Перегляд за Автор "Адамовська, В.С."

Зараз показуємо 1 - 4 з 4

Визначення рівня конкурентоспроможності на ринку праці за критерієм матеріального стимулювання
(Університет «КРОК», 2022) Адамовська, В.С.; Астаф’єва, К.О.; Шепелюк, В.А.
В статті запропоновано визначати конкурентоспроможність на ринку праці, як здатність бути привабливим для працездатної особи на макро- та мікрорівнях і у короткостроковій та довгостроковій перспективі. Метою статті є дослідження конкурентоспроможності ринку праці з позиції матеріального стимулювання та здатності конкурувати за видами економічної діяльності. Встановлено наявність широкого переліку критеріїв, які характеризують конкурентоспроможність на ринку праці. Запропоновано окреслити критерієм конкурентоспроможності рівень матеріального стимулювання. Під останнім необхідно розуміти відповідність темпу росту середньомісячної заробітної плати до аналогічного показника, розрахованого за мінімальною заробітною платою. Темп росту запропоновано визначати на основі розрахунку індексів показників заробітку. За умови характеристики конкурентоспроможності на ринку праці у короткостроковій перспективі розрахунок індексів необхідно здійснювати ланцюговим методом. При розгляді довгострокової перспективи індекси розраховуються базисним методом. Показник рівня матеріального стимулювання визначається шляхом розрахунку абсолютного відхилення між індексами середньомісячної та мінімальної заробітної плати. Період дослідження запропоновано визначати у межах трьох років. Негативною тенденцією вважається отримання від’ємного абсолютного відхилення між індексами. З метою надання характеристики рівня конкурентоспроможності на ринку праці запропоновано шкалу, остання містить рівні: «достатній», «задовільний», «незадовільний» та «критичний». Кожному рівню відповідає окрема умова наявності позитивного та негативного значення абсолютного відхилення між індексами.
Перспективи впровадження електронний кабінет платника податків - Дія
(Університет «КРОК», 2020) Брадул, О.М.; Адамовська, В.С.; Шепелюк, В.А.
У статті досліджено та узагальнено характерні особливі тренди цифрової економіки. Дослідження проблем та перспектив розвитку цифрової економіки в Україні є досить актуальним. Метою статті є вивчення перспектив розвитку цифрової економіки в Україні та запропонувати впровадження на веб- порталі державних послуг «Дія» електронний кабінет платника податків, для фізичних та для юридичних осіб. Цифровізація економіки Україні це впровадження цифрових технологій в усі сфери життя: від взаємодії між людьми до промислових виробництв, від предметів побуту до дитячих іграшок, одягу тощо. Системна реалізація національних проектів цифрових трансформацій — ключовий показник упровадження реальних структурних змін у таких сферах: громадська безпека та захист; охорона здоров’я; система освіти;державне управління;електронне урядування; електронна ідентифікація; електронна демократія;екологія та охорона навколишнього середовища; смарт-сіті; електронні платежі та розрахунки; соціальна сфера; електронна митниця;електронна комерція;нові методи роботи, цифрові робочі місця. В епоху цифрової економіки основним ресурсом є інформація. Сфера електронної ідентифікації — це основа побудови довірчих відносин між контрагентами послуг, економічних операцій. Ключовим рішенням є створення єдиного електронного державного демографічного реєстру як цифрового ідентифікатора громадян України (citizen-ID, citizen-card) із використанням технології блокчейн. Цифровізація сфери ідентифікації громадян є потужним поштовхом до розвитку електронного урядування, електронної комерції та цифрової економіки взагалі. Для оптимізації роботи бізнесу в реаліях цифрової економіки запропоновано створити та впровадити на веб- порталі державних послуг «Дія» – електронний кабінет платника податків, як для фізичних так і для юридичних осіб.
Підвищення якості нормативно-правових актів через вдосконалення їх структури
(Університет «КРОК», 2021) Адамовська, В.С.; Шепелюк, В.А.; Семеняка, Т.В.
Ефективне публічне управління неможливе без тісної взаємодії держави і суспільства, а одним із способів такої взаємодії виступає правотворча діяльність, основна мета якої полягає у підготовці та прийняті органами публічної влади системи нормативно-правових актів. Система нормативно-правового забезпечення буде ефективною тільки у випадку, коли усі її складові будуть якісними. На жаль, на сьогодні спостерігається ситуація, коли при існуючій кількісно значній нормативній базі, спостерігається втрата її якості. Зокрема, досить часто у діючому законодавстві можна зустріти дублювання та колізії правових норм. На нашу думку, якість нормативно-правових актів забезпечує не лише їх зміст, але й структура, яка повинна бути унормована, регламентована, зрозуміла та єдина. Саме удосконаленню існуючої структури нормативно-правових актів та уточненню змісту її елементів і присвячена дана стаття. Метою статті є удосконалення структури нормативно-правового акту та уточнення змісту його структурних елементів. У статті розглянуто визначення нормативно-правих актів, їх ієрархія залежно від юридичної сили. Встановлено, що, починаючи з часів незалежності, в Україні так і залишається неприйнятим Закон України «Про нормативно-правові акти», що є значною прогалиною у всій нормативно-правовій системі нашої держави. Наразі цей Закон існує тільки у вигляді проекту в редакції 2010 року. Огляд даного проекту, дав зрозуміти, що і структура, і зміст елементів нормативно-правового акту потребують уточнення. Тому нами була запропонована наступна удосконалена структура нормативно-правового акту. По перше, нормативно-правовий акт повинен складатися з трьох частин: вступної, до якої належать назва, преамбула, загальні положення; основної частини, яка складається із розділів, книг, статей, пунктів, підпунктів, абзаців тощо та заключної частини, яка включає прикінцеві положення, перехідні положення (при необхідності), додатки. По-друге, кожен елемент вступної, основної та заключної частин нормативно-правового акту повинен відповідати визначеним вимогам щодо змісту. Зміст цих вимог був також розкритий і уточнений у проведеному досліджені. Вважаємо, що запропонована нами структура нормативно-правого акту та уточнення змісту її елементів сприятиме підвищенню якості нормотворення в нашій державі.
Стратегія управління ментальним здоров‘ям за дистанційної роботи працівників державних установ та суб‘єктів господарювання
(Університет «КРОК», 2020) Астаф’єва, К.О.; Адамовська, В.С.
Сьогоденність ставить перед підприємствами та державними установами нові виклики. Доволі різкий перехід до дистанційної роботи за умови COVID-19 мав негативний вплив на стан ментального здоров’я працівників. Метою дослідження є розгляд сутності ментального здоров’я та окремих навичок, які забезпечуються за умови дистанційної роботи, а також формування стратегії забезпечення ментального здоров’я серед працівників підприємств та державних установ. Виникає необхідність розгляду стратегії, яка дозволить забезпечити ментальне здоров’я за умови карантинних обмежень. У статті запропоновано визначати ментальне здоров’я працівника державної установи або суб’єктів господарювання, як сукупність soft skills та hard skills. Останні забезпечать бажання працювати довготривалий час в одному колективі та поглиблювати і розвивати кваліфікаційні компетентності за умови дистанційної роботи. Наведене обґрунтовується класифікацією навичок ментального здоров’я, які враховують комунікативні навички (навички спілкування) та навички досягнення цілей або виконання завдання (KPI). Дистанційна робота переформовувала навички спілкування у навички письма, отже запропоновано виокремити: міжкультурне, міжособистісне та ділове листування. Навички досягнення цілей за умови дистанційної роботи представлено низкою складових, найцікавішими з яких є online-лідерство, стрес-стійкість та вміння працювати у команді online. Online-лідерство та вміння працювати в команді online передбачає здатність керівника (члена команди) забезпечувати ефективну роботу команди (індивідуальну роботу) із використанням цифрових технологій та без використання невербальних засобів. Стрес-стійкість визначається забезпеченням стійкого психологічного стану при можливому поєднанні роботи та приватного життя. Запропоновано два напрямки стратегії управління ментальним здоров’ям, а саме орієнтація на індивідуальне та колективне ментальне здоров’я. Окреслено, що позитивні зрушення у напрямку забезпечення ментального здоров’я призведуть до підвищення продуктивності праці, досягнення планових КРІ та зниження плинності кадрів.