Перегляд за Автор "Шепелюк, В.А."

Зараз показуємо 1 - 9 з 9

Визначення рівня конкурентоспроможності на ринку праці за критерієм матеріального стимулювання
(Університет «КРОК», 2022) Адамовська, В.С.; Астаф’єва, К.О.; Шепелюк, В.А.
В статті запропоновано визначати конкурентоспроможність на ринку праці, як здатність бути привабливим для працездатної особи на макро- та мікрорівнях і у короткостроковій та довгостроковій перспективі. Метою статті є дослідження конкурентоспроможності ринку праці з позиції матеріального стимулювання та здатності конкурувати за видами економічної діяльності. Встановлено наявність широкого переліку критеріїв, які характеризують конкурентоспроможність на ринку праці. Запропоновано окреслити критерієм конкурентоспроможності рівень матеріального стимулювання. Під останнім необхідно розуміти відповідність темпу росту середньомісячної заробітної плати до аналогічного показника, розрахованого за мінімальною заробітною платою. Темп росту запропоновано визначати на основі розрахунку індексів показників заробітку. За умови характеристики конкурентоспроможності на ринку праці у короткостроковій перспективі розрахунок індексів необхідно здійснювати ланцюговим методом. При розгляді довгострокової перспективи індекси розраховуються базисним методом. Показник рівня матеріального стимулювання визначається шляхом розрахунку абсолютного відхилення між індексами середньомісячної та мінімальної заробітної плати. Період дослідження запропоновано визначати у межах трьох років. Негативною тенденцією вважається отримання від’ємного абсолютного відхилення між індексами. З метою надання характеристики рівня конкурентоспроможності на ринку праці запропоновано шкалу, остання містить рівні: «достатній», «задовільний», «незадовільний» та «критичний». Кожному рівню відповідає окрема умова наявності позитивного та негативного значення абсолютного відхилення між індексами.
Джерела забезпечення фінансової незалежності місцевого самоврядування
(Університет «КРОК», 2020) Мартиненко, В.Ф.; Архипенко, С.В.; Шепелюк, В.А.
Фінансова незалежність органів місцевого самоврядування характеризує незалежність держави в цілому, рівень демократичних прав і свобод громадян, потенційні можливості її економічного розвитку. Проте сьогодні фінансова основа місцевого самоврядування має низку проблем. Зокрема, місцеві бюджети опинилися у значній залежності від центрального уряду, який визначає нормативи відрахувань від регулюючих податків і розміри дотацій та субвенцій з Державного бюджету України; щорічно змінюється склад доходів місцевих бюджетів та механізми бюджетного регулювання. Все це породжує проблему пошуку додаткових доходних джерел забезпечення фінансової незалежності органів місцевого самоврядування, вивчення якої є популярним напрямом серед наукових кіл. Фундаментом для активного розвитку територіальної громади є достатня кількість фінансових ресурсів, самостійне розпорядження ними та повна фінансова незалежність. Тому в Україні законодавчо закріплено ресурси, які формують місцевий бюджет і є основою незалежності місцевого самоврядування. Однак в українських реаліях власних доходів місцевих бюджетів не вистачає для ефективної реалізації завдань і функцій місцевого самоврядування, тому державою здійснюється фінансова підтримка через міжбюджетні трансфери. Тому передумовою фінансової незалежності є розумна, з погляду на економічну доцільність, децентралізація влади та адекватний розподіл повноважень, відповідальності та фінансово-економічної бази між центром і органами місцевого самоврядування. В статті доведено необхідність ґрунтовного аналізу доходної бази місцевих бюджетів з метою з’ясування ступеня фінансової незалежності органів місцевого самоврядування. Аналіз міського бюджету міста Кривого Рогу, показав, що міська влада не є фінансово незалежною від центру. Про це свідчить наступне: висока питома вага офіційних трансфертів у загальних доходах бюджету; переважання у структурі податкових надходжень загальнодержавних податків у частині, закріпленій за місцевим бюджетом, і повна відсутність ній місцевих зборів; порівняно сукупна частка місцевих податків.
Дисконтування як фінансовий інструмент вартісної оцінки об’єктів обліку: проблеми реалізації в умовах МСФЗ
(Університет «КРОК», 2019) Шепелюк, В.А.; Юнацький, М.О.
В умовах фінансіалізації світової економіки показник вартості стає ключовим показником ефективності функціонування будь-якого суб’єкта господарювання. Згідно з класичною теорією корпоративних фінансів підвищення вартості суб’єктів господарювання в економіці за незмінних умов стає запорукою зростання соціально-економічного добробуту в середині країни. Зростання вартості компанії на ринку є відображенням потенційної дохідності для інвесторів, що, своєю чергою, призводить до стимулювання позитивних очікувань інвесторів та зростанню ціни акцій. У той же час необхідність бачення перспектив розвитку компанії, її конкурентоспроможності в середовищі світового бізнесу об’єктивно вимагає використання сучасних підходів та методів оцінювання вартості компанії. Одним з нововведень МСФЗ, для українського бізнесу стало застосування дисконтування для вартісної оцінки об'єктів обліку, які буде розкрито у фінансовій звітності. В рамках даної статті визначимося, що таке дисконтування для вартісної оцінки об'єктів обліку, як вона розраховується і в яких випадках це треба робити. Питання дисконтування розкриті в Стандарті МСФЗ (IFRS) 13 «Оцінка справедливої вартості» (далі - МСФЗ 13). Дисконтована, або поточна вартість є сума очікуваного в майбутньому доходу, витрати або платежу (майбутньої суми), дисконтована на основі тієї чи іншої процентної ставки. Питання ставиться таким чином. Ми знаємо певну суму, яку отримаємо або виплатимо через певний час, але не знаємо, яка в даний час вартість майбутнього платежу. Дисконтування вартості засноване на реально існуючому положенні про те, що деяка сума грошей сьогодні коштує більше, ніж в майбутньому, через рік або кілька років, через те, що вона може бути використана для отримання доходу у вигляді відсотків. Розрахунок поточної вартості, або дисконтування, дає відповідь на поставлене запитання.
Облік поточних виплат працівникам: протиріччя у національному та міжнародному стандартах
(Університет «КРОК», 2021) Шепелюк, В.А.; Буркова, Л.А.
У статті розглянуто основні аспекти обліку виплати працівникам. Розвиток соціально-трудових відносин багато в чому залежить від рівня виплат працівникам. Виплати працівникам є важливим якісним показником економічного господарювання підприємства. Розмір виплат залежить безпосередньо від ефективності виробництва, продуктивності праці, а також від конкурентоспроможності продукції. В умовах сучасного ринкового механізму через формування сукупного попиту, виплати працівникам забезпечують не лише основи відтворення робочої сили, вони стають дедалі вагомішим чинником відтворення суспільного виробництва. Відповідно до міжнародних та вітчизняних правил обліку виплати працівникам відносяться до складу зобов’язань підприємства. Метою статті є огляд сучасного стану законодавчої бази з обліку виплати працівникам, виявлення проблем та прогалин у цій сфері, а також розробка рекомендацій щодо його вдосконалення. На основі аналізу національних та міжнародних стандартів визначені основні складові виплат працівникам. Виплати працівникам, відповідно П(С)БО 26 включають: заробітну плату за окладами та тарифами, інші нарахування з оплати праці; виплати за невідпрацьований час (щорічні відпустки та інший оплачуваний невідпрацьований час); премії та інші заохочувальні виплати, що підлягають сплаті протягом дванадцяти місяців по закінченні періоду, у якому працівники виконують відповідну роботу. Відповідно до МСБО 19, виплати працівникам – це всі форми компенсації, які працедавець надає працівникам в обмін на їхні послуги підприємству. При цьому працівник може надавати послуги підприємству на основі повного або неповного робочого дня, постійної або періодичної зайнятості та на тимчасовій основі. Під час проведення дослідження визначено протиріччя у чинних нормативно-правових документах щодо віднесення оплати періоду тимчасової втрати працездатності працівниками підприємства до складу певних видів виплат. Запропоновані напрями удосконалення обліку допомоги по тимчасової втрати працездатності.
Перспективи впровадження електронний кабінет платника податків - Дія
(Університет «КРОК», 2020) Брадул, О.М.; Адамовська, В.С.; Шепелюк, В.А.
У статті досліджено та узагальнено характерні особливі тренди цифрової економіки. Дослідження проблем та перспектив розвитку цифрової економіки в Україні є досить актуальним. Метою статті є вивчення перспектив розвитку цифрової економіки в Україні та запропонувати впровадження на веб- порталі державних послуг «Дія» електронний кабінет платника податків, для фізичних та для юридичних осіб. Цифровізація економіки Україні це впровадження цифрових технологій в усі сфери життя: від взаємодії між людьми до промислових виробництв, від предметів побуту до дитячих іграшок, одягу тощо. Системна реалізація національних проектів цифрових трансформацій — ключовий показник упровадження реальних структурних змін у таких сферах: громадська безпека та захист; охорона здоров’я; система освіти;державне управління;електронне урядування; електронна ідентифікація; електронна демократія;екологія та охорона навколишнього середовища; смарт-сіті; електронні платежі та розрахунки; соціальна сфера; електронна митниця;електронна комерція;нові методи роботи, цифрові робочі місця. В епоху цифрової економіки основним ресурсом є інформація. Сфера електронної ідентифікації — це основа побудови довірчих відносин між контрагентами послуг, економічних операцій. Ключовим рішенням є створення єдиного електронного державного демографічного реєстру як цифрового ідентифікатора громадян України (citizen-ID, citizen-card) із використанням технології блокчейн. Цифровізація сфери ідентифікації громадян є потужним поштовхом до розвитку електронного урядування, електронної комерції та цифрової економіки взагалі. Для оптимізації роботи бізнесу в реаліях цифрової економіки запропоновано створити та впровадити на веб- порталі державних послуг «Дія» – електронний кабінет платника податків, як для фізичних так і для юридичних осіб.
Податкові аспекти амортизаційної політики підприємства
(Університет «КРОК», 2021) Брадул, О.М.; Буркова, Л.А.; Шепелюк, В.А.
Вдосконалення амортизаційної політики підприємств повинно сприяти розвитку економіки країни в цілому. І хоча Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку були взяті під основу написання Положень(стандартів) бухгалтерського обліку, а прийнятий Податковий кодекс України проголосив зближення податкового та фінансового обліку, але і на сьогоднішній день існує низка питань щодо формування та реалізації амортизаційної політики, які потребують вирішення. У статті розглянути сутність амортизації та досліджено наукові підходи до визначення поняття «амортизація». Запропоновано власне визначення амортизації. Встановлені основні податкові аспекти порядку нарахування амортизації на ті об’єкти виробничих основних засобів, які переведені на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання чи консервацію. Амортизаційні податкові різниці, згідно Податкового кодексу Україні корегують фінансовий результат підприємства як у бік збільшення, так і у бік зменшення прибутку для оподаткування. Тому основна мета коригувань це прибрати з фінансового результату бухгалтерську амортизацію. В бухгалтерському обліку амортизаційні нарахування є витратами підприємства. Вони впливають на формування бухгалтерського фінансового результату. Тому для корегування на бухгалтерську амортизацію, потрібно збільшити фінансовий результати і вже замість бухгалтерської включити податкову амортизацію, розраховану виходячи з правил ПКУ. Нарахування амортизації ведеться на підприємстві на всі об’єкти основних засобів незважаючи де находяться необоротні активи: в експлуатації або переведені на реконструкцію, модернізацію чи консервацію. У роботі зазначено , що амортизаційна політика підприємства є складовою його облікової політики. В результаті дослідження внесено пропозиція регламентувати питання щодо вилучення з експлуатації основних засобів на період їх ремонту, реконструкції, модернізації та виокремлювати аспекти таких об’єктив в наказі про облікову політику, для цілей оподаткування податку на прибуток.
Порядок формування інформації щодо корпоративних прав у фінансовій звітності підприємства
(Університет «КРОК», 2019) Шепелюк, В.А.
Важливим засобом для урегулювання господарських конфліктів, які нерідко виникають в усіх сферах суспільно-економічного життя, є інформація. Її значення суттєво зростає в умовах фінансовоекономічної нестабільності, динамізму вітчизняного суспільства. Інформаційне забезпечення процесів управління як на мікро-, так і на макрорівнях великою мірою формується завдяки фінансовій звітності, яка є загальнодоступним джерелом даних про діяльність господарюючих суб’єктів. На основі її аналізу користувачі отримують відомості про результати минулих господарських операцій підприємства, його поточний фінансово-майновий стан й перспективи продовження діяльності у майбутньому. Ретельне вивчення фінансової звітності дає змогу зробити висновки про ефективність розміщення й концентрацію капіталу у певній сфері економічних відносин на договірних умовах, оцінювати потенціал зростання віддачі від його подальшого використання у господарському обігу. Це впливає на прийняття рішень з орієнтацією на досягнення стратегічних цілей. У статті досліджено питання економіко-правової сутності корпоративних прав. Визначено трактування поняття корпоративного права в законодавстві України. Надана класифікація корпоративних прав за об’єктом відображення в бухгалтерському обліку. Надана класифікація дозволить різним користувачам однаково розуміти зміст управлінську інформацію щодо корпоративних прав. Розглянути особливості відображенні корпоративних прав в бухгалтерському обліку. У статті проаналізовано роль фінансової звітності як джерела інформації господарської діяльність підприємства. Проаналізовані основні дефініції фінансової звітності. В роботі здійснено дослідження питань формування інформації щодо корпоративних прав у звітності підприємства . Проведено аналіз вимог акціонерів до фінансової звітності. Встановлено проблему задоволення інформаційних потреб акціонерів, на основі чого визначено склад необхідної інформації та можливість її формування за допомогою бухгалтерського облік. Запропоновано підхід до формування інформації щодо корпоративних прав акціонерів у фінансової звітності підприємства.
Підвищення якості нормативно-правових актів через вдосконалення їх структури
(Університет «КРОК», 2021) Адамовська, В.С.; Шепелюк, В.А.; Семеняка, Т.В.
Ефективне публічне управління неможливе без тісної взаємодії держави і суспільства, а одним із способів такої взаємодії виступає правотворча діяльність, основна мета якої полягає у підготовці та прийняті органами публічної влади системи нормативно-правових актів. Система нормативно-правового забезпечення буде ефективною тільки у випадку, коли усі її складові будуть якісними. На жаль, на сьогодні спостерігається ситуація, коли при існуючій кількісно значній нормативній базі, спостерігається втрата її якості. Зокрема, досить часто у діючому законодавстві можна зустріти дублювання та колізії правових норм. На нашу думку, якість нормативно-правових актів забезпечує не лише їх зміст, але й структура, яка повинна бути унормована, регламентована, зрозуміла та єдина. Саме удосконаленню існуючої структури нормативно-правових актів та уточненню змісту її елементів і присвячена дана стаття. Метою статті є удосконалення структури нормативно-правового акту та уточнення змісту його структурних елементів. У статті розглянуто визначення нормативно-правих актів, їх ієрархія залежно від юридичної сили. Встановлено, що, починаючи з часів незалежності, в Україні так і залишається неприйнятим Закон України «Про нормативно-правові акти», що є значною прогалиною у всій нормативно-правовій системі нашої держави. Наразі цей Закон існує тільки у вигляді проекту в редакції 2010 року. Огляд даного проекту, дав зрозуміти, що і структура, і зміст елементів нормативно-правового акту потребують уточнення. Тому нами була запропонована наступна удосконалена структура нормативно-правового акту. По перше, нормативно-правовий акт повинен складатися з трьох частин: вступної, до якої належать назва, преамбула, загальні положення; основної частини, яка складається із розділів, книг, статей, пунктів, підпунктів, абзаців тощо та заключної частини, яка включає прикінцеві положення, перехідні положення (при необхідності), додатки. По-друге, кожен елемент вступної, основної та заключної частин нормативно-правового акту повинен відповідати визначеним вимогам щодо змісту. Зміст цих вимог був також розкритий і уточнений у проведеному досліджені. Вважаємо, що запропонована нами структура нормативно-правого акту та уточнення змісту її елементів сприятиме підвищенню якості нормотворення в нашій державі.
Фіктивне підприємництво в Україні як спосіб ухиляння від сплати податків
(Університет «КРОК», 2020) Шепелюк, В.А.
Вчені та практики констатують, що легалізація доходів, одержаних злочинним шляхом, сьогодні перетворилися у найприбутковіший вид незаконного підприємництва у світі. Для надання допомоги щодо відмивання коштів залучаються висококваліфіковані фінансові консультанти та аналітики, адвокати, аудитори та ін.Сьогодні з’являються нові механізми створення і подальшого використання фіктивних підприємств. Дослідження основних типових схем легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, здатне забезпечити виявлення слабких місць фінансової системи. Тому існує потреба в застосування адекватних засобів боротьби з фіктивним підприємництвом, розробки відповідних наукових рекомендацій, а також подолання наявних прогалин і недоліків, які наявні у сфері регулювання таких відносин. У статті розглянуто типологію сучасних схем і підходи до легалізації коштів, одержаних злочинним шляхом. Досліджено особливості фінансових операцій, які мають характер легалізації коштів підприємства. Поширення фіктивного підприємництва в Україні сталося внаслідок тривалої правової неврегульованості приватної власності, ринкових і інших суспільних відносин у минулому та недосконалості державно-правового механізму регулювання підприємницької діяльності в сучасних умовах Проаналізовано сучасну ситуацію в Україні, незаконної державної реєстрації суб’єктів господарювання з ознаками фіктивності та вчинення за їх участю злочинів, пов’язаних з несплатою податків. Актуалізація наукової проблематики запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, у останні десятиріччя набуває для всіх країн світу особливого значення. У статті проаналізовано визначення поняття «легалізації» та «відмивання» доходів, отриманих злочинним шляхом, декількох вчених з метою пошуку визначальних критеріїв розмежування цих понять. В роботі здійснено дослідження питань стану законодавчої бази в Україні щодо визначення «фіктивне підприємництво». Здійснено порівняння законодавства зарубіжних країн для визначення поняття фіктивності.