Психологічні особливості ефективного спілкування підлітків та батьків

Abstract

Стаття присвячена дослідженню чинників успішного спілкування в родині: домінуючим стратегіям спілкування, ставленню батьків до дітей, самооцінці підлітків. Актуальність проблематики дитячо-батьківських стосунків залишається незмінно гострою протягом усього розвитку психологічної науки і практики. При цьому в центрі уваги знаходиться той аспект сімейних стосунків, який пов’язаний переважно із взаєминами батьків і дітей, розвитком дитини в сім’ї, формуванням її особистості. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування та емпіричне дослідження чинників ефективного спілкування батьків та дітей. Методи дослідження: узагальнення психологічних даних за проблемою дослідження, спостереження, анкета “Шкала якості спілкування”, методика “Стратегії сімейного виховання” (автор С. Степанова в модифікації І. Махоніної), “Тест-опитувальник батьківського ставлення” (А. Варга, В. Столін), “Дослідження рівнів самооцінки особистості” (тест С. Будассі). Під час діагностики отримано такі результати. Високий рівень комунікативних навичок виявлено у 5% респондентів, у 15% – достатній рівень, у 30% респондентів – середній рівень, а у 50% респондентів – низький рівень. Аналіз проведеної методики “Стратегії сімейного виховання” показав наступні особливості: У 40% батьків спостерігається орієнтація на “Співпрацю”, що свідчить про відносно гармонійний стиль виховання у сім’ях, де цінується діалог та взаємна підтримка. У 30% батьків виявлено виражені риси “Авторитарного контролю”, що відображає схильність батьків до жорсткого контролю, обмеження автономії, високих вимог без достатньої емоційної підтримки. У 20% батьків відзначається стратегія “Потурання”, що проявляється у надмірній свободі підлітків та зниженому контролі з боку батьків. У 10%, батьків діагностовано ознаки “Ігнорування” – низький рівень уваги до потреб дитини, відсутність послідовності у вихованні. Для підлітків із переважанням співпраці з батьками характерна вища емоційна стабільність, позитивне ставлення до батьків та однолітків. У підлітків, де в сім’ї зафіксовано авторитарний контроль, частіше проявлялись конфліктність у стосунках, підвищений рівень тривожності та прагнення до незалежності. У сім’ях з переважанням потурання спостерігається тенденція до імпульсивної поведінки дітей та труднощів з дотриманням правил. При ігноруванні спостерігається найнижчий рівень задоволеності сімейними стосунками та підвищене відчуття самотності. Після впровадження програми формування ефективного спілкування у сім’ї наступили позитивні зміни у рівні якості спілкування (рівень комунікації та взаєморозуміння), стратегіях сімейного виховання, батьківському ставленні до дітей та самооцінці підлітків.