Порівняльний аналіз рівня тривоги у вагітних жінок з прифронтових і тилових регіонів України

Abstract

Статтю присвячено вивченню особливостей прояву тривожності у вагітних жінок, які проживають у різних умовах воєнного часу – у прифронтових і тилових регіонах України. Тривога в перинатальний період розглядається як багатовимірний феномен, що поєднує загальнопсихологічні механізми і контекстуальні чинники вагітності. Підкреслюється, що вагітність як критичний період розвитку особистості супроводжується високою емоційною сенситивністю, а її перебіг значною мірою залежить від соціального середовища. Умови війни, на відміну від мирного часу, формують особливий тип перинатальної тривоги, що поєднує страх за власне життя, за плід та майбутнє дитини. Емпіричне дослідження проводилося серед 60 вагітних жінок віком від 20 до 38 років, поділених на дві групи – мешканок прифронтових (Дніпропетровська, Харківська, Запорізька області) і тилових регіонів (Львівська, Тернопільська, Вінницька області). Використано шкалу тривожності Спілбергера–Ханіна (STAI), опитувальник соціальної підтримки Sarason SSQ та авторську анкету соціально-психологічних чинників. Оброблення даних здійснювалося методами описової статистики, t-критерію Стьюдента та кореляційного аналізу (SPSS 27). Результати порівняльного аналізу засвідчили статистично значущі відмінності у рівнях ситуативної та особистісної тривожності між групами: у жінок із прифронтових регіонів середні показники STAI-S і STAI-T були відповідно на 10–15 % вищими, ніж у тилових. Виявлено негативний зв’язок між рівнем соціальної підтримки та ситуативною тривожністю (r = –0,42; p < 0,01) і позитивний зв’язок між частотою повітряних тривог і рівнем тривожності (r = 0,38; p < 0,05). Отримані дані підтверджують, що війна створює багаторівневий психосоціальний тиск, а рівень тривожності вагітних визначається поєднанням зовнішніх загроз, доступності медичної допомоги та якості соціальної підтримки. У статті наголошується на практичному значенні результатів: запропоновано диференційований підхід до психологічної допомоги вагітним жінкам залежно від контексту проживання та ступеня загрози життю. Рекомендовано впровадження системи регулярного скринінгу тривожності у медичних закладах, розвиток груп підтримки у прифронтових регіонах, застосування когнітивно-поведінкових і майндфулнес-інтервенцій, а також створення державної програми психоемоційного супроводу вагітності. Отримані результати розширюють уявлення про вплив війни на перинатальне психічне здоров’я та слугують основою для формування міждисциплінарних стратегій підтримки майбутніх матерів у кризових умовах.