Наукова періодика Університету "КРОК"
Постійне посилання на розділhttps://dspace.krok.edu.ua/handle/krok/280
Переглянути
9 результатів
Результати пошуку
Документ Нетехнологічні інновації у розвитку сучасної організації соціально-трудової сфери суспільства(Університет «КРОК», 2017) Колядич, О.І.У статті розглянуто роль нетехнологічних інновацій у розвитку сучасної організації соціально-трудової сфери суспільств під дією викликів, зумовлених поширенням процесів автоматизації та роботизації в постіндустріальних економікахДокумент Формування та використання людського потенціалу в процесі реформування державного управління в Україні(Університет «КРОК», 2019) Кузьменко, Г.О.Рушійною силою розвитку продуктивних сил суспільства є людський потенціал, стале зростання ролі людини в усіх сферах життєдіяльності, а саме: у виробничій сфері, в освіті, у науковій та професійній галузях тощо. Людський потенціал в системі державного управління не лише визначає можливості держави бути забезпеченою творчими, кваліфікованими кадрами в майбутньому, але й впливає на можливості розширеного суспільного відтворення в його демографічних, економіко-соціальних та духовних аспектах. У сучасних умовах успішність розвитку суспільства визначається здатністю до генерації інновацій, зростанням ролі людини в відтворювальних процесах. Це висуває на перший план проблему формування людського потенціалу та виявлення пріоритетних напрямків його розвитку. Актуальним в теоретичному та практичному плані є поглиблення розуміння тих тенденцій, закономірностей і факторів, що визначають стан, рівень та перспективу якісної динаміки розвитку людського потенціалу в складних сучасних умовах, а також наукове обґрунтування шляхів та ефективних механізмів забезпечення його реалізації. Крім того, визначення людського потенціалу в системі державного управління, яке базується на науковій основі класичної теорії людського потенціалу, як системи суспільних відносин з використання в процесі виробництва та утворення нової вартості продуктивних спроможностей і здібностей людини шляхом включення професійної орієнтації в системі державного управління в Україні в якості чинника формування та використання людського потенціалу, сутність якого полягає в зарахуванні фаховості використання людиною особистісних якостей і набутих знань та здібностей до системи професійної орієнтації. Доведено, що відбувся перехід від трудової до публічної концепції відносин в системі державної служби України, що передбачає інший погляд щодо ототожнення робітників і службовців, яке було характерно для країн соціалістичної системи права, відповідно до доктрини якою кожна людина бере участь у житті суспільства незалежно від сфери застосування його праці.Документ Формування інтелектуального капіталу: теоретичний аналіз проблеми в сучасній економічній літературі(Університет «КРОК», 2020) Другова, Є.В.У статті охарактеризовано розробки провідних представників економічної думки у межах теорії інформаційної економіки. Проаналізований науковий доробок вітчизняних та зарубіжних вчених щодо становлення теорій інтелектуального капіталу, починаючи від теоретичних праць представників класичної політичної економії до глибоких досліджень сучасних вчених (А. Сміт, Д. Рікардо, У. Петті, Т. Шульца Г. Беккера, Л. Турроу, А. Маршалл, Л. Вальрас, М.І. Туган-Барановський, А. Чухно, Д.П Богиня, О. А. Грішнова, Е.М. Лібанова, А.М Колот ). Виокремлено рівні аналізу у працях названих вчених (індивідуальний, мікрорівень та макрорівень) та з’ясовано відмінності в підходах до оцінки людського капіталу (як актив, як особлива форма капіталу, як цінні якості людини, як витрати).Розкрито взаємозв’язок категорій «людський капітал» та «інтелектуальний капітал», показано їх інноваційну роль в розвитку економіки. На основі систематизації визначень інтелектуального капіталу в сучасній економічній літературі сформульовано авторське бачення сутності категорії «інтелектуальний капітал» у вузькому та широкому сенсі слова. Визначено основні чинники формування інтелектуального капіталу, зокрема, поява інформаційно-інтелектуальних технологій, що спричинило суттєве поглиблення процесів інтелектуалізації праці та забезпечило істотні зрушення у соціально-економічній структурі суспільства в цілому. Авторкою доведено необхідність спеціальних теоретичних досліджень нематеріальних ресурсів і факторів виробництва, серед яких інформація, знання, інтелектуальна праця, а також розкрито необхідність створення умов для ефективного використання інтелектуального капіталу в процесах інноваційної діяльності.Документ Аналіз моделей ринку праці: світовий досвід для України(Університет «КРОК», 2020) Колядич, О.І.; Другова, Є.В.; Колядич, Олександр ІвановичУ статті відображено тенденції, які відбулися за останні десятиліття на ринку праці з позицій постіндустріальної парадигми, яка зазнала глибокого критичного переосмислення методологічних основ. На сьогоднішній день інститути соціально-трудової сфери в економіці Україні продовжують трансформаційний поступ від командно-адміністративної до ринкової форми. Метою статті є аналіз існуючих світових моделей ринку праці; виявлення умов та чинників формування й функціонування національної моделі ринку праці, враховуючи специфіку останнього; надання характеристики подальшого розвитку національного ринку праці та окреслення можливості його оптимізації в розумінні збільшення робочих місць й забезпечення продуктивної зайнятості. Взявши за основу досвід світових моделей розвитку, в Україні здійснюються спроби переосмислення підходів до розбудови економіки на постіндустріальних засадах. Досліджено світові моделі розвитку ринку праці, з орієнтацією на аспекти інституціоналізації суспільного простору політичної, соціальної та економічної сфер господарського життя. Аналіз існуючих моделей, дає можливість встановити параметри гармонізації інтересів таких сторін соціально-трудових відносин, як роботодавців, їх організацій; найманих працівників (профспілки); держави (виконавча влада). Визначено позитивні та негативні сторони кожної моделі, які спрямовані у довгостроковій перспективі на їх трансформацію у людський капітал. Враховуючи недоліки ринку праці України, є необхідність переосмислення та використання окремих, інституціонально адаптивних принципів та ознак досліджуваних моделей до реалій соціально-трудових відносин. Процес модифікації застарілої моделі ринку праці сприятиме формуванню конкурентоспроможного середовища, що сприятиме ефективності взаємодії сторін соціально-трудових відносин та сприятиме вирішенню проблем становлення ринкової економіки та визначення дієвих механізмів державного регулювання. Однак масштаби ефективності соціального діалогу і партнерства в забезпеченні професійної підготовки на сьогодні обмежені можливостями і наявними ресурсами учасників, залежно від країни, галузі, масштабів підприємств. Окреслено основні напрямки дії держави, з врахуванням основних моделей ринку праці і охарактеризовані індикатори та критерії, що пов'язані зі сферою зайнятості, чинники, які впливають на економічне зростання та підвищують ефективність національної економіки в трансформаційних умовах.Документ Проблеми формування людського капіталу державних установ: теоретичні засади(Університет «КРОК», 2021) Рагуліна, О.О.У статті систематизовані наукові підходи до проблем формування та розвитку людського капіталу державних установ. Зазначено, що існують лише поодинокі несистемні дослідження саме формування та розвитку людського капіталу державних установ. Доведено, що інвестиції в нього видаються вирішальним фактором розвитку підприємства у будь-якій сфері діяльності, при цьому як стратегічне завдання розглядається створення та накопичення людського капіталу. Значимість підвищення ефективності формування і використання людського капіталу в системі державних установ визначає необхідність розробки механізму управління цим процесом, який розуміється як сукупність інструментів, механізмів, засобів і способів впливу на людський капітал, які використовують органи державної влади, місцевого самоврядування, державні підприємства (організації, установи) з метою підвищення темпів економічного зростання та інноваційного розвитку. Проведений аналіз дає підстави виокремити шість кластерів проблем формування та розвитку людського капіталу державних установ. По-перше, важливою проблемою формування людського капіталу держаних установ є формування адекватної кадрової політики щодо людського капіталу країни. У цій кадровій політиці слід враховувати інноваційні вимоги до фахівців та передбачати методи, механізми, інструменти навчання, підвищення кваліфікації, формування державних замовлень, формування резерву тощо. По-друге, формування інноваційної інфраструктури знань з урахуванням вимог сучасного суспільства, а також розвитку міжнародної інтеграції, глобалізаційних процесів. По-третє, ефективний розвиток людського капіталу з урахуванням сучасних глобалізаційних викликів, у тому числі, викликів пандемії COVID-19. По-четверте, формування ефективних мотиваційних стимулів для розвитку персоналу, а також їх продуктивної та ефективної діяльності. По-п’яте, наукове підґрунтя, яке передбачає запровадження інноваційних механізмів формування та розвитку такого капіталу, систематизація закордонного досвіду та його імплементацію у сучасні реалії в Україні. По-шосте, проблема нормативно-правового регулювання формування та розвитку людського капіталу держаних установ. На нашу думку, потребує розробка та прийняття Концепція формування та розвитку людського капіталу держаних установ.Документ Формування людського капіталу та сприяння становленню середнього класу у складі оперативних цілей стратегії людського розвитку: інституційні пастки та нагальні пріоритети(Університет «КРОК», 2021) Мельничук, М.Д.; Зачосова, Н.В.У статті викладено результати дослідження закономірностей функціонування людського капіталу у системі економічних відносин, його місця та ролі у комплексному механізмі формування вагомого прошарку середнього класу населення як пріоритету Стратегії людського розвитку. Основною ціллю статті є висвітлення ролі людського капіталу у комплексі заходів щодо прогресивної трансформації соціальної структури суспільства та формування середнього класу як ознаки позитивних тенденцій у сфері людського розвитку, передумови економічної стійкості, політичної стабільності та соціальної безпеки сучасної держави. В межах наукового дискурсу щодо природи та змісту інституційних чинників обґрунтовано важливість й необхідність прогресивних змін у соціальній структурі суспільства, адже саме середній клас, сформований інструментами людського капіталу, є тим прошарком населення, що репрезентує інноваційні судження та цінності економічної та політичної культури, є запорукою економічного та соціального розвитку сучасної держави. Аргументовано, що проблематика середнього класу та його впливу на систему суспільних відносин безпосередньо пов’язана із концептом людського капіталу, можливістю використання професійних знань, умінь та практичних навичок у формі економічного активу, що приносить дохід та передує імплементації прогресивних принципів розподілу та перерозподілу у системі соціально-економічних відносин. Новизною проведеного дослідження є те, що авторами отримано та інтерпретовано принципово нові дані щодо відмінностей в оцінках сегменту середнього класу за монетарним та соціологічним підходами в Україні. Методологічною базою дослідження виступило теоретичне узагальнення наукових суджень, застосування методів статистичного аналізу та соціологічного опитування, що дало змогу проаналізувати перебіг трансформаційних процесів у структурі суспільства, визначити їх причини та наслідки. Застосовані методи дослідження забезпечили різнобічність та достовірність отриманої інформації, дали змогу уточнити наразі існуючі уявлення щодо тенденцій у сегменті середнього класу. Такий підхід забезпечив комплексне теоретичне обґрунтування авторської позиції, дав змогу отримати, інтерпретувати та коректно зіставити статистичні й соціологічні дані, сформулювати висновки та рекомендації, спрямовані на створення умов, сприятливих для становлення потужного прошарку середнього класу в Україні.Документ Інноваційні механізми формування та розвитку людського капіталу державних установ(Університет «КРОК», 2022) Рагуліна, О.О.Обґрунтовано важливість формування та розвитку людського капіталу держаних установ. Сучасна система управління кадрами в умовах інноваційно-орієнтованого розвитку є можливістю розробки нової, більш гнучкої стратегії розвитку кадрового потенціалу організації. Основна мета управління трудовим потенціалом організації у сучасних умовах – пошук оптимального поєднання ефективних варіантів відбору, розвитку, навчання, оцінювання персоналу, підвищення кваліфікації та трудової мотивації, для розвитку здібностей працівників та стимулювання їх до виконання робіт вищого рівня. Визначено, що інноваційні механізмі формування та розвитку людського капіталу – це сукупність системних елементів управлінського впливу, за допомогою яких може здійснюватися або здійснюється інноваційний розвиток професійних кадрів. У статті проаналізовані інноваційні механізми формування та розвитку людського капіталу держаних установ. Обґрунтовано, що механізмами відбору кадрів державних підприємств можуть бути: аутсорсинг персоналу, баскет-метод. До інноваційних методів навчання та підвищення кваліфікації кадрів державних підприємств можна віднести: екшн-тренінг, сторітеллінг, CASE-STUDY, Secondment (командування). Механізмами оцінювання людського потенціалу державних підприємств можуть бути: Performance Management, Метод «360 градусів», Ассесмент-центр, Key Performance Indicators. Механізмами адаптації людського потенціалу державних підприємств можуть бути: Shadowing (“стеження”), Buddying. Проведений аналіз дає підстави зазначити, що до можливих інноваційних механізмів формування та розвитку людського потенціалу державних підприємств можуть бути: 1. впровадження у компаніях кращих міжнародних практик кадрового менеджменту, спрямованих як на поступове поліпшення виробничих процесів, і створення проривних технологій; 2. створення внутрішніх корпоративних освітніх програм передачі співробітникам досвіду, отриманого компанією, та для створення середовища, що дозволяє розкритися творчому потенціалу співробітників; 3. спільна з компаніями зміна системи державної професійної освіти відповідно до основних проблем ринку.Документ Human capital management: the training technologies of psychological and pedagogical support in extreme socio-demographic transformations(Університет «КРОК», 2022) Melnychuk, Dmytro; Chernysh, Oksana; Mohelnytska, Liudmyla; Panchenko, Oksana; Мельничук, Дмитро; Черниш, Оксана; Могельницька, Людмила; Панченко, ОксанаIn the article presents the resultsof the research onthe role of training technologies in the process of modernizing the educational space in order to implement measures for the formation and effective use of human capital in times of extreme socio-demographic transformations. Human capital is one of the basic factors of economic stability, social security and demographic development in the modern world of post-industrial changes. At the same time, the process of formation of this specific asset itself is dependent on many social, economic and demographic circumstances. Thecomplexity and multifacitednature of such a relationship dictates the importance of constantly clarifying goals and priority measures, taking into account the current situation and potential threats.The essence of human capital as an economic asset and driving force of post-industrial transformations is characterized. The priority tasks of the system of psychological and pedagogical support of the educational process have been clarified, including the place of training technologies in its structure. Itprovided the basis for determining the methods of obtaining empirical data and conducting a formative experiment regarding the feasibility of using training programs in the process of forming human capital in higher education institutions. According to the results of the correlation analysis, the high significance of the training work as a component of the system of psychological and pedagogical support was established. The scientific novelty of the conducted research lies in the fact that the theoretical and methodological approaches to the modernization of the educational space of Ukraine have received further development. The practical significance of the research results is determined by the possibility of applying the formulated theoretical conclusions and empirically obtained data in the process of developing and implementing programs of psychological and pedagogical support for various categories of education seekers, including lifelong education.Документ Міграційні проблеми людського капіталу(Університет «КРОК», 2024) Радкевич, ДмитроАктуальність теми дослідження полягає в тому, що глобальні зміни у сферах інформації та інновацій вплинули на структурні елементита механізми відтворення людського капіталу, що вимагає формування нового підходу до розвитку. Метою дослідження є вивчення впливу міграційних процесів на формування людського капіталу. Методологією дослідження є аналіз та порівняння теоретичного категоріального апарату визначення поняття «людський капітал» та проведення аналізу статистичних показників руху міграційності людського капіталу в світі. У сучасних економічних дослідженнях людський капітал розглядається як ключова категорія, що визначає рух суспільства вперед, а його ефективність оцінюється за здатністю до генерації нових знань. Цей концепт має подвійну природу: він розглядається як об'єкт інвестування з відповідними результатами віддачі, а також як ресурс, який об'єднує фізіологічні, психологічні та соціальні аспекти. Це визначає ключові особливості людського капіталу, що вимагає раціонального формування та управління цим ресурсом. Висококваліфікована праця стає стратегічним напрямом розвитку національної економіки і забезпечує вищий рівень соціально-економічного розвитку. У даній статті розглядається вплив міграційних процесів на розвиток людського капіталу в Україні з урахуванням загальносвітових тенденцій. Доведено, що для подальшого покращення державної міграційної політики необхідно підвищити інституційну спроможність у державному, приватному та громадському секторах для успішної інтеграції у глобальні процеси; встановити суспільний діалог на наднаціональному, національному та субнаціональному рівнях; створити умови для ефективної координації зусиль усіх зацікавлених сторін у сфері міграції; вдосконалити систему стратегічного управління на всіх рівнях (глобальний, транснаціональний, національний, регіональний та локальний), зокрема, сформувати систему стратегічних цілей соціально-економічного розвитку регіонів та визначити стратегічні цілі і перспективні напрями взаємодії України з міжнародними організаціями.