Вчені записки Університету "КРОК". 2020. №3(59).

Постійне посилання колекціїhttps://dspace.krok.edu.ua/handle/krok/2537

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 20 з 28

Сек‘юритизація ісламу в державній політиці Франції та Німеччини: досвід для України
(Університет «КРОК», 2020) Аулін, О.А.; Аулін, Олександр Анатолійович
В статті проаналізовано характер впливу політичного активізму в ісламі на стратегічні комунікації з мусульманськими країнами й розглянути моменти, які негативним чином можуть впливати на сферу державної безпеки України. Метою статті є визначення основних акторів ісламського політичного активізму, а також аналіз впливу цього феномену на розвиток стратегічних комунікацій державних органів з мусульманськими країнами. Визначені головні актори ісламського політичного активізму та ідеологічні відмінності між ними. Доведено, що в сучасних умовах головними силами в політичного активізму в ісламі є суфії та ісламісти, між якими точиться постійне протиборство. Зазначено, що головною метою суфієв у немусульманський країні є досягнення конструктивного діалогу з місцевою державною владою для захисту інтересів своїх вірян у релігійно-соціальній сфері. Водночас політична активність суфієв найчастіше має вимушений характер, звичайно йдеться про відповідь на дії ісламістів. Розглянуто основні етапи формування ісламістської ідеології. Показано, що велика частка сучасних ісламістських організацій беруть на озброєння ідеї “Братів-мусульман”. Звертається увага на те, що кінцева мета ісламістів – створення всесвітнього мусульманського Халіфату, з правовою системою, заснованою на шаріаті (тобто фактично йдеться про знищення інших форм державного управління). У багатьох мусульманських країнах сьогодні при владі знаходяться прихильники ісламістської ідеології. Акцентовано увагу на тому, що навіть «помірковані ісламісти» у стратегічних комунікаціях намагаються активно використовувати етноконфесійні й політико-економічні чинники для поширення свого впливу на важливі для них регіони з метою отримання переваг безпосередньо для себе або для захисту інтересів своїх етнічноблизьких одновірців. Аналізуються можливі наслідки від втілення Анкарою в життя політичної ідеології, що відчуває значного впливу концепції «неоосманізму», орієнтованої на відновлення турецького домінування на теренах колишньої Оттоманської імперії.
Роль медіації в регулюванні конфліктів в сімейному бізнесі
(Університет «КРОК», 2020) Каюмова, О.Ф.; Сєдашова, О.А.; Сєдашова, Оксана
У статті розглянуто поняття, особливості та основні напрями проведення медіації під час менеджменту конфліктів в сімейному бізнесі. Частка сімейних компаній є надзвичайно великою в економіках більшості країн світу. В окремих розвинутих країнах кількість сімейних компаній зростає левовими темпами та охоплює компанії різних форм власності та різного розміру – від малого бізнесу до великих корпорацій. Водночас управління процесами та конфліктами в сімейних компаніях є складнішим процесом у порівнянні з несімейним типом компаній. Складність управління визначається тим, що саме в сімейних компаніях відбувається переплетіння всього цінного — відносин, історії родини, цінностей родини та грошей. Як і будь-який тип бізнесу, сімейні компанії часто зустрічаються з конфліктами між власниками, які водночас є членами однієї родини. Для вирішення в тому числі таких спорів ефективним є процес медіації, як дієвої альтернативи затяжним судовим тяжбам. Якщо родина іде в суд і рішення в суді буде прийнято на користь тільки однієї сторони – це може призвести до руйнування коріння родинного бізнесу. Саме з цих причин сімейний бізнес вирішує бізнес проблеми через суд тільки в самому крайньому випадку, а все частіше звертається до медіації. Медіатор, який працює з бізнес конфліктом в сімейному бізнесі має зважати на дві системи, які переплетені всередині компанії – систему бізнесу та систему родини. Завдяки цьому медіація в сімейному бізнесі поєднує в собі підходи двох напрямів – сімейну медіацію та комерційну медіацію. Переважна більшість сімейних бізнесів не доходять до стадії розвитку — передачі справ 2-му поколінню. Головною метою статті є здійснення аналізу основних особливостей конфлікту в сімейному бізнесі, видів та рівнів виникнення конфліктів, а також висвітлення важливих чинників, які можуть впливати на ефективність проведення медіації. Дослідження причин такого низького показника «передачі» не проводилося, але автор статті переконана, що це відбувається в тому числі через те, що сімейний бізнес має велику частку невирішених конфліктів, які призводять до руйнування самого бізнесу в першому поколінні. Стаття присвячена аналізу особливостей функціонування сімейних компаній, природі, унікальних особливостей конфліктів в сімейному бізнесі та шляхів їх вирішення через процес медіації. В рамках розкриття проблематики були використані дослідження Міжнародної Фінансової Корпорації. Для опрацювання даних застосовано методи аналізу як узагальнення та порівняння. Окремо автор виділяє рекомендації медіаторам яким чином можливе підвищення ефективності процесу медіації та збільшення кількості вирішених конфліктів шляхом мирних переговорів в колі родини, яка володіє та/або керує компанією
Методика підготовки адміністраторів органів адміністрування єдиного державного реєстру військовозобов'язаних
(Університет «КРОК», 2020) Правдивець, О.М.; Холін, В.М.; Правдивець, Олександр Миколайович
У статті за результатами аналізу існуючого методичного апарату, з урахуванням вимог нормативно-правових актів, сучасного стану Збройних Сил України та відповідних фахових компетентностей розроблено методику підготовки адміністраторів органів адміністрування автоматизованої інформаційно-аналітичної системи Єдиного державного реєстру військовозобов’язаних “Оберіг”. Метою даної статті є розробка методики підготовки адміністраторів органів адміністрування ЄДРВ. За основу роботи взято діючу методику підготовки операторів Єдиного державного реєстру військовозобов’язаних районних (міських) військових комісаріатів, яка ґрунтується на поєднанні вивчення процесу документального ведення військового обліку військовозобов’язаних з оволодінням практичними навичками роботи в спеціалізованому програмному забезпеченні автоматизованої інформаційно-телекомунікаційної системи "Оберіг". До цієї системи введено вивчення функціоналу адміністрування автоматизованої системи на рівні обласних військових комісаріатів та управлінь оперативних командувань. При цьому, особливостями методики проведення занять з адміністраторами Єдиного державного реєстру військовозобов’язаних є сполучення методів пояснювально-лекційного та репродуктивного методу. Зазначена методика надає можливість у скорочені терміни здійснити якісну підготовку адміністраторів органів адміністрування Єдиного державного реєстру військовозобов’язаних з оволодіння вміннями та навичками відповідно до визначених професійних компетентностей, достатніх для практичного виконання ним їх функціональних обов’язків за посадою. Отримані результати досліджень можуть бути використані в ході розробки стандарту індивідуальної фахової підготовки адміністраторів органів адміністрування Єдиного державного реєстру військовозобов’язаних.
Фінансування девелоперських проектів як механізм функціонування ринку нерухомості
(Університет «КРОК», 2020) Андрєєва, В.А.; Андрєєва, Віта Анатоліївна
Проблема економічного зростання в Україні посилюється ситуацією невизначеності в сфері девелопменту нерухомості. Загальноприйнятою зарубіжною практикою у сфері будівництва об’єктів нерухомості є залучення професійних учасників, які забезпечують комплексне управління цим процесом. Ринок нерухомості є невід’ємною частиною та індикатором розвитку будь-якої економічної системи країни, оскільки інвестиційна діяльність у сфері нерухомості є основним чинником економічного розвитку держави та поліпшення добробуту народу. Інвестиціям у нерухомість належить значне місце в розширеному відтворенні економіки, і на це існує низка причин: значна потреба, соціальна та виробнича необхідність, незважаючи на невисоку дохідність, вагомий вплив на навколишнє середовище, високі ризики у будівництві. Одними із провідних професіоналів ринку нерухомості, в зв’язку з переходом економіки на ринкові відносини, стали девелоперські компанії. Поява на ринку нерухомості нових професійних учасників, девелоперських компаній, обумовила доцільність забезпечення підвищення ефективності управління інвестиційною діяльністю в сфері нерухомості. Метою статті є дослідження тенденцій розвитку ринку нерухомості в України, а також виявлення особливостей організації девелоперської діяльності та побудова механізмів фінансового забезпечення реалізації девелоперських проєктів. В статті досліджено реалії організації діяльності девелоперських компаній, викладено концепції професійного девелопменту в умовах інституційних змін, які є необхідною ланкою трансформації економіки України. Обґрунтовано схеми фінансування девелоперських проєктів, а також виокремлено місце девелоперських компаній як складової інфраструктури ринку нерухомості. Особливу увагу приділено питанню створення проєктної компанії при реалізації інвестиційного проєкту. Адже одержаний кредит відображається на балансі цієї компанії, щоб адекватно відображати грошові потоки, створені конкретним проєктом, не змішуючи його з іншими проєктами. Визначено функції девелопера на кожній стадії управління девелоперським проєктом, а також запропоновано джерела його фінансування на різних стадіях реалізації з урахуванням досвіду Європейських країн.
Наукові засади перебудови управління та фінансування у сфері охорони здоров‘я
(Університет «КРОК», 2020) Солоненко, І.М.; Сабліна, Л.В.; Єна, А.І.; Солоненко, Іван Миколайович; Сабліна, Людмила Володимирівна
В останні роки в Україні здійснюються значні зміни у сфері охорони здоров’я, але особливості державного управління, фінансування та організації системи охорони здоров’я в умовах перебудови, пріоритети її діяльності, соціальна справедливість в доступі до необхідних медичних послуг, недостатньо обґрунтовані. В сучасних умовах реформування сфери охорони здоров’я в Україні необхідним є обґрунтування сутності та основних принципів і механізмів удосконалення управління та фінансування зазначеної сфери, оптимізація співвідношення між суспільним і приватним секторами. Одним з пріоритетних напрямів перебудови системи охорони здоров’я є передача повноважень на нижчі рівні управління та фінансування, а також залучення приватного сектору до надання послуг з охорони здоров‘я. Найбільш важливим спрямуванням децентралізації управління та фінансування у сфері охорони є, перш за все, такі цілі, як ефективність діяльності системи та суспільна справедливість щодо отримання необхідних, медично обґрунтованих послуг. Недостатньо обґрунтовані принципи та механізми передачі повноважень з управління і фінансування у сфері охорони здоров’я в Україні, розвиток приватизації. Метою статті є обгрунтування принципів та механізмів передачі повноважень з управління і фінансування у сфері охорони здоров’я, з’ясування особливостей встановлення рівноваги між суспільними та приватними інтересами. Основна мета діяльності сфери охорони здоров’я полягає в тому, щоб досягнення цілей державної політики забезпечувалося найбільш ефективними засобами. Це стосується, перш за все, перехід від фінансування галузі на основі постатейного бюджету до договірних відносин, зокрема з Національною службою охорони здоров‘я України. Перехід на контрактну модель діяльності полягає в тому, що у даному випадку нівелюються відмінності між суспільним і приватним секторами у цій сфері, поскільки покупцями можуть бути квазі-державні, неурядові організації, або корпорації, якими управляють на некомерційній основі. Обгрунтовано, що успіх перебудови сфери охорони здоров’я в Україні в значній мірі залежить від встановлення чітких цілей державної політики, зокрема ефективності та справедливості, а також покращення стану громадського здоров‘я. Межі передачі управлінських та фінансових повноважень на регіональний рівень та рівень місцевого самоврядування визначаються політичними міркуваннями, обсягами ресурсів, наявністю відповідних інформаційних систем. Перехід на контрактну модель діяльності у сфері охорони здоров’я істотно нівелює відмінності між суспільним і приватним секторами у цій сфері стосовно надання медично необхідних послуг.
Система докторської освіти в Україні в контексті сучасних тенденцій розвитку европейського освітнього та наукового простору
(Університет «КРОК», 2020) Удовенко, А.Ю.; Удовенко, Аліна Юріївна
Сучасні трансформаційні та глобалізаційні процеси охопили всі сфери життєдіяльності українського соціуму, включаючи соціальну, політичну, економічну, правову, культурну та освітню галузі. Актуальний характер проблем, що постають перед світовою спільнотою, зумовлює у першу чергу спільний пошук шляхів модернізації системи освіти і науки як інструменту формування особистості, здатної швидко пристосуватись до сучасного динамічного середовища та бути конкурентоспроможною на ринку праці. Загальновизнаним є факт, що у більшості розвинених країн модернізація освіти є пріоритетним завданням, який забезпечує соціально-економічний, політичний і науковий розвиток суспільства. Ілюзія повної самодостатності, можливо, якийсь період може слугувати ресурсом для виживання університетської освіти України. Однак в умовах інтеграції вищої освіти у ЄПВО він швидко вичерпується. Самоізоляція від процесів, які розвиваються в ЄПВО, гальмує розвиток будь-якого вищого навчального закладу. Для власного блага українській освіті необхідно вбудовуватися в ЄПВО, зберігаючи при цьому національну ідентичність. Як зазначається в багатьох ключових документах Болонського процесу, трансформація вищої освіти не вимагає її уніфікації. Саме тому, для України сьогодні вкрай важливо враховувати світовий досвід в цій сфері. Водночас, розглядаючи передові зарубіжні практики щодо формування систем підготовки наукових кадрів вищої кваліфікації, необхідно враховувати всі можливі позитивні і негативні наслідки при їх імплементації в умовах вітчизняних реалій. Мета статті полягає у вивчені сучасних тенденцій розвитку європейського освітнього та наукового простору задля реформування системи докторської освіти в Україні. В статті представлений аналіз розвитку організаційного та правового забезпечення докторського освіти в Україні за останнє двадцятиріччя в контексті інтеграції в Єдиний європейський освітній та науковий простір. Особливу увагу приділено Закону України «Про вищу освіту» (2014 р.) і Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» (2015 р.) в частинах, що стосується докторської освіти. Запропоновано рекомендації щодо внесення в законодавство ряду доповнень з урахуванням досвіду розвинутих європейських країн. Розглянуто основні засади діяльності Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти та Національного агентства кваліфікацій в порівнянні з принципами функціонування аналогічних європейських організацій.
Ризик-орієнтоване управління як соціальна інновація у забезпеченні економічної безпеки
(Університет «КРОК», 2020) Петрова, І.Л.; Петрова, Ірина Леонідівна
В епоху швидких постійних змін внутрішнє середовище і зовнішнє оточення підприємства стають мінливими, нестабільними і непередбачуваними, що створює основу для виникнення небезпеки і загроз системі економічної безпеки. Для їх обмеження або усунення необхідно розробляти і впроваджувати прогресивні управлінські технології, спрямовані на виявлення, ідентифікацію, оцінювання та прийняття рішень і доцільних заходів із управління ризиками. Численні ризики постають в усіх сферах економічної безпеки, включаючи фінансову, виробничо-операційну, інформаційну, інноваційну, інвестиційну, маркетингову, кадрову. З метою протистояння їх впливу та зниженню ймовірності настання негативних для підприємства наслідків у практиці господарювання застосовується ризик-менеджмент. Особливістю його сучасного розвитку є формування ризик-орієнтованого підходу до управління, який відрізняється комплексністю та інтегрованістю і передбачає соціальні зміни в управлінні, а саме розвиток ризик-орієнтованого мислення, відповідної корпоративної культури, залучення ризик-менеджерів з потрібними компетенціями, які перетворюють їх на бізнес-партнерів підприємства. Завдяки цим властивостям ризик-орієнтоване управління запропоновано розглядати як важливу соціальну інновацію, здатну суттєво впливати на стан та динаміку економічної безпеки підприємство. Метою статті є визначення ризик-орієнтованого управління як соціальної інновації, аналіз логіки його розробки та впровадження для забезпечення економічної безпеки суб’єктів господарювання. Впровадження ризик-орієнтованого управління в систему економічної безпеки підприємства, з одного боку, сприяє підвищенню його стійкості, з іншого, дозволяє бути гнучким в реагуванні на зміни, що забезпечує позитивну динаміку його розвитку.
Lean підхід до організації роботи фінансового департаменту
(Університет «КРОК», 2020) Єрохін, К.Я.
У статті розглядається есперімент по реорганізації роботи фінансового департаменту в постійно діючі проекти за методологією LEAN. Метою статті є розгляд інноваційного підходу розробки і впровадження проектно-орієнтованої функції фінансового відділу з урахуванням методології LEAN, що дозволить підвищити ефективність процесів фінансового управління та обліку, контролю, аналізу даних, збільшить цінність для користувача такої інформації та дозволить більш ефективно досягати спільної мети. Дана методологія є ефективною концепцією менеджменту, суть якої полягає в оптимізації бізнес-процесів за рахунок максимальної орієнтації на інтереси та потреби клієнта (ринку) і врахування мотивації кожного працівника. Впровадження методології в ідеалі дозволяє вирішити цілу низку основних проблем, з якими щодня і щогодини зіштовхуються більшість підприємств: досягти високої якості при мінімальних витратах, скоротити терміни створення продукції, уникнути надвиробництва, врегулювати питання поставок. В результаті застосування передових інноваційних методів бізнес-аналізу, проектного менеджменту та гнучкої методології управління була проведена реорганізація фінансової функції компанії, визначені споживачі інформації, проведена їх сегментація і переорієнтація роботи підрозділів для максимального задоволення потреб таких споживачів. Були розроблені функціональні стратегії у вигляді цілей по кожному з проектів, періодичності надання інформації споживачам, розроблена система контролю якості та повноти надання інформації, а також здійснено звірку функціональних цілей із загальними стратегічними цілями бізнесу в цілому, а також відповідністю їх місії та баченню компанії. В результаті було створені окремі проекти, в рамках яких працівники самостійно можуть вибрати собі роль відповідно до процесної структури і методології LEAN. Крім цього, проведений бізнес-аналіз процесів в кожному окремому проекті виявив неефективні ділянки роботи, в результаті було скорочено документообіг на 25%, а час виконання процесів - в середньому на 15%. Також в процесі експерименту встановлено чіткі і прозорі цілі, які підвищили мотивацію працівників і стали основою для впровадження системи КРI для фінансового відділу, введена система оцінки якості, повноти та своєчасності надання фінансової інформації для споживачів, що дозволило вимірювати ступінь задоволеності результатами роботи підрозділу.
Управлінська проблема вибору закладу для проведення клінічних досліджень
(Університет «КРОК», 2020) Сумець, О.М.; Алькема, В.Г.; Сумець, Олександр Михайлович; Алькема, Віктор Григорович
Сфера клінічних досліджень на цей момент часу фахівцями вже почала розглядатися як один із складників економіки країни. На якість виконання клінічних досліджень впливає чисельна кількість факторів, починаючи від рівня організації останнього, і закінчуючи місцем їхнього проведення. Останній фактор потребує додаткового дослідження, бо в науковій і методичній літературі питанню вибору медичного закладу, де буде проводитися клінічне дослідження, приділяється недостатньо уваги. Цим і обґрунтовується актуальність питання, яке буде розглянуто в статті. Метою статті є виконання попередньої оцінки комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги “Русанівка”» Дніпровського району м. Києва для встановлення можливостей виконання на його базі клінічних досліджень фармацевтичних препаратів. В ході дослідження наведено результати попередньої оцінки комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги “Русанівка”» Дніпровського району м. Києва щодо встановлення можливостей виконання на його базі клінічних досліджень фармацевтичних препаратів. Основною метою його діяльності є профілактика і попередження захворювань, збереження та зміцнення здоров’я жителів району. Зазначено, що в Центрі первинної медико-санітарної допомоги забезпечується максимальна доступність послуг для пацієнтів, справедливий розподіл ресурсів охорони здоров’я, інтегроване і координоване надання комплексних профілактичних, лікувальних, реабілітаційних та паліативних послуг на первинному рівні. Для здійснення попередньої оцінки медичного закладу авторами виконано якісно-кількісний аналіз завдань Центру первинної медико-санітарної допомоги з надання медичних послуг населенню визначеного переліку, планової його потужності щодо обслуговування населення, кількості закріплених осіб за одним лікарем для медичного обслуговування, вікової структури прикріпленого до медичного закладу населення, рівня навантаження на одного лікаря щодо прикріплених осіб, рівня забезпечення закладу медичним персоналом, рівня кваліфікації медичного персоналу. Констатовано, що саме цей перелік критеріїв надасть можливість менеджерам клінічних досліджень виконати попередню оперативну оцінку можливостей виконання клінічних досліджень на базі конкретного медичного закладу. Встановлено, що комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги “Русанівка”» Дніпровського району м. Києва може бути прийнятий за базу для виконання клінічних досліджень фармацевтичних препаратів.
Аналіз моделей ринку праці: світовий досвід для України
(Університет «КРОК», 2020) Колядич, О.І.; Другова, Є.В.; Колядич, Олександр Іванович
У статті відображено тенденції, які відбулися за останні десятиліття на ринку праці з позицій постіндустріальної парадигми, яка зазнала глибокого критичного переосмислення методологічних основ. На сьогоднішній день інститути соціально-трудової сфери в економіці Україні продовжують трансформаційний поступ від командно-адміністративної до ринкової форми. Метою статті є аналіз існуючих світових моделей ринку праці; виявлення умов та чинників формування й функціонування національної моделі ринку праці, враховуючи специфіку останнього; надання характеристики подальшого розвитку національного ринку праці та окреслення можливості його оптимізації в розумінні збільшення робочих місць й забезпечення продуктивної зайнятості. Взявши за основу досвід світових моделей розвитку, в Україні здійснюються спроби переосмислення підходів до розбудови економіки на постіндустріальних засадах. Досліджено світові моделі розвитку ринку праці, з орієнтацією на аспекти інституціоналізації суспільного простору політичної, соціальної та економічної сфер господарського життя. Аналіз існуючих моделей, дає можливість встановити параметри гармонізації інтересів таких сторін соціально-трудових відносин, як роботодавців, їх організацій; найманих працівників (профспілки); держави (виконавча влада). Визначено позитивні та негативні сторони кожної моделі, які спрямовані у довгостроковій перспективі на їх трансформацію у людський капітал. Враховуючи недоліки ринку праці України, є необхідність переосмислення та використання окремих, інституціонально адаптивних принципів та ознак досліджуваних моделей до реалій соціально-трудових відносин. Процес модифікації застарілої моделі ринку праці сприятиме формуванню конкурентоспроможного середовища, що сприятиме ефективності взаємодії сторін соціально-трудових відносин та сприятиме вирішенню проблем становлення ринкової економіки та визначення дієвих механізмів державного регулювання. Однак масштаби ефективності соціального діалогу і партнерства в забезпеченні професійної підготовки на сьогодні обмежені можливостями і наявними ресурсами учасників, залежно від країни, галузі, масштабів підприємств. Окреслено основні напрямки дії держави, з врахуванням основних моделей ринку праці і охарактеризовані індикатори та критерії, що пов'язані зі сферою зайнятості, чинники, які впливають на економічне зростання та підвищують ефективність національної економіки в трансформаційних умовах.
Управління інтелектуальним капіталом країни: світовий досвід та вітчизняні реалії
(Університет «КРОК», 2020) Шестаковська, Т.Л.; Яровой, Т.С.
В статті обґрунтована доцільність та формалізована змістовність удосконалення управління інтелектуальним капіталом в Україні та світі. На основі проведеного аналізу світового досвіду країн світу нами систематизовано найбільш вагомі дієві практики, які мають результативність з точки зору управління та розвитку інтелектуального капіталу. Такий досвід було згруповано у відповідності до основних складових інтелектуального капіталу (структурного, клієнтського та людського капіталу) із стратегічними завданнями для їх впровадження в Україні. Враховуючи позитивні моменти зарубіжного досвіду управління інтелектуальним капіталом, доцільно адаптувати найкращі приклади враховуючи специфічні властивості та умови функціонування соціально-економічної системи України. У напрямку розвитку представлених складових елементів інтелектуального капіталу нами запропоновано використання такого світового досвіду: клієнтський капітал (розвиток національного бренду України, шляхом побудови національної ідентичності, стійкий розвиток культури і туризму); структурний капітал (диверсифікація методів щодо стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності й заходів щодо управління нематеріальними активами); людський капітал (дієва політика зайнятості й поширення дуальної освіти). Таким чином, використання світового досвіду потребує чіткої виваженості та коректності, які повинні бути адаптовані до соціально-економічних умов та ментальності України. Запропоновано рекомендації щодо удосконалення управління інтелектуальним капіталом в Україні: щодо людського капіталу (сприяння підвищення оплати праці фахівцям наукової сфери й покращення матеріально-технічної бази; проведення популяризації науки серед молоді); щодо структурного капіталу (налагодження системи стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності; збільшення фінансування наукових досліджень; налагодження взаємозв’язку між різними складовими елементами інноваційної системи; сприяння доступності відповідної інноваційної продукції для різних верств населення); щодо клієнтського капіталу (організація моніторингу й регулювання питань захисту інтелектуальних прав на власність; становлення сприятливого інвестиційного клімату).
Стратегія управління ментальним здоров‘ям за дистанційної роботи працівників державних установ та суб‘єктів господарювання
(Університет «КРОК», 2020) Астаф’єва, К.О.; Адамовська, В.С.
Сьогоденність ставить перед підприємствами та державними установами нові виклики. Доволі різкий перехід до дистанційної роботи за умови COVID-19 мав негативний вплив на стан ментального здоров’я працівників. Метою дослідження є розгляд сутності ментального здоров’я та окремих навичок, які забезпечуються за умови дистанційної роботи, а також формування стратегії забезпечення ментального здоров’я серед працівників підприємств та державних установ. Виникає необхідність розгляду стратегії, яка дозволить забезпечити ментальне здоров’я за умови карантинних обмежень. У статті запропоновано визначати ментальне здоров’я працівника державної установи або суб’єктів господарювання, як сукупність soft skills та hard skills. Останні забезпечать бажання працювати довготривалий час в одному колективі та поглиблювати і розвивати кваліфікаційні компетентності за умови дистанційної роботи. Наведене обґрунтовується класифікацією навичок ментального здоров’я, які враховують комунікативні навички (навички спілкування) та навички досягнення цілей або виконання завдання (KPI). Дистанційна робота переформовувала навички спілкування у навички письма, отже запропоновано виокремити: міжкультурне, міжособистісне та ділове листування. Навички досягнення цілей за умови дистанційної роботи представлено низкою складових, найцікавішими з яких є online-лідерство, стрес-стійкість та вміння працювати у команді online. Online-лідерство та вміння працювати в команді online передбачає здатність керівника (члена команди) забезпечувати ефективну роботу команди (індивідуальну роботу) із використанням цифрових технологій та без використання невербальних засобів. Стрес-стійкість визначається забезпеченням стійкого психологічного стану при можливому поєднанні роботи та приватного життя. Запропоновано два напрямки стратегії управління ментальним здоров’ям, а саме орієнтація на індивідуальне та колективне ментальне здоров’я. Окреслено, що позитивні зрушення у напрямку забезпечення ментального здоров’я призведуть до підвищення продуктивності праці, досягнення планових КРІ та зниження плинності кадрів.
Тенденції розвитку профспілкового контролю в розвинених країнах світу
(Університет «КРОК», 2020) Лук’янчук, П.Х.
Статтю присвячено дослідженню сучасних тенденцій розвитку профспілкової діяльності та профспілкового контролю в розвинених країнах світу. З’ясовано, що діяльність профспілкових організацій характеризується високою національною варіативністю. Якщо в одних країнах світу, учасниками профспілкових організацій є 4-5% працівників, то у інших – цей показник може сягати 92%. При цьому, зазначений показник не характеризує рівень економічного розвитку країни, оскільки обумовлений особливостями трудових відносин та системи соціального забезпечення. Метою статті є дослідження тенденцій профспілкового контролю в провідних країнах світу та перспектив використання їх досвіду в Україні. На основі розгляду сучасних тенденцій діяльності профспілкових організацій в таких країнах як Великобританія, США, Австралія, автор констатує скорочення кількості активних учасників профспілкового руху, що обумовлено рядом факторів: впровадженням аутсорсингу, високим рівнем оплати праці в розвинених країнах, поширенням позитивних результатів діяльності профспілкових організацій на працівників, які не є їх членами. З’ясовано, що на міжнародному рівні профспілкові організації проводять кампанії проти несправедливості урядів або роботодавців, у контексті корпоративної соціальної відповідальності, глобального соціального діалогу, корпоративного управління. В умовах глобалізації, зростає роль профспілок та профспілкового контролю у вирішенні глобальних проблем, таких як гендерна дискримінація і сталий розвиток. Окрему увагу присвячено питанню контролю з боку профспілкових організацій за діяльністю пенсійних фондів (у Великобританії, Австрії, Нідерландах). Такий підхід може становити інтерес для України, з огляду на проведення пенсійної реформи та вже наявну мережу профспілкових організацій. Також акцентовано увагу на тенденціях щодо взаємодії профспілкових організацій та органів державної влади в контексті реалізації національної безпеки, зокрема – протидії впливу з боку інших держав (на прикладі Австралії та КНР). У такій площині точкою діалогу між профспілковими організаціями та державою виступає спільна зацікавленість у протидії демпінгу цін на імпортні товари та демпінгу оплати праці.
Деякі теоретичні аспекти управління корпоративними знаннями у вищих навчальних закладах
(Університет «КРОК», 2020) Шаповал, О.В.
Статтю присвячено особливостям розуміння знань як об'єкту та управління знаннями як процесу, у сфері вищої освіти. Метою дослідження є аналіз теоретичних підходів до визначень «знання» та «управління знаннями» в контексті дослідження управління знаннями у вищих навчальних закладах. В ході дослідження здійснено аналіз існуючих підходів до розуміння дефініцій «знання», «управління знаннями» серед вітчизняних та зарубіжних дослідників. З’ясовано, що у найширшому значенні «знання» розглядаються як уся інформація, отримувана людиною протягом її життя, як безпосередньо із зовнішнього світу (через органи чуття), так і в процесі мисленнєвої діяльності самої людини. Під управлінням знаннями у вищому навчальному закладі запропоновано розуміти цілеспрямовану та систематичну управлінську діяльність щодо забезпечення ефективного отримання, передачі та використання знань у ході освітнього процесу та науково-дослідної діяльності вищого навчального закладу. Така управлінська діяльність включає розробку методик, процедур, стандартів, визначення джерел, створення інструментів для пошуку, отримання, поширення, оцінки, зберігання, трансферу та перетворення знань, як необхідних елементів інтелектуального капіталу вищого навчального закладу. Серед іншого, виявлено, що збір інформації, її узагальнення, систематизація та адаптація зґенерованих науковцями знань до сприйняття студентами (учнями) навчальних закладів і їх передача цим студентам (учням) і є ключовою складовою освітнього процесу, а самі знання – стратегічним ресурсом навчального закладу. Висунуто припущення, що підвищення ефективності управління знаннями може стати дієвим заходом збільшення популярності вітчизняних вищих навчальних закладів, що допоможе скоротити виїзд абітурієнтів за кордон. Оскільки основною причиною еміграції абітурієнтів є відчутні конкурентні переваги європейських вишів, у порівнянні з українськими. Пріоритетними джерелами походження знань у вищих навчальних закладах мають бути науково-дослідна робота і навчання у всіх його формах. Тому, в корпоративному плані, інформаційну й науково-дослідну діяльність вищих навчальних закладів доречно орієнтувати на продукування та продаж патентів, ліцензій, ноу-хау.
Соціальний проект як рекламна технологія органів публічної влади
(Університет «КРОК», 2020) Левченко, А.В.; Пуліна, Т.В.
В статті досліджується проблеми використання соціальних проектів як рекламної технології в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування. Визначено сутність соціальних проектів та особливості їх використання в рекламних кампаніях органів публічної влади. Визначено, що фактором ефективного використання соціального проекту як рекламної технології в публічному управлінні є довіра громадян до представників та, відповідно, органів державної влади та місцевого самоврядування. Визначено, що фактором ефективного використання соціального проекту як рекламної технології в публічному управлінні є довіра громадян до представників органів державної влади та місцевого самоврядування. Також визначено, що рекламні технології в сфері публічного управління можуть бути успішними лише за умов застосування комплексного підходу, що не дуже притаманно вітчизняним рекламним кампаніям в сфері публічного управління. Не зважаючи на це, можна побачити, що у вітчизняних органах влади, так само, як і в зарубіжних, проекти соціального характеру здійснюються в більшості випадків за рахунок власних комунікаційних ресурсів. Визначено сфери застосування соціальних проектів є, а саме: політичні технології; державне та муніципальне управління; фандрайзинг; розвиток «локальних спільнот»; корпоративний PR і реклама; бізнес-планування, формування іміджу компанії. Визначено, що в сучасних умовах підтримка та реалізація соціальних проектів є для засобом формування бренду організацій, налаштування потенційних споживачів на позитивне ставлення. Визначено, що ефективні соціальні проекти реалізуються на основі сучасних технологій управління соціальними інвестиціями, чітко визначених організаційних стандартів, включаючи процедури відбору проектів для фінансування, моніторингу за ходом їх реалізації і оцінки кінцевих результатів. Вони припускають контрактні відносини, зокрема, укладення договорів на надання цільового фінансування з виконавцями соціальних програм, часто використовують конкурсні механізми. Ще одна примітна риса – тісні контакти з громадянським суспільством, залучення експертів, партнерів за програмами вітчизняних і міжнародних некомерційних організацій.
Організація роботи служби внутрішнього аудиту на основі ризик-орієнованого підходу
(Університет «КРОК», 2020) Гойло, Н.В.
У статті розглянуто цілі та рівні внутрішнього контролю на підприємстві, визначено, що внутрішній аудит є найбільш розвиненою формою внутрішнього контролю; окреслено можливі варіанти підпорядкування служби внутрішнього аудиту, її функції та напрямки діяльності; встановлено рівні та особливості регламентації діяльності служби внутрішнього аудиту, взаємозв’язок з іншими сферами діяльності та процесами в компанії; виокремлено ключові підходи до організації внутрішнього аудиту та основні його види; охарактеризовано бухгалтерський, ревізійний, операційний, комплаєнс та ризик-орієнтований підходи до організації служби внутрішнього аудиту на підприємствах; визначено цінність та основні напрямки розвитку внутрішнього аудиту, порядок запровадження та функціонування служби внутрішнього аудиту; розкрито особливості застосування ризик-орієнтованого підходу до організації роботи служби внутрішнього аудиту. Обґрунтовано, що безперечною перевагою роботи служби внутрішнього аудиту на основі ризик-орієнтованого підходу, є його практична спрямованість в частині формування незалежної та неупередженої оцінки ступеня захищеності організації, виявлення негативних ризиків за допомогою розробки плану заходів щодо згладжування ризиків, в тому числі й тих, що відносяться до ризиків шахрайства. Показано, що в сучасних умовах управління, даний підхід найбільш повно відображає напрямок розвитку служби внутрішнього аудиту та є тією ланкою в управлінні, яка займається підвищенням ефективності діяльності підприємства на основі оцінки рівня управління ризиками бізнес-процесів. Доведено, що належним чином організована служба внутрішнього аудиту на основі ризик-орієнтованого підходу дозволить власникам отримати достовірну та об’єктивну інформацію про реальний стан справ компанії, а також зрозуміти, які кроки необхідно вжити для нівелювання ризиків шахрайства в системі корпоративного управління.
Моделі реалізації дистанційного навчання у закладах загальної середньої освіти
(Університет «КРОК», 2020) Фіданян, О.Г.
Забезпечення вільного доступу до освіти для всіх є одним з основних атрибутів інформаційного суспільства, в якому можливості комунікаційного середовища дозволяють використовувати якісно нові технології набуття знань. Метою статті є вивчення основних моделей реалізації дистанційного навчання у закладах загальної середньої освіти. Методологічною основою проведеного дослідження є методи аналізу та синтезу, порівняння та узагальнення. В результаті проведення дослідження було проведено вивчення та систематизація основних підходів до трактування поняття «дистанційна освіта», що дозволило запропонувати авторське визначення. Вважаємо, що під поняттям «дистанційне навчання» слід розуміти «особлива форма організації освітнього процесу з використанням інформаційних технологій, що забезпечує активну взаємодію між вчителем та учнем». Систематизовано основні характерні риси дистанційного навчання: гнучкість, модульність, паралельність, велика аудиторія, економічність, технологічність, позитивний вплив на учня, якість. Систематизовано основних суб’єктів дистанційного навчання в цілому та в закладах загальної середньої освіти за такими ознаками: за роллю в дистанційному навчанні, за сферою охоплення, за спеціалізацією, за тривалістю. Вивчено основні моделі реалізації дистанційного навчання: розподілена класна кімната; незалежне (кореспондентське) вивчення; навчання/вивчення з використанням комп'ютерних комунікації. Враховуючи особливості розвитку інформаційних технологій та доступу до світових інформаційних ресурсів, було сформульовано особливості дистанційного навчання та здійсненого його порівняння з традиційним навчанням. Для встановлення переваг та недоліків реалізації дистанційного навчання, було проведено SWOT-аналіз, який дозволив з'ясувати сильні та слабкі сторони, можливості та загрози.
Сучасний стан розвитку туристичної сфери у контексті управління готельним бізнесом
(Університет «КРОК», 2020) Денисенко, М.П.; Бреус, С.В.
У статті досліджено роль та значення туризму як важливого стратегічного сектора економіки, що стимулює розвиток елементів інфраструктури, зумовлює збільшення доходної частини бюджету та має широкі можливості для залучення іноземної валюти і різного роду інвестицій, сприяє диверсифікації економіки у результаті утворення обслуговуючого індустрію туризму сектору економіки. Визначено та обґрунтовано тенденції, які узагальнено характеризують сучасний стан цієї сфери та справляють влив на економічний розвиток країн світу загалом та готельний бізнес, зокрема. Так сфера міжнародного туризму характеризується нестабільною динамікою збільшення кількості туристів, однак в цілому та серед країн, які є найпопулярнішими серед туристів та перерозподілом доходів від міжнародного туризму, що свідчить про перерозподіл світових грошових потоків від країн, які традиційно користувались попитом у туристів до менш традиційних туристичних центрів. Мета статті полягає у дослідженні взаємозв’язку та впливу доходів від туризму на економічний розвиток країн світу. Проведено поглиблений аналіз, який свідчить про нестабільне збільшення ВВП країн світу та незначну залежність ВВП країн від розвитку туристичної сфери і як результат, збільшення кількості туристів та доходів країн світу від міжнародного туризму. Доповнено дослідження шляхом визначення питомої ваги доходів від міжнародного туризму у ВВП загалом та країн світу, найпопулярніших серед туристів, що свідчить про її зменшення, що можна було б вважати умовно позитивною тенденцією, адже це може призвести за інших рівних умов до підвищення конкурентоспроможності світових економік та стимулювати розвиток інфраструктури країн і загалом, у перспективі, – до підвищення рівня розвитку їх економік за рахунок акумуляції зусиль та перенаправлення коштів на розвиток й збереження туристичних центрів, але в сучасних умовах розвитку світової економіки це справляє негативний вплив на розвиток туристичної сфери як світу в цілому, так і країн, зокрема, найпопулярніших серед туристів. Розглянуто вплив поширення пандемії коронавірусу на розвиток туристичної сфери загалом та її інфраструктури, зокрема готельного бізнесу й зроблено висновок, що в сучасних умовах готельний бізнес переживає складні часи, що обумовлено, зокрема нарощуванням обсягів пандемії, спричиненою коронавірусною інфекцією. Зроблено висновок, що підвищення ефективності готельної сфери потребує здійснення суттєвих змін в концепцію управління готельним бізнесом.
Формування інвестиційної привабливості економіки регіону
(Університет «КРОК», 2020) Лаглер, К.; Богуславська, С.І.
Ефективною умовою розвитку будь-якої соціально-економічної системи є наявність інвестицій, як важливішого джерела економічного зростання держави. У сучасних умовах залучення інвестицій є важливим завданням та одним із головних складників розвитку національної економіки. Передумовою ефективної інвестиційної діяльності є аналіз і оцінка привабливості об’єктів інвестування з метою визначення орієнтирів та пріоритетів для надходження інвестицій. Інвестиційна привабливість є важливим складником стратегії сталого економічного розвитку держави, тому її дослідження та оцінка мають велике теоретичне та практичне значення. Метою дослідження є визначення етапів формування інвестиційної привабливості економіки регіону. У роботі доведено, що під оцінкою інвестиційної привабливості економіки регіонів доцільно розуміти процедуру визначення інвестиційного потенціалу регіону та інвестиційних ризиків, що виникають як на рівні держави так і в кожному окремому регіоні, а також зіставлення її результатів з обраною базою порівняння або побудови моделі рейтингового оцінювання. Розроблена процедура формування інвестиційної привабливості економіки регіону, яка полягає у наступному: 1) визначення мети та завдань оцінки; 2) визначення об’єктно-орієнтованої бази даних; 3) визначення ризиків, що впливають на інвестиційну привабливість економіки регіонів; 4) вибір часового інтервалу; 5) вибір методу дослідження. Обґрунтовано, що до загальних завдань оцінки інвестиційної привабливості економіки регіонів належать наступні: аналіз інвестиційного потенціалу економіки регіону; визначення впливу ризиків; формулювання результатів дослідження у вигляді інформаційно-аналітичної або графічної оцінки. Встановлено, що до принципів відбору показників інвестиційної привабливості економіки регіонів слід віднести наступні: цілеспрямованість, простота, уніфікованість, об’єктивність, достовірність, реалістичність та науковість.
Організування малого бізнесу в аграрній сфері регіону
(Університет «КРОК», 2020) Радченко, А.А.; Підвальна, О.Г.
Малий бізнес має суттєвий вплив на стабілізацію економічної ситуації регіонів. Малі підприємства та індивідуальні підприємці поряд з великими підприємствами беруть участь практично у всіх секторах економіки і вносять помітний внесок у виробництво товарів і послуг. Тому дослідження даного питання є актуальним та своєчасним. Метою статті є дослідження процесу оганізування малого бізнесу в аграрній сфері регіону. В роботі обґрунтовано визначну роль малого бізнесу в економіці. З нових позицій визначено поняття малого бізнесу в аграрній сфері. Досліджено історичний аспект поняття підприємництво. Визначено роль сільського господарства як складової агропромислового комплексу в становленні економіки регіону та країни вцілому. Доведено, що сільське господарство є одним із фундаментальних основ забезпечення економічної безпеки держави. Проаналізовано розвиток малого бізнесу в сьогоденні України. Досліджено проблеми та перспективи розвитку малого агробізнесу. Визначено доцільні напрямки державної підтримки малого бізнесу в агропромисловому комплексі України. Виокремлено та обґрунтовано перешкоди для ведення малого бізнесу аграрної сфери. Проаналізовано основні показники розвитку малого підприємництва. Обґрунтовано необхідність різкого збільшення кількості малого підприємництва в аграрному секторі економіки України. Доведено, що для подальшого розвитку дрібного виробництва та створення стабільного та конкурентного середовища в селі необхідно визначити пріоритети їх розвитку, а також подальшу підтримку з боку держави. Державна підтримка повинна бути спрямована на вирішення таких завдань: сприяння старту бізнесу; створення можливостей для трансформації малого та середнього бізнесу як основи конкурентного середовища та підвищення ефективності діяльності великих компаній; забезпечення конкурентоспроможності та динамічності підприємництва як одного з факторів економічного зростання.