Правничий вісник Університету "КРОК". 2019. № 36/37

Постійне посилання колекціїhttps://dspace.krok.edu.ua/handle/krok/3778

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 16 з 16

The research on peculiarities of emotional intelligence of indian students
(Університет «КРОК», 2019) Soroka, I.; Synhaivska, I.; Сингаївська, Ірина Валентинівна
The article introduces the history of term emotional intelligence (EI), it researches existing models and components of EI, explains the difference between IQ and EQ. IQ and emotional intelligence are not interconnected. Intelligence is our ability to learn, and it’s the same at any age. Emotional intelligence, on the other hand, is a flexible set of skills that can be acquired and improved with practice. Although some people are naturally more emotionally intelligent than others, we can develop high emotional intelligence even if we aren’t born with it. Previous research showed that higher emotional intelligence is positively correlated with: 1. Better social relations for children and adults. 2. Highly emotionally intelligent individuals are perceived more positively by others – more pleasant, socially skilled and empathic. 3. Better family and intimate relationships. 4. Better academic achievement. 5. Better social relations during work performance and in negotiations. 6. Better psychological well-being. Emotional intelligence is positively correlated with higher life satisfaction, self-esteem and lower levels of insecurity or depression. High EQ is also the psychological factor helping to prevent interpersonal conflicts. The work analyzes the results of the EQ test conducted among Indian university students. In our research the “Know your EQ: Emotional quotient test” developed by Dr Dalip Singh and Dr NK Chadha was used. This test measures three psychological dimensions, such as: emotional sensitivity, emotional maturity and emotional competency. The “Know your EQ: Emotional quotient test” contains 22 multiple choice questions, which measure emotional responses todifferent situations. 51 students from Jindal Global University, city Sonipat, India took part in our research (25 males and 26 females, aged 18-22). The further research could be done with the bigger quantity of respondents in the following aspects: cross-cultural study of Indians versus Ukrainians, using Emotional Quotient Test, affect of EI on social interaction and performance at university and in the work place
Гендерно-вікова та освітньо-професійна специфіка самоефективності майбутніх фахівців соціальних служб
(Університет «КРОК», 2019) Онопрієнко-Капустіна, Н.В.
У статті розглянуто гендерно-вікові та освітньо-професійні особливості самоефективності майбутніх фахівців соціальних служб. Представлено результати емпіричного дослідження самоефективності, її видів. Встановлено недостатні рівні діяльнісної, соціальної та загального показника самоефективності майбутніх фахівців соціальних служб. Установлено, що переважна більшість досліджуваних фахівців соціальних служб характеризується середнім і низькими рівнями самоефективності,при цьому соціальна самоефективність має дещо вищі показники ніж діяльнісна, що може бути зумовлено специфікою роботи у сфері соціальної служби. Виявлено гендерно-вікову та освітньо організаційну специфіку розвитку самоефективності майбутніх фахівців соціальних служб та її окремих показників. Наведено дані щодо вищого загального показника самоефективності у досліджуваних, старших за віком. Показано, що гендерні відмінності проявляються за окремими показниками самоефективності, зокрема жінки більше орієнтовані на те, щоби виконувати нормативні приписи щодо їх навчально-професійної діяльності; чоловіків характеризує більше самостійність, ініціативність, здатність до автономії і самоконтролю. Виявлено відмінності в рівнях самоефективності досліджуваних майбутніх фахівців залежно від їх спеціалізації: в соціальних педагогів вищі показники самоефективності ніж у фахівців із соціальної роботи, а також в тих, з них, в яких наявний досвід діяльності у сфері соціальної служби порівняно з тими, у кого такий досвід відсутній. Констатовано недостатній рівень самоефективності майбутніх соціальних фахівців загалом і залежно від їхніх гендерно-вікових й освітньо-професійних характеристик зокрема. Визнано доцільність спеціально організованого психологічного навчання, яке забезпечить розвиток самоефективності в майбутніх фахівців соціальних служб. Окреслено перспективи подальшого дослідження стосовно розроблення та апробацію програми розвитку самоефективності майбутніх фахівців соціальних служб з урахуванням виявлених гендерно-вікових й освітньо-професійних характеристик досліджуваних.
«Катюзі по заслузі» або окремі міркування щодо загальних засад призначення покарання
(Університет «КРОК», 2019) Яремко, Г.З.; Маковецька, Н.Є.; Маковецька, Неля Євгенівна
У статті проведено аналіз окремих загальних засад призначення покарання. Доцільність такого аналізу зумовлена тим, що правила призначення покарання за Кримінальним кодексом України досить неточні, що залишає поле для зловживань. Доводиться, що законодавчі формулювання не до кінця виважені. Вказується, що вживання у санкціях статей формулювань “до” певного розміру чи строку покарання не дозволяє призначати саме верхній розмір такого визначеного покарання, хоча практика нехтує таким формулюванням. А тому більш правильним є формулювання “не більше” певного розміру чи строку покарання. Показано, що обставини, які пом’якшують чи обтяжують покарання (ст. ст. 66, 67 КК України), змістовно виступають даними, що фактично визначають ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину (п. п. 5, 6, 7, 8, 9 ст. 66; п. п. 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12 ст. 67 КК України) чи характеризують особу винного, його посткримінальну поведінку (п. п. 1, 2, 2-1, 3, 4 ст. 66; п. п. 1, 13 ст. 67 КК України). А тому є підстави вважати, що такі обставини, за загальним правилом, підвищують (знижують) ступінь суспільної небезпеки злочину чи самої особи, а тому повинні враховуватися при призначенні покарання (для його пом’якшення чи посилення). Пропонується п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України викласти так: «Суд призначає покарання 3) враховуючи ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання». Оскільки особливості конкретного злочину й обставини його вчинення фактично визначають ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, а не ступінь тяжкості. Обґрунтовується, що сформульований перелік обставин, які пом’якшують (обтяжують) покарання, вочевидь, є обов’язковим для врахування судом при призначенні покарання. Доводиться, що метою призначення покарання є вже не кара (яка виконує функцію відновлення справедливості), а лише виправлення засудженого і попередження вчинення ним нових злочинів. Підтримано позицію, що вихідною точкою при призначенні покарання за відповідний злочин, вчинений без наявності обставин, які пом’якшують (обтяжують) покарання, повинно бути середнє значення покарання між мінімальним та максимальним, передбаченим у санкції статті.
Методологічні основи дослідження інституту Президенства Угорщини та України: порівняльно-правовий аналіз
(Університет «КРОК», 2019) Телліс, С.О.
У статті досліджено основні методи компаративного аналізу правової дійсності інституту президентства Угорщини та України. Автори статті пропонують у дослідженні президенства зосередитися на конституційно-правових нормах, що регулюють президентські повноваження. Аналіз основних елементів президентської влади на основі конституційних положень дозволяє найбільш повно визначити покладену функцію на інститут президентства. На основі конституційно-правових норм можливо точніше визначити форму правління і ступінь впливу президента на систему державного управління. Зазначено, що індексний вимір президентської влади є корисним засобом для досліджень форм правління та політико-дипломатичної оцінки об'єкта в першому наближенні. Однак, інститут президентства вимагає детального дослідження місця президента в системі державних органів влади, в рамках концепції поділу влади на гілки. Зазначено, що з метою виявлення особливостей інституту президентства країни доцільне порівняльне дослідження нормативно-правового забезпечення функціонування інституту президентства у країнах з аналогічними інституціями. Таким чином, порівняльне-правове дослідження інституту президентства України та Угорщини виправдане і важливе у контексті компаративного аналізу постсоціалістичних країн. Окремо авторами сформульовано, що методологічна основа дослідження інституту президентства є найбільш відповідною і складається в поєднанні вивчення формально-юридичних аспектів президентства з порівняльно-правовим аналізом його функціонування. У рамках вирішення окресленної проблематики визначена низка методик дослідження інституту президентства, серед яких історико-правовий аналіз, доктринальне порівняння, нормативне порівняння, функціональне порівняння, системно-структурний і функціональний аналіз.
Механізм охорони захисту прав при споживчому кредитуванні в Україні
(Університет «КРОК», 2019) Мельник, І.І.
У статті йдеться про становлення теоретичних підвалин захисту прав позичальників споживчих кредитів через категорію «механізм правового регулювання». Це забезпечує послідовний вплив права на елементи останнього та досягнення мети врегулювання цих відносин, у тому числі й забезпечення охорони та захисту прав сторін такого кредитного договору. Автор піддала сумніву віднесення кредиту до фінансових послуг як таке, що виводить з нього товарне кредитування, не відповідає концепту фінансів як публічної категорії, ігнорує легалізацію в ЦК України грошових зобов’язань, змішує публічно-правове та приватно-правове регулювання відносин щодо грошей, порушує систематизацію договорів за їх предметом та метою. Видається, що гроші, як об’єкт цивільних прав та предмет такого договору, не відповідають ознакам послуги, навіть якщо йдеться про передачу грошей позичальнику. У пошуку парадигми охорони та захисту прав позичальників споживчого кредиту автор виходить із загальних положень консюмеризму та його проявів при укладенні та виконанні договору споживчого кредиту й притримується речової природи останнього та загального концептів безпеки: передусім людини як їх позичальника; кредитодавців як суб’єктів підприємництва; держави. З огляду на публічно-приватне значення такого договору відстоюється потреба посилення імперативності його окремих елементів. Обрана теоретична платформа подальшого дослідження захисту прав споживачів при споживчому кредитуванні. Тому метою статті є встановлення висхідних положень про захист прав споживачів узагалі та позичальника споживчих кредитів зокрема, які можна застосувати надалі як опорні при моделюванні елементів механізму захисту прав сторін однойменного договору
Міжнародно-правові аспекти анексії Автономної Республіки Крим Російською Федерацією
(Університет «КРОК», 2019) Ткач, Д.І.; Ткач, Дмитро Іванович
У статті аналізуються результати незаконної анексії Криму російською федерацією. Було установлено, що Росія у березні 2014 року насильницьким шляхом, протиправно відторгнула Кримську автономію та м. Севастополь від України та односторонньо включила її до складу російської федерації на правах так званих суб'єктів Федерації. Ці дії призвели до порушення засад міжнародного правопорядку. Зазначено, що уряд РФ після анексії вклав значні кошти у створення військової бази на півострові, інфраструктуру, будівництво електростанцій, соціально-культурних об’єктів. Так, серед значущих варто назвати Кримський міст - один із найамбітніших проєктів в історії сучасної Росії. Міст був уведений в експлуатацію в травні 2018-го року з випередженням графіка на пів року. 18 грудня 2019 року будівництво залізничного Кримського моста було офіційно завершено. Загальна вартість проєкту 241,7 мільярда рублів. Траса «Таврида». Будівництво 250-кілометрової чотирисмугової магістралі, що сполучає Керч, Сімферополь і Севастополь, почалося у травні 2017 року. Повна вартість будівництва «Тавриди» - до 174 млрд рублів.Електростанції «Таврійська» і «Балаклавська» - 71 млрд рублів. Перші блоки «Таврійської» і «Балаклавської» були введені в експлуатацію в жовтні 2018 року. Сумарна потужність двох станцій - 940 МВт - 90% від усього енергоспоживання Криму. Будуються підземні водозабори Північно-Кримського каналу - три групи артезіанських свердловин для подачі води з підземних горизонтів у цей канал, розташовані на території Джанкойського й Нижньогірського районів. Також ведеться проєктування 192 км. магістрального водоводу до міст Керч і Феодосія. Його вартість оцінюється в 32 млрд рублів, будівництво планується завершити в 2020 році. Новий термінал аеропорту Сімферополя - 48,3 млрд рублів. Енергоміст у Крим - 46,7 млрд рублів. Реконструкція «Артека» - 32,9 млрд рублів. Залізничні підходи до Керченського мосту - 19,9 млрд рублів.Магістральний газопровід Краснодарський край - Крим - 10 млрд рублів. Республіканська клінічна лікарня імені Семашка - 7 мільярдів рублів. Автопідходи до Керченського мосту - 6,9 млрд рублів. Витрати Росії на соціальні виплати та інфраструктуру в окупованому Криму з 2014 року склали 1,5 трлн рублів. Анексія Криму призвела також до уповільнення зростання економіки РФ до 2%, тоді як світова економіка за цей же період зросла на 19%. Зазначається, що керівництво Росії прагне закріпитися у Криму назавжди і в українських керманичів немає реальних шансів у найближчій перспективі на повернення цієї території до складу країни. Пропонуються конкретні кроки з протидії російській інформаційній агресії стосовно українського населення АРК
Особливості здійснення місцевого самоврядування в місті Києві
(Університет «КРОК», 2019) Гавриленко, Т.С.
У статті розглядається особливий статус міста Києва в організації системи органів місцевого самоврядування, проаналізовано недосконалість районного розподілу міста. Розвиток України як суверенної та незалежної, демократичної, соціальної, правової держави майже завжди відображувався на генезисі конституційно-правового статусу столиці України – міста-героя Києва та функцій Київської міської ради, визначеними Конституцією України, Європейською Хартією місцевого самоврядування і додатковим протоколом до неї, Законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про столицю України - місто герой Київ", "Про статус депутатів місцевих рад", іншими Законами України та Статутом територіальної громади міста Києва. Територіальна громада міста Києва досить повно відчувала на собі всі злети і падіння національного державотворення та розвитку місцевого самоврядування в Україні. До того ж, столиця неодноразово ставала майданчиком для неоднозначних «експериментів», пов’язаних зі зміною її правового статусу. У свою чергу, місто Київ і його територіальна громада часто ставали рушійною силою непересічних політичних подій та процесів в Україні, зокрема й революційних. Історично Київ був столицею полян, Русі, Української Народної Республіки, Української Держави, Української Радянської Соціалістичної Республіки, а з 1991 р. – незалежної України. Київ також був адміністративним центром однойменного князівства, литовсько-польського воєводства, козацького полку, російської губернії та обласним центром в УРСР. Київ став містом зародження незалежності України. 24 липня 1990 р. над Київською міською радою було урочисто піднято Національний прапор, а 1991 р. м. Київ став столицею незалежної України. Відтоді Київ утвердився як адміністративний і політичний центр держави, духовний, культурний та науково-освітній центр незалежної України. Історія становлення й розвитку столиці України Києва відтворює в найбільш загальному вигляді генезис національного державотворення, а на окремих історичних етапах і повністю уособлює його. Представницьким органом місцевого самоврядування міста Києва є виборний орган - Київська міська рада, яка складається з депутатів Київради і, відповідно до законів України, наділена правом представляти інтереси територіальної громади міста і приймати від її імені рішення. Очевидно, що місто Київ посідає особливе, порівняно з іншими містами України, місце в системі адміністративно-територіального устрою України. Особливу увагу в статті приділено вивченню місцевого самоврядування столиці України – міста Києва як громадського, але насамперед політико-правового інституту в його статиці й динаміці, у його відносинах з іншими органами влади.
Правовий статус і специфіка діяльності військових капеланів у США за матеріалами судової практики
(Університет «КРОК», 2019) Корольова, В.В.; Ващук, М.М.; Корольова, Вікторія Вікторівна
У статті 35 Конституції України проголошується, що кожен військовослужбовець має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи та ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. В умовах наявних бойових дій на сході України ще більше актуалізували проблематику впровадження інституту військового капеланства (священства) у Збройних силах України та інших військових формуваннях. Аналіз різних світових моделей капеланської служби і видів координації між церквою та військовими формуваннями держави може бути успішно використаний в Україні з обов’язковим урахуванням ментальності й історичного розвитку українського народу. Варто відштовхуватися від духовних традицій, а також досвіду, отриманого під час бойових дій на сході держави. У статті проаналізовано низку судових справ США з питань військового капеланства. Зроблено висновок про те, що згідно з американською судовою практикою, військове капеланство не суперечить Конституції США до тих пір, поки воно надає можливість реалізовувати право на свободу віросповідання тим, хто в іншому разі був би позбавлений доступу до релігійних послуг. Судова практика відображає у собі специфічні особливості становлення інституту військового капеланства на території країни як обов’язкової гарантії свободи віросповідання військовослужбовців. Вивчення американського досвіду правового регулювання статусу та діяльності військових капеланів за матеріалами судової практики дозволив зробити висновок, що судові рішення можна поділити за предметною ознакою на групи: 1) принципова конституційна можливість і обґрунтованість існування та функціонування капеланства у Збройних силах; 2) питання відповідності Конституції США капеланства, фінансування якого здійснюється коштом державного бюджету; 3) проблеми та специфіка найму і трудових (службових) правовідносин з військовими капеланами, а також питання законності звільнення військового капелана; 4) питання збереження релігійної таємниці; 5) дискримінація деяких конфесій при наданні переваг іншим конфесіям у Збройних силах; 6) питання обмежень окремих прав військових капеланів, виходячи з інтересів військової служби.
Правові аспекти захисту прав пасажирів-пільговиків при перевезеннях автомобільним транспортом
(Університет «КРОК», 2019) Голенко, І.П.
В умовах розвитку соціальних інститутів важливого значення набуває ефективний механізм захисту суб'єктивних прав учасників цивільних правовідносин. Особливо, це стосується захисту суб'єктивних прав представників соціально незахищених верств населення. У цьому контексті відносини з перевезення пасажирів автомобільним транспортом є яскравим прикладом. Зокрема, у сфері відносин з перевезення пасажирів автомобільним транспортом це безпосередньо стосується пасажирів, які користуються державними пільгами і дотаціями. Суб'єктивні права пасажирів-пільговиків на практиці систематично порушуються представниками перевізників, які здійснюють перевезення автомобільним транспортом. Відбувається це через соціальний конфлікт, закладений в основах радянського законодавства: перевізники на сьогоднішній день не отримують необхідні дотації з місцевих і державних бюджетів за надання послуг таким пасажирам, їх витрати на забезпечення свого бізнесу зростають, у той же час, в умовах політичних та соціальних криз, кількість пасажирів-пільговиків тільки збільшується. Захист суб'єктивних прав пасажирів пільговиків відповідно до умов національного законодавства здійснюється в судовому порядку. Одночасно з цим, пасажири не завжди можуть довести факт надання їм послуг конкретним перевізником. Дана проблема особливо гостро виявляє себе при здійсненні перевезень особами, які не мають необхідних дозволів і ліцензій. Для вирішення зазначеної проблеми автором розроблено пропозицію, згідно з якою необхідно обладнати салони автомобільного транспорту засобами фото- і відеофіксації. У подальшому, на думку автора, це спростить доведення вини перевізника, в разі звернення пасажиром-пільговиком до суду для захисту своїх суб'єктивних прав. З метою практичної реалізації зазначеної пропозиції автором запропоновано шляхи щодо вдосконалення окремих норм національного законодавства
Релігійний світогляд шкільної молоді: проблема методу вимірювання
(Університет «КРОК», 2019) Іванцанич, В.В.
У статті проаналізовано наявні у психологічній науці методи дослідження релігійного світогляду, їх можливості та обмеження, окреслені важливі характеристики методики діагностики релігійного світогляду школярів для її подальшої розробки і застосування у дослідженні впливу релігійного світогляду на формування стресостійкості учнів. Під час аналізу методів дослідження релігійного світогляду особистості виокремлено такі їх переваги: дають можливість дослідити різні важливі аспекти релігійного світогляду (ставлення до церкви, ставлення до Бога, віра в Бога, наявність релігійного світобачення); діагностують мотиви релігійного світогляду та релігійної поведінки: мотиви звернення до молитви, функції молитви, значення релігії; виявляють міру прийняття релігійних цінностей. Зауважується, що поєднання наявних у психологічній науці інструментів вивчення релігійного світогляду дає можливість досліднику отримати чимало важливих даних про особливості згаданого утворення. Однак, у контексті спрямованості дослідження автора – вивчення релігійного світогляду шкільної молоді – згадувані вище методики мають низку обмежень: а) зміст їхніх запитань та тверджень орієнтований на дорослих людей з добре розвинутою здатністю до самоаналізу; б) дають можливість виявити окремі аспекти релігійного світогляду, але не світогляд як цілісне системне явище; в) кількість запитань чи тверджень у більшості методик теж орієнтована на, як мінімум, підлітковий вік. Обґрунтовується, що релігійний світогляд є системним утворенням особистості, що відбиває обумовлені релігійною вірою її уявлення про світ та своє місце і призначення у ньому, а також визначає вибір поведінки у різних ситуаціях. У шкільні роки релігійний світогляд може проявлятися через уявлення про Бога та його функції, про схвалювані релігією вчинки людей, про задані релігією вимоги до людини, про значення ведення праведного життя, а також через дії, які допомагають наблизитись до Бога, спілкуватися з ним (молитва, релігійні ритуали), та розуміння їх значення. Зауважується те, що, вивчаючи особливості релігійного світогляду шкільної молоді, важливо і доцільно виявляти, якими саме є ці уявлення й наскільки вони прийняті особистістю, тобто наскільки вони є мотивуючими і регулюючими для неї
Розуміння ідей природних прав у науковому доробку Богдана Кістяківського
(Університет «КРОК», 2019) Красовський, К.Ю.
У статті розглянуто творчий науковий доробок видатного українського філософа права Богдана Кістяківського (1868-1920 рр.) у контексті висвітлення ідей природних прав людини наприкінці ХІХ –початку ХХ століття та їх важливість для сучасного українського конституціоналізму. Проаналізовано погляди Б. Кістяківського на гідність, свободу, етичну цінність права, його ставлення до природно-правової проблематики, ідей конституціоналізму і правової держави. Виокремлено розділення досліджень природно правових поглядів ученого на природні права через призму права та через призму держав. Зокрема, зазначено його підхід до природи як першопричини права. Аргументовано помилковість соціалістичного підходу Б.Кістяківського до права на результати праці в контексті сутності природного права на власність. Проаналізовано погляди на природні права через призму держави, зокрема, у підходах до конституціоналізму та правової держави. Виділено розуміння вченим пов’язаності й обмеженості держави природними правами, а також вказано визначення ним ролі природних прав для цілей і завдань держави. Зазначено глибоке нерозуміння Б. Кістяківським відсутності належної дискусії у російському суспільстві щодо природи права порівняно з питаннями, що ставилися в англійській, французькій та німецькій літературі. Проведено історичні паралелі у природно-позитивістських дискусіях ХІХ та ХХ століття. Констатовано методологічний плюралізм ученого у підходах до визначення права. Сформовано напрямки використання його історичного доробку в сучасному українському конституціоналізмі. Зроблено висновки про важливість наукової спадщини Богдана Кістяківського в розумінні ідей природних прав для сучасного українського конституціоналізму. Визначено необхідність у більш глибокому розумінні феномену гідності як стрижневого елементу справедливості в контексті сучасних взаємовідносин індивіда з політичною владою, його правом на повстання та правом держави на застосування насильства. Висвітлено необхідність широкої суспільної дискусії щодо природи права в контексті обговорення природно-правового підходу та позитивістських поглядів на право для підвищення правосвідомості суспільства
Соціокультурна взаємодія поколінь: динамічне поле культурної пам’яті
(Університет «КРОК», 2019) Довгань, Н.О.
У статті представлено структуру простору поколінь, яку складають динамічні поля співіснування: смислових одиниць, що продукують покоління; поколінних еспектацій як соціальних очікувань; поколінних зв'язків і капіталів / ресурсів; культурної пам'яті як основи конструювання соціокультурної взаємодії, яка пов'язує покоління у конструкції наскрізного поколінного ланцюгу. Обґрунтовано актуальність аналізу динамічного поля культурної пам'яті поколінь. Аналізується інтенціонально-смислова взаємодія культур, що представляє уявлення поколінь про життєву реальність минулого і настановлення майбутнього, загальний спосіб світосприймання. Означено, що для артикуляції психологічної основи конструювання соціокультурної взаємодії поколінь необхідно розкриття питань (1) особливостей формування смислів, їх трансляції та збереження; (2) культурних засобів вираження смислів; (3) локальних і глобальних смислів поколінь-сучасників. Запропоновано використовувати смисли, побудовані поколіннями в якості змістовних одиниць культури, а утворені на запити часу культурні тексти представляти продуктами соціокультурного досвіду. Обґрунтовується думка, що у напрацюваннях покоління зберігає культурні артефакти минулого й артикулює "власні" коди культури (уявлення про світ). При цьому, декодування (усвідомлення контекстуальних уявлень) і акультурація (обмін культурними смислами) забезпечують збереження утворених текстів у пам’яті поколінь необмежений час. Спираючись на те, що у вибудовуванні культурних текстів автор − а́ктор використовує утворену систему знань, правил, норм (культурний код), а у декодуванні а́ктор − реципієнт може читати тексти як з позиції "свого" часу, так і з позицій умовно наближених до часу автора, наголошується, що культурний код текстів поколінь реалізує смислову функцію культури. Пропонується розводити культурні коди поколінь-сучасників і коди, отримані у культурну спадщину. Обгрунтовується трактування пам'яті поколінь засобом актуалізації смислів у поколінному часопросторі. Зазначається необхідність урахування у дослідженні процесів організації і збереження поколінного досвіду, утворення поколінних смислів. Наголошується на тому, що у соціокультурній взаємодії покоління відображують утворені патерни, культурні коди, артефакти, знаки та значення вибудованого смислового простору
Співвідношення права та закону в українській правовій традиції модерної доби
(Університет «КРОК», 2019) Шевцова, А.В.
У статті висвітлюється проблема співвідношення права та закону в українській правовій традиції епохи модерну. Наголошено, що в цю епоху українці продовжують розвивати природно-правову парадигму, успадковану від попередньої доби. Звичаєве право та загальне право України, що являють собою юридизовану мораль, домінують над законом як позитивним правом. По мірі втрати Україною своєї незалежності, природно-правова парадигма витісняється законницькою парадигмою. У контексті нашого дослідження важливо наголосити на здатності традиції утримувати в собі усталений ментально-духовний вимір, завдяки чому і здійснюється зв'язок між минулим та сучасним, забезпечується тяглість і цілісність правового розвитку. Нині важливо звернутися до природно-правової парадигми, яка має доволі давні йі міцні корені в нашій правовій традиції. Специфікою природно-правового чи юридичного праворозуміння є звернення його до ціннісного виміру, до вищих гуманістичних цінностей. Цінності природного права є універсальними і носять абсолютний характер, це є чи не найважливішою їх особливістю. Універсальність їх полягає в тому, що вони поширюються на всіх, незалежно від будь-яких ознак соціального, національного, професійного тощо плану. Природно-правові цінності та вимоги однаково “працюють” в усіх сферах людського буття, поширюються на всі види життєдіяльності особистості, присутні у будь-якому часі та просторі. Повернення до юснатуралізму, тих цінностей, які він стверджує та захищає, може стати дієвим чинником нашого правового розвитку, напрямом його гуманізації.
Структурно-функціональний аналіз емоційної сфери людини на стику загальної, диференціальної, клінічної та юридичної психології
(Університет «КРОК», 2019) Петрунько, О.В.; Петрунько, Ольга Володимирівна
У статті акцентовано увагу на важливій ролі емоційної сфери в житті людей та актуальності досліджень цієї сфери психіки як показника якості особистого і соціального буття в усі періоди еволюції людства та як системи, що виконує важливі сигнально-захисні й інструментально-впорядкувальні функції. Показано значення і роль емоцій у структурі міжіндивідних та соціальних комунікацій. Розглянуто відомі підходи до структурування емоційної сфери та проаналізовано особливості кожного з цих елементів з позицій структурно-функціонального підходу. До структурних елементів емоційної сфери, крім емоційних реакцій різного ступеня складності, віднесено емоційні переживання та емоційні стани – настрої, афекти, стреси, пристрасті, фрустрація. Сама ж емоційна сфера загалом аналізується як єдність усіх означених структурних елементів, які всі разом створюють загальний тон життя людини і виконують низку важливих функцій з упорядкування та оптимізації її відносин зі світом: сигнально-захисну, організаційно-регулятивну, нормативно-оцінну, комунікативну, функцію розвитку й саморозвитку та деякі інші. Проаналізовано міждисциплінарні зв’язки і відмінності підходів до розгляду емоційної сфери, що пов’язані з особливостями предмету досліджень у загальній, диференціальній, клінічній та юридичній психології. Зокрема, наголошено на тому, що основними питаннями загальної психології з цього напряму є структурно-функціональний аналіз емоційної сфери, зв'язок окремих її структур з поведінкою й іншими структурами психічного світу людини; у диференціальній психології найважливішими є питання щодо критеріїв відмінностей емоційної сфери та емоційних виявів (стилів емоційного реагування) як окремих людей, так і людей як представників різних вікових, професійних і соціальних груп, а також пояснення причин цих відмінностей; у клінічній та юридичній психології насамперед розв’язуються питання щодо психологічної і соціальної норми вияву емоцій та емоціональності й, відповідно, критеріїв, за якими ці норми визначаються. Означено перспективи подальших досліджень і напрямків аналізу емоційної сфери людини на стику загальної, диференціальної, організаційної, юридичної та соціальної психології
Суспільно-небезпечні наслідки – ознака об’єктивної сторони злочину, передбаченого ст.291 ККУ
(Університет «КРОК», 2019) Гіжевський, В.К.; Світлак, І.І.; Скірський, І.В.
У статті представлений науково-теоретичний аналіз ст. 291 Кримінального кодексу України. Запропоновано ґрунтовне дослідження суспільно небезпечних наслідків як ознаки об’єктивної сторони даного злочину. Для характеристики суспільно небезпечних наслідків, які наступили внаслідок посягання на суспільні відносини, що охороняються ст. 291 Кримінального кодексу України, використані оціночні поняття, зміст яких розкривається шляхом аналізу наукових досліджень, системного аналізу кримінально-правових норм та практики їх застосування, а також відомчих актів. За кримінально-правовою доктриною і на підставі аналізу узагальнень матеріалів судової практики пропонується характеристика такого кримінально-правового наслідку, як «загибель людей». Нормативний підхід тлумачення поняття «загибель людей» досліджено вконтексті характеристики чинного загального та спеціального законодавства України, а також з урахуванням правової позиції Верховного Суду України. На підставі аналітичного дослідження існуючих науково-теоретичних тлумачень «інші тяжкі наслідки» в статті конкретизується зміст таких злочинних наслідків, з їх подальшою диференціацією. Деталізуючи «інші тяжкі наслідки», автори виокремлюють: наслідки у вигляді тілесних ушкоджень, наслідки у вигляді особливо великої майнової шкоди, наслідки у вигляді великої майнової шкоди. Висловлено позицію щодо доцільності виділення «особливо великої майнової шкоди» як окремої, самостійної кваліфікуючої ознаки злочину, передбаченого ст. 291 Кримінального кодексу України, відповідно, фінансові витрати для усунення наслідків пропонується розглядати як критерій для розмежування таких категорій, як «особливо велика шкода» та «велика шкода». Обґрунтовується авторська позиція аналізом транспортних подій на залізничному транспорті, що класифікуються як катастрофи (аварія із серйозними наслідками), аварії, інциденти, що дає підстави оцінити рівень небезпеки діяльності суб’єктів перевезення пасажирів та вантажів залізничним транспортом. Загальні ознаки залізничних транспортних подій висвітлюються на підставі порівняльно-правового огляду регламентації даних відносин у вітчизняному законодавстві й у відповідних Директивах Європейського Союзу. В статті здійснено спробу сформулювати уніфікований підхід щодо розуміння суспільно небезпечних наслідків («загибель людей», «інші тяжкі наслідки»), які включені законодавцем у конструкцію диспозиції норм ст. 291 Кримінального кодексу України. Авторами запропоновано доповнити чинну редакцію ст. 291 Кримінального кодексу України, що сприятиме вдосконаленню кримінального законодавства та правильному застосуванню кримінального закону на практиці
Юридично-правові проблеми діяльності детективних агенцій України
(Університет «КРОК», 2019) Степенко, А.В.
У більшості країн світу приватна детективна (розшукова) діяльність визнана на державному рівні, врегульована законами й оптимально використовується задля збільшення можливості громадян та юридичних осіб у захисті своїх законних прав та інтересів. Політична нестабільність, відсутність законодавчих і юридичних гарантій збереження власності й фінансів породжує відповідні запити до правоохоронної системи, у тому числі до послуг приватних детективних структур. В Україні на сьогодні такий вид діяльності офіційно не визнаний, а тому і не знайшов поки що свого законодавчого врегулювання, хоча фактично приватною детективною (розшуковою) діяльністю давно та плідно займаються не тільки фізичні особи, а й юридичні. Приватні детективні агентства в різних державах відіграють різну роль. У деяких вони існують поза законом, фактично порушуючи його, у своїй спробі надавати відповідні послуги населенню, в інших – ефективно доповнюють діяльність правоохоронних органів і відіграють роль важливої складової системи державної безпеки. Цілком очевидно, що започаткування, формування, становлення й функціонування в Україні приватної детективної діяльності є незворотнім процесом. А тому штучне й тривале його стримування через відмову врегулювання національним законодавством завдає непоправної шкоди не лише існуючим суб’єктам приватної детективної (розшукової) діяльності і тим громадянам, які хотіли б займатися таким підприємництвом та побоюються саме відсутності спеціального закону, а й державним інтересам та іміджу України на міжнародному рівні. У статті аналізуються основні проблеми сучасної діяльності детективного агентства в межах юридичного поля. Визначається, що відносно недавня практика діяльності детективних агенцій України, порівняно з іншими країнами, має проблемний та колізійний характер, обумовлений недосконалістю юридично-правової системи