Взаємодія поліції з судово- прокурорськими органами в ході судової реформи другої половини ХІХ ст. в російській імперії

Abstract

Констатується, що інститут судових слідчих був створений указом імператора Олександра II 8 червня 1860 року, що офіційно відокремило слідчу частину від поліції. При цьому судові слідчі відповідали за провадження слідств у кримінальних справах на рівні повітів і міст. Одночасно були прийняті «Наказ судовим слідчим» та «Наказ поліції про провадження дізнання щодо подій, які можуть містити в собі злочин чи провину». Зазначається, що судові статути 1864 року внесли суттєві зміни в правове становище судових слідчих, їхні стосунки з поліцією, прокуратурою та судом, а також змінили порядок провадження попереднього слідства. Так, регламентувалася участь поліції у кримінальних справах, зокрема в процесі попереднього слідства через три основні форми: дізнання, виконання окремих слідчих дій та виконання доручень слідчого, включаючи розшук. Характеризується специфіка дізнання, що мало на меті зібрання попередніх відомостей, які використовуються судовим слідчим для подальшого розслідування. Так, поліція зобов’язана негайно повідомляти судового слідчого та прокурора про будь-які події, що містять ознаки злочину, не пізніше ніж через добу після отримання інформації, а у разі відсутності слідчого чи прокурора, поліція проводить дізнання самостійно. Акцентується, що поліція мала право збирати необхідні відомості через розшуки, словесні розпитування та негласне спостереження, при цьому дотримуючись обмежень, які не порушують свободу громадян. Деталізується на словесних розпитуваннях поліції, що відрізнялися від формального допиту, оскільки поліція не мала права примушувати осіб з’являтися для свідчень, а також не вела протоколи в такій же формі, як це робить судовий слідчий, що впливає на ступінь достовірності отриманих відомостей. Зауважується, що з метою покращення методичного забезпечення діяльності поліції у розслідуванні злочинів, Урядовий Сенат ухвалив рішення 25 травня 1871 року, яке надало прокурорам судових палат право надання загальних роз’яснень щодо порядку провадження у кримінальних справах, що було підтверджено циркулярним розпорядженням міністра юстиції від 31 січня 1881 року. Зазначається, що розслідування злочинів не обмежувалося лише поліцією, а проводилися також військовим начальством у випадках злочинів, вчинених військовослужбовцями, цивільним начальством за посадовими злочинами, духовенством у справах релігійних провин, чиновниками певних відомств щодо злочинів проти казенної власності, а також жандармерією у випадках політичних злочинів. Аналізуються передумови та специфіка створення сискної частини в складі поліції Російської Імперії для покращення розшуку злочинців та запобігання злочинам