Наукова періодика Університету "КРОК"
Постійне посилання на розділhttps://dspace.krok.edu.ua/handle/krok/280
Переглянути
4 результатів
Результати пошуку
Документ Порівняльно-правовий аналіз угод про вільну торгівлю з Україною на прикладі ЄС та Канади(Університет «КРОК», 2019) Ткач, Д.І.; Казік, Т.В.; Гнілуша, С.І.; Ткач, Дмитро ІвановичУ статті виконано порівняльно-правовий аналіз угод, що проголошують зону вільної торгівлі між Україною та іншою стороною. За приклад було взято дві зони вільної торгівлі (далі – ЗВТ), які були впровадженні на різних рівнях: держава – міжнародна організація та міждержавний. Це Поглиблена та всеохоплююча зона вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом (далі – ПВЗВТ або англ. DCFTA (Deep and Comprehensive Free Trade Area)) та Угода про вільну торгівлю між Україною та Канадою (далі – CUFTA (Canada-Ukraine Free Trade Agreement)), що були створенні відповідно між Україна-ЄС та Україна-Канада. Авторами визначено проблемні питання сьогодення широко відомого типу міжнародної економічної інтеграції, а саме зони вільної торгівлі. Так, було виокремлено, що інтеграційний процес торговельної сфери між країнами або, навіть, між вже існуючими ЗВТ для розширення площі їх дії направлений на покращення та розвиток умов ведення торгівлі та бізнесу між учасниками створеного ЗВТ. З правової точки зору створюється рівноправна конкуренція у зближених правових середовищах між українським бізнесом та бізнесом іншої країни, наприклад, Канади чи країн-учасниць Європейського Союзу (далі – ЄС). Задля повного синтезу спільних та відмінних рис угод в статті розглядаються положення одного із напрямів реалізації DCFTA та CUFTA – це технічні бар’єри у торгівлі, їх методи подолання з впровадженням стандартизації та системи оцінки відповідності введених норм в рамках ЗВТ. Зауважимо, що досліджуванні ЗВТ мають спільний фундамент на законодавчому рівні, а саме визнання та затвердження пріоритету умов Угоди про технічні бар’єри в торгівлі Світової організації торгівлі (далі – Угода ТБТ СОТ). Окремі аспекти відмінних рис в однаковому напрямі, регулювання та відповідність стандартам й оцінка відповідності, занесено до порівняльної таблиці. Так, виокремлюються окремі пункти статей, що впливають на процес імплементації. У цьому плані не просліджується перетин між необхідними до прийняття законодавчими актами, що відкриває для України можливість реалізації своїх національних інтересів у торгівлі у двох напрямах: імпортно-експортні операції до ЄС та Канади. Що стосується результативності адаптації правової системи України згідно з проаналізованими угодами, то положення DCFTA передбачали доповнення до базового законодавства та регламентів Угоди ТБТ СОТ. Зокрема, введення актів acquis ЄС на рівні національних нормативних актів у сфері стандартизації та технічних регламентів у торгівлі.Документ Передумови становлення і розвитку міжрегіонального співробітництва між Україною та Канадою у історико-правовому контексті «особливого партнерства»(Університет «КРОК», 2020) Ткач, Д.І.; Гнілуша, С.І.; Ткач, Дмитро ІвановичУ статті виконано дослідження щодо становлення та розвитку міжрегіонального співробітництва в контексті українсько-канадського «особливого партнерства». Визначено та проаналізовано договірно-правове забезпечення двосторонніх відносин, а саме пунктів щодо налагодження зв’язків між областями/містами України та провінціями Канади. Так, договірно-правову базу склали основні значущі документи: 1) «Спільна Декларація про особливе партнерство між Україною та Канадою» від 1994 та 2001 років; 2) Меморандум про взаєморозуміння між Урядом України і Урядом Канади стосовно канадської програми співробітництва; 3) Угода про дружбу і співробітництво між Україною і Канадою. Авторами розроблено типологізацію попередніх умов існування двосторонніх взаємин у напрямі міжрегіонального співробітництва, за якої передумови було поділено на два типи: етнічно-історичні та інституційно-правові, де другий тип, у свою чергу, був виявлений як на державному, так і на рівні урядів Канади та України. Крім того, визначено список найбільш важливих офіційних документів між регіонами та містами-побратими, що надало змогу оцінити ступінь задіяння окремих регіонів кожної з країн. Так, зі сторони України у співробітництві брали участь Чернівецька, Івано-Франківська, Львівська, Дніпропетровська області та окремі обласні міста, такі як Київ, Одеса й Ужгород. З іншої сторони – Канади – активно залучені декілька провінцій, а саме Саскачеван, Альберта, Манітоба та міста Торонто, Ванкувер і Гамільтон. Відповідно до пунктів п’яти договорів міжрегіональних взаємин виконано поглиблений аналіз та оцінка напрямів і галузей співробітництва, де окрему увагу приділено освіті та науці, а також обмінам між областями та провінціями в цих галузях. Однак, не менш важливими визначаються також і культурна та сільськогосподарська сфери, охорона здоров’я та економічне співробітництво. Проведене авторами дослідження відкриває можливість для подальшого виділення пріоритетних сфер поглиблення міжрегіональних відносин України та Канади з урахуванням уже чіткого та результативно налагодженого «особливого партнерства».Документ Теоретико-правова парадигма вдосконалення взаємодії двохсторонніх відносин Україна-Канада: теорія і практика(Університет «КРОК», 2023) Гнілуша, С.І.Сьогодні Україна і Канада є небайдужі країни один до одного. Їх єднають давні зв’язки української діаспори, що мають стійке історичне коріння і включають співпрацю на державному і громадському рівнях. Українство Канади упродовж століть об’єднуючись і формуючись навколо українських культурних осередків, громадсько суспільних об’єднань відіграють значну роль у становленні і розвитку міждержавних партнерських відносин, двостороннього характеру, формуванні позитивного іміджу незалежної, самостійної Української держави, не тільки на теренах Канади, а й у світі. Формуючи динамічні позиції, завдячуючи міцним інституційним зв’язкам з державою Канада, їхню тривалу історичну, соціальну, культурну, економічну активність впродовж історії поколінь, їх позитив розвитку. Ці фактори досить значимі і виражено враховуються у Канаді, а для України вони є життєво необхідними, враховуючи актуальні проблеми і виклики сьогодення. Посилення позицій України на міжнародній арені, іміджу держави, отримання підтримки світового співтовариства, на шляху до вступу України до ЄС і НАТО, впровадження безвізового режиму з Канадою. Зрозуміло, що всі ці напрямки діяльності потребують чіткого нормативно-правового забезпечення на законодавчому рівні. Тривала історія взаємовідносин українства у Канаді має свою позитивну специфіку і мораль взаємопорозуміння. Перша хвиля імміграційних процесів українства до Канади зазначається з 1891 р. На сьогодні близько 1,36 млн (4 %) жителів Канади позиціонують себе українцями. Із середовища впливової української спільноти вийшли знакові авторитетні особи особистості, відомі світовій міжнародній громадськості, державницькому і політичному істеблішменту, що увійшли у вищі ешелони державної влади Канади і мають можливості відстоювання українських інтересів у різних сферах, включаючи безпекову і оборонну, соціальну і культурну, гуманітарну, економічно правову і т.п. Виклики ХХІ століття демонструють на світовій арені економічну нестабільність, низький рівень життя, примітивність медичного забезпечення здоров’я людства, смертельні пандемії світового масштабу, що мають досить сумнівний характер походження і відповідну направленість. Розв’язану жорстоку, антилюдську кровопролитну війну в Україні практично у центрі Європи, що демонстративно переростає у світову, загрожуючи людству повним знищенням, «ядерною зимою». Масштабний міжнародний тероризм, війна в Ізраїлі, локальні регіональні військові конфлікти і т.п. І все це на фоні повної імпотентності ООН, міжнародних безпекових інституцій, подвійних політичних стандартів власної вигоди. На нашу думку, вищеокреслене повинно викликати необхідність налаштування трансформації двосторонньої співпраці України і Канади.Документ Правова реальність безпекових угод україно-канадського партнерства: теоретико-правові виміри(Університет «КРОК», 2024) Гнілуша, С.І.Правові реальності безпекових угод стосовно співробітництва у сфері безпеки є своєрідною системою міжнародних безпекових гарантій. Вимір їхнього значення у реаліях сьогодення життєво важливий для світової глобальної безпеки, а не тільки України. І нерозуміння реальності безпекових викликів, може нести і мати незворотні наслідки і руйнацію демократичних підвалин суспільства світової демократичної спільноти. Повномасштабна злочинна війна, яку веде «росія» проти України, ігноруючи всі норми міжнародного права, масово знищуючи мирне населення, дітей, цивільну інфраструктуру, показово демонструє імпотентність, нездатність, подвійні стандарти і лицемірність, у першу чергу, ООН, інших безпекових стандартів механізмів і конструкцій, окремих країн, політиків і громадян. Реалії жахливої війни вимагають нових підходів у різно- векторних галузях співпраці і типів партнерства у колективних безпекових напрямках світової демократичної локації. Базовими потребами людини у всьому світі є, перш за все, безпека, що гарантується конституцією кожної демократичної держави як основним державним законом. Парадигма сьогоднішнього світового безпекового мислення в умовах війни, не тільки на теренах України (Ізраїль, Ліван, Сирія, військові загрози Тайваню і т.п.) повинна представляти колективну безпекову проєкцію поглядів і ефективних дій демократичних держав у непохитності суверенності і територіальної цілісності державних утворень у межах власних кордонів, що є міжнародно визнаними, включно з територіальними водами. Реально передбачати конструкції і механізми покарання за військові міжнародні злочини, визначати конкретну матеріальну відповідальність країн-агресорів і їх сателітів. Основний акцент повинен бути зосереджений на питаннях ефективності, контрольованості, прозорості, виключення подвійних стандартів і підходів.