Legal Bulletin

Постійне посилання на розділhttps://dspace.krok.edu.ua/handle/krok/365

Збірник наукових праць «Legal Bulletin» є правонаступником видання «Правничий вісник Університету «КРОК», який було засновано у 2006 році (Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації серія КВ № ІІ237-ІІ7Р від 19.05.2006 р.) а в 2010 року внесено до переліку фахових видань України (Бюлетень ВАК України. – 2010. – № 3. – С. 11; В 2015 році наказом Міністерства освіти і науки України №1328 від 21.12.2015 року). «Правничий вісник Університету «КРОК» внесено до переліку фахових видань, та міжнародних бази даних: Index Copernicus International; Ulrich’s Periodicals Directory, США (international database Ulrich’s Periodicals Directory, USA).

Переглянути

Фільтри

2020 - 20232

Налаштування

Автор: search.filters.author.Маковецька, Неля ЄвгенівнаORCID: search.filters.orcid.https://orcid.org/0000-0002-6244-1456

Результати пошуку

Зараз показуємо 1 - 2 з 2
  • Ескіз
    Документ
    Особливості примусу як суспільно небезпечного діяння
    (Університет «КРОК», 2020) Яремко, Галина; Маковецька, Неля; Маковецька, Неля Євгенівна
    У статті розглядається примус як наскрізне кримінально-правове поняття. Від його правильного та єдиного розуміння залежить законність правозастосування. Метою статі є визначення особливостей суспільно небезпечного діяння як однієї із ознак кримінально-правового поняття примусу. Основним завданням аналізу є дати відповідь на такі запитання: в яких конкретно діяннях може виражатися примус; чи може примус виражатися лише дією чи також і бездіяльністю; чи примус та власне сам спосіб примусу є тотожними поняттями. Примус передбачає вимогу діяти певним чином або ж, навпаки, не діяти. Тобто зміст поведінки, що злочинець очікує від адресата, повинен бути озвучений або будь-яким іншим чином доведений до нього. Тому примус як вимога – це акт комунікації, у зв’язку з чим передбачає активну поведінку. Примус як вимога повинен бути підкріплений певними засобами, які власне мають здатність впливати на свободу волі потерпілого, а саме змушувати його діяти чи не діяти відповідним чином. Роль таких забезпечувальних засобів при примусі виконує спосіб як ознака складу злочину. У КК України виділяються такі способи примушування особи: погрозою; заподіянням реальної шкоди; з використанням службового становища або особою, від якої потерпілий був у матеріальній чи іншій залежності; іншими незаконними діями; без жодної деталізації у нормі способу примушування. Психічні способи примусу можуть бути різноманітними. Головне, щоб такі прийоми були здатними вплинути на свободу волі особи. Суспільна небезпека примусу криється не стільки у способі, яким примушують, а у самому примусі як вимозі до особи діяти чи не діяти відповідним чином. А тому доцільно виключити з відповідних кримінально-правових норм, ознакою яких зазначено примус, вказівки на конкретні способи примусу. Це невиправдано звужує коло кримінальної правової охорони свободи волі особи у відповідній сфері. Доведено, що примус як інформаційна дія передбачає вимогу винного до потерпілого (завжди дія); вплив на свободу волевиявлення здійснюється шляхом впливу на тіло або психіку потерпілого; спосіб примусу може бути як дією, так і бездіяльністю.
  • Ескіз
    Документ
    Процеси українського державотворення на західноукраїнських землях на зламі ХІХ початку ХХ століття: український січовий рух, теоретико - правові основи
    (Університет «КРОК», 2023) Француз, А.Й.; Маковецька, Н.Є.; Француз, Анатолій Йосипович; Маковецька, Неля Євгенівна
    У реаліях сьогодення, сучасних геополітичних викликах і протистояннях, українська наукова світоглядна позиція повинна зумовлюватися і зосереджуватися над розвитком новітніх українських державно-правових та історико-правових підходів і вчень, базуватися на характерній проблематиці, її методологічному розширенні вузлових питань і конкретик, що формують цивілізаційні підходи осмислення і розуміння державно-правових практик, ідей, особливостей, що викристалізувалися історією становлення і розвитку української нації. Особливої актуальності ці підходи набувають в умовах більше, ніж десятирічної військової агресії росії теперішнього часу та історичної пам’яті минулого, необхідності реформувань державотворчих процесів місцевого самоврядування, формувань розвитку громадянського суспільства в Україні у європейському демократичному руслі. Водночас, такі підходи повинні поєднувати і систематизувати історико-правові явища і процеси, що дозволить сформувати незаангажоване, незалежне, сучасне осмислення і розуміння становлення та утвердження української державності, її національного відродження, зокрема на прикладах державотворчого подвижництва січового руху українства, як однієї із складових суверенної української держави, що ґрунтується на історії понять і органічного поєднання державотворчих процесів у часах від минувшини до сьогодення, від практики ідей і визвольних змагань до сучасного державотворчого процесу, без практики посиленого нав’язування комуністичної радянщини, що базувалось на принципах соціальної несправедливості і людиноненависництва, опираючись на глибокі знання про історичні процеси і закономірності, етнос і генотип української нації, її традиції розвитку державотворчих процесів.