Перегляд за Автор "Другова, Є.В."

Зараз показуємо 1 - 3 з 3

Аналіз моделей ринку праці: світовий досвід для України
(Університет «КРОК», 2020) Колядич, О.І.; Другова, Є.В.; Колядич, Олександр Іванович
У статті відображено тенденції, які відбулися за останні десятиліття на ринку праці з позицій постіндустріальної парадигми, яка зазнала глибокого критичного переосмислення методологічних основ. На сьогоднішній день інститути соціально-трудової сфери в економіці Україні продовжують трансформаційний поступ від командно-адміністративної до ринкової форми. Метою статті є аналіз існуючих світових моделей ринку праці; виявлення умов та чинників формування й функціонування національної моделі ринку праці, враховуючи специфіку останнього; надання характеристики подальшого розвитку національного ринку праці та окреслення можливості його оптимізації в розумінні збільшення робочих місць й забезпечення продуктивної зайнятості. Взявши за основу досвід світових моделей розвитку, в Україні здійснюються спроби переосмислення підходів до розбудови економіки на постіндустріальних засадах. Досліджено світові моделі розвитку ринку праці, з орієнтацією на аспекти інституціоналізації суспільного простору політичної, соціальної та економічної сфер господарського життя. Аналіз існуючих моделей, дає можливість встановити параметри гармонізації інтересів таких сторін соціально-трудових відносин, як роботодавців, їх організацій; найманих працівників (профспілки); держави (виконавча влада). Визначено позитивні та негативні сторони кожної моделі, які спрямовані у довгостроковій перспективі на їх трансформацію у людський капітал. Враховуючи недоліки ринку праці України, є необхідність переосмислення та використання окремих, інституціонально адаптивних принципів та ознак досліджуваних моделей до реалій соціально-трудових відносин. Процес модифікації застарілої моделі ринку праці сприятиме формуванню конкурентоспроможного середовища, що сприятиме ефективності взаємодії сторін соціально-трудових відносин та сприятиме вирішенню проблем становлення ринкової економіки та визначення дієвих механізмів державного регулювання. Однак масштаби ефективності соціального діалогу і партнерства в забезпеченні професійної підготовки на сьогодні обмежені можливостями і наявними ресурсами учасників, залежно від країни, галузі, масштабів підприємств. Окреслено основні напрямки дії держави, з врахуванням основних моделей ринку праці і охарактеризовані індикатори та критерії, що пов'язані зі сферою зайнятості, чинники, які впливають на економічне зростання та підвищують ефективність національної економіки в трансформаційних умовах.
Зростання ролі інформаційних технологій в соціально-економічній сфері сучасного суспільства
(Університет «КРОК», 2018) Другова, Є.В.
У статті зображені тенденції, які відбулися за останні десятиліття в класичній теорії постіндустріальної парадигми, що зазнала глибокого критичного переосмислення методологічних основ. Якщо традиційні теорії постіндустріального суспільства ґрунтувалися на лінійних еволюціоністських методах і обмежувалися технологічною та комунікативною парадигмами дослідження соціально-економічної реальності, то сучасні дослідження орієнтовані на нові підходи до осмислення тенденцій суспільних трансформацій на основі використання мережевих та інформаційних підходів. Досліджено пошук нових шляхів інституціоналізації суспільного простору політичної, соціальної та економічної сфер господарського життя; формування конкурентних переваг шляхом реалізації дослідження сучасних цивілізаційних змін, які свідчать про формування нового типу цивілізації. Одним із найбільш перспективних напрямків процесу зростання ролі інформатизації є використання теоретичних надбань сучасних теорій і моделей інформаційного суспільства, що вимагають вдосконалення та подолання суперечностей завдяки залученню можливостей міждисциплінарних підходів. Визначено особливості зростання ролі мережевих систем, інформаційних технологій, що дозволило проаналізувати зміну специфіки ринкових відносин, зокрема зміну характера та змісту праці в умовах постіндустріального суспільства. Окреслено основні системи індикаторів та критерії: технологічний, економічний (пов'язаний зі сферою зайнятості); просторовий, культурологічний, які впливають на економічне зростання та підвищують ефективність традиційних видів виробничої діяльності в інформаційному середовищі.
Формування інтелектуального капіталу: теоретичний аналіз проблеми в сучасній економічній літературі
(Університет «КРОК», 2020) Другова, Є.В.
У статті охарактеризовано розробки провідних представників економічної думки у межах теорії інформаційної економіки. Проаналізований науковий доробок вітчизняних та зарубіжних вчених щодо становлення теорій інтелектуального капіталу, починаючи від теоретичних праць представників класичної політичної економії до глибоких досліджень сучасних вчених (А. Сміт, Д. Рікардо, У. Петті, Т. Шульца Г. Беккера, Л. Турроу, А. Маршалл, Л. Вальрас, М.І. Туган-Барановський, А. Чухно, Д.П Богиня, О. А. Грішнова, Е.М. Лібанова, А.М Колот ). Виокремлено рівні аналізу у працях названих вчених (індивідуальний, мікрорівень та макрорівень) та з’ясовано відмінності в підходах до оцінки людського капіталу (як актив, як особлива форма капіталу, як цінні якості людини, як витрати).Розкрито взаємозв’язок категорій «людський капітал» та «інтелектуальний капітал», показано їх інноваційну роль в розвитку економіки. На основі систематизації визначень інтелектуального капіталу в сучасній економічній літературі сформульовано авторське бачення сутності категорії «інтелектуальний капітал» у вузькому та широкому сенсі слова. Визначено основні чинники формування інтелектуального капіталу, зокрема, поява інформаційно-інтелектуальних технологій, що спричинило суттєве поглиблення процесів інтелектуалізації праці та забезпечило істотні зрушення у соціально-економічній структурі суспільства в цілому. Авторкою доведено необхідність спеціальних теоретичних досліджень нематеріальних ресурсів і факторів виробництва, серед яких інформація, знання, інтелектуальна праця, а також розкрито необхідність створення умов для ефективного використання інтелектуального капіталу в процесах інноваційної діяльності.