Legal Bulletin. 2022. №6.
Постійне посилання колекціїhttps://dspace.krok.edu.ua/handle/krok/2257
Переглянути
2 результатів
Результати пошуку
Документ Інститут імунітету свідка в господарському процесі як баланс між суспільним інтересом та захистом прав людини(Університет «КРОК», 2022) Григорчук, М.В.; Горєлов, Д.О.; Григорчук, Мирослав ВасильовичСтаття присвячена дослідженню правової конструкції «імунітет свідка» в сучасному господарському процесі України. Визначено, що сучасне чинне законодавство України не містить чіткого визначення поняття «імунітет свідка» як правової категорії, втім існують різні наукові підходи до розуміння та трактування його змісту. Підтримана позиція науковців стосовно нетотожності трактування «імунітету свідків» та правового положення «можливості відмови свідчити проти самого себе». Розкрито зміст «абсолютного імунітету свідка» - в якості повної заборони допиту особи в якості свідка в господарському процесі та «відносного імунітету свідка» - як права особи відмовитися від дачі показань або відмовитися відповідати на окремі запитання. На наш погляд під «абсолютним імунітетом» свідка можна назвати несприйнятливість залучення певного кола осіб у якості свідка. Тобто презумпцію недоторканості свідка в господарському процесі. Відповідно, «відносний імунітет свідка» – це сукупність правил, які звільняють певні групи осіб від обов’язку давати показання у господарському процесі. В статті наведено перелік категорій осіб які наділені правом абсолютного імунітету свідка та відносного імунітету свідка. Визначено, що в господарському процесі можна віднести до імунітету свідка свідчення журналіста, адже відповідно до засад журналістської етики, обов’язоком журналіста є збереження конфіденційності джерела інформації (імені людини, яка довірила журналісту інформацію). Таке положення підтверджує міжнародне законодавство. З’ясовано, що імунітет свідка відноситься до категорії моралі адже інститут імунітету свідків демонструє баланс між суспільним інтересом встановлення істини у господарському провадженні і потребою у збереженні приватних інтересів особистості. Встановлено, що імунітет для свідка в господарському процесі являє собою окремий інститут судочинства, спрямований на реалізацію захисту прав і свобод людини.Документ Перспективи розвитку договірних орендних земельних відносин в Україні(Університет «КРОК», 2022) Григорчук, М.В.; Ткачук, І.М.; Григорчук, Мирослав ВасильовичСтаття присвячена дослідженню проблемних питань стосовно розвитку договірних орендних відносин щодо земельних ресурсів в Україні. Досліджено, що ефективне функціонування земельного ринку наразі зазнає перешкод у зв’язку з недосконалістю системи, прогалинами чинного законодавства, незавершеністю процесу трансформації господарсько-правових відносин власності на землю тощо. Акцентовано, що на території України тривають зміни з приводу реформування відносин щодо земельних ресурсів, однак залишається кризовий стан ситуації у зазначеній сфері, який перешкоджає розвитку продуктивних сил та формуванню сільськогосподарських угідь. Встановлено, що договірні орендні земельні відносини являють собою сукупність складних та багатогранних явищ та прогресивної форми господарювання. Констатовано, що за своєю суттю оренда є гнучким інструментом у становленні нової структури агровиробництва та реалізації соціально-економічних програм. Виділено сукупність обов’язкових елементів договірних орендних відносин щодо земельних ресурсів. Аргументовано перелік чинників, від яких залежить подальший розвиток зазначених відносин. Наголошено, що вдосконалення договірних орендних відносин щодо земельних ресурсів в умовах трансформації національного законодавства та євроінтеграції являється як політичним, так і економічним питанням, яке стосується не лише власників земельних ділянок та майбутніх покупців, але без перебільшення зачіпає інтереси всього суспільства в цілому. Також автором здійснено порівняльний аналіз таких категорій, як оренда землі та емфітевзис з метою визначення наявних переваг. З’ясовано, що механізм договірних орендних відносин щодо земельних ресурсів потребує подальших досліджень та дієвих змін, незважаючи на існуючу кількість законодавчих актів у цій сфері. Крім того, на підставі проведеного дослідження та сформованих висновків, автором запропоновано найважливіші, на його думку, кроки для досягнення позитивних результатів реформування та подальшого розвитку договірних орендних відносин щодо земельних ресурсів.