Legal Bulletin. 2023. №8.
Постійне посилання зібрання
У восьмому випуску зібрані статті науковців ВНЗ «Університету економіки та права «КРОК», інших закладів вищої освіти, науково-дослідних установ України, підготовлені за результатами їх наукової роботи. Випуск розрахований на викладачів закладів вищої освіти, аспірантів, магістрів, фахівців-практиків у сфері права, а саме: теоретико-правових питань історії розвитку держави і права, політичних, правових учень та філософії права, кримінального права та процесу, цивільного права та процесу, міжнародного та конституційного права, адміністративного та муніципального права, правових аспектів господарського-правової діяльності, діяльності у сфері земельних відносин, криміналістичної та оперативно-розшукової діяльності.
DOI: https://doi.org/10.31732/2708-339X-2023-08
Переглянути
Нові надходження
Документ Трансформаційні процеси системи судочинства в українських землях після судової реформи 1864 року(Університет «КРОК», 2023) Скоморовський, В.Б.; Сендецький, В.Р.; Скоморовський, Віталій БогдановичУ статті розкриваються трансформаційні процеси системи судочинства на українських землях після Судової реформи 1864 року. Зазначається, що судова реформа була важливим елементом реформування загальноімперського законодавства середини ХІХ століття. Вона характеризувалася найбільшою послідовністю серед заявлених тогочасних перетворень загальноімперського законодавства. Її переваги доволі чітко проявилися на фоні судових порядків, що існували у дореформений період. Стверджується, що необхідність реформування судової системи стала об’єктивною потребою часу, адже на території країни існувало надзвичайно широке коло судових інстанцій, підсудність яких часто не була визначена, спостерігався різний порядок судочинства, що у підсумку негативно позначилося на процедурі звернення до суду задля захисту своїх прав та інтересів. Наголошується, що проголошені після судової реформи демократичні принципи дали можливість запровадити новий суд, який мав всестановий характер, і був покликаний забезпечити належні гарантії справедливого і неупередженого судового розгляду. Такий принцип мали втілювати судові палати, які запроваджувалися по усі території країни. Зауважується, що на території українських губерній у різний проміжок часу було створено Харківську, Одеську та Київську судові палати. У процесі заснування нових судових інституцій судові палати мали повноваження здійснювати різноманітні види діяльності. Значення судових палат неухильно зростало і поступово вони ставали суттєвим та ефективним елементом запровадження судових перетворень в країні. Палати проголошувалися апеляційною інстанцією стосовно рішень окружних судів, а також діяли як суд першої інстанції із визначених законом справ. Відзначено, що поряд із судовими палатами діяли мирові суди, які розглядали дрібні цивільні та кримінальні справи та окружні суди, до компетенції яких належали справи, що не відносились до сфери відання мирових суддів та компетенції судових палат. Найвищим судовим органом визначався Сенат. Зазначається, що трансформаційні процеси системи судочинства проходили не завжди злагоджено та зустрічали неабиякі труднощі. Це пов'язувалось насамперед з тим, що окремі території за своїм розвитком та складом були різними, а тому одночасне втілення норм судових статутів у межах цілої країни не видавались можливим. Поставало питання щодо фінансового та кадрового забезпечення реформи, яке на старті судових трансформацій вирішено не було. З огляду на це втілення норм судових статутів суттєво гальмувалося, що часто призводило до неузгодженості у діяльності членів судових установ, а також позначалося на ефективності функціонування судових інституцій.Документ Теоретичні аспекти визначення змісту юридичної відповідальності в системі права(Університет «КРОК», 2023) Дубовой, А.С.; Загребельна, Н.А.; Загребельна, Наталія АнатоліївнаУ статті проведено всебічний теоретичний аналіз однієї з фундаментальних правових категорій «юридична відповідальність» як соціально-правової доктрини та правил поведінки в соціумі. Виділено та систематизовано сучасні наукові погляди та думки щодо цієї категорії з усіма її варіаціями. Виділено три основні підходи до визначення юридичної відповідальності: негативістський (відповідальність за факт вчинення протиправного діяння), позитивістський (всеохоплюючий в часі), цілісно-правовий (як загальний напрямок розвитку права). Доведено прямий зв’язок понять відповідальності з необережністю, умислом чи недбалістю правопорушника. Доведено, що інститут відповідальності є фундаментальним механізмом в правовій системі України. В статті з’ясовано, що будь-яка концепція в праві, так само як і концепція дуалізму при розгляді підходів до визначення юридичної відповідальності, має свої недоліки. Якщо розглядати її лише з одного боку (наприклад, з боку негативізму), то не будуть враховані основоположні виховні моменти поняття «відповідальності». Тобто буде забезпечено лише обов’язок дотримання загальноприйнятих суспільних норм. А він визначає лише мінімальні можливості юридичної відповідальності. Дотримання обов’язку не забезпечує повну правомірну поведінку в суспільстві та створює обсяг форм поведінки, яких необхідно дотримуватися. Тобто підкреслюється, що для реального застосування відповідальності треба не лише «створити» модель правомірної поведінки, а й законодавчо оформити цю модель в правових нормах, законах. Доводиться той факт, що саме узагальнення в правових нормах надає суспільним правилам правомірної поведінки юридичного змісту. Тобто підкреслено дієвість використання дуалістичної моделі при розгляді підходів до визначення юридичної відповідальності для сучасної державно-правової моделі України. Основною метою статті є узагальнення теоретичних напрацювань вітчизняних науковців у сфері теорії держави й права щодо питання правової природи категорії «юридична відповідальність», а також з’ясування й типологізація основних наукових підходів та концепцій досліджуваної категорії права.Документ Антропологічний статус людини в Україні: історико-правове дослідження(Університет «КРОК», 2023) Кудін, С.В.; Старостюк, А.В.; Мацелик, М.О.У статті розглядаються питання антропологічного статусу людини в Україні. Підкреслюється, що ефективний процес розбудови України як демократичної та правової держави знаходиться у нерозривному взаємозв’язку з подальшими зусиллями вчених щодо дослідження питань антропологічного та аксіологічного характеру, що сприятиме впровадженню в життя конституційного положення про визнання людини найвищою соціальною цінністю. Антропологічний статус людини в Україні розглядається у взаємозв’язку з аксіологічним підходом праворозуміння та ментальними особливостями, які були характерні для людини радянського суспільства. Наголошується, що державоцентристська спрямованість розвитку права створювала основу для розуміння правового статусу людини з позицій класового підходу, що знайшло своє відображення в Конституції УСРР 1919 року та в Конституції УСРР 1929 року, а формальне скасування зазначеного підходу щодо прав особи в Конституції УРСР 1937 року (розділ «Основні права й обов’язки громадян») існувало паралельно з фактичним масштабним обмеженням прав людини за класовою ознакою, посиленням діяльності радянського карального апарату та радянських органів державної безпеки, застосуванням до осіб позасудових репресій, створенням розгалуженої системи неконституційних органів (Особливої комісії з адміністративної висилки при НКВС УСРР (1922-1924 рр.), Особливої наради при Колегії ДПУ УСРР (1924-1934 рр.), Судової трійки при Колегії ДПУ УСРР (1929-1934 рр.), трійки при місцевих органах ДПУ УСРР для проведення примусової колективізації та виселення українського селянства, трійки та особливі трійки при місцевих управліннях НКВС УРСР (1935-1938 рр.)). Зауважується, що державоцентристська політика радянської влади щодо розвитку права, масове порушення фундаментальних прав людини, нехтування її правами та свободами сприяло формуванню ментальних особливостей, які були притаманні радянській людині та радянському суспільству в цілому, що негативно позначилося і на правовому статусі жінки, в якому переважали обов’язки і відповідальність над правами та свободами.Документ Національна свідомість, релігійність та писемність українського населення Української Далекосхідної Республіки(Університет «КРОК», 2023) Гуменюк, В.В.; Гуменюк, Віталій ВасильовичУ статті здійснюється аналіз широкого побутування української мови, що було характерним для сільської місцевості Зеленого Клину так само, як високий рівень збереження традиційної української матеріальної та духовної культури. Завдяки особливій відданості українців традиціям, у них міцно зберігалися народні звичаї, пісні, казки та інші зразки усної творчості. Характеризуючи духовний розвиток українських переселенців на Далекому Сході, поряд з особливою прихильністю до традицій, сучасники відзначають їхню особливу релігійність і, водночас, низький рівень писемності (грамотності). Питання про українську церкву на Зеленому Клині постало після повалення царату в Росії 1917 року. Після встановлення радянської влади та з від’їздом настоятеля о. П. Гордзієвського до Харбіну у 1922 році українська парафія у Хабаровську припинила своє існування. Водночас спроби відновлення українського церковного життя було зроблено лише на початку 1990-х років. Створення на Зеленому Клині національної школи було одним із найважливіших завдань практично всіх українських організацій, що виникли в цей період. Першу українську школу на Далекому Сході було створено ще восени 1916 року зусиллями Українського клубу в Харбіні. На терені Зеленого Клину зусилля у цьому напрямку було зроблено відразу після повалення царату. Таким чином, відірваність від етнічної батьківщини, регіональна та етнічна строкатість, спільність соціальноекономічного розвитку, тісні господарські та шлюбні зв’язки сільського населення Далекого Сходу за повної відсутності будь-яких умов для збереження та розвитку етнічної самобутності українців сприяли їхній етнічній асиміляції.Документ Національно-визвольні змагання італійського народу у творчій спадщині Кирила Трильовського(Університет «КРОК», 2023) Француз, А.Й.; Степаненко, Н.В.; Француз, Анатолій Йосипович; Степаненко, Наталія В'ячеславівнаУ статті відображено сутність національно-визвольних змагань італійського народу за своє визволення від австрійського панування у ХІХ ст. та їх місце у творчій спадщині визначного українського правника і суспільно-політичного діяча Кирила Трильовського. Зазначається, що крім активної адвокатської та суспільно-політичної діяльності, К. Трильовський багато уваги приділяв вивченню особливостей національно-визвольної боротьби інших народів за своє самовизначення, захист прав та інтересів простого населення. Досвід італійського народу щодо таких важливих питань як згуртування нації, будівництва власної держави, виховання громадян-патріотів, впровадження народовладдя і громадського контролю дослідник пропонував використовувати у відповідних процесах вітчизняного державотворення на початку ХХ ст. Стверджується, що при висвітленні основних аспектів революційних подій італійського народу, К. Трильовський особливу увагу приділив визначній постаті того часу Д. Мацціні. Постать італійського діяча розглядається як уособлення об’єднання і єдності італійської нації. Автор характеризує діяча визвольного руху як ініціатора та ідейного натхненника національно-визвольних змагань італійців на шляху до ліквідації окремішності італійських міст і регіонів та їх об’єднання у межах єдиної держави. Розглядається оцінка К. Трильовським особистих якостей провідника італійського руху. Особливу увагу звертається на його діяльність у справі забезпечення єдності прав і обов’язків людини як неодмінної передумови свободи й поступу як окремої особи, так і цілої країни. Наголошується на використанні позитивного досвіду італійського визвольного руху як своєрідного дороговказу для діяльності українських товариств і організацій у визначенні завдань, пов’язаних з боротьбою за свободу українського народу, розробки концепції формування української національної свідомості з визначенням високої ролі політичної еліти на шляху до створення незалежної демократичної держави.Документ Функціонування органів місцевого самоврядування під час правового режиму воєнного стану в місті Києві(Університет «КРОК», 2023) Француз, А.Й.; Француз, Анатолій ЙосиповичНаукова стаття, присвячена питанню функціонування органів місцевого самоврядування під час правового режиму воєнного стану у місті Києві визначає органи, що слід відповідно до чинного законодавства України вважати органами місцевого самоврядування на території міста Києва, а також наводить особливості нормативних та функціональних змін у роботі останніх через введення правового режиму воєнного стану на території України від 24 лютого 2022 року. Крім того, стаття містить аналіз повноважень органів місцевого самоврядування до введення правового режиму воєнного стану на території України та після введення правового режиму воєнного стану на прикладі столиці України. У статті проаналізовано положення основних законів України, які регулюють правовідносини з органами місцевого самоврядування в Україні, визначають повноваження та компетенцію органів місцевого самоврядування та визначають особливості спеціального статусу органів місцевого самоврядування, що функціонують у місті Києві. Також у науковій статті проаналізовано положення основних підзаконних нормативно-правових актів, зокрема органів місцевого самоврядування, що функціонують у місті Києві, які регулюють правовідносини у відповідних органах місцевого самоврядування, визначають повноваження та компетенцію цих органів місцевого самоврядування та визначають особливості спеціального статусу Київської міської військової адміністрації, Київської міської державної адміністрації та Київської міської ради. Досліджено низку проблем, що виникли у функціонуванні органів місцевого самоврядування міста Києва та запропоновано варіанти вирішення відповідних проблем. Наукова стаття містить аналіз позицій науковців у сфері функціонування, становлення та розвитку органів місцевого самоврядування в Україні. Констатовано, що особливості спеціального статусу столиці України – міста Києва, визначені чинним законодавством та застосовані, зокрема, до органів місцевого самоврядування у столиці України недостатньо врегульовані законодавчо та підлягають перегляду.Документ Становлення та розвиток місцевого самоврядування у зарубіжних країнах(Університет «КРОК», 2023) Биков, О.М.; Скоморовський, В.Б.; Биков, Олександр Миколайович; Скоморовський, Віталій БогдановичНаукова стаття, присвячена питанню становленню та розвитку місцевого самоврядування в зарубіжних країнах, розкриває основні питання ґенези місцевого самоврядування у країнах англо-американської системи права. У статті наводяться питання становлення місцевого самоврядування у Великобританії та основи закономірного законодавчого регулювання місцевого самоврядування. У статті розкрито питання північнонімецького об’єднання міст, в рамках якого поступово набувалися політичні права, в тому числі право приймати ключові, обов’язкові для виконання рішення на з’їздах представників ганзейських міст. Стаття містить інформацію щодо міського самоврядування Франції, яке було створено в результаті комунальної революції, під час якої місцеві громади вибороли свої свободи від королівської та сеньйоріальної влади. У науковій статті визначено, що інститути місцевого самоврядування європейських країн представляють практично весь спектр моделей організації та регулювання життя й діяльності місцевих громад. Досліджено, що кожна з європейських країн так чи інакше дотримувалася загальноєвропейських імперативів культури і традицій, що згодом забезпечило європейську ідентичність в організації муніципального управління і знайшло вираження у прийнятті в 1985 році Європейської хартії про місцеве самоврядування, яка закріпила загальні принципи формування місцевого самоврядування в Європі. Охарактеризовано, що теорія фактичного представництва, згідно з якою члени парламенту представляють всю націю, незалежно від місця обрання, оформилася в XVIII столітті та належала англійському праву. Наведено особливості англійського самоврядування в XIX ст., яке полягало в тому, що місцеве самоврядування виступало другорядною системою по відношенню до парламентського самоврядування, тому зміни в місцевому управлінні йшли за трансформацією політичних інститутів і змінами в розстановці політичних сил у парламенті; а демократизація виборчого права сприяла формуванню місцевого самоврядування. Констатовано, що розвиток та становлення місцевого самоврядування Великобританії відбувався схоже на український розвиток, підставою відмінностей є віднесення України до країн континентальної системи права, а Великобританії – до країн англо-американської правової системи.Документ Відшкодування шкоди, завданої неконституційним нормативно-правовим актом, на підставі ст. 1175 ЦК України: аналіз судової практики(Університет «КРОК», 2023) Гавриленко, О.О.; Француз-Яковець, Т.А.; Француз-Яковець, Тетяна АнатоліївнаУ даній науковій статті зосереджено увагу на питанні можливості застосування ст. 1175 ЦК України як підстави відшкодування шкоди, завданої особі внаслідок визнання нормативноправового акту неконституційним. Здійснено спробу проаналізувати сформовану на сьогоднішній день національну судову практику щодо питання можливості застосування ст. 1175 ЦК України у таких випадках. Визначено, що в судовій практиці немає єдиного підходу щодо даного питання: є суди, які на підставі ст. 1175 ЦК України задовольняють позови про відшкодування шкоди, завданої внаслідок неконституційності нормативно-правового акту, та є такі, які в подібних судових справах у задоволенні позовів про відшкодування шкоди на підставі норми вищевказаної статті відмовляють. Здійснено спробу проаналізувати аргументацію як судів, що приймають рішення про задоволення позовних вимог та призначають відшкодування шкоди, завданої внаслідок визнання нормативно-правового акту неконституційним, на підставі ст. 1175 ЦК України, так і аргументацію судів, що відмовляють в задоволенні таких позовів. Також здійснено спробу проаналізувати деякі позиції науковців-юристів щодо питання можливості поширення наслідків ст. 1175 ЦК України на правовідносини, які виникають внаслідок завдання шкоди нормативно-правовим актом, який було визнано неконституційним. Встановлено, що в науковому колі юристів-науковців також немає одностайності у цьому питанні: є як прихильники такого підходу, так і противники. Варто відмітити, що аргументація як науковців, що є прихильниками ідеї можливості застосування ст. 1175 ЦК України як підстави відшкодування шкоди, завданої внаслідок визнання нормативно-правового акту неконституційним, так і науковців, що є противниками такої ідеї, частково є подібною до аргументації, яку використовують суди, які застосовують ст. 1175 ЦК України в таких справах, та які відмовляють в такому застосуванні, відповідноДокумент Вплив штучного інтелекту на реалізацію прав і свобод людини і громадянина в Україні(Університет «КРОК», 2023) Шевченко, А.Є.; Кудін, С.В.; Косілова, О.І.У статті проаналізовано окремі питання впливу штучного інтелекту як інформаційних технологій, із застосуванням яких можливо виконувати складні комплексні завдання шляхом використання системи наукових методів досліджень і алгоритмів обробки інформації, що здійснюють суттєвий вплив на реалізацію прав та свобод людини і громадянина в Україні. Проаналізовано сучасний стан нормативного забезпечення означуваної проблеми в Україні, питання які потребують окремого нормативного регулювання. Зазначено, що застосування технологій штучного інтелекту впливають на всі сфери суспільного життя, зокрема є складовою забезпечення інформаційної та кібербезпеки в Україні. З’ясовано, що під особливою загрозою внаслідок впливу штучного інтелекту виявилися наступні права та свободи: право на повагу до приватного та сімейного життя, свободу вираження поглядів, недискримінацію, право на свободу пересування, право на свободу і чесні вибори, право на справедливий суд. Наголошено, що Україна не стоїть осторонь процесів удосконалення правового регулювання технологій штучного інтелекту та виражає прагнення зайняти значний сегмент світового ринку технологій штучного інтелекту, провідні позиції у міжнародних рейтингах. Очікується, що технології штучного інтелекту сприятимуть трансформації економіки, ринку праці, державних інституцій та суспільства загалом. Їх застосування надасть можливість зменшити обсяги витрат і підвищити ефективність виробництва, якість товарів та послуг. Використання технологій ШІ має насамперед захищати право людини на гідність як основне та основоположне право людини, споконвічне для всіх інших прав і свобод, а порушення будь-яких прав людини таким чином можна вважати порушенням права людської гідності. Виникнення загроз правам людини в тій чи іншій формі при використанні ШІ потребує пошуку шляхів подолання ризиків і загроз правам людини та належного функціонування правозахисного та правовідновлювального механізму. У статті детально проаналізовано вплив ШІ на реалізацію виборчого права в Україні та зарубіжних країнах.Документ Захист персональних даних у період дії в Україні правового режиму воєнного стану: загальнотеоретичні аспекти(Університет «КРОК», 2023) Худолєй, Я.Г.; Загребельна, Н.А.; Загребельна, Наталія АнатоліївнаУ статті проаналізовано сучасний стан та напрями розвитку захисту персональних даних в Україні в умовах воєнного стану. Це актуальна проблема сучасного періоду, оскільки країна не лише знаходиться в умовах активних воєнних дій, але й займається захистом прав своїх громадян на різних рівнях – інформаційному та державному. Потреби сьогодення в захисті громадян та їх законного права на недоторканість персональних даних є наріжним каменем для будь-якої цивілізованої, правової і демократичної країни. Через дію воєнного стану деструктивний вплив на захист персональних даних від знищення, втрати чи несанкційованої обробки постійно зростає, що додає важливості та обґрунтованості в подальшому дослідженні цього питання. У статті визначено той факт, що, попри широкомасштабні бойові дії на фронті й те, що відбувається в тилу, права громадян на життя, свободу, гідність та недоторканість є основоположними в нашій країні. Вони повинні бути такими, які беззаперечно й безумовно дотримано всіма суб’єктами правовідносин, починаючи від державних органів чи військових структур і закінчуючи самими громадянами. Бо саме це є одним з головних критеріїв, що дозволять нам швидше інтегруватися до стандартів ЄС та НАТО й привести у відповідність загальнодержавну систему захисту персональних даних до сучасних вимог. Стаття спрямована на розгляд та розкриття основних питань, пов’язаних з правовими аспектами захисту персональних даних під час воєнного стану, включаючи визначення обмежень прав і свобод людини, повноважень щодо обробки персональних даних, передачі даних, особистого захисту та захисту громадян від кіберзлочинів. Дослідження націлене на заповнення наукових прогалин у розкритті даної проблеми і надання теоретичного аналізу, що допоможе розширити розуміння та практичні рекомендації щодо захисту персональних даних під час дії воєнного стану в Україні. Також авторами зазначено, що реалії воєнного стану потребують обмеження прав і свобод у межах та у спосіб, які визначено чинним законодавством в інтересах національної безпеки, добробуту, прав людини й громадянина.