Інституційний дизайн як категорія публічного управління: теорія та практика застосування

Abstract

В цьому дослідженні вирішується наукова проблема уточнення змісту категорії «інституційний дизайн» публічного управління. За умови релевантного вирішення цієї проблеми досягатиметься прикладний результат, а саме: імплементація цього поняття в українське законодавство з метою вдосконалення практики публічного управління. Проблема уточнення змісту категорії «інституційний дизайн» розглядається в контексті "Theory of Design Thinking" або загальної теорії дизайн-мислення (інші варіанти прийнятного перекладу - теорії дизайнерського підходу до мислення або теорії дизайнерського мислення). В дослідженні акцентується увага на тих принципах дизайнерського мислення, які можуть виявитися найбільш продуктивними при уточненні змісту категорії «інституційний дизайн». В дослідженні реалізовано, так званий «процесуальний підхід» до визначення категорії «інституційний дизайн». За логікою цього підходу, в змісті категорії виокремлено три ключові складники: інститути, правила, процедури. Деталізація ключових складників дала можливість ввести в науковий обіг інші поняття, важливі для інституційного дизайну, а саме: повноваження, компетентності, алгоритми взаємодії інститутів, нормативи, методи оцінювання, індикатори, стимули, обмеження, часове узгодження функцій, ітерації реалізації стратегій та програм. На підставі запропонованого процесуального підходу до змісту інституційного дизайну, воно може бути імплементоване в законодавство про публічне управління.