Перегляд за Автор "Григорчук, М.В."

Зараз показуємо 1 - 18 з 18

Досудове врегулювання як спосіб вирішення господарського спору
(Університет "КРОК", 2016) Григорчук, М.В.
У статті досліджено природу і сутність досудового врегулювання як легітимного способу вирішення господарських спорів. Автор статті детально проаналізував взаємозв’язок матері альної і процесуальної складових у загальному механізмі захисту прав і охоронюваних законом інтересів суб’єктів господарювання. Акцентовано увагу на правових колізіях, виявлених під час дослідження проблем, пов’язаних із визначенням місця і ролі досудового врегулювання спорів у господарському праві України.
Медіація як спосіб вирішення господарських спорів в умовах воєнного стану в Україні
(Університет «КРОК», 2023) Григорчук, М.В.; Микитин, Р.С.
В публікації висвітлено стан медіації в Україні в умовах воєнного стану, проаналізовано основні положення Закону України «Про медіацію», вказано на основні причини, які гальмують процес розвитку медіаційних процедур. Стаття сфокусована на тих перевагах медіації, які є найбільш ефективними в умовах воєнного стану. В публікації окреслено основні недоліки чинного законодавства, яке регулює процедуру медіації, та запропоновано можливі шляхи їх вирішення. Публікація демонструє порівняльний аналіз розвитку медіації в інших країнах світу відносно України, де показано яким чином інші держави досягли популяризації позасудових форм врегулювання господарських спорів. Ще до початку повномасштабної війни з російською федерацією в Україні вже була нагальною необхідність вирішення проблеми перевантаження судової системи. Війна ж виступила певним тригером, який остаточно підтвердив серед прогресивних політиків та юристів-науковців розуміння того, що впровадження альтернативних способів врегулювання спорів має бути реалізовано вже найближчим часом. В іншому випадку, масове невирішення спорів в судах може перерости в стан повної недовіри бізнесу до судової системи як до неспроможної виконувати покладені на неї функції. Ці загрози особливо підсилюються новими корупційними скандалами, пов’язаними з розслідуваннями Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) у Верховному Суді. Така ситуація є загрозливою для інвестиційного клімату в країні, зважаючи на необхідність глобальної післявоєнної відбудови зруйнованої інфраструктури, заводів, фабрик, енергетичних об’єктів, закладів охорони здоров’я, освіти, житла. Ближчими роками Україна потребуватиме значних фінансових інвестицій в економіку країни ззовні від дружніх країн. Тому державна система повинна надавати країнам-донорам розуміння того, що їхні інвестиції є захищеними. Запорукою цьому є якісна та ефективна робота системи судочинства, тому питання розвантаження судів є надважливим завданням в післявоєнних умовах і під час воєнного стану, адже економіка країни продовжує функціонувати в складних умовах. Нарощення штату суддів та арифметичне збільшення кількості судових установ не врегулює проблему перевантаження судової системи. Для вирішення цього завдання потрібне поступове системне впровадження альтернативних способів вирішення господарських спорів (медіації, переговорів). Дана публікація демонструє те, наскільки ефективними можуть бути позасудові способи вирішення спорів в умовах воєнного стану в порівнянні з класичним судовим захистом прав та інтересів господарюючих суб’єктів. Показовими є приклади успішності медіації в таких країнах як: США, Великобританія, Австралія, Канада, Нова Зеландія, де позасудові форми врегулювання господарських спорів є реальними конкурентами юрисдикційним формам і не поступаються їм в ефективності.
Місце і роль інформаційного права в системі права України
(Університет «КРОК», 2023) Григорчук, М.В.
Статтю присвячено дослідженню місця і ролі інформаційного права в системі права України. Проаналізовано стан розроблення цієї тематики з посиланнями до наукового доробку вчених-правників, які здійснювали вивчення системи права України з позицій подання аксіологічного значення інформаційного права. Наведено положення окремих статей Конституції України, якими гарантується можливість правомірно володіти, користуватися і поширювати інформацію, подається офіційне визначення терміну «інформація» відповідно до тлумачення цього поняття в Законі України «Про інформацію». З метою представлення належного рівня дослідження правової природи відносно молодої галузі права, якою є інформаційне право, здійснено вивчення логіко-правових зв’язків між поняттями «інформація» і «право», акцентовано увагу на забезпеченні правомірного використання інформації у поєднанні з рекомендаційно-імперативними приписами правил поведінки, зведеними до обов’язкового виконання всіма членами громадянського суспільства. Подано авторське розуміння ролі і значення інформаційного права в умовах відбиття рашистського нападу, акцентовано увагу на забезпеченні належного рівня інформаційної безпеки, а саме ефективній протидії будь-яким проявам ворожих і недружніх дій у сфері використання інформації незалежно від країни походження. На підґрунті проаналізованого наукового доробку, з посиланнями до висновків як окремих науковців, так і до колективних досліджень представників різних наукових шкіл у сфері інформаційного права та інформаційної безпеки, доведено міжгалузеву природу інформаційного права крізь призму оцінки його ролі та здатності забезпечувати зв’язок між різними галузями права. Висловлено припущення, що така здатність здобувається завдяки його внутрішній побудові, збалансованому функціонуванню елементів цілісного механізму, а саме здатності створити правове середовище для легітимного передавання відомостей. Проаналізовано наукові підходи до розуміння поняття «інформаційне право», висловлене авторське бачення правової природи нормативного регулювання відносин між членами суспільства при використанні, збиранні та поширенні відомостей стосовно себе чи інших громадян, подій чи явищ навколишнього середовища.
Наукові підходи до розуміння сутності та природи спрощених проваджень
(Університет «КРОК», 2018) Григорчук, М.В.; Моргунова, А.О.; Григорчук, Мирослав Васильович
У статті розглянуто наукові підходи до розуміння сутності та природи спрощених проваджень. Запропоновано підходи щодо розкриття значення терміна «спрощеність», а саме гносеологічний та юридичний аспекти формування вказаного поняття.
Особливості припинення договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх частин)
(Університет «КРОК», 2018) Григорчук, М.В.; Зайцева, Ю.А.; Григорчук, Мирослав Васильович
У статті розглядаються особливості припинення договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх частин).
Перспективи розвитку договірних орендних земельних відносин в Україні
(Університет «КРОК», 2022) Григорчук, М.В.; Ткачук, І.М.; Григорчук, Мирослав Васильович
Стаття присвячена дослідженню проблемних питань стосовно розвитку договірних орендних відносин щодо земельних ресурсів в Україні. Досліджено, що ефективне функціонування земельного ринку наразі зазнає перешкод у зв’язку з недосконалістю системи, прогалинами чинного законодавства, незавершеністю процесу трансформації господарсько-правових відносин власності на землю тощо. Акцентовано, що на території України тривають зміни з приводу реформування відносин щодо земельних ресурсів, однак залишається кризовий стан ситуації у зазначеній сфері, який перешкоджає розвитку продуктивних сил та формуванню сільськогосподарських угідь. Встановлено, що договірні орендні земельні відносини являють собою сукупність складних та багатогранних явищ та прогресивної форми господарювання. Констатовано, що за своєю суттю оренда є гнучким інструментом у становленні нової структури агровиробництва та реалізації соціально-економічних програм. Виділено сукупність обов’язкових елементів договірних орендних відносин щодо земельних ресурсів. Аргументовано перелік чинників, від яких залежить подальший розвиток зазначених відносин. Наголошено, що вдосконалення договірних орендних відносин щодо земельних ресурсів в умовах трансформації національного законодавства та євроінтеграції являється як політичним, так і економічним питанням, яке стосується не лише власників земельних ділянок та майбутніх покупців, але без перебільшення зачіпає інтереси всього суспільства в цілому. Також автором здійснено порівняльний аналіз таких категорій, як оренда землі та емфітевзис з метою визначення наявних переваг. З’ясовано, що механізм договірних орендних відносин щодо земельних ресурсів потребує подальших досліджень та дієвих змін, незважаючи на існуючу кількість законодавчих актів у цій сфері. Крім того, на підставі проведеного дослідження та сформованих висновків, автором запропоновано найважливіші, на його думку, кроки для досягнення позитивних результатів реформування та подальшого розвитку договірних орендних відносин щодо земельних ресурсів.
Порівняльно-правові аспекти засобів і форм захисту прав та охоронюваних законом інтересів суб’єктів права
(Університет «КРОК», 2017) Григорчук, М.В.
Стаття присвячена вивченню ефективності застосування засобів і форм захисту прав та охоронюваних законом інтересів суб’єктів права, які використовуються учасниками правовідно син у контексті дотримання конституційного порядку, а також у легітимній діяльності держави щодо забезпечення верховенства права
Правові підстави здійснення підприємницької діяльності в умовах воєнного стану
(Університет «КРОК», 2024) Григорчук, М.В.; Зверіченко, М.О.; Григорчук, Мирослав Васильович
У статті розкривається специфіка провадження підприємницької діяльності в умовах воєнного стану. 24 лютого 2022 року було оголошено воєнний стан на території України, і, як наслідок, більшість суб’єктів господарювання втратили можливість провадити господарську діяльність у звичному для себе ре- жимі. Причинами цього стали бойові дії, економічні фактори, окупація території. У зв’язку з чим сьогодні, як ніколи, актуальними є питання захисту України, її територіальної цілісності та суверенітету. І саме тому, як наслідок – забезпечення належного правового регулювання підприємницької діяльності стає головним пріоритетом, одним із векторів розвитку національних інтересів у сфері безпеки та оборони нашої держави. Ведення підприємницької діяльності діяльності в умовах воєнного стану потребує окремого специфічно- го дослідження, оскільки є новою площиною для нашої, відносно молодої незалежної держави. Суб’єкт господарювання, приватний підприємець або юридична особа, що провадить господарську діяльність на приватних засадах для подолання негативних явищ в економічній сфері своєї ніші на ринку і взагалі, для елементарного «виживання» в умовах жорстких реалій сьогодення, має налагоджувати співпрацю і з іншими суб’єктами господарювання. Принцип співпраці з іншими суб’єктами господарювання дозволяє швидко вирішувати питання виробництва, об’єднуючи за галузевою, регіональною, кадровою ознакою, в тому числі і товарів, які стали користувати- ся попитом з початком військового стану та території країни. Актуалізацією статті є проведення дослідження особливостей провадження підприємницької діяльності на території України після оголошення військового стану 24 лютого 2022 року. Здійснення підприємницької діяльності в умовах воєнного стану є процесом складним, проте він життєво необхідний для підтримки економіки держави, забезпечення населення робочими місцями та їх розширення за рахунок виготовлення товарів, виконання робіт та надання послуг, які є актуальними в сьогоднішніх реаліях. Не менш важливим є питання сплати податків, оскільки це забезпечує фінансову підтримку державного бюджету взагалі та оборонного сектору зокрема. Проаналізовано законодавчу базу – нормативно-правові акти, якими керуються приватні підприємці та юридичні особи, що здійснюють підприємницьку діяльність в умовах воєнного стану. Проведено дослідження судової практики стосовно виконання або невиконання договірних зобов’язань за умовами «форс-мажору», вплив цих обставин на виконання взятих на себе зобов’язань за договорами, що укла- денні до введення воєнного стану. Наведено особисті думки – пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України стосовно ведення підприємницької діяльності в умовах воєнного стану.
Практика застосування статті 214 КПК України
(Університет «КРОК», 2022) Григорчук, М.В.
У статті подається авторська позиція щодо шляхів застосування правозабезпечувальних механізмів при документуванні вчинених росіянами воєнних злочинів на стадії відкриття кримінального провадження відповідно до положень статті 214 КПК України. Ґрунтуючись на проведеному авторському теоретико-правовому аналізі узагальнення Верховним Судом України практики розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування, чи прокурора під час досудового розслідування, з урахуванням особливостей воєнного періоду, подано оцінку первинних оперативно-слідчих дій при зверненні про вчинення кримінального правопорушення. У статті поєднані процедури кримінального і цивільного права на напрямках відновлення порушеного кримінально-караними діями російськими окупантами суб’єктивного права особи. Окремо відзначено превалювання конституційних гарантій верховенства права, права на захист своєї власності від злочинних проявів. Звернуто увагу на особливості зібрання доказової бази як матеріального характеру, так і свідчень самовидців, які в подальшому можуть надати свідчення в судах при судовому розгляді кримінальних справ про злочини проти власності і особи. Відзначено значну зацікавленість наукової спільноти щодо розвитку дискурсу на теми, пов’язані не тільки з повномірним розумінням фази досудового розслідування як частини цілісного процесу з відновлення порушеного права на володіння власністю чи особисті немайнові права, а й початкового етапу – відкриття кримінального провадження і внесення відомостей про цей злочин до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Зроблено посилання на рішення вищих судових інстанцій України в частині роз’яснень сутності процесу документування злочинних проявів, а також щодо реагування на такі відомості управненими особами слідчих підрозділів. Проаналізований науковий доробок вітчизняних вчених-процесуалістів підданий авторській критичній оцінці. Висловлене авторське бачення підстав внесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Наведено наукові підходи щодо розуміння сутності конституційно гарантованого захисту прав пересічних громадян і представників господарської сфери.
Проблеми визначення підслідності: теоретико- правовий аспект
(Університет «КРОК», 2023) Григорчук, М.В.; Мулик, К.Т.
Стаття присвячена дослідженню окремих проблем, пов’язаних із реалізацією органами досудового розслідування своїх повноважень, визначених підслідністю, відповідно до положень статті 216 КПК України. Успішний розгляд кримінальної справи залежить від оптимально сформованих матеріалів досудової підготовки стороною обвинувачення. Вагоме значення цього процесуального інституту має відсутність єдиного підходу до розуміння поняття «підсудність». У статті висвітлюються актуальні питання проблем змісту, що виникають на теоретико-практичному рівні. Важливим є те, що юридичні властивості справи повинні бути співвіднесені до компетенції суду щодо визначення самої підслідності. Проаналізовано порядок проведення розслідування та визначено умови здійснення розгляду кримінальної справи, виокремлено загальну характеристику підслідності суб’єктами досудового розслідування. Визначено проблемні аспекти цієї стадії, що пов’язані із відновлення права, порушеного злочинними діями. Виокремлена процесуальна роль прокурора як особи, що здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у контексті обсягу наділених повноважень щодо вирішення питання підслідності та подальшого судового розгляду. Визначена тема зумовлена наявними проблемами, що поєднані в слідчій та судовій практиці, пов’язаній з надто широким тлумаченням і застосуванням кримінально-процесуальних норм. Комплексне вирішення питання пов’язане із підслідністю, гарантованою державою, що зумовлене визначенням принципів верховенства права при розслідуванні злочинів, недопущення зволікань при передаванні кримінальних проваджень від одного органу досудового розслідування іншому. Сьогодні актуальності набуває науково-практична полеміка навколо проблем, пов’язаних з визначенням підслідності з боку різних органів. Автори дійшли висновку, що в українському законодавстві відсутній системний підхід, законодавець по іншому підходить до розв’язання проблемних питань, визначених на етапі підслідності, що впливає на формування доказової бази під час досудового і судового провадження. Аналіз судової практики доводить те, що актуальність обраної теми дослідження походить від теоретичних питань, що зумовлює подальшу наукову розвідку в обраному напрямку. Адже якісне провадження кримінального провадження в подальшому розкриває зміст судового розгляду в кримінальних справах у значній мірі залежить від результатів проведення неупередженого і повного розслідування.
Проблеми визначення підслідності: теоретико-правовий аспект
(Університет «КРОК», 2023) Григорчук, М.В.; Мулик, К.Т.
Стаття присвячена дослідженню окремих проблем, пов'язаних із реалізацією органами досудового розслідування своїх повноважень щодо питань, визначених підслідністю відповідно до положень статті 216 КПК України. Відомо, що успішний розгляд кримінальної справи залежить від оптимально сформованих матеріалів досудової підготовки стороною обвинувачення. Вагоме значення цього процесуального інституту та відсутність єдиного підходу до розуміння поняття «підсудність» обумовлює актуальність дослідження даної проблеми та з’ясування його змісту на теоретико-практичному рівні. Своєю чергою, до уваги повинні також братися юридичні властивості справи, що співвідносяться з компетенцією суду щодо визначення самої підсудності. У статті проаналізовано порядок проведення розслідування та визначення підслідності суб’єктами досудового розслідування, визначено проблемні аспекти цієї стадії відновлення права, порушеного злочинними діями. Проаналізовано роль прокурора як особи, що здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, у контексті обсягу наділених повноважень щодо вирішення питання підслідності та подальшого судового розгляду. Визначена тема зумовлена наявністю проблематики, поєднаної в слідчій і судовій практиці, пов’язаній з надто широким тлумаченням і застосуванням кримінально-процесуальних норм. Компетентне вирішення питання про підслідність гарантує дотримання принципів верховенства права при розслідуванні злочинів, недопущення зволікань при передаванні кримінальних проваджень від одного органу досудового розслідування іншому. На ці дні набуває актуальності науково-практична полеміка навколо проблем, пов’язаних з визначенням підслідності з боку різних управнених органів. Автори дійшли висновку про відсутність системного підходу законодавця до розв’язання проблемних питань на етапі визначення підслідності, що впливають на формування доказової бази під час досудового і судового провадження. Здійснено аналіз судової практики, яка доводить актуальність обраної теми дослідження та подальшої наукової розвідки в обраному напрямку. Адже якість провадження судового розгляду в кримінальних справах у значній мірі залежить від результатів проведення неупередженого і повного досудового розслідування.
Проблеми розуміння конституційних гарантій щодо об’єктивного та справедливого захисту прав та законних інтересів суб’єктів права
(Університет "КРОК", 2017) Григорчук, М.В.
У статті проаналізовано питання щодо порядку й умов реалізації правових гарантій, що стосуються забезпечення об’єктивного і справедливого захисту судом прав та законних інтер есів суб’єктів права. Наведено докази, що належний рівень гарантованого дотримання прав і захист охоронюваних законом інтересів суб’єктів права можливий лише за умови якісного і не упередженого розгляду судами загальної юрисдикції заявлених спорів.
Проблемні питання при оцінюванні доказів у господарському судочинстві
(Університет «КРОК», 2022) Григорчук, М.В.; Науменко, Я.О.
У статті проведено дослідження впливу оцінки доказів з позиції вилучення поняття «достатності» та закріплення поняття «вірогідності» в господарському процесі у зв’язку зі змінами у Господарському процесуальному кодексі України відповідно до Закону України від 20.09.2019 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні». Даний закон був прийнятий для удосконалення бізнес-клімату в Україні, спонукання іноземних інвесторів та їх інвестицій, щоб покращити якість регулювання підприємницької діяльності, для підвищення ділової активності та збільшення рейтингу України щодо легкості ведення бізнесу. Зазначеним законом внесені зміни до глави п’ятої «Докази і доказування» Господарсько процесуального кодексу України, де ст. 79 набула наступного змісту: «1. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання». Зміни до Господарсько процесуального кодексу вплинули на процес доказування та оцінки доказів у господарському судочинстві, у зв’язку з чим законодавчо закріпився новий стандарт доказування у господарському судочинстві. Необхідно наголосити, що дані зміни відносно заміни стандарту доказування доповнюють принципи господарського судочинства, а саме принципів змагальності та диспозитивності, закріплених у ст. ст. 13, 14, 74 Господарсько процесуального кодексу України. За задумом законодавця, запровадження змін, а саме у категорії «вірогідність доказів», сприятиме підвищенню ефективності діяльності господарського суду при винесенні рішень на основі нових підходів до оцінки доказів у справі з метою ухвалення справедливого, неупередженого та законного вирішення спорів, а також забезпечення якісного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Протидія тіньової економіки у сфері господарської діяльності
(Університет «КРОК», 2024) Григорчук, М.В.; Змерзлий, Д.Р.; Григорчук, Мирослав Васильович
Стаття присвячена актуальним питанням протидії тіньової економіки у сфері господарської діяльності. Розглянуто питання «тіньового» сектора національної економіки, представлено трактування поняття «тіньова економіка», як самоорганізована система, що розвивається згідно з головними економічними принципами. Виявлено, що тлумачення поняття обумовлено різницею цілей і завдань, які ставлять собі дослідники, у застосуванні ними різних методик і методологій. Спірними є як структура тіньової економіки, з одного боку, так і інструменти її виміру – з іншого. Доведено, що кримінальні правопорушення, які вчиняються за допомогою тіньової економіки в господарській сфері протягом останніх 3-х років продовжують стрімко зменшуватись, що однозначно свідчить про послаблення боротьби з економічною злочинністю. Дане дослідження наочно проілюстровано за допомогою гістограми. Визначено, що більшість таких кримінальних правопорушень здійснюються за допомогою «кіберпростору», сучасних інформаційних технологій, протистояти яким тяжко, оскільки існуючі заходи безпеки є недостатньо потужними та прогресивними у порівнянні зі світовими технологіями. У висновках запропоновано інструментарій протидії тіньової економіки у сфері господарської діяльності, до якого віднесено: вдосконалення існуючих методик розрахунку рівня тіньової економіки з урахуванням світової практики; створення умов для детінізації суспільно-політичного процесу; вдосконалення законодавства у сфері боротьби з економічними кримінальними правопорушеннями; протидія тіньовій економіці в реальному секторі шляхом зниження транзакційних витрат та вдосконалення державної дозвільної системи тощо.
Судовий захист як складова цивільно-правового захисту прав і законних інтересів суб’єктів господарювання
(Університет "КРОК", 2016) Григорчук, М.В.
У статті досліджено проблемні питання, пов’язані з залученням судових механізмів до за хисту прав і охоронюваних законом інтересів суб’єктів господарювання. Автор подає науково обґрунтовані власні погляди на сутність і значення судового розгляду як завершальної і найбільш ефективної стадії функціонування механізмів цивільно-правового захисту. Особливу увагу приділено визначенню місця судового захисту в системі функціонування цивільно-правових механізмів забезпечення конституційного правопорядку в сфері господарської діяльності
Теоретико-правова характеристика господарського суду
(Університет «КРОК», 2019) Григорчук, М.В.; Григорчук, Мирослав Васильович
У статті подається удосконалена автором теоретико-правова характеристика господарського суду, в основу якої лягли наукові дослідження у сфері юриспруденції різних історичних періодів незалежної України. Непростий шлях становлення господарського судочинства уособлює узагальнену картину урівноважування різних форм власності на фоні пріоритетного розвитку приватної власності. Імплементація нової для господарської сфери форми володіння майном і правами, якою є приватна власність, зумовила необхідність докорінної переорієнтації господарських судів на рейки забезпечення принципів верховенства права. Ретроспективний підхід до становлення, переформатування і певної стабілізації нормативно-правової бази функціонування господарського суду зумовлює звернення до розлогої наукової і практичної спадщини вітчизняних правників, які так і не знайшли консенсусу у поглядах не тільки щодо доцільності існування господарського суду, а й самої галузі господарського права. Ми твердо стоїмо на позиціях об’єктивності господарського права, визначаємо його як комплексну галузь права, а отже переконані в необхідності існування відповідної судової установи – господарського суду як управненого державою органу від імені України врегульовувати спори у сфері господарювання. Проведено теоретико-правовий аналіз законодавчої бази діяльності господарського суду України. Встановлено, що нормативне забезпечення господарської галузі послідовно утверджувало конституційні вимоги щодо становлення і утвердження належного правопорядку в даній сфері суспільного життя. Доказовою базою висловлених суджень виступають різної юридичної сили документи від дня проголошення Незалежності України і до нашого часу. Висловлено думку, що правова характеристика господарського суду повномірно витікає із сутності основоположних елементів конституційного правопорядку. Узагальнене широке розуміння державно-владної компетенції органів захисту прав суб’єктів господарювання, насамперед господарського суду, має обов’язково враховувати ті специфічні ознаки, якими їх наділено для врегулювання спірних питань згідно з наданими повноваженнями. Автор вперше наводить періодизацію становлення господарського суду як самостійного органу в системі правосуддя України.
Теоретико-правові засади досудового врегулювання господарських спорів
(Університет «КРОК», 2018) Григорчук, М.В.; Григорчук, Мирослав Васильович
У статті викладено науково-теоретичні погляди на проблеми правового врегулювання досудових процедур із розв’язання господарських спорів. Автор статті здійснив поглиблений аналіз сучасного стану теоретико-правового забезпечення легітимності застосування суб’єктами господарювання досудових інструментів захисту їх прав і охоронюваних законом інтересів. Звертається увага на необхідність подальших наукових розробок у напрямку визначення місця і ролі досудового врегулювання спорів у правовій системі України.
Інститут імунітету свідка в господарському процесі як баланс між суспільним інтересом та захистом прав людини
(Університет «КРОК», 2022) Григорчук, М.В.; Горєлов, Д.О.; Григорчук, Мирослав Васильович
Стаття присвячена дослідженню правової конструкції «імунітет свідка» в сучасному господарському процесі України. Визначено, що сучасне чинне законодавство України не містить чіткого визначення поняття «імунітет свідка» як правової категорії, втім існують різні наукові підходи до розуміння та трактування його змісту. Підтримана позиція науковців стосовно нетотожності трактування «імунітету свідків» та правового положення «можливості відмови свідчити проти самого себе». Розкрито зміст «абсолютного імунітету свідка» - в якості повної заборони допиту особи в якості свідка в господарському процесі та «відносного імунітету свідка» - як права особи відмовитися від дачі показань або відмовитися відповідати на окремі запитання. На наш погляд під «абсолютним імунітетом» свідка можна назвати несприйнятливість залучення певного кола осіб у якості свідка. Тобто презумпцію недоторканості свідка в господарському процесі. Відповідно, «відносний імунітет свідка» – це сукупність правил, які звільняють певні групи осіб від обов’язку давати показання у господарському процесі. В статті наведено перелік категорій осіб які наділені правом абсолютного імунітету свідка та відносного імунітету свідка. Визначено, що в господарському процесі можна віднести до імунітету свідка свідчення журналіста, адже відповідно до засад журналістської етики, обов’язоком журналіста є збереження конфіденційності джерела інформації (імені людини, яка довірила журналісту інформацію). Таке положення підтверджує міжнародне законодавство. З’ясовано, що імунітет свідка відноситься до категорії моралі адже інститут імунітету свідків демонструє баланс між суспільним інтересом встановлення істини у господарському провадженні і потребою у збереженні приватних інтересів особистості. Встановлено, що імунітет для свідка в господарському процесі являє собою окремий інститут судочинства, спрямований на реалізацію захисту прав і свобод людини.