Перегляд за Автор "Шевцова, А.В."

Зараз показуємо 1 - 2 з 2

Співвідношення права та закону в українській правовій традиції модерної доби
(Університет «КРОК», 2019) Шевцова, А.В.
У статті висвітлюється проблема співвідношення права та закону в українській правовій традиції епохи модерну. Наголошено, що в цю епоху українці продовжують розвивати природно-правову парадигму, успадковану від попередньої доби. Звичаєве право та загальне право України, що являють собою юридизовану мораль, домінують над законом як позитивним правом. По мірі втрати Україною своєї незалежності, природно-правова парадигма витісняється законницькою парадигмою. У контексті нашого дослідження важливо наголосити на здатності традиції утримувати в собі усталений ментально-духовний вимір, завдяки чому і здійснюється зв'язок між минулим та сучасним, забезпечується тяглість і цілісність правового розвитку. Нині важливо звернутися до природно-правової парадигми, яка має доволі давні йі міцні корені в нашій правовій традиції. Специфікою природно-правового чи юридичного праворозуміння є звернення його до ціннісного виміру, до вищих гуманістичних цінностей. Цінності природного права є універсальними і носять абсолютний характер, це є чи не найважливішою їх особливістю. Універсальність їх полягає в тому, що вони поширюються на всіх, незалежно від будь-яких ознак соціального, національного, професійного тощо плану. Природно-правові цінності та вимоги однаково “працюють” в усіх сферах людського буття, поширюються на всі види життєдіяльності особистості, присутні у будь-якому часі та просторі. Повернення до юснатуралізму, тих цінностей, які він стверджує та захищає, може стати дієвим чинником нашого правового розвитку, напрямом його гуманізації.
Співвідношення природного права та позитивного в домодерній українській правовій традиції домодерної епохи
(Університет «КРОК», 2018) Шевцова, А.В.
У статті розкривається проблема співвідношення природного права та позитивного в домодерний період розвитку української правової традиції. З’ясовано, що в добу княжої України інтенсивно стверджуються ціннісні природно-правові засади правового розвитку, які акумулюються в правових звичаях, договорах, прецедентному та позитивному праві. Показано, що до середини ХУІІ ст. на українських землях домінує природне право над особистою волею господаря, втіленою в законі.