Перегляд за Автор "Григорчук, Мирослав Васильович"

Зараз показуємо 1 - 9 з 9

Науково-методичні рекомендації з підготовки, написання, оформлення та захисту магістерських досліджень (робіт) для здобувачів ступеня вищої освіти «магістр» галузі знань 08 (Право), спеціальність 081 (Право)
(Університет «КРОК», 2023) Григорчук, Мирослав Васильович; Степаненко, Наталія В'ячеславівна; Корольова, Вікторія Вікторівна; Биков, Олександр Миколайович
Методичні рекомендації підготовлено відповідно до Стандарту вищої освіти другого (магістерського) рівня вищої освіти галузі знань 08 Право, спеціальність 081 Право (Наказ МОН України від 20.07.2022 року № 643 «Про затвердження Стандарту вищої освіти зі спеціальності 081 Право для другого (магістерського) рівня вищої освіти».
Наукові підходи до розуміння сутності та природи спрощених проваджень
(Університет «КРОК», 2018) Григорчук, М.В.; Моргунова, А.О.; Григорчук, Мирослав Васильович
У статті розглянуто наукові підходи до розуміння сутності та природи спрощених проваджень. Запропоновано підходи щодо розкриття значення терміна «спрощеність», а саме гносеологічний та юридичний аспекти формування вказаного поняття.
Особливості припинення договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх частин)
(Університет «КРОК», 2018) Григорчук, М.В.; Зайцева, Ю.А.; Григорчук, Мирослав Васильович
У статті розглядаються особливості припинення договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх частин).
Перспективи розвитку договірних орендних земельних відносин в Україні
(Університет «КРОК», 2022) Григорчук, М.В.; Ткачук, І.М.; Григорчук, Мирослав Васильович
Стаття присвячена дослідженню проблемних питань стосовно розвитку договірних орендних відносин щодо земельних ресурсів в Україні. Досліджено, що ефективне функціонування земельного ринку наразі зазнає перешкод у зв’язку з недосконалістю системи, прогалинами чинного законодавства, незавершеністю процесу трансформації господарсько-правових відносин власності на землю тощо. Акцентовано, що на території України тривають зміни з приводу реформування відносин щодо земельних ресурсів, однак залишається кризовий стан ситуації у зазначеній сфері, який перешкоджає розвитку продуктивних сил та формуванню сільськогосподарських угідь. Встановлено, що договірні орендні земельні відносини являють собою сукупність складних та багатогранних явищ та прогресивної форми господарювання. Констатовано, що за своєю суттю оренда є гнучким інструментом у становленні нової структури агровиробництва та реалізації соціально-економічних програм. Виділено сукупність обов’язкових елементів договірних орендних відносин щодо земельних ресурсів. Аргументовано перелік чинників, від яких залежить подальший розвиток зазначених відносин. Наголошено, що вдосконалення договірних орендних відносин щодо земельних ресурсів в умовах трансформації національного законодавства та євроінтеграції являється як політичним, так і економічним питанням, яке стосується не лише власників земельних ділянок та майбутніх покупців, але без перебільшення зачіпає інтереси всього суспільства в цілому. Також автором здійснено порівняльний аналіз таких категорій, як оренда землі та емфітевзис з метою визначення наявних переваг. З’ясовано, що механізм договірних орендних відносин щодо земельних ресурсів потребує подальших досліджень та дієвих змін, незважаючи на існуючу кількість законодавчих актів у цій сфері. Крім того, на підставі проведеного дослідження та сформованих висновків, автором запропоновано найважливіші, на його думку, кроки для досягнення позитивних результатів реформування та подальшого розвитку договірних орендних відносин щодо земельних ресурсів.
Правові підстави здійснення підприємницької діяльності в умовах воєнного стану
(Університет «КРОК», 2024) Григорчук, М.В.; Зверіченко, М.О.; Григорчук, Мирослав Васильович
У статті розкривається специфіка провадження підприємницької діяльності в умовах воєнного стану. 24 лютого 2022 року було оголошено воєнний стан на території України, і, як наслідок, більшість суб’єктів господарювання втратили можливість провадити господарську діяльність у звичному для себе ре- жимі. Причинами цього стали бойові дії, економічні фактори, окупація території. У зв’язку з чим сьогодні, як ніколи, актуальними є питання захисту України, її територіальної цілісності та суверенітету. І саме тому, як наслідок – забезпечення належного правового регулювання підприємницької діяльності стає головним пріоритетом, одним із векторів розвитку національних інтересів у сфері безпеки та оборони нашої держави. Ведення підприємницької діяльності діяльності в умовах воєнного стану потребує окремого специфічно- го дослідження, оскільки є новою площиною для нашої, відносно молодої незалежної держави. Суб’єкт господарювання, приватний підприємець або юридична особа, що провадить господарську діяльність на приватних засадах для подолання негативних явищ в економічній сфері своєї ніші на ринку і взагалі, для елементарного «виживання» в умовах жорстких реалій сьогодення, має налагоджувати співпрацю і з іншими суб’єктами господарювання. Принцип співпраці з іншими суб’єктами господарювання дозволяє швидко вирішувати питання виробництва, об’єднуючи за галузевою, регіональною, кадровою ознакою, в тому числі і товарів, які стали користувати- ся попитом з початком військового стану та території країни. Актуалізацією статті є проведення дослідження особливостей провадження підприємницької діяльності на території України після оголошення військового стану 24 лютого 2022 року. Здійснення підприємницької діяльності в умовах воєнного стану є процесом складним, проте він життєво необхідний для підтримки економіки держави, забезпечення населення робочими місцями та їх розширення за рахунок виготовлення товарів, виконання робіт та надання послуг, які є актуальними в сьогоднішніх реаліях. Не менш важливим є питання сплати податків, оскільки це забезпечує фінансову підтримку державного бюджету взагалі та оборонного сектору зокрема. Проаналізовано законодавчу базу – нормативно-правові акти, якими керуються приватні підприємці та юридичні особи, що здійснюють підприємницьку діяльність в умовах воєнного стану. Проведено дослідження судової практики стосовно виконання або невиконання договірних зобов’язань за умовами «форс-мажору», вплив цих обставин на виконання взятих на себе зобов’язань за договорами, що укла- денні до введення воєнного стану. Наведено особисті думки – пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України стосовно ведення підприємницької діяльності в умовах воєнного стану.
Протидія тіньової економіки у сфері господарської діяльності
(Університет «КРОК», 2024) Григорчук, М.В.; Змерзлий, Д.Р.; Григорчук, Мирослав Васильович
Стаття присвячена актуальним питанням протидії тіньової економіки у сфері господарської діяльності. Розглянуто питання «тіньового» сектора національної економіки, представлено трактування поняття «тіньова економіка», як самоорганізована система, що розвивається згідно з головними економічними принципами. Виявлено, що тлумачення поняття обумовлено різницею цілей і завдань, які ставлять собі дослідники, у застосуванні ними різних методик і методологій. Спірними є як структура тіньової економіки, з одного боку, так і інструменти її виміру – з іншого. Доведено, що кримінальні правопорушення, які вчиняються за допомогою тіньової економіки в господарській сфері протягом останніх 3-х років продовжують стрімко зменшуватись, що однозначно свідчить про послаблення боротьби з економічною злочинністю. Дане дослідження наочно проілюстровано за допомогою гістограми. Визначено, що більшість таких кримінальних правопорушень здійснюються за допомогою «кіберпростору», сучасних інформаційних технологій, протистояти яким тяжко, оскільки існуючі заходи безпеки є недостатньо потужними та прогресивними у порівнянні зі світовими технологіями. У висновках запропоновано інструментарій протидії тіньової економіки у сфері господарської діяльності, до якого віднесено: вдосконалення існуючих методик розрахунку рівня тіньової економіки з урахуванням світової практики; створення умов для детінізації суспільно-політичного процесу; вдосконалення законодавства у сфері боротьби з економічними кримінальними правопорушеннями; протидія тіньовій економіці в реальному секторі шляхом зниження транзакційних витрат та вдосконалення державної дозвільної системи тощо.
Теоретико-правова характеристика господарського суду
(Університет «КРОК», 2019) Григорчук, М.В.; Григорчук, Мирослав Васильович
У статті подається удосконалена автором теоретико-правова характеристика господарського суду, в основу якої лягли наукові дослідження у сфері юриспруденції різних історичних періодів незалежної України. Непростий шлях становлення господарського судочинства уособлює узагальнену картину урівноважування різних форм власності на фоні пріоритетного розвитку приватної власності. Імплементація нової для господарської сфери форми володіння майном і правами, якою є приватна власність, зумовила необхідність докорінної переорієнтації господарських судів на рейки забезпечення принципів верховенства права. Ретроспективний підхід до становлення, переформатування і певної стабілізації нормативно-правової бази функціонування господарського суду зумовлює звернення до розлогої наукової і практичної спадщини вітчизняних правників, які так і не знайшли консенсусу у поглядах не тільки щодо доцільності існування господарського суду, а й самої галузі господарського права. Ми твердо стоїмо на позиціях об’єктивності господарського права, визначаємо його як комплексну галузь права, а отже переконані в необхідності існування відповідної судової установи – господарського суду як управненого державою органу від імені України врегульовувати спори у сфері господарювання. Проведено теоретико-правовий аналіз законодавчої бази діяльності господарського суду України. Встановлено, що нормативне забезпечення господарської галузі послідовно утверджувало конституційні вимоги щодо становлення і утвердження належного правопорядку в даній сфері суспільного життя. Доказовою базою висловлених суджень виступають різної юридичної сили документи від дня проголошення Незалежності України і до нашого часу. Висловлено думку, що правова характеристика господарського суду повномірно витікає із сутності основоположних елементів конституційного правопорядку. Узагальнене широке розуміння державно-владної компетенції органів захисту прав суб’єктів господарювання, насамперед господарського суду, має обов’язково враховувати ті специфічні ознаки, якими їх наділено для врегулювання спірних питань згідно з наданими повноваженнями. Автор вперше наводить періодизацію становлення господарського суду як самостійного органу в системі правосуддя України.
Теоретико-правові засади досудового врегулювання господарських спорів
(Університет «КРОК», 2018) Григорчук, М.В.; Григорчук, Мирослав Васильович
У статті викладено науково-теоретичні погляди на проблеми правового врегулювання досудових процедур із розв’язання господарських спорів. Автор статті здійснив поглиблений аналіз сучасного стану теоретико-правового забезпечення легітимності застосування суб’єктами господарювання досудових інструментів захисту їх прав і охоронюваних законом інтересів. Звертається увага на необхідність подальших наукових розробок у напрямку визначення місця і ролі досудового врегулювання спорів у правовій системі України.
Інститут імунітету свідка в господарському процесі як баланс між суспільним інтересом та захистом прав людини
(Університет «КРОК», 2022) Григорчук, М.В.; Горєлов, Д.О.; Григорчук, Мирослав Васильович
Стаття присвячена дослідженню правової конструкції «імунітет свідка» в сучасному господарському процесі України. Визначено, що сучасне чинне законодавство України не містить чіткого визначення поняття «імунітет свідка» як правової категорії, втім існують різні наукові підходи до розуміння та трактування його змісту. Підтримана позиція науковців стосовно нетотожності трактування «імунітету свідків» та правового положення «можливості відмови свідчити проти самого себе». Розкрито зміст «абсолютного імунітету свідка» - в якості повної заборони допиту особи в якості свідка в господарському процесі та «відносного імунітету свідка» - як права особи відмовитися від дачі показань або відмовитися відповідати на окремі запитання. На наш погляд під «абсолютним імунітетом» свідка можна назвати несприйнятливість залучення певного кола осіб у якості свідка. Тобто презумпцію недоторканості свідка в господарському процесі. Відповідно, «відносний імунітет свідка» – це сукупність правил, які звільняють певні групи осіб від обов’язку давати показання у господарському процесі. В статті наведено перелік категорій осіб які наділені правом абсолютного імунітету свідка та відносного імунітету свідка. Визначено, що в господарському процесі можна віднести до імунітету свідка свідчення журналіста, адже відповідно до засад журналістської етики, обов’язоком журналіста є збереження конфіденційності джерела інформації (імені людини, яка довірила журналісту інформацію). Таке положення підтверджує міжнародне законодавство. З’ясовано, що імунітет свідка відноситься до категорії моралі адже інститут імунітету свідків демонструє баланс між суспільним інтересом встановлення істини у господарському провадженні і потребою у збереженні приватних інтересів особистості. Встановлено, що імунітет для свідка в господарському процесі являє собою окремий інститут судочинства, спрямований на реалізацію захисту прав і свобод людини.