Legal Bulletin. 2024. №4(14).
Постійне посилання колекціїhttps://dspace.krok.edu.ua/handle/krok/5092
Переглянути
3 результатів
Результати пошуку
Документ Державно-правова реальність легітимації державної влади у часи гетьманства Павла Скоропадського(Університет «КРОК», 2024) Сердюков, О.О.Українська держава гетьмана Павла Скоропадського проіснувала короткий період – 7,5 місяців (з 29 квітня 1918р. по 14 грудня 1918р.). Але, безумовно, потрібно реально оцінювати певний вклад, і цивілізаційний потенціал державотворчих процесів, їх легітимацію у забезпеченні солідарних дій, держави, суспільства, влади і громадян, у процесах визнання законності органів публічної влади, соціально-політичних інститутів і їх діяльності, повноваження і функціонування, що відповідає чинники нормам законодавства. Дискусійність проблематики питань найуспішніших українських державоутворень у часі з 1917-1921 рр. викликає неоднозначність наукових підходів і оцінок. Вітчизняні науковці історики амбівалентно оцінюють роль гетьмана П. Скоропадського в історії України. У юридичних колах, ці підходи більш на нашу думку реалістичні, з врахуванням нормотворчих процесів державотворення, вибудову законодавчих механізмів і конструкцій, дотримання законності і правопорядку, організація активної боротьби з злочинністю. Одні зазначають реальність порівняно стабільного періоду життя українства у період правління П. Скоропадського, стабілізацію у розвитку економіки, фінансової системи, військової справи, українських закладів науки, зокрема шкіл і відомих університетів, академії наук, театрів, музеїв. Інші критикують за політичні підходи які направлені були до зближення з російськими політичними колами. Що справедливо викликало гнів і нерозуміння українських державників і політиків, і послужило приводом до антигетьманського повстання під орудою С. Петлюри і В. Винниченка, що потребує окремого дослідження. Має місце і критика, що влада гетьмана частково трималась на окупаційних військах Німеччини та Австро-Угорщини. У даному підході виникає питання, а чи реально можна усвідомити динаміку сил того часу, і чи міг гетьман за 7,5 місяців, щось реально протиставити? Чи здатність скоріше умілого маневрування, позитив історичної постаті, гідність особистості – давали можливості існування і творення державності? Павло Скоропадський у мемуарах 1918 року, подає власне бачення проблематики становлення України як держави в умовах військового часу, які і у даний час є актуальними з огляду на війну в Україні і можуть бути доречним підґрунтям для роздумів і осмислення Реалі сьогодення, сучасними українством, як на теренах України, так особливо і українською діаспорою, ближнього і дальнього зарубіжжя, державниками різного рівня і політиками, релігійними діячами і освітянамиДокумент Протидія корупційним проявам в умовах війни в Україні(Університет «КРОК», 2024) Француз, А.Й.; Васечко , А.В.; Француз, Анатолій ЙосиповичПитання протидії і боротьби з корупційними проявами стоїть досить гостро, особливо зараз, коли в Україні йде війна. В історичній ретроспективі в нашій державі побудована власна національна система безпеки України, що декларує загальноприйняті норми міжнародного права, що дозволило державі заснувати власну європейську ідентичність і запустити складний процес трансформації суспільства, а також системи національної безпеки. Події останніх років в Україні визначають корупцію в умовах воєнного стану в Україні, як загрозу національній безпеці держави України в цілому. У зазначеному контексті Президент України визнав повільну боротьбу з корупцією в умовах воєнного стану в Україні головною перешкодою на шляху прогресу україн-ської державності. Корупція в умовах воєнного стану в Україні визнана як супутнє явище низького рівня політич-ної конкуренції. Нерівномірне зростання економічних показників держави, слабке громадянське суспільство, його позиція та неефективність роботи інституцій стають передумовами для розвитку рівня корупції в Україні. Взаємоінтеграція вищезазначених факторів призводить до формування нових видів корупції в умовах воєнного стану в Україні. Високий рівень корупції існує на всіх рівнях системи адміністративного управління та руйнує її основи. У статті зазначено науково-теоретичний аналіз реалізації політики у сфері запобігання та подолання корупції в Україні. Визначено чинники, що вплинули на зниження сприйняття корупції, серед яких слід виокре-мити нещодавню конституційну кризу, незавершеність реформ у сфері запобігання корупції у зв’язку із війною, переформатування діяльності основних суб’єктів реалізації антикорупційної політики, основна увага яких сфо-кусована зараз на досягненні перемоги, нестача професійних керівних кадрів основних спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції. Проаналізовано заходи та проєкти органів державної влади з початку війни – Національного агентства запобігання корупції, інших суб’єктів, що забезпечують антикорупційну діяльність. Авторами зазначено, що у поствоєнний період органам державної влади та інституціям, які реалізують анти-корупційну політику, першочергово необхідно забезпечити виконання певних заходів, а саме: завершення впровад-ження застосування новітніх технологій електронного урядування; мінімізація розподільчих та дозвільних функ-цій; зменшення розміру державного апарату та встановлення обмежень щодо заробітної плати; підвищення Iпрофесіоналізму посадових осіб; впровадження перевірки державних службовців на поліграфі; розробка дієвих механізмів контролю з боку громадських організацій, які користуються високою довірою громадян; публікація на прозорій основі звітів про розподіл фінансової допомоги щодо відбудови України за галузями та регіонами, те-риторіальними громадами. Запропоновані авторами заходи дозволять знизити корупційні ризики у поствоєнний період, забезпечити прозорість діяльності органів державної влади та підвищити рівень довіри до них.Документ Гарантія «гуманне поводження» щодо військовослужбовців-військовополонених, які перебувають на тимчасово окупованих територія(Університет «КРОК», 2024) Чистякова, А.С.; Чистякова, Анастасія СергіївнаЗ початку повномасштабного вторгнення в російському полоні перебуває понад 4000 українців. Серед порушень, що стосуються поводження з військовополоненими, найбільш часто зустрічаються: негуманне поводження, що принижує честь та гідність людини; ненадання медичної допомоги відповідно до стану здоров’я; незаконне утримання в СІЗО, закладах пенітенціарної системи; відмова підтвердження інформації про особу військовополоненого та місце його утримання; відсутність зв’язку з рідними, ненадання їм інформації про місцезнаходження, стан здоров’я та умови утримання військовополоненого; утримання військовополонених на небезпечній відстані від зони бойових дій. Оскільки бойвові дії, переважно, ведуться на території України то момент потрапляння у полон, може відбуватися, в тому числі і на тимчасово окупованих територіях України. З початку війни на території України межі та кордони тимчасово окупованих території постійно змінюються. Актуальним питанням залишається точне визначення ліній зіткнення, що дозволяють в «натурі» здійснити виокремлення державної території із правовим режимом тимчасової окупації, адже під час активної фази бойових дій такі «лінії» можуть мати виключно тимчасовий характер. Перебування в межах тимчасово окупованих територій може бути примусовим та добровільним. Тимчасова окупація російською федерацією територій України незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для російської федерації жодних територіальних прав, однак межі окупованих територій – категорія динамічна. Національні «закони про окупацію» автоматично не породжують визнання факту окупації та відповідальності держав за міжнародним правом, більш того одним і тим самим територіям надається «в моменті» різний правовий статус Україною та державою – окупантом (рф). Одночасно положення міжнародного гуманітарного права є обов’язковими для виконання в тому числі на територіях, правовий статус яких сторони конфлікту оцінюють по-різному. З військовополоненими необхідно завжди поводитися гуманно. Будь-яка незаконна дія чи бездіяльність з боку держави, що тримає в полоні, які спричиняють смерть або створюють серйозну загрозу здоров’ю військовополоненого, що перебуває під її владою, забороняються та будуть розглядатись як серйозне порушення вимог міжнародного гуманітарного права. Яка країна відповідає за дотримання прав і свобод людини і громадянина на тимчасово окупованій території? Який зміст гарантії «гуманне поводження»? Чи перебуває місцезнаходження військовополоненого військовослужбовця в кореляції з повнотою реалізації вказаної гарантії? З якого моменту у військовополоненого військовослужбовця виникає вказана гарантія? Зазначена стаття є спробою надати відповіді на зазначені питання