Права людини і демократія: загрози глобального характеру

Abstract

Стаття присвячена аналізу стану обмеження прав людини в демократичному суспільстві в контексті глобалізаційних змін сучасності та їх впливу на суспільно-правову реальність. Сучасна парадигма державної політики демократичних держав ґрунтується на ідеї, що права людини є юридично обов’язковими для держав-учасниць через міжнародні договори та національне законодавство. Державні установи та особи, які діють від імені держави, зобов'язані поважати, захищати та виконувати права людини не залежно від соціально-політичних обставин. Констатовано, що донедавна демократія як форма публічно-владних відносин поширилася в більшості країн світу, проте пандемічна загроза трансформувала право. Глобалізація впливає на всі сфери життя суспільства, міграційні процеси, пандемічна загроза, а тепер і військові конфлікти спричинили суттєве обмеження всієї системи прав людини. Доведено, що саме зміна правових чинників задля забезпечення громадського здоров’я продемонструвала безпрецедентну проблему – суттєве обмеження прав людини у всіх державах, у всіх сферах та на всіх рівнях. Демократія знову стала під суттєвою загрозою. Правова політика урядів різних країн щодо подолання пандемії була подібна до умов військового стану, характеризується вжиттям заходів, які серйозно обмежують користування особистими свободами, до такого рівня, який був безпрецедентним у демократичних країнах у мирний час. Також і політичні права на державному рівні були «відкладеними». Доведено, що, проте, не тільки соціально-комунікативна чи трудова сфера передбачала обмеження прав людини. Демократичні цінності, вироблені людством роками, на сучасному етапі розвитку міжнародно-правової системи, підлягають трансформації та обмеженню. Пандемічна загроза стала викликом для реалізації політичних прав громадян та досвід багатьох держав доводить суттєву прогалину в правовому регулюванні і виваженій політиці. Загроза громадському здоров’ю використовується як чинник забезпечення владних інтересів правлячої еліти, провокує неможливість належної реалізації прав та свобод громадян, створює інформаційну закритість органів публічної влади. Тому вагомим є належне регулювання кризових явищ та вироблення загальних стандартів заради можливості протидії майбутнім загрозам глобального характеру.