Гендерно-вікові особливості віктимізації особистості як проблема клінічної психології

Abstract

У статті розглядається віктимність як складна клініко-психологічна проблема, що потребує міждисцплінарного аналізу та уточнення у сучасній науці. Підкреслено, що феномен віктимності не зводиться лише до пасивної ролі жертви, а включає ширший спектр проявів: від індивідуально-психологічних схильностей до поведінкових патернів і соціальних сценаріїв, які формуються під впливом культурного та соціально-економічного контексту. Встановлено, що термін «віктиність», «віктимна поведінка», віктимогенність» позначають різні аспекти дослідження проблеми, що зумовлює складність її наукової операціоналізації. Проаналізовано індивідуально-особистісні чинники (когнітивні схеми, механізми психологічного захисту, емоційна регуляція), соціально-контекстуальні впливи (сім’я, соціальні інститути, культура), а також динаміку віктимності на різних вікових етапах у жінок та чоловіків. Виявлено, що гендер значною мірою визначає сценарії віктимізації: у жінок переважають моделі міжособистісної залежності та ризики сексуалізованого насильства, тоді як у чоловіків – патерни ризикованої та агресивної поведінки. Встановлено вікові відмінності: дитинство характеризується високою залежністю від мікросоціуму, підлітковий вік – чутливістю до групового тиску, рання дорослість – соціально-рольовою нестабільністю, а пізня дорослість та старість – ризиком ізоляції та експлуатації. Запропоновано інтегративну клініко-психологічну модель аналізу віктимності, яка поєднує мікрорівень особистісних психологічних механізмів та макрорівень соціального середовища. Зроблено висновок про необхідність подальшої розробки диференційованих програм профілактики та психотерапії з урахуванням гендерно-вікової специфіки, що визначає практичну значущість дослідження.