Римське право та євроінтеграційний курс України: значення класичних правових конструкцій

Abstract

У статті комплексно досліджується значення римського приватного права для модернізації цивільного законодавства України в умовах реалізації євроінтеграційного курсу та переходу до сучасних європейських стандартів правового регулювання. Підкреслюється, що гармонізація українського приватного права з правом Європейського Союзу не може обмежуватися технічним відтворенням чи формальним адаптуванням окремих норм. Вона передбачає глибше завдання, узгодження концептуальних принципів, які лежать в основі європейських кодифікацій, більшість з яких історично спираються на римську правову традицію. Римське приватне право забезпечує фундаментальну методологічну основу для впорядкування інститутів цивільного законодавства, визначення логіки його структури та формування стійких правових підходів, зрозумілих і прийнятних для правових систем країн ЄС. У роботі показано, що застосування римських правових ідей має прямий вплив на визначення співвідношення речових і зобов’язальних прав, на формування принципів договірних відносин, правил належного виконання зобов’язань, засад відшкодування шкоди та механізмів захисту права власності. Особливу увагу приділено тому, як ці положення відображені у структурі та змісті Цивільного кодексу України, а також тому, які прогалини та внутрішні суперечності українського приватного права можуть бути вирішені через більш цілісне використання класичних правових конструкцій. Проаналізовано канали прямого й опосередкованого впливу римської правової думки, зокрема через німецьку, французьку, італійську та інші європейські кодифікації, що слугують орієнтиром для модернізації Цивільного кодексу України. В роботі окреслено перспективні напрями розвитку приватного права, які активно формуються в країнах ЄС і можуть бути ефективно впроваджені в Україні, удосконалення інститутів договірного права, переддоговірної відповідальності, зміцнення гарантій добросовісності сторін, підвищення рівня логічної узгодженості та прогнозованості правового регулювання. Зроблено акцент на тому, що значення римської правової традиції є насамперед практичним: вона забезпечує системність, стабільність та універсальність правових рішень, сприяє підвищенню правової визначеності та формує єдиний інтелектуальний простір приватноправового мислення. Показано, що опора на ці класичні засади дозволяє Україні вибудувати сучасну, узгоджену з європейськими підходами модель приватного права, що є необхідною умовою для ефективної імплементації стандартів ЄС та подальшого розвитку національного законодавства. У підсумку робиться висновок, що римське право має залишатися ключовим інструментом для глибинної модернізації цивільно-правової системи України, забезпечення її конкурентоспроможності та інтегрованості в правовий простір Європейського Союзу