Наукова періодика Університету "КРОК"
Постійне посилання на розділhttps://dspace.krok.edu.ua/handle/krok/280
Переглянути
2 результатів
Результати пошуку
Документ Участь Іллі Шрага в українському громадсько- просвітницькому і політико-правовому русі на початку ХХ ст.(Університет «КРОК», 2023) Француз, А.Й.; Степаненко, Н.В.; Француз, Анатолій Йосипович; Степаненко, Наталія В'ячеславівнаУ статті здійснюється аналіз участі Іллі Шрага в українському і громадсько- просвітницькому і політико-правовому русі на початку ХХ ст. Зазначається, що державно-правові орієнтири Іллі Шрага базувалися навколо питань захисту прав рідної мови, особливостей правового статусу українського населення, земельного питання та інших важливих питань життєдіяльності суспільства. Особливо виразно державно-правові погляди Іллі Шрага простежуються у ході його активної участі в суспільно-політичних процесах, які відбувалися на території українських земель. Його участь в українському національному русі сприяла об’єднанню свідомих діячів того часу на ниві розв’язання українського питання. Він намагався налагодити тісні контакти із західноукраїнськими діячами, спільна діяльність з якими дала можливість актуалізувати у суспільстві соборницькі ідеї, підняти на новий рівень питання української національної автономії. Водночас більш продуктивною стала співпраця в політичній, культурній, суспільний та просвітницькій діяльності. Наголошується, що І. Шраг плідно працював на ниві просвітництва, заснування фахових та культурно-освітніх громадських організацій, чим надавав суттєвого імпульсу суспільно-політичним перетворенням у різні часові проміжки розвитку українського суспільства. У процесі своєї діяльності він неодноразово був рупором українського населення щодо відстоювання ідей власної автономії та національної самоідентичності. Зауважується, що одним із важливих чинників розвитку українського суспільства І. Шраг вважав просвітницький і політико-правовий рух. Провідним завданням у цьому контексті він вбачав безпосередню участь відомих діячів того часу у культурно-просвітницькій діяльності, яка поряд із суспільно- політичними ініціативами мала сприяти формуванню української національної свідомості і ідентичності. Маючи належну фахову освіту він чітко усвідомлював, що єдність української нації та її розвиток визначається комплексом якісних здобутків у культурній, науковій, соціальній та інших сферах суспільно-політичного життя, що сприяє належному розвитку української державності.Документ Національно-визвольні змагання італійського народу у творчій спадщині Кирила Трильовського(Університет «КРОК», 2023) Француз, А.Й.; Степаненко, Н.В.; Француз, Анатолій Йосипович; Степаненко, Наталія В'ячеславівнаУ статті відображено сутність національно-визвольних змагань італійського народу за своє визволення від австрійського панування у ХІХ ст. та їх місце у творчій спадщині визначного українського правника і суспільно-політичного діяча Кирила Трильовського. Зазначається, що крім активної адвокатської та суспільно-політичної діяльності, К. Трильовський багато уваги приділяв вивченню особливостей національно-визвольної боротьби інших народів за своє самовизначення, захист прав та інтересів простого населення. Досвід італійського народу щодо таких важливих питань як згуртування нації, будівництва власної держави, виховання громадян-патріотів, впровадження народовладдя і громадського контролю дослідник пропонував використовувати у відповідних процесах вітчизняного державотворення на початку ХХ ст. Стверджується, що при висвітленні основних аспектів революційних подій італійського народу, К. Трильовський особливу увагу приділив визначній постаті того часу Д. Мацціні. Постать італійського діяча розглядається як уособлення об’єднання і єдності італійської нації. Автор характеризує діяча визвольного руху як ініціатора та ідейного натхненника національно-визвольних змагань італійців на шляху до ліквідації окремішності італійських міст і регіонів та їх об’єднання у межах єдиної держави. Розглядається оцінка К. Трильовським особистих якостей провідника італійського руху. Особливу увагу звертається на його діяльність у справі забезпечення єдності прав і обов’язків людини як неодмінної передумови свободи й поступу як окремої особи, так і цілої країни. Наголошується на використанні позитивного досвіду італійського визвольного руху як своєрідного дороговказу для діяльності українських товариств і організацій у визначенні завдань, пов’язаних з боротьбою за свободу українського народу, розробки концепції формування української національної свідомості з визначенням високої ролі політичної еліти на шляху до створення незалежної демократичної держави.