Legal Bulletin
Постійне посилання на розділhttps://dspace.krok.edu.ua/handle/krok/365
Збірник наукових праць «Legal Bulletin» є правонаступником видання «Правничий вісник Університету «КРОК», який було засновано у 2006 році (Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації серія КВ № ІІ237-ІІ7Р від 19.05.2006 р.) а в 2010 року внесено до переліку фахових видань України (Бюлетень ВАК України. – 2010. – № 3. – С. 11; В 2015 році наказом Міністерства освіти і науки України №1328 від 21.12.2015 року). «Правничий вісник Університету «КРОК» внесено до переліку фахових видань, та міжнародних бази даних: Index Copernicus International; Ulrich’s Periodicals Directory, США (international database Ulrich’s Periodicals Directory, USA).
Переглянути
4 результатів
Результати пошуку
Документ Нормативно-правове регулювання цифровізації моніторингу довкілля в Україні(Університет «КРОК», 2024) Вихрист, С.М.; Вихрист, Сергій МихайловичСтаттю присвячено дослідженню нормативно-правового регулювання цифровізації моніторингу довкілля в Україні на сучасному етапі. Прослідковується наскрізна актуалізація впровадження новітніх інформаційно-комунікаційних технологій у визначних документах державного планування з акцентом на розвиток електронного врядування, цифровізації та автоматизації, у тому числі у сфері охорони довкілля. Звертається увага на приклади не лише нормативного закріплення відповідних трансформацій, а й практичної реалізації досліджуваних норм. Зокрема, висвітлено основні компоненти Загальнодержавної автоматизованої системи «Відкрите довкілля», функції Єдиної екологічної платформи «ЕкоСистема» та механізми забезпечення її технологічної сумісності та інформаційної взаємодії з автоматизованими інформаційними системами у відповідних сферах. Відзначено системний характер прийнятого у 2023 році Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державної системи моніторингу довкілля, інформації про стан довкілля (екологічної інформації) та інформаційного забезпечення управління у сфері довкілля», яким закладено основу використання сучасних інформаційних технологій, зокрема автоматизованих інформаційних систем у сферах охорони, використання та відтворення складових довкілля, з метою інформаційного забезпечення прийняття управлінських рішень, забезпечення прозорості даних та обміну інформацією щодо стану довкілля та його складових, інших інформаційних потреб управління у сферах охорони, використання та відтворення складових довкілля, а також забезпечення технологічної сумісності та здійснення інформаційної взаємодії зазначених автоматизованих інформаційних систем з автоматизованими інформаційними системами державної системи моніторингу довкілля та її підсистем та Єдиною екологічною платформою «ЕкоСистема». У статті робиться висновок про те, що нормативно-правове регулювання моніторингу довкілля в Україні, яке останнім часом значною мірою скероване на розвиток положень щодо його цифровізації та автоматизації, є віддзеркаленням загальнодержавного процесу розвитку широкого та активного застосування інформаційно-комунікаційних технологій та інструментів електронного врядування в різних сферах суспільного життя. Зазначені зусилля покликані підвищити якість інформаційного забезпечення управління у сфері охорони довкілля, екологічного інформування та доступу до інформації про стан довкілля (екологічної інформації), сприяти більш ефективній реалізації екологічних прав громадян, забезпечити взаємодію з екологічними інформаційними системами Європейського Союзу та іншими європейськими, а також транскордонними інформаційними екологічними ресурсами в рамках європейської та євроатлантичної інтеграції України та покращення стану довкілля в цілому.Документ Правове забезпечення та перспективи розвитку державної політики у сфері інформаційної безпеки(Університет «КРОК», 2024) Горєлова, В.Ю.; Вихрист, С.М.; Горєлова, Вероніка Юріївна; Вихрист, Сергій МихайловичСтаття присвячена дослідженню сучасного стану правового забезпечення державної політики у сфері інформаційної безпеки та визначенню концептуальних напрямків розвитку даної політики. В статті узагальнено правове надбання українського народу, що висвітлено в положеннях Основного закону України. Досліджено підґрунтя правового забезпечення у сфері інформаційної безпеки, що міститься в положеннях міжнародних договорів, ратифікованих нашою державою та згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Окрім того, окреслені перспективні напрямки розвитку державної політики у сфері інформаційної безпеки, що знаходяться на етапі розробки у міжнародних організаціях у сфері інформаційних технологій та спрямовані на створення новітніх стандартів щодо боротьби з кіберзлочинністю та забезпечення інформаційної безпеки на міжнародному рівні. Стверджується, що перспективними кроками до розвитку державної політики України у сфері інформаційної безпеки має бути комплексний підхід, який враховуватиме сучасні виклики в цифровому просторі з метою створення умов для безпечного функціонування кіберпростору та його використання в інтересах особи, суспільства і держави. Встановлено, що персективним підґрунтям для формування державної політики може слугувати міжнародні форуми та центри глобальної співпраці з кібербезпеки, які засновані і діють в якості глобальної ініціативи для обміну знаннями з метою зміцнення спроможностей у сфері кібербезпеки шляхом співпраці між урядами, міжнародними організаціями та приватним сектором а також з метою спрямування на об’єднання зусиль різних держав і організацій для покращення міжнародного співробітництва в питаннях кібербезпеки, обміну інформацією та розробки спільних стандартів. У статті підсумовується коло ключових напрямків розвитку державної політики у сфері інформаційної безпеки.Документ Захист екологічних прав людини через захист права на повагу до приватного і сімейного життя, житла і кореспонденції(Університет «КРОК», 2024) Вихрист, С.М.; Вихрист, Сергій МихайловичСтаттю присвячено дослідженню практики Європейського суду з прав людини щодо захисту екологічних прав людини через захист права на повагу до приватного і сімейного життя, житла і кореспонденції на сучасному етапі. Україна є Високою Договірною Стороною Європейської конвенції з прав людини з 1997 року, має обов’язок виконувати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України, застосовувати в Україні Європейську конвенцію з прав людини та практику Європейського суду з прав людини.Звертається увага на те, що Європейська конвенція з прав людини та протоколи до неї не містять права на безпечне для життя і здоров’я довкілля. Незважаючи на це, Європейський суд з прав людини визнає важливу роль екологічних прав людини у сучасному світі та необхідність їх захисту.У статті робиться висновок про те, що Європейський суд з прав людини сформував сталу ґрунтовну послідовну взаємоузгоджену практику в окресленій сфері, яка заснована, зокрема, на застосуванні права на повагу до приватного і сімейного життя, житла і кореспонденції, закріпленого статтею 8 Європейської конвенції зправ людини. Частину цієї практики складають рішення, прийняті у справах за заявами, поданими проти України. У статті, зокрема, йдеться про рішення у справах «Дубецька та інші проти України», «Гримковська проти України» та «Дземюк проти України». Висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини під час розгляду цих справ, в багатьох аспектах формують сучасну доктрину європейського прецедентного права у сфері захисту екологічних прав людини.Застосування практики Європейського суду з прав людини у сфері захисту екологічних прав людини в Україні забезпечить більш ефективну реалізацію права на безпечне для життя і здоров’я довкілля та інших екологічних прав людини в Україні.Документ Прогрес у поступовому наближенні законодавства України до законодавства ЄС у галузі якості води та управління водними ресурсами, включаючи морське середовище(Університет «КРОК», 2023) Вихрист, С.М.; Вихрист, Сергій МихайловичУ статті представлено огляд та аналіз прогресу, досягнутого Україною у поступовому наближенні свого законодавства до директив ЄС у галузі якості води та управління водними ресурсами, включаючи морське середовище, зазначених у додатку XXX до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. У дослідженні робиться висновок про те, що здебільшого транспозицію відповідних положень директив ЄС завершено. Проте стверджується, що необхідні додаткові зусилля щодо транспозиції Нітратної директиви та Директиви про питну воду. Незважаючи на відчутні досягнення у розробленні планів управління річковими басейнами, затвердження планів управління ризиками затоплення, схвалення Водної стратегії України на період до 2050 року та Морської природоохоронної стратегії України, реалізація державної програми моніторингу вод зазнає очевидних труднощів, спричинених неспровокованою та невиправданою військовою агресією росії проти України, особливо в районах ведення активних бойових дій. Масове руйнування інфраструктури, включаючи системи централізованого водопостачання та водовідведення, ймовірно, перешкоджатиме імплементації в Україні Директиви про питну воду та Директиви про очищення міських стічних вод