Наукова періодика Університету "КРОК"
Постійне посилання на розділhttps://dspace.krok.edu.ua/handle/krok/280
Переглянути
5 результатів
Результати пошуку
Документ Методичні підходи до оцінки ресурсного потенціалу продовольчого виробництва(Університет «КРОК», 2016) Румик, І.І.; Румик, Ігор ІвановичУ статті подано теоретичний аналіз сутності виробничого потенціалу в продовольчому підкомплексі. Досліджено його ресурсні складові. Обґрунтовано практичні напрями стабілізації та підвищення ефективності продовольчого виробництва на основі аналізу вартісних методик оцінки потеДокумент Сучасні методичні підходи до оцінки конкурентоспроможності підприємства(Університет «КРОК», 2016) Розевельт, Вінсті Жое.У статті систематизовані основні методичні підходи до оцінки конкурентоспроможності підприємства. Розкрито особливості матричних та експертних, а також об’єктивних методів оцінки конкурентоспроможності підприємства. Представлено алгоритм розрахунку комплексного показника конкурентоспроможності підприємства. Здійснено групування сучасних підходів до оцінки конкурентоспроможності під приємства за такими напрямами, як об’єктивні і суб’єктивні методи, універсальні і спеціалізовані методи, кількісні та якісні методи, комплексні та симплексні методи. Виявлено «слабкі» місця в існуючій методології оцінки конкурентоспроможності підприємстваДокумент Аналіз емпіричної бази дослідження оцінки рівня ефективності стратегій розвитку(Університет «КРОК», 2019) Божанова, В.Ю.; Кононова, О.Є.Дослідження проблеми оцінки ефективності стратегій розвитку суб’єктів галузі дозволяє розширити уявлення щодо напрямків науково-практичного аналізу за вказаним напрямком, основних аспектів перспективних розвідок стосовно створення методичного підходу, прийнятного для використання в умовах будівельної та суміжних галузей економіки країни. Концепція стратегій розвитку є предметом пильної уваги зарубіжних та вітчизняних науковців і практиків. Теоретичні та практичні аспекти проблем розвитку, стратегічного вибору і досягнення успіху компаній та організацій в західних країнах знайшли відображення у наукових працях багатьох закордонних учених, зокрема Р. Акоффа, І. Ансоффа, Р. Гранта, П. Друкера, К. Ендрюса, Д. Куїнна, Г. Мінцберга, Р. Майлза, М. Портера, Р. Румельта, А. Стрікленда, К. Сноу, А. Томпсона, Е. Чандлера, Д. Шендела. Проблемам ефективності стратегій розвитку присвятили багато праць українські науковці, у тому числі: О.Алимов, О. Амоша, В. Герасимчук, Г. Дмитренко, Л. Довгань, Є. Кузьмін, В.Нємцов, В.Пономаренко, З. Шершньова, а також учені країн СНД Г. Азоєв, О.Виханський, О.Градов, Р.Фатхутдінов та ін. Проте специфічні умови господарювання вітчизняних підприємств вимагають подальших досліджень теоретичних і практичних аспектів концепції ефективності стратегій розвитку. Метою даної статті є аналіз основних сучасних емпіричних матеріалів за вказаною сферою дослідження. Також розглянемо їх переваги, недоліки та можливості використання або адаптації щодо суб’єктів будівельної галузі України. В статті було здійснено вивчення емпіричної бази дослідження за проблематикою оцінки ефективності стратегій розвитку підприємств будівельної галузі. В процесі аналізу досліджено: емпіричні дослідження, основані на використанні основних традиційних комплексних оціночних показників (виробничих, техніко-економічних, фінансових, соціальних, екологічних показників) розвитку суб’єкта галузі в рамках певних методичних підходів (зокрема, методу кластерного аналізу, економетричного методу); положення емпіричного дослідження ефективності стратегій розвитку, проведеного в рамках методичного підходу щодо комплексної оцінки впливу факторів зростання на обрану оптимальну стратегію розвитку на прикладів виробничих підприємств; матеріали емпіричних досліджень ефективності стратегій розвитку підприємств галузі, основаних на застосуванні підходу щодо оцінки стратегічних карт вказаних суб’єктів через вивчення відповідності рівня стратегічного прогнозування (за стратегічними цілями) механізму його впровадження (рівень використання оптимального набору методів та засобів досягнення стратегічних цілей); результати емпіричних досліджень ефективності стратегій розвитку суб’єктів галузі, що основані на використанні локального аналізу певних аспектів та напрямків функціонування. Встановлено ефективність та можливість використання в процесі розробки уніфікованого методичного підходу основних методичних рекомендацій, використаних в рамках зазначених матеріалів емпіричних досліджень, виявлено достатню адаптивність вказаних методикДокумент Методика підготовки адміністраторів органів адміністрування єдиного державного реєстру військовозобов'язаних(Університет «КРОК», 2020) Правдивець, О.М.; Холін, В.М.; Правдивець, Олександр МиколайовичУ статті за результатами аналізу існуючого методичного апарату, з урахуванням вимог нормативно-правових актів, сучасного стану Збройних Сил України та відповідних фахових компетентностей розроблено методику підготовки адміністраторів органів адміністрування автоматизованої інформаційно-аналітичної системи Єдиного державного реєстру військовозобов’язаних “Оберіг”. Метою даної статті є розробка методики підготовки адміністраторів органів адміністрування ЄДРВ. За основу роботи взято діючу методику підготовки операторів Єдиного державного реєстру військовозобов’язаних районних (міських) військових комісаріатів, яка ґрунтується на поєднанні вивчення процесу документального ведення військового обліку військовозобов’язаних з оволодінням практичними навичками роботи в спеціалізованому програмному забезпеченні автоматизованої інформаційно-телекомунікаційної системи "Оберіг". До цієї системи введено вивчення функціоналу адміністрування автоматизованої системи на рівні обласних військових комісаріатів та управлінь оперативних командувань. При цьому, особливостями методики проведення занять з адміністраторами Єдиного державного реєстру військовозобов’язаних є сполучення методів пояснювально-лекційного та репродуктивного методу. Зазначена методика надає можливість у скорочені терміни здійснити якісну підготовку адміністраторів органів адміністрування Єдиного державного реєстру військовозобов’язаних з оволодіння вміннями та навичками відповідно до визначених професійних компетентностей, достатніх для практичного виконання ним їх функціональних обов’язків за посадою. Отримані результати досліджень можуть бути використані в ході розробки стандарту індивідуальної фахової підготовки адміністраторів органів адміністрування Єдиного державного реєстру військовозобов’язаних.Документ Теорія і методологія сучасної науки(Університет «КРОК», 2024) Петрунько, Ольга ВолодимирівнаУ статті розглянуто особливості теоретико-методологічної організації класичної науки, її понятійний тезаурус, дослідницький інструментарій та її прогностичний потенціал в умовах сьогодення. Проаналізовано зв’язки між структурними елементами класичної науки і класичного наукового пізнання: зв’язки між теорією і методологією, методологією і методом, методом (методами) і методикою, методикою і технологією тощо. Детально проаналізовано характер цих зв’язків на ухвалених класичною наукою рівнях методології – філософському, загальнонауковому та спеціальному. Акцентовано увагу на методологічній кризі сучасної науки як способу організації пізнання у постінформаційних (мережевих) суспільствах та на необхідності її парадигмального переходу від класичної до постнекласичної методології. Показано, що одною з базових у постнекласичній методології науки є категорія «система, що саморозвивається». В цій категорії закладено розуміння квантової природи науки, згідно з яким наука (як досконала соціальна система) наразі одночасно перебуває в двох станах: «власне системи» (простий рівень) і «системи, що саморозвивається» (ідеальний рівень, якого вона прагне дістатися). При цьому віддається належне метапозиції колективного автора проекту цієї системи: когнітивна складність свідомості автора, його досвід, самоорганізація, саморозвиток є умовами, які гарантують ефективність та конкурентоздатність даної системи. З погляду постнекласичної методології, система представлених у сучасній постнекласичній науці понять, на відміну від традиційної класичної науки, є «системою, що саморозвивається». Щонайменше трьома засадовими ознаками такої системи є те, що: вона перебуває в надзвичайно щільних міждисциплінарних зв’язках з іншими системами осмислення і перетворення світу, а отже запозичує в них теорії, методології і понятійні дискурси; її становить динамічна сукупність понять, яким притаманні, з одного боку, певний рівень автономності, а з другого – рухливі й проникні кордони, і саме в динамічних умовах і на основі динамічного понятійного тезаурусу конструюються нові теорії та методології; внесок в процеси пізнання і створення нових теорій і методологій здійснюється множиною авторів, часом безіменних, і всіх їх разом можна вважати «колективним автором».