Теоретико-правові підходи до формування системи правового регулювання обігу віртуальних активів

Abstract

У статті здійснено критичний аналіз теоретико-правових підходів до формування системи правового регулювання обігу віртуальних активів у контексті цифрової трансформації економіки та імперативів європейської інтеграції України. Застосовуючи системно-структурний, порівняльно-правовий та діалектичний методи дослідження, автори проблематизують обмеженість існуючих регуляторних моделей та обґрунтовують необхідність концептуально нового підходу до регулювання віртуальних активів. Критично оцінено підходи FATF, обмежені переважно антилегалізаційною парадигмою, а також європейський Регламент MiCA, що попри комплексність залишає невирішеними питання адаптивності регулювання до технологічних інновацій. Виявлено структурні обмеження інституціонального, функціонального, ризик-орієнтованого та експериментального підходів, які за відсутності їх синергетичного поєднання породжують або надмірну регуляторну жорсткість, або правову невизначеність. Центральним науковим результатом дослідження є концептуалізація адаптивної гібридної моделі правового регулювання віртуальних активів, яка інтегрує принцип технологічної нейтральності з диференційованим регуляторним впливом залежно від функціонального призначення активу, рівня системних ризиків та інституційної спроможності держави. Модель передбачає триступеневу архітектуру регулювання: базовий рівень (загальні принципи та AML/CFT вимоги), функціональний рівень (диференційоване регулювання залежно від економічної функції активу) та адаптивний рівень (механізми регуляторної пісочниці та постійного перегляду регуляторних стандартів). Проаналізовано специфіку українського регуляторного середовища, зокрема проблему розподілу компетенції між Національним банком України та Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, дефіцит інституційної спроможності для імплементації складних європейських стандартів, а також необхідність врахування особливостей регулювання в умовах воєнного стану та повоєнної відбудови. Обґрунтовано, що механічне запозичення європейської моделі без адаптації до національного контексту ризикує створити формально легітимну, але функціонально неефективну систему регулювання. Визначено систему принципів адаптивної гібридної моделі: контекстуальна адаптивність (здатність системи коригувати регуляторний вплив залежно від національних особливостей), градаційна пропорційність (диференціація регуляторних вимог за функціональними категоріями віртуальних активів), інституційна послідовність (узгодженість компетенції регуляторних органів), технологічна нейтральність та інноваційна відкритість (збереження простору для експериментування). Наукова новизна полягає у синтезі функціонального та ризик-орієнтованого підходів з механізмами адаптивного регулювання, що дозволяє зберігати регуляторну гнучкість без втрати правової визначеності.