Поняття і правова природа принципу заборони зловживання правом: дис. ... канд. юр. наук 12.00.01

Abstract

Дисертація є комплексним науковим дослідженням принципу заборони зловживання правом як специфічного виду юридично значимої поведінки. В дослідженні виявлено основні тенденції та сформульовано пропозиції щодо запобігання зловживанню правом шляхом закріплення принципу заборони зловживання правом в якості загальноправового. В роботі обґрунтовано позицію щодо зловживання правом як протиправної дії, оскільки норма права реалізується всупереч її призначенню та з метою досягнення неправомірного результату, що зазвичай супроводжується завданням шкоди правам та інтересам іншої особи або суспільства. У такому контексті зловживання особою своїми правами полягає у корисливому, недобросовісному використанні права без дотримання принципів права, зокрема принципу добросовісності, розумності, верховенства права, заборони зловживання правом. Доведено, що зловживанню правом як юридичнозначимій поведінці особи, сприяє недосконалість законодавства, низька правова культура та домінування принципу верховенства закону над принципом верховенства права. Наголошується на системному характері шкідливих наслідків зловживання правом, що завдають шкоди ролі права як суспільного регулятора взагалі. Висловлено думку, що основним способом недопущення зловживання правом є неухильне дотримання принципів права як основи будьякого правотворення, правореалізації та панування права. Встановлені основні ознаки принципу заборони зловживання правом та сформульовано його визначення Визначені основні ознаки конституційних засад принципу заборони зловживання правом. Наголошено, що найважливішим способом протидії зловживання правом має бути закріплення відповідної норми в Конституції України та актах галузевого законодавства, а також дотримання загального принципу заборони зловживання правом суб’єктами права. Запропоновано низку змін до актів законодавства з метою запобігання зловживання правом. Досліджено практику ЄСПЛ та Суду ЄС щодо зловживання правом та визначено значення такої практики для розвитку українського законодавства