Впровадження штучного інтелекту в юридичне діловодство: автоматизація рутинних процесів та ризики безпеки

Abstract

У статті здійснено комплексне дослідження впровадження штучного інтелекту (ШІ) у сферу юридичного діловодства України, визначено його потенціал для автоматизації рутинних процесів, підвищення ефективності роботи юридичних установ та проаналізовано ключові етико-правові й безпекові ризики. Розкрито сутність LegalTech як сучасного напряму цифрової трансформації правової сфери, що ґрунтується на використанні методів машинного й глибокого навчання для класифікації документів, аналізу великих масивів правової інформації, формування прогностичних моделей та підтримки ухвалення рішень. Підкреслено, що використання ШІ дозволяє суттєво скоротити час обробки документів, оптимізувати електронний документообіг, підвищити точність юридичного аналізу та зменшити операційні витрати. Особливу увагу приділено функціональним можливостям інтелектуальних систем у процесах e-discovery, електронного розкриття доказів, управління цифровими масивами даних та пошуку релевантної судової практики. Наголошено, що в Україні вже застосовуються елементи прогностичної аналітики, зокрема для оцінювання ризику рецидиву, що демонструє зростаючий потенціал LegalTech-інструментів для підтримки судових і юридичних рішень. Водночас окреслено низку ризиків, що супроводжують інтеграцію ШІ у правове середовище: алгоритмічна упередженість, «ефект чорної скриньки», небезпека надмірної довіри до алгоритмічних висновків (Дилема Кентавра), а також обмеженість машинних моделей у врахуванні моральних, соціальних та контекстуальних факторів (Парадокс Моравека). Акцентовано на проблемах конфіденційності й захисту персональних даних, зокрема потенційних порушеннях адвокатської таємниці при використанні відкритих генеративних моделей ШІ. Обґрунтовано необхідність формування комплексної регулятивної системи, що поєднує сучасні законодавчі механізми, професійні стандарти, навчання суддів і працівників юридичної сфери, а також запровадження їхньої відповідальності за належний контроль над алгоритмічними рішеннями. Зроблено висновок, що штучний інтелект здатний значно підвищити ефективність юридичного діловодства й підсилити якість правозастосування, проте повинен використовуватися виключно як допоміжний інструмент під контролем юриста або судді, з дотриманням принципів етичності, прозорості, безпеки та пріоритету прав людини.