Вплив взаємодії батьків і педагогів на формування особистості дитини з особливими освітніми потребами

Abstract

У статті аналізується проблема впливу взаємодії батьків і педагогів на формування особистості дитини з особливими освітніми потребами. Зазначається, що нова гуманістична парадигма вимагає нового ставлення до осіб з відхиленнями у розвитку та викликає значний інтерес до сімей таких дітей з боку суспільства. Наголошується на ролі сім’ї, де відбуваються перші й головні етапи соціалізації, адаптації і формування довіри до світу дитини з обмеженими можливостями. Важливе значення надається ролі педагогів та тісній співпраці батьків із закладами освіти. Вказуються фактори, які допомагають навчальному закладу залучати батьків до активної участі в ухваленні всіх рішень, які стосуються «особливої» дитини. Зазначається, що психолого-педагогічне забезпечення є чи не найголовнішим для стимулювання успішного забезпечення інклюзивного навчання. Виділяються основні складники роботи вчителя з «особливими» дітьми. Наголошується на тому, що процес залучення дітей з особливими освітніми потребами в інклюзивне навчання вимагає глибокого переосмислення усіх напрямів роботи як з боку усього персоналу навчального закладу, так і батьків. Окреслюються підходи та провідні напрями психологічної допомоги сім’ям, які виховують дитину з особливими потребами (діагностичний, консультативний, корекційний, реабілітаційний, прогностичний, мультидисциплінарний). З метою реалізації ефективної взаємодії батьків і педагогів виділяються корекційно-розвивальні технології, які застосовуються у навчально-виховному процесі. Зазначається, що для забезпечення ефективності взаємодії батьків і педагогів щодо формування особистості дитини з особливими освітніми потребами, надзвичайно важливим є застосування різноманітних засобів психолого-педагогічного впливу як на батьків, так і дітей; налагоджена взаємодія між усіма ланками цього процесу; чітка організація діяльності команди психолого-педагогічного супроводу; підготовка педагогічних кадрів до роботи в умовах інклюзії; високий рівень професійної компетентності; оволодіння педагогами спеціальними знаннями, методиками та технологіями навчання дітей з особливими освітніми потребами.