Наукова періодика Університету "КРОК"
Постійне посилання на розділhttps://dspace.krok.edu.ua/handle/krok/280
Переглянути
22 результатів
Результати пошуку
Документ Медіація - інструмент досудового врегулювання господарських спорів(Університет "КРОК", 2012) Двірська, О.В.У статті розглянуто проблеми правового забезпечення та регламентації медіації в Україні. Досліджено норми міжнародного права, що регулюють правову регламентацію медіації. Окреслено основні проблеми інституту медіації в УкраїніДокумент Сучасні форми реалізації правової свободи учасників цивільно-господарських спорів(Університет "КРОК", 2013) Гіжевський, В.К.; Мацієвський, Б.О.Статтю присвячено питанням саморегуляції цивільно-господарських спорів між суб’єктами без застосування судової си стеми влади. Сформульовано пропозиції щодо введення нової інституції медіації та механізму її створенняДокумент Сутність медіації при вирішенні господарських спорів та її переваги(Університет "КРОК", 2014) Баран, С.О.У статті досліджено поняття, переваги медіації (посередництва) як альтернативного способу вирішення господарських спорів; її сутність та можливості застосування в Україні.Документ Кваліфікаційні та етичні вимоги до медіатора з урахуванням особливостей медіації в індивідуальних трудових спорах(Університет «КРОК», 2024) Марина, Ю.Ю.Метою цієї наукової статті є вивчення кваліфікації та етичних стандартів, які є необхідними для медіатора. Особлива увага приділяється до нюансів медіації в контексті індивідуальних трудових спорів. В даній науковій статті дослідження базується на комплексі філософських, загальнонаукових та спеціально-правових методах дослідження. У цій статті розглядаються кваліфікаційні та етичні стандарти, які являються необхідними для медіатора. Особливо під час процедури медіації важливою є особистість медіатора, оскільки від його позиції та поведінки багато в чому залежить результат самої процедури медіації. Було б добре, щоб медіатор як посередник був нейтральною стороною, яка допомагає конфліктуючим сторонам у досягненні домовленостей. Завдання медіатора наступні: створення між сторонами спору контакту, надання можливостей для процедури медіації, посередництво в переговорах між конфліктуючими сторонами медіації, прийняття їхніх позицій, консультування конфліктуючих сторін спору щодо можливих вирішень спору, надання роз’яснень та допомога в складанні медіаційної угоди щодо вирішення конфлікту. На нашу думку, якісне виконання даних завдань може залежати від адекватної підготовки та спеціальних навичок медіатора. Беручи до уваги специфіку роботи медіатора як посередника у вирішенні спору під час процедури медіації, до нього пред’являються досить значні вимоги. Тому є зрозумілим, що професіоналізм медіатора гарантується отриманням якісної професійної підготовки, а також володінням належними морально-етичними якостями та професійним досвідом. Також в даній статті доведено, що процедура медіації під час вирішення індивідуального трудового спору буде мати більш ефективний результат, якщо медіатор володітиме знаннями в правовій сфері, а також розумітиме правову природу самого трудового спору. Медіатор, маючи розуміння правових наслідків прийнятого рішення, може допомогти зорієнтувати сторони медіації у прийнятті рішення, яке їх зможе повністю задовольнити і не суперечити закону, та сприяти в підготовці складання проєкту медіаційної угоди.Документ Досвід країн Співдружності Незалежних Держав у питаннях правового регулювання медіації в господарських спорах(Університет «КРОК», 2018) Поліщук, В.В.Стаття присвячена висвітленню досвіду країн Співдружності Незалежних Держав у питаннях правового регулювання медіації у господарських спорах. Автором проаналізовано загальний розвиток медіації у світі та визначено особливості її розвитку в країнах Співдружності Незалежних Держав. Здійснено висновок щодо проблем, які об’єднують країни Співдружності Незалежних Держав у питаннях використання медіації. Проаналізовано праці вірменських, російських, грузинських науковців, у яких визначено, що від запровадження та використання медіації у господарських спорах виграють держава та суспільство. Держава отримує можливість делегувати частину своїх повноважень пересічним громадянам, а суспільство вчиться відповідальності за прийняття власних рішень. Автором проаналізовано досвід Азербайджану, Киргизстану, Грузії, Казахстану, Вірменії, Білорусії, Молдови, Грузії, Узбекистану, Монголії щодо правового регулювання медіації. Здійснено аналіз перспектив розвитку медіації в Таджикистані та Туркменістані. Взято до уваги дослідження вірменського науковця щодо моделей медіації та зроблено висновок, що в країнах Співдружності Незалежних Держав існують обов’язкова і добровільна моделі медіації. Автором зроблено висновок, що у переважній більшості країн медіація здійснюється на підставі законів про медіацію. У таких країнах, як Білорусь, розроблено низку нормативно-правових актів, які визначають порядок здійснення медіації, форми документів під час її організації, порядок ведення реєстру медіаторів. У Казахстані затверджено порядок навчання медіаторів. Досвід Азербайджану показує можливість затвердження дорожніх карт здійснення медіації. Також автором здійснено висновки, що майже у всіх країнах Співдружності Незалежних Держав проводяться спільні дослідження з країнами Європейського Союзу та з міжнародними організаціями, які підтримують розвиток медіації в країнах Співдружності Незалежних Держав. Проаналізовано, що досвід країн Співдружності Незалежних Держав є важливим і для України, оскільки всі ці країни мають спільне минуле у складі Радянського Союзу. Автором зроблено висновок, що деякі проблеми, такі як неготовність громадян активно використовувати інші способи вирішення спорів, існують і в Україні. Відтак, дослідження є практичним та таким, що дозволяє Україні оцінити розвиток медіації в країнах, які також мають спільне радянське минуле.Документ Правове регулювання місця та ролі третьої сторони у переговорному процесі(Університет «КРОК», 2019) Вайнагій, М.В.В статті висвітлюються думки щодо межі суб’єктивного і об’єктивного підходів; історичних передумов посередництва; місця та ролі третьої сторони; що має враховувати та брати до уваги третя сторона; мотивів для залучення третьої сторони. Також аналізуються функції посередництва, основні принципи, переваги та форми залучення третьої сторони до переговорного процесу з метою врегулювання суперечки. Крім того, досліджуються норми та положення міжнародно-правових документів, які врегульовують участь третьої сторони у вирішенні спорів. Окремо висвітлено що являють собою суд, судді в якості третьої сторони, що являють собою арбітраж, арбітри як третя сторона та що являють собою медіація, медіатори, виконуючи функцію третьої сторони. На підставі проведеного аналізу дається порівняльна таблиця характерних особливостей суду, арбітражу та медіації. Разом з тим, висвітлюється інформація щодо кількості законопроєктів у парламенті України (Верховній Раді України) різних скликань та спроби врегулювати питання посередництва (медіації) на законодавчому рівні. Паралельно проведений аналіз процесуальних кодексів (кримінального процесуального кодексу, цивільного процесуального кодексу, господарського процесуального кодексу та кодексу адміністративного судочинства України на предмет досудового врегулювання спору за домовленістю між собою та за участю судді. У висновках зазначається про золоте правило моралі – вчиняти іншим те, чого самі собі бажаємо; три основні форми участі третьої сторони – суд, арбітраж, посередництво (медіація); відсутність чіткого визначення поняття «суд», «суддя»; медіація – найбільш приваблива форма посередництва при вирішенні спорів; найоптимальніше розв’язання спірної ситуації – взаємний виграш сторін спору; у спорі немає абсолютно правої чи абсолютно винної сторони; емпатія – оптимальний шлях до прийняття взаємоприйнятного рішення щодо спірної ситуації.Документ Проблеми і перспективи розвитку та функціонування медіації у вітчизняних судах(Університет «КРОК», 2020) Француз, А.Й.; Бабат, О.І.; Француз, Анатолій ЙосиповичУ статті досліджено теоретико-правові основи становлення та розвитку медіації в Україні. Медіація – переговорний процес за участю третьої сторони, що сягає своїм корінням в історію розвитку людських відносин, але оформився як сучасна практика розгляду конфліктних ситуацій лише в другій половині XX століття. Сьогодні в країнах з розвиненою правовою системою медіація досить широко застосовується при вирішенні різних конфліктів, а люди все частіше вдаються до допомоги медіаторів. Статистика показує, що в більшості випадків їм вдається вирішити конфлікт успішно. Основною перевагою медіації є активна позиція сторін у комунікативній взаємодії, проте сучасні українські реалії дещо інші – громадяни України ставляться з деякою пересторогою до самої процедури медіації. Бар’єром на шляху масштабного практичного впровадження медіації загалом у вітчизняну правову систему, зокрема її інтеграції в судову систему, є відсутність обов’язкової досудової медіації, законодавчої бази, яка регламентує можливість здійснювати переспрямування осіб, що беруть участь у суперечці, на обов’язкове проходження процедури медіації, а також відсутність можливості застосування матеріальних заходів впливу на осіб-учасників спору, які перешкоджають позасудовому врегулюванню спору. Разом з тим, процесуальне законодавство та практика його застосування в зарубіжних країнах передбачають регулювання проблемних питань співіснування і взаємодії інституту медіації з органами правосуддя. Особливість процедури медіації полягає в тому, що сторони бажають за участі посередника (медіатора) знайти взаємоприйнятне рішення в своєму спорі та врегулювати його. Медіатор, який є по суті арбітром або представником будь-якої зі сторін спору, по факту виконує функції проміжної ланки – транслятора (переговорника) між ними. Медіатор не володіє правом приймати рішення щодо спору в рамках проведення процедури і по його суті. Медіатор виявляє, сприяє виявленню справжніх намірів сторін, їх реальних потреб при обговоренні й допомагає знайти спільне для обох сторін рішення.Документ Можливості застосування медіації у системі управління корпоративними конфліктами(Університет «КРОК», 2020) Матат, В.В.Конфлікт є невід'ємною частиною діяльності будь-якої організації. Своєчасне його діагностування і прогнозування дозволяє використовувати конфлікт для уникнення втрат та досягнення позитивного ефекту. У зв’язку з цим особливої актуальності набуває необхідність формування ефективного механізму вирішення корпоративних конфліктів. Це питання є актуальним як в українській, так і у світовій економіці. Сьогодні корпорації заохочують використовувати альтернативні засоби вирішення спорів не тільки з тих питань, які традиційно розглядалися у суді, але і для вирішення постійно зростаючого кола конфліктів між корпорацією та іншими підприємствами, особами та державними установами. Метою даної статті є обґрунтування важливості застосування медіації як комунікаційного засобу розвитку корпоративної системи управління конфліктами. Досягнення поставленої мети потребує визначення основних внутрішніх проблем комунікацій в організації та пошуку способів застосування медіації як альтернативного методу врегулювання конфліктів та формування культури ненасильницької комунікації в організації. Висока вартість судових процесів підштовхнула корпорації до застосування медіативних процесів у політиці вирішення спорів. Ця тенденція та широка потреба у розповсюдженні інформації про альтернативні способи вирішення корпоративних суперечок спонукали до проведення дослідження, результати якого наводяться у даній статті. Медіація відповідає інтересам і потребам учасників корпоративних відносин, оскільки дозволяє врегульовувати розбіжності на взаємовигідній основі. Процедура медіації розглядається у контексті одного з можливих способів вирішення корпоративних конфліктів та у якості допоміжного механізму у формуванні ефективної корпоративної політики. Відповідно до назви, у статті описані шляхи впровадження медіації як альтернативного методу вирішення конфліктів у систему корпоративного управління компаніями. Розглядаються особливості корпоративних конфліктів та конфліктів інтересів, які мають негативний вплив на продуктивність праці в організації. Показані способи застосування процедури медіації на різних етапах згуртування команди. Ця стаття становить інтерес для дослідників, які прагнуть обґрунтувати необхідність формування філософії ненасильницької комунікації з метою створення високоефективних проєктних команд. У статті аргументовано необхідність подальших загальнотеоретичних та прикладних досліджень у цій сфері.Документ Проблемні аспекти застосування медіації в діяльності адвоката(Університет «КРОК», 2020) Сєдашова, Оксана; Заверуха, ІгорПравовий статус адвоката в його безпосередній професійній діяльності, в тому числі у взаємовідносинах із клієнтом, має надзвичайно важливе значення в такому виді правової допомоги, як представництво та консультування. Не меншого значення набуває розуміння адвокатом свого правового статусу в медіації. Стаття присвячена аналізу правового статусу адвоката-медіатора за законодавством України станом на грудень 2020 року. Висвітлено основні принципи адвокатської діяльності й медіації. Розглянуто форми контролю за діяльністю адвоката-медіатора. Досліджено форми обмежень/перешкод адвоката-медіатора. Обґрунтовано необхідність подальших досліджень у цій сфері.Оскільки в українському законодавстві адвокатська діяльність визначена як незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту, в статті автором досліджено види адвокатської діяльності й співвідношення їх із медіацією, перевірено, чи схожі ці види суспільної діяльності, чи є вони суперечливими, можливо, взаємовиключними, хто може їх здійснювати та з якими особливостями, чи виникає конфлікт інтересів при здійсненні медіації адвокатом, чи існують обмеження у правовому регулюванні адвокатської діяльності щодо можливості здійснювати функції медіатора тощо.Враховуючи активний процес імплементації медіації в суспільні відносини в Україні, що триває кілька років,а також особливості здійснення адвокатської діяльності й наявність тривалих дискусій у різноманітних суспільних, у тому числі професійних, колах щодо вказаних питань, у статті наведено пропозиції вирішення проблемних аспектів здійснення адвокатської діяльності з поєднанням у своїй практиці адвокатами функцій медіаторів, зокрема надання послуги медіації.У даній статті надано відповідь на питання: чи є медіація правовою послугою, чи відноситься до об’єкту адвокатської таємниці інформація, отримана адвокатом у процесі надання послуги медіації, чи компенсуються витрати на медіацію за аналогією з компенсацією витрат на безоплатну правову (правничу) допомогу, чи повинен адвокат медіатор при наданні послуг медіації виконувати функцію суб’єкта первинного фінансового моніторингуДокумент Тенденції розвитку медіації в Україні: наукові розробки та практична реалізація(Університет «КРОК», 2020) Сєдашова, Оксана; Євтєхов, ЄвгенСтаття присвячена дослідженню теоретико-правових поглядів на тенденції розвиту медіації в Україні. Здійснено огляд та аналіз руху і змін особливих видів вирішення спорів за участі третьої сторони, яка сприяє конфліктуючим сторонам у налаштуванні комунікації з метою самостійного досягнення ними оптимального рішення. Зазначений рух у філософському значенні можна називати розвитком, якщо він пов'язаний із переходом від однієї сутності до іншої, від старого до нового, за обов’язкової наявності нових характеристик або кількісних показників у наступного стану порівняно з попереднім. Проаналізовано наукові статті, в яких досліджувався стан розвитку медіації в Україні як у попередніх століттях на різних етапах становлення Української держави, так і в рамках сучасної історії України. Щодо історичної складової, досліджувалося питання прийнятності та властивості медіації в історичній традиції України з метою виявлення можливих історико-культурних, соціальних, ментальних перешкод для впровадження ефективної системи медіації в Україні. Досліджувалися зокрема згадки про медіацію чи процедури, що за сутністю відповідали цілям, завданням і принципам медіації. Окрему увагу сконцентровано на працях вітчизняних дослідників, які створювалися в межах останнього десятиліття. Проаналізовано стан законопроєктної роботи на червень 2020 року, зокрема щодо проходження проєктів законів, які мали б урегулювати медіацію в Україні, в межах сесій VI – IX скликань Верховної Ради України. Здійснено огляд окремих причин та факторів, що обумовили існуючий стан законодавчого регулювання медіації іquasi-медіаційних процедур, у тому числі досліджено вплив міжнародних організації, міждержавного співробітництва на заходи, спрямовані на становлення медіації в Україні в її сучасному розумінні, зокрема через підготовку фахівців судової гілки влади. Проаналізовано існуючий стан нормативно-правового регулювання quasi-медіаційних процедур, судової медіації. Підсумовано теоретичні висновки щодо ефективної системи медіації в Україні, її порівняння з теперішньою системою медіації. Запропоновано конкретні заходи, втілення яких допоможе трансформувати існуючу систему медіації на більш ефективну для України
- «
- 1 (current)
- 2
- 3
- »