Цивільно-правовий захист особистих немайнових прав фізичної особи у спрощеному позовному провадженні

Abstract

У статті здійснено комплексне дослідження особливостей цивільно-правового захисту особистих немайнових прав фізичної особи в умовах застосування спрощеного позовного провадження. Актуальність теми зумовлена тим, що особисті немайнові права, на відміну від майнових, безпосередньо пов’язані з людською гідністю, честю, ім’ям, діловою репутацією, приватністю, недоторканністю особистого і сімейного життя та іншими нематеріальними благами, а тому потребують не лише належного матеріально-правового регулювання, а й ефективного та своєчасного процесуального захисту. За сучасних умов цифровізації комунікаційного середовища, поширення інформації через електронні ресурси та зростання кількості конфліктів, пов’язаних із втручанням у сферу приватності, питання швидкого судового реагування набуває особливої практичної ваги.

Метою статті є визначення меж і можливостей використання спрощеного позовного провадження як процесуальної форми захисту особистих немайнових прав фізичної особи, а також обґрунтування критеріїв, за яких така форма є належною і достатньою. Для досягнення поставленої мети використано діалектичний, формально-юридичний, системно-структурний, порівняльно-правовий та логіко-семантичний методи. У роботі проаналізовано норми Конституції України, Цивільного кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також окремі підходи Верховного Суду й сучасної правничої доктрини.

Обґрунтовано, що спрощене позовне провадження може бути ефективною формою судового захисту в справах про спростування недостовірної інформації, припинення дій, що порушують особисті немайнові права, видалення незаконно поширеного контенту, захист імені, честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, якщо характер спору не потребує складного доказування, значного обсягу усних пояснень, проведення експертизи чи допиту багатьох свідків. Доведено, що ключовим критерієм вибору між спрощеним і загальним позовним провадженням у цій категорії справ має бути не формальна кваліфікація вимоги як немайнової, а реальна складність предмета доказування, інтенсивність втручання у право та необхідність забезпечення повного змагального процесу.

Наукова новизна статті полягає у формулюванні авторського підходу до співвідношення матеріально-правових способів захисту особистих немайнових прав із процесуальними моделями їх реалізації у спрощеному позовному провадженні, а також у запропонуванні критеріїв процесуальної придатності таких спорів для розгляду в спрощеному порядку. Практичне значення дослідження полягає в можливості використання його висновків під час підготовки позовів, визначення належного способу захисту, обґрунтування клопотань про розгляд справи у спрощеному чи загальному порядку, а також у правозастосовній діяльності судів.