення, породжені перехідним періодом, висувають і нові вимоги до персоналу. Це не тільки добір, навчання і розташування кадрів, але і формування нової свідомості, менталітету, а отже, і методів мотивації. Загалом мотиваційні системи використання трудового потенціалу підприємства являє собою сукупність мотивів, які притаманні працівникам у результаті дії множини впливів, які і є своєю чергою елементами мотиваційного комплексу, який повинен забезпечити досягнення цілей підприємства. Найскладнішим моментом в сучасних умовах змішаної економіки для підприємства є втрата кваліфікованих кадрів. Утримання ключових співробітників стало вагомим завданням в управлінні підприємством. Однак керівники більшості українських підприємств основну свою увагу приділяють маркетингу, фінансам, управлінню виробництвом, а не вдосконаленню системи мотивації персоналу. Це обумовлено перш за все тим, що керівники помилково вважають, що нині проблем з мотивацією персоналу бути не повинно, так як співробітники розуміють, що на їх місце претендують тисячі звільнених, готових працювати за меншу заробітну плату. Функціонування мотиваційних систем залежить від позитивного впливу як внутрішніх, так і зовнішніх щодо підприємства чинників. Але в будь-якому разі організація системи винагородження персоналу має спиратися на стиль управління, що передбачає створення гнучких структур, методів мотивації відповідно до розвитку технічних, економічних і соціальних процесів у суспільстві в цілому та на кожному підприємстві зокрема. Таким чином, сам факт збереження робочого місця співробітника розглядається як мотивація до більш якісної та ефективної роботи.
Місце та роль України: реалії та перспективи
(Університет «КРОК», 2019) Гарін, Б.Б.
У статті досліджено зв'язок між часткою країни у населенні світу та її часткою у створенні світового продукту. Людський потенціал країни є одним з найважливіших чинників її розвитку, головним економічним ресурсом. Автором проаналізовано дані по десяти країнам з найбільшим річним обсягом виробництва (ВВП за ПКС) та десяти країнам з найбільшою кількістю населення. Зроблено порівняльний аналіз цих країн. Відмічено, що сім з десяти країн потрапляє до обох списків. Показано важливість ефективного використання людського потенціалу країни. Запропоновано показник вимірювання такої ефективності – коефіцієнт відносного економічного розвитку, який розраховується як відношення частки створюваного країною світового ВВП до її частки у населенні планети. Країни з коефіцієнтом більше 1,5 можуть бути віднесені до категорії розвинутих. Коефіцієнти в інтервалі від 1,5 до 0,5 вказують на країни, що розвиваються. Слабо розвинуті країни мають коефіцієнти менше 0,5. Визначено місце та роль України в світовій економіці на сучасному етапі. Для цього зроблено порівняльний аналіз даних країн з населенням від 50 до 35 млн. та країн, що були у складі СРСР. Зроблені порівняння, нажаль, виглядають для України невтішно. Сучасний стан економіки України є наслідком невдалих реформ протягом останніх десятиріч. Планову економічну систему було перебудовано у систему некерованого ринку зразка XIX сторіччя. В сучасного типу економічних системах держава виконує ряд дуже важливих функцій. Держава повинна доповнювати та виправляти ринок, там де він не спрацьовує. Наголошено на необхідності докорінних змін у соціально-економічній політиці, на сучасному етапі, для досягнення високих темпів економічного зростання. Запропоновано звернути увагу на досвід реформ Республіки Кореї та Китаю. Південна Корея являє собою приклад перетворення економічно відсталої країни у країну з високо розвиненою сучасною економікою, в історично короткі строки. Китай будує сучасного типу економіку, реформуючи планову економічну систему. В обох випадках ключову роль в прискоренні економічного розвитку відіграє держава. Для досягнення успіху, потрібно мати продуману урядову програму дій та наполегливо втілювати заплановане.
Місцевий розвиток у контексті забезпечення умов функціонування малого підприємництва: досвід Черкаського регіону
(Університет «КРОК», 2019) Манн, М.Н.; Потапенко, Т.П.
У статті розглянуто роль малого бізнесу у формуванні конкурентоспроможності регіону, зокрема, виокремлено соціальні та економічні чинники впливу на регіональний розвиток. Представлено та охарактеризовано позитивні аспекти впливу малого бізнесу на розвиток регіональної економіки. Окреслено конкурентні переваги малого бізнесу порівняно з великими підприємствами, такі як: гнучкість та швидка пристосовуваність до змін, низька капіталоємність виробництва, висока інноваційна спроможність. Розглянуто характерні особливості впливу малого бізнесу на місцевий розвиток на прикладі Черкаського регіону. Виявлено тенденції, які вказують як на високу динамічність та здатність до впровадження інновацій малими підприємствами, так і на невідповідність залученої робочої сили отриманим господарським результатам. Визначено сутність регіональної політики розвитку малого бізнесу за двома характерними підходами; основними його елементами є фінансова та кредитна інфраструктура, інформаційна та консалтингова інфраструктура, юридична інфраструктура. Розглянуто основні правові акти, що регулюють діяльність малого бізнесу. Представлено приклад співпраці бізнесу, місцевих органів влади та міжнародних установ. Представлено структурні елементи ринкової інфраструктури підтримки малих підприємств. Зазначено недоліки централізованої державної та місцевої політики, що перешкоджають розвитку малого підприємництва, такі як: відсутність чіткого розмежування повноважень та обов'язків органів місцевого самоврядування в національному законодавстві, недостатній контроль за виконанням обов'язків адміністраторів, недостатньо розвинена інфраструктура для малого бізнесу, не належний рівень співпраці з міжнародними організаціями. Запропоновано шляхи вдосконалення державної підтримки малого підприємництва на регіональному рівні.
Організація кадрового аудиту на будівельних підприємствах з позицій управління якістю та забезпечення економічної безпеки
(Університет «КРОК», 2019) Дмитренко, В.І.
У статті встановлено взаємозв’язок між міжнародними стандартами ISO 30408:2016 «Управління людськими ресурсами. Настанови в області людського управління», ISO 30405:2016 «Управління людськими ресурсами. Настанови щодо набору персоналу», ISO 30409:2016 «Управління людськими ресурсами. Кадрове планування», ISO 30400:2016 «Управління людськими ресурсами. Основні терміни» та економічною безпекою будівельних підприємств. Запропоновано авторське поняття «кадровий аудит стану підсистеми управління персоналом як складової системи економічної безпеки будівельних підприємств», під яким пропонується розуміти документально оформлений системний процес оцінювання стану управління персоналом з позицій управління якістю та забезпечення економічної безпеки на будівельному підприємстві, який здійснюється аудиторською організацією на замовлення власника будівельного підприємства. Встановлено основні мету, завдання, напрями проведення кадрового аудиту стану підсистеми управління персоналом як складової системи економічної безпеки будівельних підприємств. Систематизовано основні функції, характерні риси та основні принципи проведення кадрового аудиту стану підсистеми управління персоналом як складової системи економічної безпеки будівельних підприємств. Встановлено об’єкти та суб’єкти кадрового аудиту стану підсистеми управління персоналом як складової системи економічної безпеки будівельних підприємств. Систематизовано основні бізнес-процеси, пов’язані з управлінням персоналом на будівельних підприємствах, які підлягають кадровому аудиту. Регламентовано оформлення результатів кадрового аудиту стану підсистеми управління персоналом як складової системи економічної безпеки будівельних підприємств у формі висновку, який може бути: позитивним, умовно-позитивним або негативним. Здійснення кадрового аудиту стану підсистеми управління персоналом сприятиме забезпеченню економічної безпеки будівельних підприємств.
Основи управління бізнесом вітчизняних суб’єктів господарювання
(Університет «КРОК», 2019) Брич, В.Я.; Перит, І.О.
Сучасний бізнес в основному використовує застарілі методи командно-адміністративного управління бізнесом, а в окремих випадках має місце комбінована модель управління (поєднання кількох методів). Що стосується надомного бізнесу та новостворених підприємців – відсутнє чітке розуміння управлінської діяльності або ж управління носить характер хаотичних спроб «щось налаштувати». Відтак, аналізуючи теоретичні та практичні напрацювання науковців економічної галузі можна сказати, що сьогодні немає чіткого розуміння того, який метод управління є найбільш ефективним для управління бізнесом малих суб’єктів господарювання. В умовах сучасної економіки ключовим фактором ефективного управління підприємницькою діяльністю суб’єктів господарювання є побудова якісно гнучких та мобільних бізнес-процесів як щодо внутрішньої взаємодії суб’єктів та об’єктів управління так і стосовно співпраці із зовнішнім ринком. Відтак, важливо правильно розуміти сутність принципів та методів управління бізнесом. Метою дослідження є обгрунтування теоретико-методологічних засад управління підприємницькою діяльністю вітчизняних суб’єктів господарювання в умовах сучасної економіки. Досліджено сутність та побудовано піраміду груп ключових принципів управління сучасним бізнесом відповідно до умов сучасної економіки та залежно від їх впливу на розвиток бізнесу: група ефективного розвитку, група сталого розвитку та група латентного розвитку. Обгрунтовано сутність адміністративних, економічних, соціальних та психологічних методів управління бізнесом. Наведено виявлені позитивні та негативні риси застосування цих методів управління для бізнесу. Запропоновано виділити окрему категорію методів інноваційного розвитку, до якої варто віднести зарубіжний досвід гнучкого управління бізнесом Agile, Scrum, Kanban, XP та концепцію Lean-управління. Зроблено висновок, що методи гнучкого управління бізнесом є ефективними як при управлінні підприємствами, так і підприємницькою діяльністю фізичної особи підприємця з найманими працівниками, одноосібного підприємця, самозайнятої особи, а також надомного бізнесу домогосподарств. Рекомендовано суб’єктам господарювання обирати один основний метод управління бізнесом, але із допустимим поєднанням управління окремими напрямками діяльності за допомогою іншого суміжного методу, підходу, концепції
Планування міжнародних морських контейнерних перевезень товарів
(Університет «КРОК», 2019) Пазєєва, Г.М.; Чижевський, Д.В.; Пазєєва, Ганна Михайлівна
Контейнерні перевезення вважаються найбільш популярними в усьому світі, їх універсальність – це одна з найголовніших причин, які дозволили контейнерним перевезенням стати найпопулярнішим способом транспортування вантажу. Це такий вид перевезення, коли від замовника потрібно тільки вказати місце звідки забирати вантаж і куди його доставляти. На цьому участь замовника в такому перевезенні закінчується. Вже неможливо собі уявити виробництво без здійснення перевезення вантажів на різні відстані. Конкурентоспроможність продукції в значній мірі визначається її ціною, до складу якої включаються транспортні витрати від місця виробництва до місця споживання. Такі витрати можуть наближатися до витрат, пов'язаних з виробництвом. Через високу вартість транспортної складової знижується конкурентоспроможність продукції не тільки на зовнішньому, але і на внутрішньому ринках. На поточний момент доставка вантажів ведеться найоптимальнішим і менш витратним для замовника способом. В даному випадку необхідним є здійснення планування міжнародних контейнерних перевезень, що дозволить суттєво знизити витрати на проведення транспортування. Об’єктом дослідження є процес здійснення міжнародних контейнерних перевезень на підприємстві «МАРИН КОНТЕЙНЕР СЕРВИС». Предметом дослідження є теоретико-методичні аспекти здійснення планування міжнародних контейнерних перевезень логістичного підприємства. Метою є розробка шляхів вдосконалення планування міжнародних контейнерних перевезень товарів. В статті досліджено поняття та види контейнерів, визначено основні переваги та етапи планування контейнерних перевезень. Проаналізовано стан та динаміку здійснення контейнерних перевезень на підприємстві ТОВ «МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС». Розроблено та обґрунтовано напрямки удосконалення організації планування контейнерних перевезень.
Побудова багатофакторної моделі для оцінювання рівня якості комплексної туристичної послуги
(Університет «КРОК», 2019) Віткін, Л.М.; Хімічева, Г.І.; Михалко, А.О.; Віткін, Леонід Михайлович
Наведено результати теоретичних і експерементальних досліджень щодо побудови багатофакторної моделі для оцінювання рівня якості комплексної туристичної послуги в залежності від швидкозмінних вимог споживача і його вікової категорії. Доведено, що вирішення питання оцінювання якості комплексної туристичної послуги відноситься до багатокритеріальних задач. Це пов'язано з тим, що дана послуга описується не одним, а цілою низкою показників, які в роботі за цільовою ознакою поділені на чотири групи: рівень безпеки, рівень комфорту, рівень інформативності, рівень кваліфікації персоналу. Для побудови багатофакторних моделей було обрано метод введення метрики в просторі цільових функцій. Суть даного методу полягає в тому, що кожному туристичному підприємству ставиться у відповідність точка в багатовимірному просторі, координатами якого є показники, що його описують. Для порівняння показників простір нормується в одиничний гіперкуб. Для узагальненого опису якості функціонування туристичного підприємства запропоновано використовувати метод дерево цілей, яке є багаторівневим і дозволяє описувати комплексну туристичну послугу за допомогою 84 одиничних показиків. В результаті проведених досліджень встановлено, що для побудови багатофакторної моделі потрібно знати вихідні показники, які описують досліджувані туристичні підприємства і значення вагових коефіцієнтів, що відповідають меті порівняння цих підприємств. Останні визначаються експертним методом шляхом попарного порівняння найбільш суттєвих переваг для кожної групи показників з урахуванням вікової категорії потенційних споживачів комплексної туристичної послуги. Налаштування системи моделей на вибір туристичних підприємств, які найкраще підходять для певної категорії споживачів, відбувається за рахунок вибору коефіцієнтів значимості (вагових коефіцієнтів) та забезпечується шляхом застосування методу попарного порівняння. Для оцінювання в реальному масштабі часу рейтингу туристичного підприємства була розроблена комп’ютерна програма «Tourist.ua», яка дозволяє обирати найбільш сприятливе туристичне підприємство за такими показниками, як якість, безпека, комфорт при наданні комплексної туристичної послуги. Для розроблення програмного продукту було обрано технологію ASP.NET, яка дозволяє будувати складні за своєю функціональністю системи і займає пріоритетну нішу серед засобів для розроблення веб сайтів у глобальній мережі Інтернет.
Ринок землі в Угорщині – уроки для України
(Університет «КРОК», 2019) Ткач, Д.І.; Ткач, Д.К.; Ткач, Дмитро Іванович
Найбільш специфічною сферою підприємницької діяльності, без жодного перебільшення, є аграрне виробництво, яке заслуговує окремої уваги з боку представників науки, держави, бізнесу. За сучасних умов проблема ефективного функціонування й розвитку аграрної сфери економіки набуває актуальності ще й тому, що земля сама по собі є рідкісним, кількісно обмеженим ресурсом, який неможливо створити, замістити іншим чи накопичити. Це – унікальний дар природи. Однак відбувається ерозія ґрунтів, родючі землі поступово відводяться під будівництво промислових та інших об'єктів, забудову міст, прокладання доріг, трубопроводів тощо. Наступ міст на села відчутно зменшує запас земельного ресурсу для виробництва аграрної продукції. І через те, що, з одного боку, загальна пропозиція землі є повсякчас величиною фіксованою й абсолютно нееластичною (її неможливо збільшити), а з іншого, попит на сільськогосподарську продукцію невпинно зростає, всезагальною закономірністю стало неухильне зростання вартості аграрної продукції та, як наслідок, і самої землі. Причому подорожчання землі і сільгосппродукції сьогодні навіть прискорилося. В Україні земельні відносини завжди перебували в центрі уваги, а діяльність, пов’язана з управлінням земельними ресурсами була одним з головних пріоритетів державної політики. Історія вітчизняних земельних відносин налічує кілька століть, протягом яких сформувалися їх види, форми, підходи та методи. Аналізуючи результати земельних реформ, приходимо до висновку, що даний досвід має винятково важливе значення для розробки концептуальних напрямів з метою сучасної трансформації земельних відносин. Очевидно, що даний досвід їх проведення не може бути аналогом для сучасних умов, але деякі важливі риси можуть бути використані в підходах до вирішення питань формування нової системи землекористування та ринку земель сільськогосподарського призначення. У статті проаналізовано угорський досвід становлення та розвитку ринку землі. Показано яким чином в Угорщині впроваджувалися ринкові механізми у створення умов для вільної конкуренції у сільськогосподарському виробництві. Насамперед підкреслюється роль держави у запобіганні негативних наслідків приватизації землі. Особлива увага приділяється цьому питанню після набуття країною членства в Європейському Союзі, так як угорському керівництву потрібно було виконувати вимоги Євроспільноти у цій царині. Показано чим угорський досвід цікавий для України.