Моделі реалізації дистанційного навчання у закладах загальної середньої освіти

Abstract

Забезпечення вільного доступу до освіти для всіх є одним з основних атрибутів інформаційного суспільства, в якому можливості комунікаційного середовища дозволяють використовувати якісно нові технології набуття знань. Метою статті є вивчення основних моделей реалізації дистанційного навчання у закладах загальної середньої освіти. Методологічною основою проведеного дослідження є методи аналізу та синтезу, порівняння та узагальнення. В результаті проведення дослідження було проведено вивчення та систематизація основних підходів до трактування поняття «дистанційна освіта», що дозволило запропонувати авторське визначення. Вважаємо, що під поняттям «дистанційне навчання» слід розуміти «особлива форма організації освітнього процесу з використанням інформаційних технологій, що забезпечує активну взаємодію між вчителем та учнем». Систематизовано основні характерні риси дистанційного навчання: гнучкість, модульність, паралельність, велика аудиторія, економічність, технологічність, позитивний вплив на учня, якість. Систематизовано основних суб’єктів дистанційного навчання в цілому та в закладах загальної середньої освіти за такими ознаками: за роллю в дистанційному навчанні, за сферою охоплення, за спеціалізацією, за тривалістю. Вивчено основні моделі реалізації дистанційного навчання: розподілена класна кімната; незалежне (кореспондентське) вивчення; навчання/вивчення з використанням комп'ютерних комунікації. Враховуючи особливості розвитку інформаційних технологій та доступу до світових інформаційних ресурсів, було сформульовано особливості дистанційного навчання та здійсненого його порівняння з традиційним навчанням. Для встановлення переваг та недоліків реалізації дистанційного навчання, було проведено SWOT-аналіз, який дозволив з'ясувати сильні та слабкі сторони, можливості та загрози.