Правова визначеність як вимога до формалізації норми права

Abstract

Мета статті є визначення та розкриття основних вимог принципу правової визначеності в контексті формалізації правових норм. Методика. Методика включає аналіз наукових праць та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, синтез наукового уявлення та побудову обґрунтованих висновків щодо предмету дослідження. Під час дослідження використовувались наступні методи наукового пізнання: аналіз літературних джерел, догматичний, порівняльно-правовий, системний метод, логічного слідування. Результати. Дослідження проілюструвало, що існують різноманітні підходи до принципу правової визначеності, їх об’єднує уявлення про “чіткість” та “зрозумілість” правових положень, як основні вимоги до формалізації норми права. Зазначені вимоги мають свою мінімальну межу та розумний баланс, які залежать від конкретної галузі права. Наукова новизна дослідження. Дослідження системно розглядає практику ЄСПЛ поруч з доробками вітчизняних та зарубіжних науковців на предмет встановлення вимог до формалізації норм права похідними від принципу правової визначеності. Практична значимість дослідження. Результати дослідження можуть бути використані для удосконалення правотворчої та правозастосовчої практики. Висновки дослідження можуть бути корисними для суддів, адвокатів, юристів та інших фахівців у галузі права. Дослідження може бути використано у навчальному процесі при викладанні теорії права та галузевих юридичних дисциплін