Кримінологія, юридична аналітика та юридична техніка: міждисциплінарні засади сучасного дослідження злочинності

Abstract

У статті аналізується потенціал міждисциплінарного синтезу кримінології, юридичної аналітики та правової техніки у дослідженні злочинності. Констатується, що традиційні галузеві підходи поступаються місцем комплексним моделям, здатним враховувати багатофакторну природу детермінації злочинності. З формальної логіки виводиться необхідність розгляду правових явищ у нерозривному зв’язку з їхньою соціальною ефективністю. Обґрунтовується, що юридична аналітика виступає джерелом емпірично верифікованих знань про тенденції злочинності, дозволяючи перейти до політики, заснованої на доказах (evidence-based policy). Наголошується, що якісний аналіз даних (від статистики до Big Data) трансформує інформацію про злочинність у конкретні правові рішення. Акцентується увага на кримінологічній функції правової техніки: якість законодавчого тексту, відсутність колізій та прогалин є запорукою ефективної дії кримінально-правових заборон. Зазначається, що юридична техніка виступає важливим запобіжником злочинності. Підкреслюється важливість розуміння юридико-технічних дефектів (колізії, прогалини, оціночні поняття) як самостійних криміногенних детермінант, що створюють «лазівки» для ухилення від відповідальності. Разом з тим констатується відсутність цілісної моделі, яка б поєднувала аналітичні дані про злочинність з техніко-юридичним інструментарієм. В цьому контексті розглядається концепція «кримінологічного циклу законотворчості». При цьому стверджується, що юридична аналітика постачає емпіричні дані про об’єкт регулювання, а юридична техніка забезпечує їх коректну імплементацію у нормативний текст задля досягнення максимальної превентивної дії закону. Наукова новизна результатів полягає у комплексному обґрунтуванні міждисциплінарної моделі дослідження злочинності. Зокрема, у статті вперше розроблено концептуальну схему «кримінологічного циклу законотворчості»; удосконалено підхід до розуміння правової техніки як запобіжника злочинності через обґрунтування криміногенності юридико-технічних дефектів; дістало подальшого розвитку визначення «юридичної аналітики» як системи методів трансформації статистичної інформації у правові рішення; запропоновано алгоритм кримінологічної експертизи проєктів нормативних актів