Напрями формування нових підходів до методів традиційної дипломатії

Abstract

У статті розглянуто сучасні тенденції та перспективи регулювання дипломатичного протоколу та етикету, проаналізовано визначення його поняття. Зазначено, що більшість визначень зводиться до того, що дипломатичний протокол характеризується як спільність певних традицій, умовностей та правил, яких дотримується дипломатична служба кожної держави при реалізації різних зовнішньополітичних заходів. Якісно інше визначення наведено в західних джерелах: правилам протоколу слід підкорятися, а їх умисне порушення може розцінюватися як демонстрація недовіри дипломату. Встановлено, що основними принципами дипломатичного протоколу є принцип міжнародної ввічливості, взаємності, а його правовим фундаментом є Віденська конвенція про дипломатичні зносини від 1961 року, як основне джерело дипломатичного права. Дійшли висновку, що комплексних загальноприйнятих норм дипломатичного протоколу та етикету на міжнародному рівні не прийнято. Як результат, наслідки окремих порушень правил дипломатичного протоколу визначаються як умовні. Констатовано, що дипломатичний протокол є невід‘ємною складовою дипломатії, її політичним інструментом, формою, якою супроводжується будь-яка зовнішньополітична акція (акт, захід) держави та якої дотримуються її представництва чи представники. Підкреслено, що зміни протокольних норм в умовах сьогодення є своєрідний мілітарний дрес-код українських політиків: він використовується для вираження своєї позиції під час міжнародних переговорів. Здійснено аналіз нормативно-правового забезпечення функціонування закордонних дипломатичних установ України, короткий огляд їх кадрового складу. Підкреслюється значимість використання професійних перекладачів у дипломатичній практиці, що сприятиме усуненню виникнення певних непорозумінь у міжнародних відносинах. Акцентовано увагу на запровадженні нової форми візитів у протокольній дипломатичній практиці: спілкування лідерів держав, як зустріч "без краваток", практики проведення переговорів з окремих питань за участю неформальних делегацій, представників країн, які не займають офіційних посад в урядових структурах. З огляду на зазначене, автором робиться висновок про необхідність внесення змін та посилення вимог щодо нормативно-правових документів з питань дипломатичного протоколу та дипломатичної етики. Вплив глобалізаційних процесів та впроваджений досвід України на зміни в традиційній дипломатії потребують подальшої розвідки та наукових досліджень з викладеної проблеми.