Наукова періодика Університету "КРОК"
Постійне посилання на розділhttps://dspace.krok.edu.ua/handle/krok/280
Переглянути
4 результатів
Результати пошуку
Документ Відшкодування шкоди, завданої публічними суб’єктами у сфері нормотворчої діяльності: окремі теоретико правові аспект(Університет «КРОК», 2022) Француз-Яковець, Т.А.; Гавриленко, О.О.; Француз-Яковець, Тетяна АнатоліївнаДаною науковою статтею робиться спроба проаналізувати підстави притягнення публічних суб’єктів до деліктної відповідальності за шкоду, завдану особам прийняттям правового акту індивідуальної дії, який надалі було визнано незаконним та скасовано в судовому порядку. Першочерговою метою прийняття нормативно-правових актів є, зокрема, створення додаткових умов для реалізації прав осіб або їх захисту, на практиці нерідко виникають ситуації, коли наслідком прийняття нормативно-правового акту є порушення прав фізичних або юридичних осіб. Саме тому законодавець передбачив відповідальність публічних суб’єктів за шкоду, завдану особам прийняттям нормативно-правового акту у ст. 1175 ЦК України. Дана норма передбачає, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом влади нормативно-правового акту, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується публічним суб’єктом, якого представляє відповідний орган влади: державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування. Проаналізувавши її, можна прийти до висновку, що підставою її застосування є завдання шкоди прийняттям саме нормативно- правового акту. Проте, цивільне законодавство передбачає, що суд може визнавати незаконним та скасовувати не лише нормативно-правові акти.Документ Притягнення публічних суб'єктів до деліктної відповідальності без врахування вини: поняття та загальнотеоретична характеристика(Університет «КРОК», 2023) Француз-Яковець, Т.А.; Гавриленко, О.О.; Француз-Яковець, Тетяна АнатоліївнаУ даній науковій статті приділено увагу такій особливості деліктної відповідальності публічних суб’єктів як можливість її настання без врахування вини. Здійснено короткий огляд історії становлення та розвитку інституту деліктної відповідальності без врахування вини. Зроблено спробу проаналізувати основні наукові погляди щодо питання можливості настання деліктної відповідальності незалежно від вини загалом і настання такого виду відповідальності для публічних суб’єктів, зокрема. В цивільному законодавстві України чітко визначено, що держава, Автономна Республіка Крим та органи місцевого самоврядування відшкодовують шкоду, завдану відповідними органами влади або їх посадовими та (або) службовими особами незалежно від вини таких органів або осіб (ст. 1173-1175 ЦК України). Незважаючи на однозначність національного законодавця у питанні можливості притягнення публічних суб’єктів до деліктної відповідальності без врахування вини, серед науковців-цивілістів щодо даного питання досі ведуться дискусії. Так, на сьогоднішній день у науковому колі сформувалася як група науковців, які є прихильниками ідеї можливості притягнення осіб до деліктної відповідальності без врахування вини та, зокрема, притягнення публічних суб’єктів до такого виду відповідальності, так і група науковців, які виступають проти ідеї притягнення будь-яких суб’єктів до деліктної відповідальності, якщо безпосередньої вини таких суб’єктів у заподіянні шкоди немає. Одним із аргументів прихильників такої ідеї є те, що першочергова мета притягнення суб’єктів, зокрема і публічних суб’єктів до деліктної відповідальності полягає в тому, щоб швидше відновити порушені права потерпілої особи та відшкодувати завдану їй шкоду. Натомість одним із аргументів противників ідеї можливості настання деліктної відповідальності без врахування вини, в тому числі і для публічних суб’єктів, є теза, що притягнення суб’єктів до безвинної відповідальності суперечить принципу справедливості. Аргументи як прихильників, так і противників ідеї настання деліктної відповідальності без врахування вини, зокрема і для публічних суб’єктів, заслуговують на більш детальний науковий аналіз.Документ Відшкодування шкоди, завданої неконституційним нормативно-правовим актом, на підставі ст. 1175 ЦК України: аналіз судової практики(Університет «КРОК», 2023) Гавриленко, О.О.; Француз-Яковець, Т.А.; Француз-Яковець, Тетяна АнатоліївнаУ даній науковій статті зосереджено увагу на питанні можливості застосування ст. 1175 ЦК України як підстави відшкодування шкоди, завданої особі внаслідок визнання нормативноправового акту неконституційним. Здійснено спробу проаналізувати сформовану на сьогоднішній день національну судову практику щодо питання можливості застосування ст. 1175 ЦК України у таких випадках. Визначено, що в судовій практиці немає єдиного підходу щодо даного питання: є суди, які на підставі ст. 1175 ЦК України задовольняють позови про відшкодування шкоди, завданої внаслідок неконституційності нормативно-правового акту, та є такі, які в подібних судових справах у задоволенні позовів про відшкодування шкоди на підставі норми вищевказаної статті відмовляють. Здійснено спробу проаналізувати аргументацію як судів, що приймають рішення про задоволення позовних вимог та призначають відшкодування шкоди, завданої внаслідок визнання нормативно-правового акту неконституційним, на підставі ст. 1175 ЦК України, так і аргументацію судів, що відмовляють в задоволенні таких позовів. Також здійснено спробу проаналізувати деякі позиції науковців-юристів щодо питання можливості поширення наслідків ст. 1175 ЦК України на правовідносини, які виникають внаслідок завдання шкоди нормативно-правовим актом, який було визнано неконституційним. Встановлено, що в науковому колі юристів-науковців також немає одностайності у цьому питанні: є як прихильники такого підходу, так і противники. Варто відмітити, що аргументація як науковців, що є прихильниками ідеї можливості застосування ст. 1175 ЦК України як підстави відшкодування шкоди, завданої внаслідок визнання нормативно-правового акту неконституційним, так і науковців, що є противниками такої ідеї, частково є подібною до аргументації, яку використовують суди, які застосовують ст. 1175 ЦК України в таких справах, та які відмовляють в такому застосуванні, відповідноДокумент Правове регулювання відшкодування шкоди, завданої правоохоронними органами, за законодавством України(Університет «КРОК», 2024) Гавриленко, О.О.У даній науковій статті досліджується питання врегулювання механізму відшкодування шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду в національному законодавстві України. Визначено, що норми, які регулюють відшкодування шкоди, завданої згаданими вище правоохоронними органами, існують в нормативно-правових актах різної юридичної сили. Серед таких актів необхідно виділити Конституцію України, ЦК України, Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду» та положення про застосування даного закону. Визначене правове регулювання механізму відшкодування шкоди, завданої правоохоронними органами, в національному законодавстві України можна оцінити як позитивне. Однак існують певні спірні питання, вирішення яких може зробити регулювання даного правового інституту ще більш ефективним. Встановлено, що між ст. 1176 ЦК України та положеннями Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду» є неузгодженість щодо терміну, який використовується для визначен- ня категорії осіб, які мають право на відшкодування шкоди. Ст. 1176 ЦК України використовує термін «фізична особа», тоді як в законі використовується термін «громадянин». Термін «громадянин» є вужчим за термін «фізична особа» і не охоплює собою, зокрема, іноземців та осіб без громадянства, яким також може бути завдана шкода правоохоронними органами, що підлягатиме відшкодуванню. Запропоновано внести зміни в закон та замінити в його назві та тексті термін «громадянин» на «фізична особа» як один із можливих способів усунення неузгодженості. Також у статті розглянуто деякі проблемні моменти національного зако- нодавства України, що регулює відшкодування шкоди, завданої правоохоронними органами, на які звертають увагу інші науковці.