Лобіювання як юридична конструкція: особливості формалізації

Abstract

У статті досліджується проблема формалізації інституту лобіювання в Україні крізь призму юридичної техніки у контексті прийняття Закону України «Про лобіювання» від 2024 року та запровадження Реєстру прозорості. Актуальність теми зумовлена як новизною відповідного нормативного регулювання, так і специфічними умовами його впровадження під час воєнного стану, що об’єктивно ускладнює нормотворчий процес. Метою дослідження є визначення сутності поняття «лобіювання» та встановлення його належності до юридичних конструкцій як елементів юридичної техніки. У роботі здійснено аналіз наукових підходів до розуміння юридичних конструкцій, зокрема їх вузького (юридико-технічного) трактування, а також критично осмислено широкий підхід до їх визначення як гносеологічних утворень. Обґрунтовано, що юридичні конструкції мають прикладне значення та спрямовані на забезпечення логічності, узгодженості й ефективності нормативного матеріалу. Доведено, що поняття «лобіювання», попри його походження з політичної науки, відповідає ключовим ознакам юридичної конструкції. Зокрема, воно відображає модель суспільних відносин, формується шляхом абстрагування та типізації, має внутрішньо узгоджену структуру (суб’єкт, об’єкт, предмет, зміст діяльності) та виступає засобом побудови нормативного матеріалу. Окрему увагу приділено розмежуванню понять «лобізм» і «лобіювання», де перше розглядається як більш статичне явище, а друге – як динамічний процес, що підлягає правовому регулюванню. Отже, обґрунтовано доцільність використання саме терміна «лобіювання» у законодавстві. Підсумовано, що лобіювання є юридичною конструкцією, яка використовується законодавцем для формалізації відповідних правовідносин. Практичне значення роботи полягає у формулюванні вимог до подальшого вдосконалення законодавства про лобіювання з урахуванням принципів юридичної техніки, зокрема чіткості, логічності, послідовності та внутрішньої узгодженості правових норм.