Вчені записки Університету "КРОК". 2024. №1(73).
Постійне посилання колекціїhttps://dspace.krok.edu.ua/handle/krok/283
Переглянути
3 результатів
Результати пошуку
Документ Теоретико-методичний базис управління виробничими процесами підприємства(Університет «КРОК», 2024) Олійник, Віталій; Денисов, Олег ЄвгенійовичУ статті досліджено теоретично-методичний базис управління виробничими процесами підприємства. Актуальність теми проведеного дослідження визначається тим, що на сучасних етапах економічного розвитку, ризиків, невизначеності та динамічності ринкового середовища питання ефективного управління виробничою операційною діяльністю підприємств набуває вагомого значення, оскільки саме впровадження нових технологій та удосконалення процесів виробництва продукції, послуг стають визначальними чинниками зростання як цінової так і технологічної конкурентоспроможності продукції чи послуг підприємства на ринку, визначають його прибутковість і перспективи майбутнього розвитку. Відповідно до вище зазначеного питання дослідження теоретично-методичного базису управління виробничими процесами підприємства є актуальним для впровадження подальших наукових досліджень і має не лише теоретико-методичне, але й практичне значення. Метою статті є дослідження теоретично-методичного базису управління виробничими процесами підприємства. Методологічною основою дослідження стали методи наукового пізнання: аналізу та синтезу, порівняння; а також процесний, системний, динамічний, функціональний, кількісний, якісний, суспільно-організаційний, відтворювальний, програмно-цільовий, нормативний, інституційний, системно-синергетичний наукові підходи. Отримані наукові результати полягають у дослідженні та виявленні впливу та дії процесного та системного наукових підходів як базових в управлінні виробничими процесами підприємства, впровадження яких передбачає: формування алгоритму управління виробничим потенціалом підприємства з визначенням мети виробничої діяльності; обгрунтування основних напрямів виробництва; оцінку використання виробничого потенціалу за системою показників; аналіз показників; розробку рекомендацій щодо зростання ефективності управління виробництвом; забезпечення контролю реалізації заходів. Таким чином, зазначені наукові підходи мають не лише широке теоретично-методичне застосування, але й забезпечують організацію розробки та впровадження механізму управління виробництвом. Перспективи подальших досліджень полягають у необхідності розбудови процесно-орієнтованої системи управління, головним завданням якої є формування механізмів взаємодії між структурними підрозділами, виконавцями (власниками процесів), як при управлінні підприємством, так і у його співпраці із контрагентами-партнерами зовнішнього середовища та впровадженні інтегруванні сучасних інноваційних технологій в операційній діяльності і управлінні виробничими процесами загалом, що забезпечить зростання ефективності та конкурентоспроможності підприємств.Документ Адаптивні стратегії розвитку в стратегічному управлінні організаціями, закладами охорони здоров'я в умовах цифрової трансформації(Університет «КРОК», 2024) Кириченко, Оксана СергіївнаУ статті досліджено адаптивні стратегії розвитку в стратегічному управлінні організаціями, закладами охорони здоров’я в умовах цифрової трансформації. Актуальність теми проведеного дослідження обумовлена тим, що загальні інтеграційні процеси які відбуваються в галузі охорони здоров’я у світі та поступове поетапне впровадження медичної реформи в Україні активували питання адаптування та забезпечення розвитку закладів охорони здоров’я з здійсненням довготривалих значних структурних та системних змін. Протее, впровадження таких змін неможливе без ефективного довготривалого планування та стратегічного управління. Використання технологій, методів та інструментів стратегічного управління дає можливість адаптування галузі до існуючих динамічних змін. Метою статті є дослідження адаптивних стратегій розвитку в стратегічному управлінні організаціями, закладами охорони здоров’я в умовах цифрової трансформації. Методологічною основою дослідження стали методи наукового пізнання: аналізу та синтезу, стратегічний, системний підхід; адаптивний, процесний, комплексний, функціональний наукові підходи. Отримані наукові результати полягають у. обґрунтуванні базових етапів планe адаптивного стратегічного управління а саме: здійснення стратегічного аналізу зовнішнього та внутрішнього середовища закладу охорони здоров’я; визначення, вибору напряму стратегічного розвитку; остаточне формування альтернатив реалізації адаптивної стратегії. Узагальнено формулювання адаптивного стратегічного управління закладом охорони здоров’я яке можна визначити як складний процес, в основі якого лежить адаптивно-системний підхід до розбудови та управління закладом охорони здоров’я з розробкою та прийняттям довгострокових планів діяльності, організацією роботи закладу та його структурних підрозділів, з метою адекватної адаптації його діяльності та спрямування засобів та заходів на досягнення поставлених мети та цілей закладу охорони здоров’я. Перспективи подальших досліджень полягають у доцільності всебічного вивчення аспектів планування та реалізації адаптивної стратегії розвитку закладу охорони здоров’я в сучасних умовах високо динамічних змін та значної турбулентності, невизначеності зовнішнього ринкового середовища функціонування закладів охорони здоров’я та відповідно до цього ефективного планування і фінансово-економічних, кадрових, техніко-технологічних та соціально-суспільних ресурсів закладів охорони здоров’я з метою забезпечення їх адаптації до зовнішніх змін і подальшого ефективного функціонування та розвитку.Документ Цифровізація розвитку корпоративного людського капіталу: тренди, виклики, ефективність (на прикладі консалтингових компаній)(Університет «КРОК», 2024) Грішнова, Олена; Марковець, ДаринаСтаття присвячена висвітленню трендів та нововведень y розвитку корпоративного людського капіталу під впливом цифровізації та оцінка ефективності цих нововведень, узагальнення досвіду, аналіз викликів і пошук можливостей компаній, що працюють у сфері надання інтелектуальних(зокрема, консалтингових) послуг, у цій царині. Для досягнення цієї мети авторами використано такі методи дослідження: абстрактно-логічний, дедукції, аналізу і синтезу, порівняльний аналіз, метод аналізу рентабельності інвестицій(ROI), діалектичний метод та методи теоретичного узагальнення. Корпоративний людський капітал визначено як сукупну кваліфікацію та професійні компетенції всіх працівників підприємства, а також здобутки компанії у справі ефективної організації праці та розвитку персоналу. Розвиток корпоративного людського капіталу досліджено не просто як корпоративне навчання, а як значно комплексніший процес надання й розширення навчальних можливостей для розвитку знань, навичок, компетенцій співробітників в межах організації чи корпорації, включно з мотивацією і відведенням для цього робочого часу, як специфічний вид стратегічного управління, спрямований на вдосконалення професійних знань та компетенцій працівників з метою підвищення продуктивності, ефективності, іміджу й конкурентоспроможності компанії. Основна увага приділена дослідженню впливу цифровізації на розвиток корпоративного людського капіталу. Показано, що сучасний стан корпоративного навчання характеризується інтеграцією технологій і гнучкістю, яку забезпечує цифровізація. Організації використовують цифрові платформи та методи дистанційного навчання, щоб забезпечити співробітників зручним і цікавим навчальним контентом. Встановлено, що технології й надалі відіграватимуть ключову роль у формуванні корпоративного людського капіталу. Використовуючи новітні технології та персоналізований досвід навчання, організації надають своїм співробітникам широкі можливості набути нових навичок і підвищити продуктивність. Це стимулює інновації, покращує бізнес-результати та допомагає організаціям залишатися конкурентоспроможними на динамічному ринку. Аналіз інвестицій y розвиток корпоративного людського капіталу консалтингових компаній «Великої четвірки» показав, що компанії активно підтримують діджитилізацію y навчальних процесах, рентабельність інвестицій є високою, інвестиції в розвиток корпоративного людського капіталу є трендом майбутнього. З такими тенденціями розвитку корпоративного людського капіталу організації мають можливість розвивати культуру безперервного навчання. Мотивуючи постійний розвиток, організації створюють середовище, в якому співробітники зацікавлені постійно здобувати нові знання, вдосконалювати свої навички та творити інновації