Вчені записки Університету "КРОК". 2021. №3(63).
Постійне посилання колекціїhttps://dspace.krok.edu.ua/handle/krok/2416
Переглянути
24 результатів
Результати пошуку
Документ Сутність, зміст та основні складові економічної безпеки закладів вищої освіти(Університет «КРОК», 2021) Захаров, О.І.; Лаптєв, М.С.; Захаров, Олександр Іванович; Лаптєв, Михайло СергійовичНа сьогоднішній день в Україні відбуваються складні трансформаційні процеси, пов'язані з євроінтеграцією нашої держави, які прямо чи опосередковано впливають, на всі сторони суспільно-політичного та економічного життя нашої держави, в тому числі й системи освіти. Вища освіта являється фундаментом та гарантією розвитку держави. Заклади вищої освіти, які в сучасних умовах являється провідниками інновацій та центрами знань, знаходяться під впливом низки чинників, що сприяють, в свою чергу, породженню та формуванню загроз їх ефективному функціонуванню, а відтак стану їх захищеності, отже розвитку вищої освіти в цілому та економічній безпеці системи закладів вищої освіти зокрема. Саме в цій сфері найактивніше проходять процеси реформування, спрямовані на впровадження європейських стандартів в діяльність вітчизняних закладів вищої освіти, головною метою яких є створення об'єктивних передумов для інтеграції вітчизняних закладів освіти в європейський освітній простір. Для реалізації поставлених завдань необхідні кардинальні зміни у діяльності закладів вищої освіти науково-педагогічного рівня професорсько-викладацького складу, модернізації навчальної матеріально-технічної бази, гармонізації напрямів підготовки з реальними потребами економіки, створення сприятливих умов для навчання і життя студентів, їх працевлаштування тощо. Враховуючи зростання конкуренції між закладами вищої освіти, не лише вітчизняних, а й іноземними, зростання вимог Міністерства освіти і науки України до забезпечення вітчизняних вимог, демографічні та економічні чинники, все більше університетів, в т.ч. приватної форми власності опиняються у складних умовах, які негативно впливають на їх економічну безпеку та діяльність в цілому. У цих умовах, для забезпечення стабільної роботи і розвитку, заклади вищої освіти повинні мати сучасні системи забезпечення безпеки, які здатні ефективно і комплексно протидіяти не тільки існуючим загрозам, але запобігати впливу загроз у майбутньому. Метою статті є дослідження сутності, змісту та основних складових економічної безпеки закладів вищої освіти. У статті структурована економічної безпеки підприємства. Охарактеризовано основні елементи внутрішнього та зовнішнього середовища закладів вищої освіти, що впливають на його економічну безпеку.Документ Оцінка конкурентних переваг української електроенергетики(Університет «КРОК», 2021) Ткач, Д.К.У статті аналізується сучасний стан та перспективи подальшого розвитку конкурентних переваг української електроенергетики. Відслідковано історичний шлях розвитку конкуренції у електроенергетичній сфері економіки України, ця галузь поступово із здійсненням ринкових реформ в державі перетворювалася із державно - монопольної в суперництво великих господарських об'єднань, комплексів, компаній. Метою статті є розкриття основних факторів та тенденцій, які впливають на сучасний стан та перспективи подальшого розвитку конкурентних переваг української електроенергетики. Внутрішній електроенергетичний ринок України складається із генеруючих компаній до складу яких входять АЕС,ТЕЦ, ТЕС, ГЕС, ВДЕ, а також компанії із розподілу електроенергії (обленерго) та електричних мереж. У всіх цих видах виробників електроенергії, за винятком атомних електростанцій, присутній приватний капітал, а значить і конкурентна боротьба. Те ж саме відбувається з обленерго та електромережами. Проаналізовано законодавчі принципи державної політики на ринку електричної енергії. Підкреслено, що конкуренція практично відсутня а атомній енергетиці. Тут державі належить 100 % власності, а саме у державному підприємстві «НАЕК «Енергоатом»». Єдина сфера де присутня конкуренція це закупка ядерного палива. До недавнього часу тут був монополіст – Росія. У кінці вересня 2020 року американсько - японський виробник ядерного палива Westinghouse і український НАЕК «Енергоатом» підписали угоду, якою передбачено поставка ТВЕЛів західного виробництва. Як результат відповідно до фінплану у 2020 році державне підприємство «НАЕК замість наміченого доходу у сумі 1,6 млрд. грн. отримала, чисті збитки 4,8 млрд. грн. Звертається увага на те, що згідно Закону «Про ринок електричної енергії», з 1 липня 2019 року безперешкодний у плані конкуренції ринок мав розпочати свою роботу для усіх без винятку генеруючих компаній. У той же час втручання держави в діяльність «Енергоатому» призвели до чистих збитків компанії у 2019 році у розмірі 4,8 млрд. грн. Далі аналізується ситуація, яка склалася на ринку теплової електроенергетики. Тут монополістом є «Донбаська паливно-енергетична компанія Енерго», яка генерує четверту частину електричної енергії України публічне акціонерне товариство «Центренерго», яке знаходиться під контролем держави. На цьому ринку представлена також публічне акціонерне товариство «Донбасенерго». Та досліджуються причини, які через конкурентну боротьбу викликали значну кризу на ринку теплової електрогенерації. Досліджується конкурентна боротьба в гідроенергетиці, на підприємствах відновлювальних джерелах енергій, обленерго та електричних мережах.Документ Трансформація аграрного бізнесу в Україні в умовах реалізації європейського зеленого курсу(Університет «КРОК», 2021) Щербина, С.В.Актуальність дослідження обумовлена тим, що на тлі світової економічної та коронавірсуної кризи саме Європейський зелений курс (ЄЗК) здатен об’єднати не тільки країни Європейського континенту, а й усього світу, що підвищить його стійкість до нових викликів. ЄЗК є складовою частиною Стратегії Європейської Комісії для імплементації Порядку денного ООН до 2030 року та цілей сталого розвитку. Метою статті є розкриття основних факторів та тенденцій, які впливають на реалізацію європейського зеленого курсу в Україні, та визначення у цьому процесі ключових можливостей та загроз для вітчизняного аграрного бізнесу. В таких умовах, основна увага приділяється формуванню життєздатної кліматичної політики, яка має базуватись на зеленій концепції модернізації економіки та збалансованому економічному зростанні. Визначено, що проголошені Урядом України наміри впроваджувати Європейський зелений курс потребують глибокого аналізу усіх компонентів ЄЗК, починаючи з кліматичних загроз і закінчуючи економічними механізмами стимулювання суб’єктів господарювання щодо впровадження зелених технологій виробництва агропродовольчої продукції. Основною ціллю дослідження є аналіз можливостей та викликів, пов'язаних з трансформацією аграрного бізнесу в Україні в умовах реалізації ЄЗК. Охарактеризовано термін «екологічна безпека» як процес управління системою національної безпеки, за якого компетентними органами державної влади і суб’єктами господарювання забезпечується екологічна рівновага і гарантується захист довкілля, природних ресурсів та населення від негативних техногенних впливів і виключаються негативні наслідки цього впливу для теперішнього і прийдешніх поколінь. Систематизовано чинники, що впливають на формування екологічної безпеки. Охарактеризовано ефективний економічний механізм природокористування, що допоможе керівникам аграрних та харчових підприємств ефективно впроваджувати інструменти ЄЗК. Визначено передумови впровадження принципів екологічного маркетингу як важливої складової загальної системи господарювання в аграрному бізнесі, що забезпечує мінімізацію екологічних ризиків, а також впровадження заходів щодо попередження екологічних штрафів чи санкцій. Встановлено, що для забезпечення належного рівня екологічної безпеки в аграрному секторі економіки України слід вдосконалити на державному рівні відповідний механізм, що сприятиме запобіганню і стримуванню негативних процесів в навколишньому середовищі, та буде стимулювати аграрний бізнес здійснювати свою діяльність з врахуванням екологічних принципів, задекларованих європейським зеленим курсом.Документ Прямі іноземні інвестиції як фактор економічного зростання держави(Університет «КРОК», 2021) Мошляк, І.О.У статті розглянуто іноземні інвестиції в якості фактора економічного зростання в умовах обмеженості власних ресурсів. Виявлено особливі характеристики, які приймає до уваги іноземний інвестор при прийнятті рішення про вкладення капіталу. Проаналізовано модель «зростання виробництва – зростання інвестицій – економічне зростання». Проаналізовано особливості залучення прямих іноземних інвестицій в Україну. Наведено динаміку іноземного інвестування в економіку України. Охарактеризовано галузі національного господарства України, в які найбільше залучають іноземні інвестиції. Актуальність теми полягає в тому, щоб наголосити на проблемі яка виникає в поксякденні пов’язаних з іноземним інвестуванням, забезпечення високих темпів розвитку господарюючих суб’єктів та підвищення конкурентоспроможності значною мірою визначається рівнем їх інвестиційної активності та діапазоном інвестиційної діяльності. Досліджено розподіл залучених прямих іноземних інвестицій за основними регіонами – реципієнтами інвестицій України. Обґрунтовано необхідність залучення іноземних інвестицій у сучасних умовах, досліджено головні проблеми надходження іноземних інвестицій та запропоновано основні шляхи їх вирішення. Розглянуто роль іноземного інвестування в економіку України, визначені фактори, що забезпечують позитивний вплив на інвестиційний клімат та окреслені проблеми формування сприятливого інвестиційного середовища. Інвестиції, у тому числі іноземні, є не лише механізмом розвитку, але й способом регулювання економіки шляхом переливання капіталу. Метою статті є аналіз прямих іноземних інвестицій як фактора економічного зростання держави. На сучасному етапі розвитку ринку іноземні інвестиції виступають основним джерелом отримання новітніх конкурентноздатних технологій. Купівлю українських підприємств чи їх частки, тобто здійснення процесів злиття (поглинання), іноземні інвестори розглядають як привабливий спосіб інвестування з тих позицій, що зменшується ризик через неефективний менеджмент. На сучасному етапі розвитку ринку іноземні інвестиції виступають основним джерелом отримання новітніх конкурентноздатних технологій. Купівлю українських підприємств чи їх частки, тобто здійснення процесів злиття (поглинання), іноземні інвестори розглядають як привабливий спосіб інвестування з тих позицій, що зменшується ризик через неефективний менеджмент. Водночас збільшуються шанси застосування передового досвіду у сфері отримання нових технологій та обігови коштів у період затяжної кризи. Отже, серед проблем, які потребують негайного вирішення, одно з перших місць займає проблема нестачі інвестиційних ресурсів в економіці України та створення сприятливих умов для їх нагромадження. Варто зауважити, що процеси економічного росту обумовлюються обсягом і темпами зростання інвестицій, їх структурою та якісними характеристиками.Документ Антикризове управління при реалізації санаційних заходів підприємства(Університет «КРОК», 2021) Румик, І.І.; Пилипенко, О.О.; Румик, Ігор Іванович; Пилипенко, Ольга ОлегівнаСтаття присвячена дослідженню актуальних питань антикризового управління при реалізації санаційних заходів підприємства. Мета статті полягає у дослідженні методичних підходів до антикризового управління підприємством та розробка рекомендацій щодо реалізації санаційних заходів. Здійснено теоретичний аналіз методичних підходів до організації санаційного процесу. Досліджено складові механізму фінансової санації підприємства. Представлена функціонально-цільова структура механізму санації. Обґрунтовано два блоки заходів реалізації фінансової санації підприємства: скорочення і раціоналізація витрат, залучення фінансових інвестицій. Використано системний підхід для дослідження науково-методичних підходів до аналізу класичної моделі проведення фінансової санації, яка складається з чотирьох етапів: кількісна оцінка стану, прогнозування тенденцій розвитку кризових явищ, розробка комплексу управлінських рішень щодо ліквідації розвитку кризи та здійснення координаційних процедур і контрольних заходів. За допомогою методу системного аналізу оцінено теоретично-методологічні підходи до розуміння важливості концептуальних принципів антикризового управління підприємством. Виявлено особливості у трактуванні різними вченими суті фінансової санації та стратегій її реалізації. Проаналізовано дві групи загальних принципів організації санаційних заходів, які є універсальними і підходять для переважної більшості суб’єктів підприємницької діяльності. Визначено стратегічну мету реструктуризації. Розкрито роль та значення основних цілей реструктуризації підприємств при реалізації санаційних заходів. Запропоновано типову Програму фінансового оздоровлення підприємства (Crash Program) при реалізації санаційних заходів у системі антикризового управління шляхом його реструктуризації. Досліджено та розкрито суперечності і відмінності сучасних наукових підходів до трактування цілей реструктуризації підприємств при реалізації санаційних заходів. На основі цього запропонований власний підхід до формування Програми фінансового оздоровлення підприємства. На підставі запропонованої Програми фінансового оздоровлення підприємства розроблено рекомендації щодо реалізації санаційних заходів у системі антикризового управління, які є науковою базою для вдосконалення процедури їх проведення. Використання пропозицій дозволить підприємствам покращити фінансовий стан, відновити платоспроможність, ліквідність, прибутковість за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел фінансування.Документ Податкові аспекти амортизаційної політики підприємства(Університет «КРОК», 2021) Брадул, О.М.; Буркова, Л.А.; Шепелюк, В.А.Вдосконалення амортизаційної політики підприємств повинно сприяти розвитку економіки країни в цілому. І хоча Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку були взяті під основу написання Положень(стандартів) бухгалтерського обліку, а прийнятий Податковий кодекс України проголосив зближення податкового та фінансового обліку, але і на сьогоднішній день існує низка питань щодо формування та реалізації амортизаційної політики, які потребують вирішення. У статті розглянути сутність амортизації та досліджено наукові підходи до визначення поняття «амортизація». Запропоновано власне визначення амортизації. Встановлені основні податкові аспекти порядку нарахування амортизації на ті об’єкти виробничих основних засобів, які переведені на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання чи консервацію. Амортизаційні податкові різниці, згідно Податкового кодексу Україні корегують фінансовий результат підприємства як у бік збільшення, так і у бік зменшення прибутку для оподаткування. Тому основна мета коригувань це прибрати з фінансового результату бухгалтерську амортизацію. В бухгалтерському обліку амортизаційні нарахування є витратами підприємства. Вони впливають на формування бухгалтерського фінансового результату. Тому для корегування на бухгалтерську амортизацію, потрібно збільшити фінансовий результати і вже замість бухгалтерської включити податкову амортизацію, розраховану виходячи з правил ПКУ. Нарахування амортизації ведеться на підприємстві на всі об’єкти основних засобів незважаючи де находяться необоротні активи: в експлуатації або переведені на реконструкцію, модернізацію чи консервацію. У роботі зазначено , що амортизаційна політика підприємства є складовою його облікової політики. В результаті дослідження внесено пропозиція регламентувати питання щодо вилучення з експлуатації основних засобів на період їх ремонту, реконструкції, модернізації та виокремлювати аспекти таких об’єктив в наказі про облікову політику, для цілей оподаткування податку на прибуток.Документ Окремі питання державного регулювання цивільного захисту в Україні(Університет «КРОК», 2021) Борис, О.П.; Борис, А.О.У статті розглянуті положення нормативно-правої бази, якою регламентуються державні механізми реагування на надзвичайні ситуації, пов’язані із ліквідацією пожеж у сферах лісового господарства та цивільного захисту, а також їх відповідність реальній практиці гасіння великомасштабних лісових пожеж, що сталися у 2020 році на територіях областей України. Проаналізовані роль, повноваження та рівні відповідальності компетентних органів виконавчої влади в контексті реалізації положень функціональних підсистем Єдиної державної системи цивільного захисту. Здійснено аналітичний огляд організації діяльності з пожежогасіння та оперативного управління силами реагування/цивільного захисту в умовах розвинутих лісових пожеж. На підставі узагальнення отриманих статистичних, інформаційних та аналітичних даних окреслені основні проблеми державного управління під час організації гасіння пожеж у лісах, що мають кваліфікаційні ознаки або кваліфікуються як надзвичайні ситуації регіонального/державного рівня природного характеру. Визначені ключові недоліки в організації діяльності, що обмежують застосування існуючих механізмів реагування на надзвичайні ситуації, пов’язані із ліквідацією лісових пожеж у частині управління в надзвичайних ситуаціях, координації дій між органами управління, взаємодії підрозділів реагування, управлінні силами та засобами під час реалізації тактик пожежогасіння. Обґрунтовано стратегічне значення центрального органу виконавчої влади у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки в системі реагування на великомасштабні лисові пожежі. З метою удосконалення організації діяльності з пожежогасіння у природних екосистемах виокремлено шляхи правового врегулювання положень існуючої нормативної бази та запропоновані заходи державного регулювання, спрямовані на перерозподіл повноважень, відповідальності і функцій компетентних органів виконавчої влади у сферах цивільного захисту та лісового господарства.Документ Європейський досвід державного регулювання страхової системи та можливості його впровадження в Україні(Університет «КРОК», 2021) Войтович, Л.М.У статті розглянуто особливості державного регулювання страхової системи у країнах-учасницях Європейського Союзу. Проаналізовано типові моделі державного регулювання, які здобули популярність у світі. Розвиток страхової системи залежить від ефективності відносин у системі «держава – елементи страхової системи», реалізація яких зі сторони держави повинна проводитися завдяки механізму державного регулювання розвитку страхової системи. Регулювання світової страхової системи має дві головні цілі: посилення нагляду за страховими компаніями, що є «системно важливими» суб’єктами страхової системи і розроблення міжнародних стандартів капіталу для активних страховиків. Проте є ряд перешкод для міжнародних регуляторів, оскільки бізнес-модель страхування є менш глобалізованою, аніж інші сфери фінансів, і регулятори мають менше досвіду страхування, аніж, до прикладу, у банківництві, де міжнародні стандарти працюють вже чверть століття. Проте, після світової фінансової кризи регулятори активно прагнуть досягти прогресу і вдосконалюють систему регулювання страхової системи. Вивчено основні мотиви впровадження міжнародного регулювання страхової системи. Державне регулювання страхової системи у країнах ЄС здійснюється на двох рівнях: з використанням механізмів на національних ринках та єдиних правил регулювання, характерних для Європейського союзу. Доведено, що світова практика державного регулювання страхової системи виробила три основні підходи: традиційне регулювання, засноване на дотриманні правил, вимог та норм законодавства; регулювання, засноване на принципах, встановлених органами влади та регулювання, засноване на ризик-орієнтованому підході. Виокремлено рекомендації для НБУ, які б він зміг практично застосувати у регулюванні страхової системи, враховуючи українське законодавство.Документ Форми реалізації партнерських відносин бізнесу і влади в умовах розвитку ринкової економіки(Університет «КРОК», 2021) Коваль, Я.С.На сучасному етапі розбудови української держави проблеми організації і вдосконалення взаємодії влади та бізнесу особливо актуальні. Як реакція на зростаючі вимоги, що пред’являються до бізнесу, все більше усвідомлюється необхідність конструктивного діалогу між державою, бізнесом та суспільством. Проте баланс інтересів між бізнесом, державою та місцевою владою у питанні про відповідальність за добробут громадян, території та країни в цілому поки що не знайдено. Крім того, вчені економісти та практики протягом багатьох років намагаються знайти шляхи вирішення проблем пов’язаних зі зниженням ефективності бізнесу, інституційними недоліками його функціонування, підвищенням соціальної відповідальність як держави, так і окремих суб’єктів господарювання, злиттям владних інституцій і бізнесструктур, що породжує корупцію та багато інших девіантних проявів у бізнес-середовищі і стримує процес реформування суспільства в цілому. Існуюча в Україні система взаємин бізнесу і держави зумовлює необхідність формування нових механізмів партнерства та взаємодії між ними на основі поєднання як принципів державного регулювання економіки з метою забезпечення цілей, завдань та пріоритетів розвитку суспільства, так і мотиваційних інтересів бізнесу. Світова практика використання різних моделей партнерства держави і бізнесу, обумовлена необхідністю реалізації національних, стратегічних та великих програм і проектів пріоритетного соціальноекономічного значення; важливістю перебування певних мережевих і монопольних сегментів у власності держави через стратегічну, економічну й соціально-політичну значимість об'єктів інфраструктури; інституційною неготовністю власника (держави та окремих регіонів) до передачі певних прав на інфраструктуру бізнесу; недостатністю державних коштів для забезпечення їх розширеного відтворення; високою ризиковістю інвестування в капіталомісткі об'єкти при відсутності гарантій держави. Метою статті є аналіз форм реалізації партнерських відносин бізнесу і влади в умовах розвитку ринкової економіки. У статті розглянуто види взаємодії бізнесу з органами державної влади та управління. Виділено три найбільш важливих форми партнерства держави і бізнесу.Документ Порівняння фундаментальних засад діяльності державних служб Німеччини, Великобританії та України(Університет «КРОК», 2021) Подольчак, Н.Ю.; Цигилик, Н.В.Одним із вирішальних факторів ефективно організованої роботи державної служб є вірний вибір основних принципів її діяльності. Оскільки Україна знаходиться на шляху поступу до ЄС, та зважаючи на успішний досвід європейських країн у цій сфері – у статті детально проаналізовано основні засади діяльності державних служб Німеччини, Великобританії та України. При цьому Німеччина обрана як країна-лідер ЄС, а Великобританія – як країна, яка вийшла з ЄС, проте продовжує успішно розвиватися і забезпечувати високий рівень життя своїх громадян. Встановлено, що моделі державних служб Німеччини, Великобританії та України різняться між собою. Показано, що українська модель державної служби знаходиться у проміжному положенні між німецькою та великобританською моделями, фактично – це їх мікс. Про це свідчить кількість державних службовців відповідних рівнів та вертикальна організаційна структура державної служби. Розраховано, що у 2020 р. на 1 державного службовця припадало: у Німеччині – 164,6 осіб; у Великобританії –156,7 осіб; в Україні – 171,2 осіб. Встановлено ключові особливості ефективного функціонування державних служб Німеччини та Великобританії. Зокрема, для державної служби Німеччини – наявність загальної системи знань та правил для всіх рівнів та чітко прописаної компетенції державних службовців. Для Великобританії – наявність чітких критеріїв оцінки компетентності держслужбовців. Для України – посилений контроль зі сторони громадськості. Проаналізовано кількісний розподіл державних службовців за рівнями у Німеччині, Великобританії та Україні. Слід зазначити, що у всіх моделях кількість державних службовців найнижчих рівнів знаходиться в межах 60-75%. З використанням факторного аналізу за методом ланцюгових підстановок виокремлено основні складові моделей державної служби, які акумулюватимуть поступ України до ЄС. При цьому, вони підвищать ефективність роботи державної служби загалом. Зокрема, для акумуляції поступу України до ЄС необхідно: підвищити професійність державних службовців, їх ефективність, а також зменшити кількісний склад до показника 155 осіб населення на одного державного службовця.
- «
- 1 (current)
- 2
- 3
- »