Психоемоційні стани військовослужбовців на етапі медико-психологічної реабілітації

Abstract

Стаття присвячена аналізу особливостей психоемоційних станів військовослужбовців в умовах медико-психологічної реабілітації. Метою статті є теоретичне та емпіричне дослідження психологічних особливостей психоемоційних станів військовослужбовців у період медико-психологічної реабілітації. З’ясовано, що війна створює нові виклики для психічного здоров’я людей, вимагаючи від них не лише фізичної витривалості, але й психологічної стійкості для протистояння глибоким емоційним потрясінням та стресовим ситуаціям, особливо для військових, які отримали бойові та психологічні травми. Психоемоційні стани як комплексні прояви особистості, які завжди мають свої причини, впливають на рівень мобілізації та активності особистості, сприяють або перешкоджають продуктивній психічній діяльності. Доведено, що в умовах війни проблеми психоемоційних станів військовослужбовців в період медико-психологічної реабілітації можуть набувати хронічного характеру та значно погіршувати якість їх життя і призводити до психосоматичних порушень. У результаті проведеного емпіричного дослідження на підставі використання комплексу взаємнодоповнювальних психодіагностичних методик з’ясовано, що майже половина військовослужбовців переживає високий рівень реактивної тривожності, а третина – особистісної тривожності. Основними домінуючими емоціями військовослужбовців в період медико-психологічної реабілітації є гнів, страх, сум, тривога, а також інтерес. Водночас переважає низький рівень самопочуття та загальної активності. Ці стани можуть мати серйозні наслідки для емоційної та психологічної стабільності військових. Тому розуміння емоційного реагування як стану має суттєве значення для психотерапевтичних втручань на етапі їх відновлення після медикаментозного лікування та успішної адаптації в цивільному житті.