Legal Bulletin
Постійне посилання на розділhttps://dspace.krok.edu.ua/handle/krok/365
Збірник наукових праць «Legal Bulletin» є правонаступником видання «Правничий вісник Університету «КРОК», який було засновано у 2006 році (Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації серія КВ № ІІ237-ІІ7Р від 19.05.2006 р.) а в 2010 року внесено до переліку фахових видань України (Бюлетень ВАК України. – 2010. – № 3. – С. 11; В 2015 році наказом Міністерства освіти і науки України №1328 від 21.12.2015 року). «Правничий вісник Університету «КРОК» внесено до переліку фахових видань, та міжнародних бази даних: Index Copernicus International; Ulrich’s Periodicals Directory, США (international database Ulrich’s Periodicals Directory, USA).
Переглянути
7 результатів
Результати пошуку
Документ Кібербезпека: виклики цифрової ери через призму конгресу ООН у Кіот(Університет «КРОК», 2024) Горєлова, В.Ю.; Горєлова, Вероніка ЮріївнаУ статті розглядаються ключові проблеми кіберзлочинності, які були предметом обговорення на 14-му Конгресі ООН [1] із запобігання злочинності, що проходив у Кіото. Особливий акцент зроблено на етичних аспектах і правах людини в контексті забезпечення кібербезпеки. Аналізуються сучасні виклики, з якими стикається міжнародна спільнота у боротьбі з кіберзлочинністю, а також можливості застосування передових технологій, таких як штучний інтелект (ШІ) та великі дані, для протидії цій загрозі. Виявлено, що використання технологій стеження, зокрема систем моніторингу онлайн-активності, аналізу користувацьких даних чи впровадження масового спостереження, хоча й має значний потенціал у боротьбі з кіберзлочинністю, водночас створює серйозні етичні та правові проблеми. Зокрема, такі методи можуть порушувати основоположні права і свободи людини, серед яких право на приватність, свободу вираження поглядів та свободу пересування у цифровому середовищі. У статті наголошується на необхідності обмеження використання таких технологій і забезпечення їх відповідності міжнародним етичним стандартам. Підкреслюється, що для ефективної протидії кіберзлочинності в сучасних умовах необхідно вдосконалювати національні законодавства, які мають адаптуватися до стрімкого розвитку новітніх технологій та глобальних викликів. Вказується на те, що існуючі закони повинні не лише забезпечувати належну правову відповідальність за кіберзлочини, але й створювати нормативну базу для регулювання технологій, що використовуються у сфері кібербезпеки. Зроблено зауваження що до того, що законодавчі норми враховували потребу у захисті людської гідності, приватності та свободи в умовах цифровізації. Окремо виділяється необхідність включення етичних стандартів до законодавства, що регулює використання інноваційних технологій. Наголошено що етичні принципи повинні слугувати основою для забезпечення справедливості, прозорості й підзвітності у процесах, пов’язаних із кібербезпекою. Зокрема, це стосується використання ШІ для аналізу даних та прийняття рішень. Міжнародна співпраця в цій сфері визнається критично важливою, оскільки кіберзлочини не мають державних кордонів. Інтеграція етичних стандартів у національні законодавства, зокрема в Україні, сприятиме створенню більш безпечного цифрового простору. У статті наголошується на важливості обміну досвідом між країнами, співпраці у створенні єдиних нормативних підходів та формуванні глобальної культури відповідальності у сфері кібербезпеки.Документ Правове забезпечення та перспективи розвитку державної політики у сфері інформаційної безпеки(Університет «КРОК», 2024) Горєлова, В.Ю.; Вихрист, С.М.; Горєлова, Вероніка Юріївна; Вихрист, Сергій МихайловичСтаття присвячена дослідженню сучасного стану правового забезпечення державної політики у сфері інформаційної безпеки та визначенню концептуальних напрямків розвитку даної політики. В статті узагальнено правове надбання українського народу, що висвітлено в положеннях Основного закону України. Досліджено підґрунтя правового забезпечення у сфері інформаційної безпеки, що міститься в положеннях міжнародних договорів, ратифікованих нашою державою та згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Окрім того, окреслені перспективні напрямки розвитку державної політики у сфері інформаційної безпеки, що знаходяться на етапі розробки у міжнародних організаціях у сфері інформаційних технологій та спрямовані на створення новітніх стандартів щодо боротьби з кіберзлочинністю та забезпечення інформаційної безпеки на міжнародному рівні. Стверджується, що перспективними кроками до розвитку державної політики України у сфері інформаційної безпеки має бути комплексний підхід, який враховуватиме сучасні виклики в цифровому просторі з метою створення умов для безпечного функціонування кіберпростору та його використання в інтересах особи, суспільства і держави. Встановлено, що персективним підґрунтям для формування державної політики може слугувати міжнародні форуми та центри глобальної співпраці з кібербезпеки, які засновані і діють в якості глобальної ініціативи для обміну знаннями з метою зміцнення спроможностей у сфері кібербезпеки шляхом співпраці між урядами, міжнародними організаціями та приватним сектором а також з метою спрямування на об’єднання зусиль різних держав і організацій для покращення міжнародного співробітництва в питаннях кібербезпеки, обміну інформацією та розробки спільних стандартів. У статті підсумовується коло ключових напрямків розвитку державної політики у сфері інформаційної безпеки.Документ Етичні та правові перспективи застосування штучного інтелекту в Україні.(Університет «КРОК», 2024) Горєлова, В.Ю.; Горєлова, Вероніка ЮріївнаУ статті розглядається питання перспектив застосування штучного інтелекту. Зазначено, що на сьогодні зберігається тенденція щодо складності перевірки роботи систем штучного інтелекту на відповідність правовим нормам та існуючим етичним принципам. Це ускладнено також відсутністю єдиних підходів, що застосовуються при визначенні критеріїв етичності під час розроблення та використання технологій штучного інтелекту. Відповідно, у статті проаналізовані міжнародні правові акти з питань права та етики застосування штучного інтелекту у порівнянні з діючими вітчизняними нормами. Проаналізовано дослідження іноземних науковців, на підставі яких виявлено цілу низку етичних проблем, які можуть виникати при розробці та застосуванні програми штучного інтелекту, що може привести до різного роду правових конфліктів та спотворення моральних надбань людства. Відповідно, вбачається вірним розроблення Етичного кодексу застосування штучного інтелекту в якому пропонується розмежувати моральні принципи для створювачів штучного інтелекту та його користувачів. У статті визначені принципи, на яких має ґрунтуватися Етичний кодекс застосування штучного інтелекту. Акцентується увага на тому, що не дивлячись на коло позитивних можливостей штучного інтелекту, для суспільства більш важливою стоїть питання про запобігання шкоди людині та її правам. Приналежно, з розробкою Етичного кодексу застосування штучного інтелекту, необхідно прийняти певні правові документи (наприклад, Інструкції з розробки штучного інтелекту для кожного з певних цілей використання, Інструкції з організації та застосування штучного інтелекту тощо). Відповідно, у статті наводяться деякі положення щодо їх змісту.Документ The predicate of "moral law" in the doctrine of humanrights(Університет «КРОК», 2023) Horielova, V.Yu; Горєлова, В.Ю.; Горєлова, Вероніка ЮріївнаУ статті роз’яснюється сенс застосування конструкції «предикат морального закону» та обґрунтовується влучність її використання в контексті доктрини прав людини. Досліджено, що у сучасному розвинутому правовому суспільстві на сьогодні взагалі відсутні раціональні шляхи до згоди відносно того, що є моральним. Окрім того, таких шляхів не передбачено з огляду на те, що не існує єдиної концепції встановлення чіткої ієрархії моральних вимог у законі, а сучасні тенденції трансформації моралі в суспільстві породжують нові теоретичні конструкції. Аналіз сучасних національних і іноземних джерел дає можливість стверджувати що новітнє розуміння моралі швидкими темпами починає «прогинатися» під можливостями та зручностями новітніх технологій. З одного боку, позитивним на сьогодні є тенденція до розширення прав людини, а з іншого - викривлення моральних ідей і цінностей які були вироблені протягом існування всього людства. Предикатом закону, можна вважати узагальнену абстрактну чи конкретно-визначену ситуацію, що схематично означена в правовій нормі і відображає осмислення дійсності, окреслює об’єктивні явища та визначає логічні правові відносини. Зрозуміло, що такою «серцевиною» в законі можливі лише моральні постулати. Аналіз рішень Європейського суду з прав людини дає можливість стверджувати, що майже у всіх справах Суд керується предикатом морального закону, який прямо випливає з положень Європейської Конвенції з прав людини і основоположних свобод. Основними моральними предикатам тут виступає низка заборон: заборона вбивства, завдання болю та страждань; заборона рабства, примусової праціта обмеження свобод невинуватої особи; заборона залишати особу в скрутному становищі та небезпеці (що включає медичну допомогу, юридичну, соціальну тощо); заборона втручання до особистого життя особи (приватного, сімейного, житла, кореспонденції тощо); заборона переслідувань за думки, погляди, переконання, вподобання та релігії; заборона дискримінації ; заборона зловживання правами. Предикат морального закону зводиться до наступного: мета будь-якого закону - забезпечення справедливості, яка знаходиться в лоні моралі; закон не може ігнорувати мораль, аморальні положення закону не можуть вважатися дійсними; неузгодженості та протиріччя в праві повинні вирішуватися за рахунок моралі.Документ Зіставлення понять "моральність", "толерантність" та "терпимість" в якості правових категорій(Університет «КРОК», 2023) Горєлова, В.Ю.; Горєлова, Вероніка ЮріївнаУ статті окреслені наявні підходи до розуміння таких понять як толерантність, терпимість та моральність. Виявлені основні ознаки категорій «толерантність» та «терпимість». Проведено зіставлення цих понять з правової позиції. Виявлено, що сенс категорій «толерантність» та «терпимість» зводиться до однакової мети їх застосування, а саме: безконфліктного існування людини у соціумі та цивілізованого вирішення питань. Ці два терміни використовуються одночасно у міжнародних правових актах. Разом з тим, поняття «толерантність» наділено більш змістовною складовою. Наголошено, що категорія «толерантність» є іноземним інструментом для реалізації ідеї терпеливого, поблажливого ставлення до людини з метою укріплення проголошених прав людини, направлених на боротьбу з будь-якою дискримінацією та досягнення мирного співіснування людей у соціумі. Встановлено, що категорія «моральність» вміщує в собі толерантність відносин та терпимість людей один до одного. Зауважено, що важливість терміну «моральність» прямо випливає з Конституції України, оскільки неодноразово застосовується в її межах, а також входить до змісту статей національних законів в різних галузях права: цивільного, кримінального, трудового, адміністративного тощо. Адже українська держава наголошує не лише на фізичному та психічному, а й на моральному розвитку дітей. До того ж посягання на «моральність» прямо передбачена розділом XII Кримінального Кодексу України, а відшкодування моральної шкоди прямо передбачено цивільним законодавством. Робиться висновок, що саме категорія «моральність» повинна застосовуватись в межах національного законодавства, адже саме вона виступає в якості правового ідентифікатора доброго та поганого, що передбачає, на відміну від «толерантності», певну позитивну або негативну відповідальністДокумент Поняття ідеограми в якості доказу волевиявлення особи(Університет «КРОК», 2023) Горєлова, В.Ю.; Горєлова, Вероніка ЮріївнаСтаття присвячена дослідженню окремих питань використання ідеограми в якості затвердження волевиявлення особи в межах інтернет-простору крізь призму кримінально-процесуального права. Тема статті обґрунтована проблематикою невизначеного становища різновидів ідеограм, які останнім часом починають «виходити» за межі побутового спілкування і набувають значення волевиявлення людини. Досліджено поняття ідеограм та найбільш відомого їх виду – emoj, на підставі чого виділені основні ознаки ідеограми. Запропоновано авторське визначення поняття ідеограми, що пропонується як знак-зображення, що використовується для вказівки на емоційний стан, дію або об’єкт, що несе смислове навантаження та інтерпретуються відповідно до національного менталітету та традицій. Орієнтуючись на статистичні дані стосовно кількості застосування ідеограм в мережі інтернет, зроблено висновок щодо проникнення останніх з особистого спілкування у бізнес та на робочі місця працівників, не зважаючи на те, що ідеограми не входять до етики професійного спілкування. Виходячи із зазначених у роботі досліджень можливо стверджувати, що на сьогодні має місце поєднання широкого використання ідеограм в межах розмитих кордонів між діловим та особистим спілкуванням. Зазначено, що культура певної країни впливає на інтерпретацію ідеограм. У статті окреслено та досліджено іноземну практику використання ідеограм в судах в якості доказів у кримінальних та господарських справах (приналежно, такі види ідеограм як смайли фігурують у справах про переслідування особи та про погрози її здоров’ю чи репутації на робочому місці, про сексуальне переслідування тощо). Виявлено, що у зв’язку з поширеним використанням ідеограм, судам неминуче доведеться мати справу із розглядом їх в якості доказів, але ставиться під сумнів готовність суддів, слідчих, прокурорів до однозначного сприймання ідеограДокумент Роль цифровізації державних послуг в якості гарантії прав людини на взаємодію з державою та взаємну відповідальність в Україні(Університет «КРОК», 2024) Горєлова, В.Ю.; Горєлова, Вероніка ЮріївнаСтаттю присвячено дослідженню питання цифровізації у державному секторі, що набуває особливої актуалізації з огляду на останні тенденції (пандемії, кризи, воєнні конфлікти) в усьому світі. Розвиток науково-технічних досягнень з кожним кроком демонструє великий потенціал, ціллю якого має бути добробут населення, безпека та можливість реалізації всіх прав та інтересів людини. Відтак виникає необхідність справедливого балансу інтересів та взаємної відповідальності людини та держави, що також має розглядатися з позиції цифрових технологій. Відповідно до мети дослідження, у статті розглянуто зміст сучасного стану цифровізації державних послуг; визначення ролі цифровізації державних послуг в якості гарантії та забезпечення прав людини на взаємодію з державою та взаємну відповідальність в Україні. Зазначено, що порядок надання адміністративних послуг це не лише ряд цілеспрямованих заходів, які повинні приблизити до ефекту «надання сервісу», що у свою чергу, означає орієнтацію на людину в правовій державі. Побудові моделі правової держави сприяють сучасні технології, які покликані забезпечити полегшення реорганізації з «адміністративно-команд- ної» у «сервісну» державу. Таким чином, цифрові технології в організації надання публічних послуг населенню, націлені сприяти зміні значення людини як реального суб’єкта процесів сервісного спрямування. Зауважено, що метою підвищення якості надання адміністративних послуг в Україні та розширення їх спектру має бути: спрощення в отриманні державних послуг для населення; рівність в можливостях їх отримання; справедливість (не можливості застосування штучних перепон та отримання неправомірних винагород). Разом з тим наголошено на тому, що «зручність і доступність» повинна гарантувати право людини на взаємодію з державними органа- ми та взаємну відповідальність і не стати в кінцевому результаті моделлю «цифрового контролю» людського буття, при якому будуть порушуватися основні права людини та громадянина.