Перегляд за Автор "Абаніна, Г.В."

Зараз показуємо 1 - 4 з 4

Психологічні особливості життєвої перспективи комбатантів
(Університет «КРОК», 2022) Абаніна, Г.В.; Корецький, В.М.
Епоха соціальних змін, криз і війни, складні умови суспільного життя вимагають від людини вибору правильної життєвої лінії, що сприяє збереженню цілісності внутрішнього світу і досягненню самореалізації в майбутньому. Особливого значення при побудові життєвого шляху набуває феномен “життєвих перспектив особистості”. Дослідження уявлень про життєві перспективи стають особливо важливими при зверненні до ситуації сприйняття майбутнього, передбачення майбутніх подій, постановки цілей і вибору шляхів їх досягнення. Такі дослідження детермінують побудову життєвих планів у контексті організації діяльності та поведінки людини в сьогоденні. В статті відображено результати теоретичного дослідження основ життєвої перспективи комбатантів. В ході дослідження було поставлено такі дослідницькі завдання: теоретично визначити та охарактеризувати життєву перспективу комбатантів; проаналізувати зміст та специфіку оцінки життєвої перспективи особистості; узагальнити підходи з проблеми вивчення життєвої перспективи особистості. Метою статті є визначення, характеристика, дослідження, аналіз та узагальнення особливостей життєвої перспективи комбатантів. Проаналізовано зміст та специфіка оцінки життєвої перспективи особистості. Узагальнено підходи з проблеми вивчення життєвої перспективи особистості. Поняття життєвої перспективи розглядається як цілісна картина майбутнього, що знаходиться у взаємозв’язку програмованих і очікуваних подій, від яких залежить соціальна цінність і сенс життя особистості. Описано вибудовану людиною життєву перспективу за допомогою низки характеристик. Окреслено парадигму життєвого шляху особистості. Визначено структурні компоненти, які забезпечують реалізацію життєвої перспективи, а саме: життєві цілі; плани; програми; набутий життєвий досвід особистості; ціннісні орієнтації особистості.
Стратегії опанування психотравматичного досвіду в контексті нормативного підходу
(Університет «КРОК», 2017) Абаніна, Г.В.
Проаналізовано специфічну природу травматичної пам’яті та ефективність інтеграції фрагментарних травматичних спогадів у життєву історію-наратив людини для подолання нею наслідків кризових травматичних ситуацій. Розглянуто стратегії використання наратив них практик для опанування психотравматичного досвіду: наративна біографія, наратизація травматичних подій, травмофокусована наративна реконструкція.
Структурування часу особистістю в складних життєвих ситуаціях (на прикладі всесвітньої карантинної ситуації COVID-19
(Університет «КРОК», 2021) Абаніна, Г.В.; Шевчук, Я.Л.
Пандемія COVID-19 стала серйозним випробуванням не лише для українського суспільства, а й для всього людства. Під час карантину ми почали життя в зовсім нових умовах. Відбуваються зміни як на рівні психіки окремої особистості, так й на макросоціальному рівні. Надважливою позитивною тенденцією є те, що, не маючи однозначних відповідей на ці запитання, медичні працівники та політики багатьох країн об’єдналися й визначили єдину систему поведінкових нормативів: дотримання правил гігієни, соціальної дистанції, самоізоляції в потрібних випадках, використання засобів захисту (масок і рукавичок), дотримання режиму карантину тощо. Ефективний досвід країн, де визначені заходи безпеки спрацювали й сприяли спаду епідемії, надихають громадян різних країн поводитися обачно й свідомо для того, щоб запобігти неконтрольованому поширенню коронавірусу. Мета статті полягає в представленні результатів теоретичного обґрунтування та емпіричного дослідження особливостей впливу складних життєвих обставин на структурування часу людиною в умовах всесвітньої карантинної ситуації. У статті обґрунтовано актуальність дослідження особливостей переживання та структурування часу людиною в складних життєвих обставинах на прикладі всесвітньої карантинної ситуації COVID-19. Наведено результати теоретичного аналізу проблеми структурування часу особистістю у складних життєвих обставинах, зокрема описано шість видів структурування часу за Еріком Берном: Занурення в себе, Ритуали, Діяльність, Проведення часу, Психологічні ігри, Близькість. Також запропонована загальна схема формування змін у структуруванні часом у вигляді «Концептуальної моделі структурування часу під впливом складної життєвої ситуації (на прикладі ситуації всесвітнього карантину COVID-19)». Здійснено порівняльний аналіз видів структурування часу за Еріком Берном в контексті всесвітньої карантинної ситуації COVID-19. Представлено результати емпіричного дослідження взаємозв’язку видів структурування часу в ситуації карантину та вимушеної ізоляції.
Фрустрація в материнстві як чинник розвитку емоційного вигорання
(Університет «КРОК», 2020) Абаніна, Г.В.; Неборачко, С.М.
У цій статті представлені емпіричні результати дослідження проблеми емоційного вигорання матерів. Авторами було визначено основні фактори, які можуть спричинити емоційне вигорання матерів. Також було з’ясовано основні симптоми, що з’являються в житті матерів: втома, емоційний стрес, тривога, розчарування, агресія, почуття провини, думки про самогубство. Існує проблема низького усвідомлення матерями свого емоційного стану як психічного захворювання. Вони помилково сприймали симптоми емоційного вигорання як незворотну зміну їх характеру. Невдоволення собою як матері та розчарування материнством призводять до розчарування. Відсутність впевненості викликає занепокоєння дитини. Нарешті, розчарування та тривога можуть спричинити емоційне вигорання матерів. Існує багато методологій для вимірювання емоційного вигорання, але лише деякі з них підходять для діагностики емоційного вигорання матерів. Основними вимогами є націлювання на основні симптоми емоційного вигорання. У своєму дослідженні ми використовували три діючі методології, анкетування, інтерв’ю та опитування. Емпіричне дослідження показало високу кореляцію між емоційним вигоранням, тривогою та розладом. Це підтверджує нашу припущення, що розчарування, незадоволеність материнством та тривога можуть бути головними причинами емоційного вигорання матерів. Існує багато методів профілактики емоційного вигорання матерів. У своєму дослідженні ми запропонували такі профілактичні заходи: техніки саморегуляції, музика для релаксації, глибокі дихальні вправи, тренування різних органів чуття, масаж, медитація, арт-терапія тощо. матері. Це було проведено для експериментальної групи матерів. Наприкінці програми матері ще раз пройшли тестування. Результати остаточного тесту показують позитивні зміни у багатьох показаннях. Матері, які брали участь у нашому дослідженні, знизили рівень фрустрації, тривоги та емоційного вигорання.