Перегляд за Автор "Радчук, Галина"

Зараз показуємо 1 - 2 з 2

Особистісна готовність майбутніх педагогів до діалогізації освітнього процесу як психолого-педагогічна проблема
(Університет «КРОК», 2024) Радчук, Галина; Вінничук, Мирослава
У статті проаналізовано наукові погляди з психології, філософії та педагогіки щодо розуміння поняття «діалог». Розкрито сутність освітнього діалогу як форми навчання в гуманітарній парадигмі освіти, спрямовану на цілісне особистісне становлення учасників взаємодії через внутрішню мотивацію до саморозвитку та смислопошукової діяльності. Проаналізовано три рівні реалізації діалогу в освітньому процесі: формальний, змістовий та особистісно-смисловий. Обґрунтовано важливість особистісного підходу у розумінні готовності майбутніх педагогів до діалогізації освіти. В аналізі використано гуманістичний підхід, який розглядає людину з точки зору її інтенцій, сильних сторін, відповідно до цього орієнтація лише на сталі вроджені характеристики обмежена, на противагу підкреслено здатність особистості вдосконалюватись і набувати нових рис, необхідних для досягнення мети. Визначено особистісну готовність майбутнього педагога до діалогізації освітнього процесу як складне динамічне утворення, представлене внутрішніми установками на конгруентні, доброзичливі і смислонасичені взаємини в освітньому середовищі з метою становлення цілісної особистості учня. Окреслено основні особистісні риси, які характеризують готовність до діалогізації освітнього процесу: бажання сприяти іншим у їхньому особистісному зростанні, фасилітативні здатності до конгруентності та безумовного прийняття особистості іншого, щирість, автентичність, відкритість у стосунках, контактність, увага до особистості учня, його емоцій, здібність глибоко відчувати свої і чужі емоції, вміння їх контролювати, можливість самовдосконалення на основі аналізу своїх попередніх дій, глибоке дослідження своєї особистісної і професійної ідентичності. Показано, що впровадження освітнього діалогу у навчальний процес є необхідністю на сучасному етапі розвитку суспільства, а підготовка фахівців, які могли б його реалізувати, – актуальним завданням ЗВО.
Формування образу фізичного я в контексті становлення цілісної особистості
(Університет «КРОК», 2024) Олексюк, Вікторія; Радчук, Галина; Шевченко, Ольга
Статтю присвячено висвітленню актуальної теми впливу соціально домінуючих еталонів фізичної привабливості на становлення зростаючої особистості. Актуальність проблеми зумовлена тим, що у сучасному світі еталони зовнішньої привабливості посідають провідне місце у формуванні суспільних стандартів успішної особистості та домінують серед чинників становлення самосвідомості зростаючої особистості. Проаналізовано проблему ставлення людини до свого зовнішнього вигляду в структурі Я-концепції особистості як у зарубіжній, так у вітчизняній психології. Визначено трактування феномену «тіла» як матеріального наповнення людини, «тілесності» як матеріально-духовної субстанції, спрямованої на реалізацію у соціумі, а також теорію «схеми тіла», яка об’єднує тіло, емоції та розум. Обґрунтовано, що системотвірним елементом образу Я є образ тіла, який формується у особистісному життєвому досвіді людини внаслідок взаємодії з іншими індивідами, а психологічними чинниками впливу на структуру образу фізичного Я є емоційні переживання людини з приводу своєї тілесності, реакції інших індивідів на людину та ідеальний образ тіла, прийнятий еталонним у соціумі. При цьому психологічні механізми процесу становлення структури образу фізичного Я відображаються у розгортанні таких аспектів його усвідомлення як: джерела окремих переживань, відчуттів; володіння певними функціями та властивостями; об’єкта соціального середовища; носія культурного стереотипу. Акцентовано увагу на тому, що ознаки дорослішання підлітків найяскравіше виявляються у зміні тіла, тому зацікавленість своєю зовнішністю стає однією із найважливіших домінант у становленні самосвідомості. З`ясовано, що неприйняття своїх тілесних якостей здебільшого зумовлює не лише становлення неадекватної самооцінки, порушення соціалізації загалом, але також може стати поштовхом до розвитку психосоматичних розладів у подальшому. Висвітлено, що ставлення до себе щодо задоволеності своїм тілом є істотним компонентом складної структури самосвідомості та має значний вплив на самоповагу, самореалізацію особистості в усіх сферах життя від публічної до інтимної.