Вчені записки Університету "КРОК"
Постійне посилання на розділhttps://dspace.krok.edu.ua/handle/krok/282
Відповідно до наказів Міністерства освіти і науки України №886 від 02.07.2020 р. та № 894 від 10 жовтня 2022 р. збірник наукових праць "Вчені записки Університету "КРОК" включено до Переліку наукових фахових видань України, категорія "Б" з економіки (економічні спеціальності - 051 "Економіка", 071 "Облік і оподаткування", 072 "Фінанси, банківська справа та страхування", 073 "Менеджмент", 075 "Маркетинг", 076 "Підприємництво, торгівля та біржова діяльність", 241 "Готельно-ресторанна справа", 281 "Публічне управління та адміністрування", 292 "Міжнародні економічні відносини") та психології (спеціальність – 053 "Психологія").
Збірник розрахований на науковців, аспірантів та практиків, які проводять дослідження сучасних проблем економіки, управління та психології та шляхів їх розв’язання.
Періодичність: щоквартально (березень, червень, вересень, грудень).
Мови видання: українська та англійська (змішаними мовами).
Переглянути
4 результатів
Результати пошуку
Документ Амбівалентний дискурс перфекціонізму(Університет «КРОК», 2020) Петрунько, О.В.; Петрунько, Ольга ВолодимирівнаУ статті проаналізовано уявлення про феномен перфекціонізму, накопичені впродовж тривалої історії його досліджень й описані в працях зарубіжних і вітчизняних філософів та психологів. Показано, що перфекціонізм є універсальним позачасовим кроскультурним феноменом, який виявляється в усіх сферах і на всіх рівнях включення особистості в соціальне життя і є одним з регуляторів соціальної поведінки. Акцентовано увагу на соціальній природі перфекціонізму, тому, що його модус залежить від уявлень про цей феномен, репрезентованих у суспільному дискурсі та інтегрованих у картину світу соціальних суб’єктів: панівний у соціумі дискурс перфекціонізму чинить легітимне символічне насильство над тими, хто перебуває в сфері його впливу. Акцентовано увагу на амбівалентності, недіалогічності, агональності перфекціонізму та його дискурсу та означено показники, за якими цей дискурс упізнається. Розглянуто основні види перфекціонізму та показано, що їх агональні й конфліктні дискурси розгортаються навколо актуальних для соціальних суб’єктів питань, що символізують «правильне – неправильне», мають оцінний характер і зіткнення цих дискурсів призводить до «конфліктів інтересів» («боротьби дискурсів»), в т.ч. конфліктів особистості з самою собою. Показано, як дискурс перфекціонізму репрезентує двополюсну й континуальну природу цього феномену: на одному його полюсі представлений позитивний модус перфекціонізму, а на другому – модус негативний (з відповідними емпірично вимірюваними показниками). Таке бачення уможливлює емпіричні дослідження перфекціонізму у пошуку відповідей про кордони між нормальним і анормальним, деструктивним перфекціонізмом та межу, за якою перфекціонізм з природного прагнення до самовдосконалення перетворюється на одержимість і невротичну адикцію. Визначено поняття «перфекційна особистість». Показано виявлений в емпіричний спосіб зв'язок перфекціонізму з показниками професійного вигорання, оцінкою професійних досягнень, смисложиттєвими орієнтаціями, типом мотивації, психологічним самопочуттям особистості.Документ Перспективи застосування екологічного підходу в сучасних психологічних дослідженнях(Університет «КРОК», 2021) Петрунько, О.В.; Плющ, О.М.; Петрунько, Ольга ВолодимирівнаУ статті проаналізовано особливості функціонування системи «людина – середовище» в реаліях сучасного постінформаційного, постмодерного світу та пов’язані з цим ризики. Показано зміни цього середовища, спричинені включенням туди принципово нового агента економічного, політичного, соціально-психологічного впливу – засобів масової комунікації. Показано також негативні наслідки такого включення. Метою дослідження є встановлення перспектив застосування екологічного підходу в сучасних психологічних дослідженнях. Означено основні поняття і положення екологічного підходу в застосуванні його до сучасних психологічних досліджень. Особливу увагу приділено висвітленню таких понять, як «екологічне мислення», «екологічна свідомість», «екологічні комунікації», «екологічна валідність», «екологічна криза». Проаналізовано взаємозв’язки між означеними цими поняттями психологічними та соціально-психологічними феноменами. Акцентовано увагу на доцільності наукових досліджень екологічної кризи та кризових станів особистості в цих умовах саме в парадигмі екологічної психології, тобто з урахування увідповіднення особистості із середовищем її буття, її професійної діяльності, її особистісного розвитку. Обгрунтовано доцільність застосування системи психотехнік з вироблення мотивації та навичок екологічної комунікації, заснованих на методології під назвою «політика змін». Політика змін – як екологічна технологія запобігання і подолання екологічної кризи – має здійснюватися в трьох основних напрямах: 1) як політика переорієнтації свідомості, життєвих позицій, переконань в напрямі виходу за рамки обмежень у простір альтернативних ідей і дій; 2) як пошук екологічного середовища для розвитку і самореалізації, переорієнтація власних комунікацій на засадах ціннісно-орієнтаційної єдності з цим середовищем, спільних з ним смислів, цілей, оцінок, дій, заснованих на «емпатійній формулі» тощо; 3) як політика розвитку особистості та зміцнення системи її ресурсівДокумент Міжособистісна комунікація та реплікація досвіду в проблемних сімейних системах(Університет «КРОК», 2022) Петрунько, О.В.; Склярук, А.В.; Петрунько, Ольга ВолодимирівнаУ статті визначено феномен кризової сім’ї як кризової сімейної системи. Мета статті–проаналізувати та емпірично верифікувати моделі конфігурацій сімейної взаємодії у кризових сімейних системах. Представленоструктурно-функціональну модель комунікації у кризових сімейних системах, яку складають п’ять компонентів: стабілізатори сімейної взаємодії (сімейні норми і цінності); конфігурації (патерни) сімейної взаємодії; модуси сімейних стосунків і ставлень;чинники і механізми відтворення сімейних стосунків та засвоєння патернів сімейної взаємодії; типи репродукції сімейного досвіду. Проаналізовано та емпірично підтверджено моделі відтворення сімейного досвіду в кризових сімейних системах з різним типом організації міжособистісної взаємодії як усередині цієї системи, так і за її межами.Наведено результати емпіричного дослідження міжособистісних комунікацій у кризових сімейних системах. Показано, що в цих системах внутрішньосімейніміжособистісні комунікацій –як інструмент біологічної, соціальної та психологічної репродукції сімейного досвіду –є дефіцитарними та неякісними, що порушує обмін необхідною інформацією, емоціями та інтеракціями і створює підґрунтя для виникнення сімейних дисфункцій. Емпірично виявлено, щов кризових сімейних системах: 1)основним сімейним стабілізатором є не норми і цінності, а сімейні проблеми, які вирішуються неконструктивними, неекологічними способами; 2)існує виражена тенденція до утворення внутрішньосімейних альянсів і коаліцій, де сімейні ролі матері і батька істотно викривлені, і це призводить до генералізації сімейних проблем та порушень сімейної соціалізації; 3)основними є три типи конфігурацій сімейної взаємодії –альянсно-коаліційний, конфліктний та опосередкований (третьою особою чи певним фактором); 4)змінено модуси сімейної взаємодії, емоційні зв’язки й дистанції, сімейні кордони; 5)репродукція сімейного досвіду відбувається за трьома сценаріями –як редуплікація (цілковите відтворення сімейного досвіду і батьківської поведінки), як часткова реплікація (часткове відтворення сімейного досвіду) і яканти-реплікація (засвоєння альтернативного досвіду, не притаманного своїй сімейній системі). Виявлено кореляційні зв’язки між конфігураціями сімейної взаємодії на моделями репродукції сімейного досвіду. Показано, що кризова сім’я має біполярну природу і, попри притаманні їй порушення функціонування та неоптимальні конфігурації сімейних взаємодій, вона є інститутом соціалізації, який не лише накидає дитині «ідеальний» сімейний досвід, а й створює можливості для набуття нею альтернативного соціального досвіду, відмінного від того, що вироблений у межах конкретної сімейної системи.Документ Організаційна культура університету як чинник його конкурентоздатності на ринку освітніх послуг(Університет «КРОК», 2022) Петрунько, О.В.; Петрунько, Ольга ВолодимирівнаУ статті проаналізовано представлені у фаховій літературі визначення організаційної культури з огляду на сучасні реалії, коли університет вступає в у відносини високої конкуренції на ринку освітніх послуг. Показано, що організаційна культура сучасного університету є системою формальних і неформальних соціально-психологічних регуляторів, які виконують ряд важливих функцій – ідеологічну, нормативну, іміджеву, консолідувальну та інші. Усі ці регулятори разом розглянуто як показник статусу університету та чинник його конкурентоздатності на ринку освітніх послуг. До важливих неформальних соціально-психологічних регуляторів організаційної культури сучасного університету віднесено соціальний оптимізм, який розглядається нами як один з «наскрізних» соціально-психологічних чинників розвитку організаційної культури та показником її якості. Емпірично досліджено зв'язок соціального оптимізму з низкою показників організаційної культури, серед яких психологічний клімат освітньої організації, якість внутрішньоорганізаційних комунікацій, якість інформаційно-ділового обміну та організації навчального процесу, імідж та символіка організації та деякі інші. Показано основні соціально-психологічні ефекти соціального оптимізму, які оптимізують внутрішні і зовнішні зв’язки університету та виконання ним своїх освітніх функцій. Наведено результати емпіричного дослідження уявлень студентів про соціальний оптимізм та організаційну культуру свого університету. Показано, що досліджені феномени організаційної культури є надзвичайно важливими у функціонування сучасного університету і потребують дальшої наукової рефлексії.