Петрунько, О.В.Плющ, О.М.Петрунько, Ольга Володимирівна2024-07-212024-07-212021Петрунько О.В. Перспективи застосування екологічного підходу в сучасних психологічних дослідженнях / О.В. Петрунько, О.М Плющ // Вчені записки Університету «КРОК». - 2021. - №4(64). - С. 205-216. - https://doi.org/10.31732/2663-2209-2021-64-205-2162307-69682663-2209https://doi.org/10.31732/2663-2209-2021-64-205-216https://dspace.krok.edu.ua/handle/krok/2408У статті проаналізовано особливості функціонування системи «людина – середовище» в реаліях сучасного постінформаційного, постмодерного світу та пов’язані з цим ризики. Показано зміни цього середовища, спричинені включенням туди принципово нового агента економічного, політичного, соціально-психологічного впливу – засобів масової комунікації. Показано також негативні наслідки такого включення. Метою дослідження є встановлення перспектив застосування екологічного підходу в сучасних психологічних дослідженнях. Означено основні поняття і положення екологічного підходу в застосуванні його до сучасних психологічних досліджень. Особливу увагу приділено висвітленню таких понять, як «екологічне мислення», «екологічна свідомість», «екологічні комунікації», «екологічна валідність», «екологічна криза». Проаналізовано взаємозв’язки між означеними цими поняттями психологічними та соціально-психологічними феноменами. Акцентовано увагу на доцільності наукових досліджень екологічної кризи та кризових станів особистості в цих умовах саме в парадигмі екологічної психології, тобто з урахування увідповіднення особистості із середовищем її буття, її професійної діяльності, її особистісного розвитку. Обгрунтовано доцільність застосування системи психотехнік з вироблення мотивації та навичок екологічної комунікації, заснованих на методології під назвою «політика змін». Політика змін – як екологічна технологія запобігання і подолання екологічної кризи – має здійснюватися в трьох основних напрямах: 1) як політика переорієнтації свідомості, життєвих позицій, переконань в напрямі виходу за рамки обмежень у простір альтернативних ідей і дій; 2) як пошук екологічного середовища для розвитку і самореалізації, переорієнтація власних комунікацій на засадах ціннісно-орієнтаційної єдності з цим середовищем, спільних з ним смислів, цілей, оцінок, дій, заснованих на «емпатійній формулі» тощо; 3) як політика розвитку особистості та зміцнення системи її ресурсівukсистема «людина – середовище»екологічний підхідекологічне мисленняекологічна поведінкаекологічні комунікаціїекологічна валідністьекологічна кризаполітика змінArticlehttps://orcid.org/0000-0001-9023-5265https://orcid.org/0000-0001-8398-5148