Шевцова, А.В.2024-10-232019Шевцова А.В. Співвідношення права та закону в українській правовій традиції модерної доби/ А. В. Шевцова //Правничий вісник Університету «КРОК» .- 2019. - Вип. 36/37. - С. 35-412312-7686https://dspace.krok.edu.ua/handle/krok/3790У статті висвітлюється проблема співвідношення права та закону в українській правовій традиції епохи модерну. Наголошено, що в цю епоху українці продовжують розвивати природно-правову парадигму, успадковану від попередньої доби. Звичаєве право та загальне право України, що являють собою юридизовану мораль, домінують над законом як позитивним правом. По мірі втрати Україною своєї незалежності, природно-правова парадигма витісняється законницькою парадигмою. У контексті нашого дослідження важливо наголосити на здатності традиції утримувати в собі усталений ментально-духовний вимір, завдяки чому і здійснюється зв'язок між минулим та сучасним, забезпечується тяглість і цілісність правового розвитку. Нині важливо звернутися до природно-правової парадигми, яка має доволі давні йі міцні корені в нашій правовій традиції. Специфікою природно-правового чи юридичного праворозуміння є звернення його до ціннісного виміру, до вищих гуманістичних цінностей. Цінності природного права є універсальними і носять абсолютний характер, це є чи не найважливішою їх особливістю. Універсальність їх полягає в тому, що вони поширюються на всіх, незалежно від будь-яких ознак соціального, національного, професійного тощо плану. Природно-правові цінності та вимоги однаково “працюють” в усіх сферах людського буття, поширюються на всі види життєдіяльності особистості, присутні у будь-якому часі та просторі. Повернення до юснатуралізму, тих цінностей, які він стверджує та захищає, може стати дієвим чинником нашого правового розвитку, напрямом його гуманізації.ukправова традиціяприродне правоприродно-правова парадигмаправові цінностіправовий звичайзагальне правопозитивне правозаконArticlehttps://orcid.org/0000-0001-9018-4656