Особливості застосування інституту відновного правосуддя в окремих країнах Європи (на прикладі Фінляндії та Норвегії)

Abstract

Стаття висвітлює скандинавську правову систему як окрему правову «сім’ю» з характерними рисами прагматизму, правового реалізму, довіри до інститутів та соціальної орієнтованості кримінальної політики. Показано, що однією з практичних проєкцій гуманізму в кримінальній юстиції є інститут відновного правосуддя (mediation / restorative justice), який у Норвегії реалізується через Національну службу медіації (Konfliktrådet) на підставі Закону «Про врегулювання конфліктів» 2014 р., а у Фінляндії – на підставі Закону «Про примирення у кримінальних та деяких цивільних справах» 2005 р., з організаційним і статистичним супроводом Фінського інституту охорони здоров’я та соціального благополуччя (THL). На матеріалах офіційних актів, керівних документів Ради Європи та ЄС, наукових досліджень і відкритої статистики конкретизовано процедури, гарантії безпеки учасників, місце медіації на різних стадіях кримінального провадження, а також спеціальні молодіжні санкції в Норвегії (ungdomsstraff, ungdomsoppfølging) як відновні формати виконання покарання. Порівняльний аналіз із українською правовою системою демонструє, що в Україні існують точкові відновні механізми (угода про примирення за Кримінальним процесуальним кодексом України, звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням за Кримінальним кодексом України, інститути пробації), однак відсутній єдиний рамковий закон і координатор сервісу відновного правосуддя (restorative justice, далі – RJ) у кримінальних справах. У висновках запропоновано можливі кроки імплементації скандинавських практик для України (спеціальний закон, національний координатор, сталі бюджетні джерела, стандарти і навчання медіаторів, безпечні процедури для вразливих потерпілих, пілоти для молодіжних санкцій), а також окреслено перешкоди даного процесу (дефіцит ресурсів, фрагментація повноважень, воєнний стан, низька поінформованість)