Перегляд за Автор "Лисюк, В.С."

Зараз показуємо 1 - 3 з 3

Динаміка та структура бюджетних видатків та їх вплив на макроекономічні пропорції
(Університет «КРОК», 2018) Лисюк, В.С.
У статті досліджено теоретичні аспекти структури бюджетних видатків. Подано оцінку сучасного стану бюджетних видатків, їх вплив на макроекономічні пропорції. Метою статті є визначення недоліків та подальших кроків ефективного розподілу видатків бюджету для забезпечення економічного зростання. Бюджетні видатки можна класифікувати за наступними ознаками: економічною характеристикою операцій, при проведені яких здійснюються ці видатки (економічна класифікація видатків); функціями, з використанням яких пов’язані видатки (функціональна класифікація видатків). За економічним змістом видатки бюджету поєднують: поточні видатки та капітальні видатки. До функціональної структури належать видатки, що здійснюються на економічну діяльність, державне управління, науку, соціальний захист населення, соціально-культурну сферу, національну оборону, правоохоронну діяльність і гарантування безпеки держави, ЖКГ, охорону навколишнього природного середовища, видатки цільових фондів, видатки на обслуговування державного боргу та інші видатки. Переважну частину видатків консолідованого бюджету біля 86,0-91,3% складають поточні видатки. Вони займають третину ВВП (32%). Впродовж 2006-2016 частка поточних видатків в бюджеті ВВП різко зростала. У той же час частка капітальних видатків зменшилася. У структурі видатків Зведеного бюджету України за функціональною ознакою за 2006-2016рр. спостерігається зростання всіх статей видатків. Динаміка основних статей Зведеного бюджету України за функціональною ознакою свідчить, що найвагомішими напрямками видатків є видатки держави на соціальний захист і соціальне забезпечення, оборону, освіту та видатки на виконання економічних функцій держави. Структура основних статей видатків Зведеного бюджету за економічною ознакою за 2006-2016рр. свідчить, що найбільшими статтями видатків бюджету є поточні трансферти населенню та оплата праці працівників бюджетних організацій. Аналіз структури видатків за економічними та функціональними ознаками показав необхідність подальшого посилення соціальної спрямованості бюджету, збільшення частки видатків на освіту, охорону здоров’я. Пріоритетним завданням повинно стати удосконалення системи державного фінансування розвитку вітчизняної науки та культури. Також потрібно передбачити бюджетні видатки на проведення пенсійної реформи, реформи охорони здоров’я, судової, адміністративної реформ.
Недоліки та тенденції розвитку податкової системи України
(Університет «КРОК», 2018) Лисюк, В.С.
У статті подано оцінку сучасного стану податкової системи в Україні, роль прямих і непрямих податків у формуванні доходів Зведеного бюджету, проаналізовані недоліки податкової системи країни. Податкова політика уряду відображається в певній структурі оподаткування, яка складається з прямих та непрямих податків та змінюється під впливом економічних, політичних та соціальних факторів. Проведені дослідження показують, що протягом 2006-2016 років доходи Зведеного бюджету України сформовані на 73-84% за рахунок податкових надходжень. Частка непрямих податків домінувала у складі податкових надходжень, тоді як частка прямих податків зменшилась. Згідно з Податковим кодексом України до одиниці об’єктів (баз) оподаткування платників податків застосовуються такі види ставок: адвалорна, специфічна (в т.ч. специфічна фіксована та специфічна процентна), комбінована. Аналіз засвідчує, що найбільші суми надходжень до бюджету забезпечують податки, що стягуються за адвалорними ставками. У 2016р. вони становили 79,1% по Зведеному бюджету; 81,8% по державному та 69,8% по місцевих бюджетах. Значимість податків, які стягуються за специфічними ставками, особливо помітна для місцевих бюджетів: 26,6% їх формують податки, що стягуються за специфічними процентними ставками і 3,5% – за специфічними фіксованими ставками. Прямі податки сприяють розподілу податкового тягаря, за якого більше платять ті версти суспільства, що мають вищі доходи. Форма прямого оподаткування вимагає досить складного механізму стягнення податків, виникають проблеми обліку об’єктів оподаткування і ухилення від сплати. Всі ці недоліки прямого оподаткування мають місце і в Україні. Завдяки відносно простому механізму стягнення непрямих податків вони забезпечують стійкі надходження до бюджету. Їх головним недоліком є їхній регресивний характер або обернено пропорційна залежність від платоспроможності споживачів. Аналіз української податкової системи показує, що вона має суттєві недоліки, серед яких нестабільність податкового законодавства, часті зміни об’єктів оподаткування і правил розрахунку податків, велика кількість податкових пільг і винятків, що порушують принципи рівності і дієвості цього процесу. Тому край необхідно посилити наукове обгрунтування податкової політики держави.
Інституціоналізація українського лобізму як економічний феномен
(Університет «КРОК», 2021) Лисюк, В.С.
В статті досліджено сутність та роль лобізму в інституціональному середовищі, особливості українського лобізму, його вплив на стан економічних процесів. Лобізм (від англ. — «кулуари») — термін, що позначає розгалужену систему контор і агентств монополій або організованих груп при законодавчих органах, що чинять тиск (аж до підкупу) на законодавців і чиновників з метою ухвалення рішень (певних законопроектів, отримання урядових замовлень, субсидій) на користь організацій, що представляються ними. Метою статті є обгрунтування механізму формування цивілізованої моделі українського лобізму. Лобізм у різних формах існує в кожній державі. В Україні він асоціюється з тіньовими формами взаємодії влади і бізнесу й часто є найбільш ефективним і єдиним в нинішніх умовах способом домогтися реалізації групових цілей. Феномен лобізму неоднозначно відображається суспільною свідомістю — від позитивного до негативного сприйняття. З одного боку в Україні відбуваються інтенсивні процеси інституціоналізації груп інтересів, артикуляції й боротьби за їх реалізацію, що в свою чергу об’єктивує феномен лобіювання цих інтересів. З іншого боку термін «лобізм» асоціюється з поняттям протекціонізму, підкупу державних службовців і депутатів, коли спостерігається «ототожнення механізму лобіювання як сукупності силових методів і корупційних дій для досягнення мети». Виходячи з політичної, економічної, соціо-культурної ситуації, яка склалася на сьогоднішній день в Україні, дослідження лобізму, як своєрідного політичного механізму ухвалення рішень, має величезне теоретичне, практичне та прогностичне значення. Тим самим вивчення основних факторів, способів, моделей і механізмів лобіювання в політичній сфері життя українського суспільства сьогодні стає особливо актуальним. Розвиток інститутів громадянського суспільства завжди повинен супроводжуватися включенням їх в процес вироблення та прийняття політикоуправлінських рішень. Це можливе за умови функціонування цивілізованого лобізму у державі. Однак в Україні на сьогоднішній день такий феномен не набув інституціоналізованого характеру, тому що представляє протирічливу, складну, багатофункціональну систему, що розвивається одночасно в сферах тіньової і публічної політики. Запроваджуючи «рамкові» умови функціонування інституції «лобізм», потрібно враховувати його можливі переваги й недоліки.