Співвідношення системності та формальної визначеності як властивостей права в контексті формалізації норм права

Abstract

У статті досліджується співвідношення системності та формальної визначеності як властивостей права в контексті формалізації норм права. Зокрема, увага зосереджена на юридичному підході до формалізації, у межах якого вона розглядається як складова юридичної техніки. Формалізація в цьому значенні визначається як сукупність правил, спрямованих на наділення позитивного права ознаками формальної визначеності, що забезпечує його властивостями правової визначеності, системності та ефективності. Автор підкреслює, що категорії формальна визначеність та правова визначеність є відмінними між собою, та обґрунтовує цю позицію. Автор зазначає, що формальна визначеність є загальною категорією, що охоплює правову визначеність, системність та ефективність як властивості права, та співвідносить їх у взаємозв’язку цілого і його частин. В роботі детально аналізується зв’язок між системністю права та його колізійністю, підкреслюється важливість дотримання правил юридичної техніки для мінімізації колізій та підвищення рівня якості законодавства. Розглянуто конкретні приклади недотримання правил формалізації норм Цивільного процесуального кодексу України, чим ілюструється актуальність досліджуваної тематики. Наведені приклади демонструють, як невідповідність нормативно-правовим актам вищої юридичної сили, неузгодженість між нормами рівної юридичної сили та відсутність термінологічної єдності можуть негативно впливати на правове регулювання. Дослідження доводить, що системність як властивість права забезпечується дотриманням відповідних правил формалізації. Ці правила сприяють зниженню ризику виникнення колізій, полегшенню правозастосування та підвищенню ефективності правового регулювання. Автор наголошує, що юридична техніка формалізації є ефективним методологічним інструментом, який потребує подальшого вивчення та вдосконалення. Це дозволить підвищити якість позитивного права і загальний рівень правового клімату